Рішення

від 25.04.2019 по справі 826/11257/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2019 року № 826/11257/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ЮНІОНТРЕЙД доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0022301404 та №0022311404 від 15.05.2017 року, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва перебуває позов товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІОНТРЕЙД (надалі - позивач) до Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0022301404 та №0022311404 від 15.05.2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2017 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 12.12.2017, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту є хибними , базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечує, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку контролюючого органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем і контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість.

За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2017 відповідачем на підставі акта перевірки №196/26-15-14-04-05/36347431 від 28.04.2017, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0022301404, яким позивачу за порушення п.п.44.1, 185.1, 198.1, 198.3, 198.6, 200.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 779 935,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 623 948,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 155 987,00 грн;

- 0022311401, яким позивачу за порушення п.п.44.1, 185.1, 198.1, 198.3, 198.6, 200.1 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 17 088 грн.

Як вбачається з акту перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання, застосування до позивача штрафних (фінансових), а також зменшення суми від'ємного значення ґрунтується на обставинах безтоварності господарським операцій між позивачем і ПП Ахілес Груп , ТОВ Віскар Плюс .

Безтоварність господарських операцій вбачається контролюючому органу з огляду на протоколи допиту директора, головного бухгалтера і засновника ПП Ахілес Груп - ОСОБА_1, а також директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ Віскар Плюс ОСОБА_2, відповідно до яких вказані особи не причетні до господарської діяльності очолюваних ними суб'єктів господарювання.

Також контролюючий орган посилається на те, що в актах надання послуг, підписаних директором ПП Ахілес Груп та директором ТОВ Юніонтрейд зазначена номенклатура наданих послуг: Контроль відправки вантажів (гранітно-щебенева продукція) за кількістю та якістю, супроводжування вантажів (гранітно-щебеневу продукцію) та контроль приймання вантажів (гранітно-щебенева продукція) за кількістю та якістю, проте відсутня будь-яка інформація про час та місце надання послуг, ким та за яких обставин вони надані.

До перевірки не надано документів які б фактично підтверджували надання наведених послуг, а саме: звітів про надання послуг, калькуляцій з зазначенням витрат та ресурсів, у яких би зазначалось використання трудових ресурсів, часу, обсягів та місця надання, виду наданих послуг, завірених відповідальними особами та особами які їх надавали.

З інформації, зазначеної в наданих до перевірки документах, виписаних ПП Ахілес Груп на адресу ТОВ Юніонтрейд (договір, акт надання послуг), неможливо встановити місце надання послуг, кількість людей, що були задіяні у вказаних роботах, результати наданих робіт, також у актах відсутні посилання на інші документи, що підтверджують виконання робіт, відсутні кількісні і вартісні показники формування вартості послуг, що не дає змогу встановити реальність наданих послуг.

Інших обставин, що слугували підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних ППР, акт перевірки в собі не містить.

Не погоджуючись з обґрунтованістю і правомірністю зазначених доводів контролюючого органу, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття безтоварність (господарської операції).

Разом з тим, Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і безтоварна операція є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом ч.6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

За таких обставин, сам по собі протокол допиту не може бути виключно достатнім доказом безтоварності господарських операцій.

В той же час, з метою перевірки обставин, зазначених в протоколі допиту свідка, судом встановлено наступне.

Так, відповідно до положень ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 03.09.2018, судом було допитано в режимі відеоконференції в якості свідка ОСОБА_2 (адреса засновника: АДРЕСА_1), який відповідно до акта перевірки та інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) є засновником і директором ТОВ Віскар Плюс .

Будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду, ОСОБА_2 повідомив, що дійсно являється засновником та директором ТОВ Віскар Плюс , втім фактично господарською діяльністю не займався і не займається. Про господарські відносини очолюваного ним товариства з позивачем йому нічого не відомо. На запитання щодо наявності підпису від його імені на первинних документах пояснив, що певна особа в середньому один раз на три місяці привозила йому якісь документи, які він підписував, втім зі змістом таких документів він не знайомився. Довіреностей на ведення господарської діяльності не видавав.

Таким чином, оскільки первинні документи підписані від імені особи, яка не має фактичного відношення до господарської діяльності товариства, вказана обставина обумовлює безпідставне формування позивачем податкового кредиту внаслідок порушення норм п.198.6 Податкового кодексу України.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді між позивачем і ТОВ Віскар Плюс укладено договір надання послуг №13/03/16ВП від 13.03.2016 та договір про надання послуг комісійного посередництва №15/03/2016ВП від 15.03.2016.

Предметом договору №13/03/16Вп є надання ТОВ Віскар Плюс позивачу послуг з контролю відправки та приймання вантажів - гранітно-щебневої продукції.

Предметом договору №15/03/2016Вп є надання ТОВ Віскар Плюс позивачу агентських послуг з моніторингу покупців та постачальників гранітно-щебневої продукції.

До актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) надані додатки з переліком перевірених вагонів.

Як вбачається зі змісту Переліку перевірених вагонів (а.с.112-157 том 1) одним з основних відправників, вагони якого ніби то перевірялись ТОВ Віскар Плюс є Товариство з обмеженою відповідальністю Рокитнянський спецкар'єр .

Проте, відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю Рокитнянський спецкар'єр від 04.07.2018 №143, копія якого наявна в матеріалах справи, останній повідомляє, що жодних дій з ТОВ Віскар Плюс, ПП Ахілес Груп в 2015-2016 роках по контролю відправки та приймання вантажів по договору з ТОВ Юніонтрейд на території кар'єру не проводилось.

Відповідно до листа ТОВ Мокрянський кам'яний кар'єр №3 від 03.07.2018 №554, останній повідомляє, що між ним і ТОВ Юніонтрейд були укладені договори комісії №240315 від 24.03.2015 на забезпечення перевезень вантажів і договір купівлі-продажу №22-04 від 22.04.2013 на продаж щебневої продукції. З підприємствами ТОВ Віскар Плюс і ПП Ахілес Груп за період 2015-2016 роки ТОВ Мокрянський кам'яний кар'єр №3 не вступало.

Вказані обставини в сукупності свідчать про відсутність об'єктів оподаткування по взаємовідносинам позивача з ТОВ Віскар Плюс , внаслідок чого позивач позбавлений можливості відносити сплачений в ціні документально оформлених послуг ПДВ до податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2018 №К/9901/436/18.

Стосовно взаємовідносин позивача з ПП Ахілес Груп , Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Між позивачем і ПП Ахілес Груп укладено два однотипні договори від 01.10.2015 №01/10/2015 і від 01.12.2015 №01/12/2015, за змістом яких ПП Ахілес Груп зобов'язується за завданням позивача контролювати відправку вантажів (гірничо-щебнева продукція) за кількістю та якістю, супроводжувати вантажі та контролювати правила прийому вантажів за кількістю і якістю.

В підтвердження виконання даного договору позивачем долучено до матеріалів справи акти здачі-приймання робіт (виконання послуг) №48 від 19.12.2015, №52 від 20.12.2015.

Відповідно до акту №48 контрагентом виконано контроль відправки вантажів за кількістю та якістю, супроводження вантажу, а також контроль приймання вантажу на загальну суму 1 250 680 грн, в т.ч. ПДВ 208 446,67 грн.

Відповідно до акту №52 контрагентом виконано аналогічні роботи на загальну суму 296 800 грн, в т.ч. ПДВ 49 466,67 грн.

Інших документів на підтвердження виконання контрагентом зазначених в актах послуг, як то звітів про надання послуг, калькуляцій з зазначенням витрат та ресурсів, у яких би зазначалось використання трудових ресурсів, часу, обсягів та місця надання, виду наданих послуг, до матеріалів справи не надано.

При цьому, під час розгляду справи представник позивача не зміг пояснити суду, яким чином позивачем здійснювався облік та контроль фактичності виконання послуг на загальну суму більш ніж півтора мільйони гривень, з урахуванням того, що акти здачі приймання робіт містять в собі лише інформацію про назву послуги - контроль відправки вантажів за кількістю та якістю, супроводження вантажу, а також контроль приймання вантажу , одиниця виміру - штука, кількість - 1.

Таким чином, з актів здачі приймання робіт неможливо встановити місце надання послуг, кількість людей, що були задіяні у вказаних роботах, результати наданих робіт, також у актах відсутні посилання на інші документи, що підтверджують виконання робіт, відсутні кількісні і вартісні показники формування вартості послуг, що не дає змогу встановити реальність наданих послуг.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що сам по собі документ під назвою акт здачі-приймання робіт , навіть за умови його складення по формі у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , не може бути безумовним та виключно-достатнім доказом фактичності вчинення господарської операції.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, зокрема, на підставі первинних документів.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею ч.2 ст.74 КАС України, якою передбачено, що обставини, які за закономповинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У даній справі в основу складу податкових правопорушень покладені взаємовідносини позивача з його контрагентами.

Враховуючи положення Закону № 996-XIV, а також приведені норми податкового законодавства, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Під час проведення контрольного заходу посадовими особами контролюючого органу зазначено, що відповідно до протоколу допиту директорів контрагентів позивача, останні надали покази щодо непричетності до господарської діяльності очолюваних ними суб'єктів господарювання.

На переконання суду і з урахуванням допитаного під час розгляду справи в якості свідка ОСОБА_2, зазначені обставини підлягають врахуванню з огляду на те, що в податкових накладних, виписаних ПП Ахілес Груп і ТОВ Віскар Плюс , що прийняті позивачем до обліку, зазначені прізвища саме цих осіб.

Відтак, приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом доведено обставини протиправного формування позивачем показників податкової звітності на підставі зазначених вище досліджених судом господарських операцій.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЮНІОНТРЕЙД (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36347431, адреса: 02660, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВІСКОЗНА, будинок 11).

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович