Постанова

від 25.07.2019 по справі 826/11257/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11257/17 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юніонтрейд" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року (прийняте в порядку письмового провадження, суддя Григорович П.О.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юніонтрейд" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніонтрейд" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0022301404 та №0022311404 від 15.05.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Юніонтрейд" подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що наявні в матеріалах справи первинні документи оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами, належних доказів відсутності у контрагентів позивача основних фондів та виробничих потужностей відповідачем не надано, а дане питання судом досліджено виключно з матеріалів акту перевірки, що саме по собі не доводить реальність і дійсність тверджень контролюючого органу в розрізі проміжку часу на момент здійснення операцій.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідач здійснює посилання в акті перевірки на відкрите кримінальне провадження за ознаками складу злочину передбаченого ч. З ст. 212, ч. 1. ст. 205 ККУ №320152700000000 від 07.05.2015, однак вирок в даному кримінальному провадженні відсутній.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що 15 травня 2017 відповідачем на підставі Акта перевірки №196/26-15-14-04-05/36347431 від 28.04.2017 (далі - акт перевірки), прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- 0022301404, яким позивачу за порушення п.п.44.1, 185.1, 198.1, 198.3, 198.6, 200.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 779 935,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 623 948,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 155 987,00 грн;

- 0022311401, яким позивачу за порушення п.п.44.1, 185.1, 198.1, 198.3, 198.6, 200.1 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 17 088 грн.

Як вбачається з акту перевірки, збільшення грошового зобов`язання, застосування до позивача штрафних (фінансових), а також зменшення суми від`ємного значення ґрунтується на обставинах безтоварності господарським операцій між позивачем і ПП Ахілес Груп , ТОВ Віксар Плюс .

Висновку про безтоварність господарських операцій контролюючий орган дійшов з огляду на протоколи допиту директора, головного бухгалтера і засновника ПП Ахілес Груп - ОСОБА_1 , а також директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ Віксар Плюс ОСОБА_2 , відповідно до яких вказані особи не причетні до господарської діяльності очолюваних ними суб`єктів господарювання.

Також, контролюючий орган посилається на те, що в актах надання послуг, підписаних директором ПП Ахілес Груп та директором ТОВ Юніонтрейд зазначена номенклатура наданих послуг: Контроль відправки вантажів (гранітно-щебенева продукція) за кількістю та якістю, супроводжування вантажів (гранітно-щебеневу продукцію) та контроль приймання вантажів (гранітно-щебенева продукція) за кількістю та якістю, проте відсутня будь-яка інформація про час та місце надання послуг, ким та за яких обставин вони надані.

До перевірки не надано документів які б фактично підтверджували надання наведених послуг, а саме: звітів про надання послуг, калькуляцій з зазначенням витрат та ресурсів, у яких би зазначалось використання трудових ресурсів, часу, обсягів та місця надання, виду наданих послуг, завірених відповідальними особами та особами які їх надавали.

З інформації, зазначеної в наданих до перевірки документах, виписаних ПП Ахілес Груп на адресу ТОВ Юніонтрейд (договір, акт надання послуг), неможливо встановити місце надання послуг, кількість людей, що були задіяні у вказаних роботах, результати наданих робіт, також у актах відсутні посилання на інші документи, що підтверджують виконання робіт, відсутні кількісні і вартісні показники формування вартості послуг, що не дає змогу встановити реальність наданих послуг.

Інших обставин, що слугували підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних ППР, акт перевірки в собі не містить.

Не погоджуючись з обґрунтованістю і правомірністю зазначених доводів контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

За змістом наведених норм, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №820/4729/16 (№К/9901/55978/18) зазначив, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (валових витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ПП Ахілес Груп та ТОВ Віксар Плюс , відповідач дійшов висновку, зокрема, з тих підстав, що ТОВ Ахілес Груп не могло виконувати умови договорів, так як зареєстрований вид діяльності за КВЕД 73.11- рекламні агентства, а також згідно фінансової звітності суб`єкта малого підприємництва за 9 міс. 2015р. балансова вартість основних засобів - 23,2 тис, грн., згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за вересень 2015 - чисельність працюючих - 1 особа. ТОВ Ахілес Груп зареєстрований платником податку на додану вартість з 12.07.2011 за № 200147369 по 31.03.2017, реєстрація платником ПДВ анульована.

Крім того, ГУ ДФС у м. Києві отримано лист ГУ ДФС у Чернігівській області 26.01.2017 №332/8/25-01-21-08, яким надано протокол допиту ОСОБА_1 , що являється директором, головним бухгалтером та засновником "Ахілес Груп" (код 35735333) у рамках кримінального провадження №320152700000000 від 07.05.2015 за ознаками складу злочинів передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст.205 ККУ, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 заперечує соє відношення до господарської діяльності ПП Ахілес Груп , печатку та інші документи, що стосуються діяльності ПП "Ахілес Груп" не має, ніякої податкової та іншої звітності до державних закладів від імені ПП "Ахілес Груп" не подавала.

Крім того, з інформації, зазначеної в наданих до перевірки документах, виписаних ПП "Ахілес Груп" на адресу ТОВ Юніонтрейд (договір, акт надання послуг), неможливо встановити місце надання послуг, кількість людей, що були задіяні у вказаних роботах, результати наданих робіт, також у актах відсутні посилання на інші документи, що підтверджують виконання робіт, відсутні кількісні і вартісні показники формування вартості послуг, що не дає змогу встановити реальність наданих послуг.

Також, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ Віксар Плюс не могло виконувати умови даних договорів, так як зареєстрований вид діяльності за КВЕД 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

Згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 3 міс. 2016 p. балансова вартість основних засобів - 23,2 тис, грн., згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за березень 2016 року чисельність працюючих - 1 особа.

Крім того, ГУ ДФС у м. Києві отримано лист ГУ ДФС у Чернігівській області від 26.01.2017 №332/8/25-01-21-08, яким надано протокол допиту ОСОБА_2 , що являється директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ Віксар Плюс (код 40339222) у рамках кримінального провадження №320152700000000 від 07.05.2015 за ознаками складу злочинів передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст.205 ККУ, згідно якого встановлено, що ОСОБА_2 фінансово - господарською діяльністю ТОВ Віксар Плюс не займався, співробітників на нього не наймав, з постачальниками та покупцями замовлення не вів, договорів не укладав.

Також, контролюючий орган дійшов висновку, що з інформації, зазначеної в наданих до перевірки документах, виписаних ТОВ Віксар Плюс на адресу ТОВ Юніонтрейд (договір, акт надання послуг), неможливо встановити місце надання послуг, кількість людей, що були задіяні у вказаних роботах, результати наданих робіт, також у актах відсутні посилання на інші документи, що підтверджують виконання робіт, відсутні кількісні і вартісні показники формування ості послуг, що не дає змогу встановити реальність наданих послуг.

При цьому, колегія суддів не враховує беззаперечно доводи відповідача про наявність протоколів допиту свідків (як на одну з підстав нереальності укладених господарських договорів між позивачем та контрагентами) як такі, що однозначно можуть свідчити про фіктивність таких підприємств (контрагентів позивача), оскільки на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків.

Разом з цим, суд враховує наступне.

Так, укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і безтоварна операція є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб`єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов`язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом ч.6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

За таких обставин, сам по собі протокол допиту не може бути виключно достатнім доказом безтоварності господарських операцій.

В той же час, з метою перевірки обставин, зазначених в протоколах допиту свідків, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до положень ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Під час розгляду справи в судовому засіданні суду першої інстанції 03.09.2018, судом було допитано в режимі відеоконференції в якості свідка ОСОБА_2 (адреса засновника: АДРЕСА_1 ), який відповідно до акта перевірки та інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) є засновником і директором ТОВ Віксар Плюс .

Будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду, ОСОБА_2 повідомив, що дійсно являється засновником та директором ТОВ Віксар Плюс , втім фактично господарською діяльністю не займався і не займається. Про господарські відносини очолюваного ним товариства з позивачем йому нічого не відомо. На запитання щодо наявності підпису від його імені на первинних документах пояснив, що певна особа в середньому один раз на три місяці привозила йому якісь документи, які він підписував, втім зі змістом таких документів він не знайомився. Довіреностей на ведення господарської діяльності не видавав.

Таким чином, оскільки первинні документи (Договір про надання послуг №13/03/16ВП від 13.03.2016, Договір про надання послуг комісійного посередництва №15/03/2016ВП від 15.03.2016, акт здачі-прийняття робіт, податкові накладні) підписані від імені особи, яка не має фактичного відношення до господарської діяльності товариства, вказана обставина обумовлює безпідставне формування позивачем податкового кредиту внаслідок порушення норм п.198.6 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді між позивачем і ТОВ Віксар Плюс укладено договір надання послуг №13/03/16ВП від 13.03.2016 та договір про надання послуг комісійного посередництва №15/03/2016ВП від 15.03.2016.

Предметом договору №13/03/16Вп є надання ТОВ Віксар Плюс позивачу послуг з контролю відправки та приймання вантажів - гранітно-щебневої продукції.

Предметом договору №15/03/2016Вп є надання ТОВ Віскар Плюс позивачу агентських послуг з моніторингу покупців та постачальників гранітно-щебневої продукції.

До актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) надані додатки з переліком перевірених вагонів.

Як вбачається зі змісту Переліку перевірених вагонів (а.с.112-157 том 1) одним з основних відправників, вагони якого ніби-то перевірялись ТОВ Віксар Плюс є товариство з обмеженою відповідальністю Рокитнянський спецкар`єр .

Проте, відповідно до листа товариства з обмеженою відповідальністю Рокитнянський спецкар`єр від 04.07.2018 №143, копія якого наявна в матеріалах справи, останній повідомляє, що жодних дій з ТОВ Віскар Плюс, ПП Ахілес Груп в 2015-2016 роках по контролю відправки та приймання вантажів по договору з ТОВ Юніонтрейд на території кар`єру не проводилось.

Відповідно до листа ТОВ Мокрянський кам`яний кар`єр №3 від 03.07.2018 №554, останній повідомляє, що між ним і ТОВ Юніонтрейд були укладені договори комісії №240315 від 24.03.2015 на забезпечення перевезень вантажів і договір купівлі-продажу №22-04 від 22.04.2013 на продаж щебневої продукції. З підприємствами ТОВ Віскар Плюс і ПП Ахілес Груп за період 2015-2016 роки ТОВ Мокрянський кам`яний кар`єр №3 не вступало.

Вказані обставини в сукупності свідчать про відсутність об`єктів оподаткування по взаємовідносинам позивача з ТОВ Віксар Плюс , внаслідок чого позивач позбавлений можливості відносити сплачений в ціні документально оформлених послуг ПДВ до податкового кредиту.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП Ахілес Груп , колегія суддів зазначає наступне.

Між позивачем і ПП Ахілес Груп укладено два однотипні договори від 01.10.2015 №01/10/2015 і від 01.12.2015 №01/12/2015, за змістом яких ПП Ахілес Груп зобов`язується за завданням позивача контролювати відправку вантажів (гірничо-щебнева продукція) за кількістю та якістю, супроводжувати вантажі та контролювати правила прийому вантажів за кількістю і якістю.

В підтвердження виконання даного договору позивачем долучено до матеріалів справи акти здачі-приймання робіт (виконання послуг) №48 від 19.12.2015, №52 від 20.12.2015.

Відповідно до акту №48 контрагентом виконано контроль відправки вантажів за кількістю та якістю, супроводження вантажу, а також контроль приймання вантажу на загальну суму 1 250 680 грн, в т.ч. ПДВ 208 446,67 грн.

Відповідно до акту №52 контрагентом виконано аналогічні роботи на загальну суму 296 800 грн, в т.ч. ПДВ 49 466,67 грн.

Інших документів на підтвердження виконання контрагентом зазначених в актах послуг, як то звітів про надання послуг, калькуляцій з зазначенням витрат та ресурсів, у яких би зазначалось використання трудових ресурсів, часу, обсягів та місця надання, виду наданих послуг, до матеріалів справи не надано.

При цьому, неможливо встановити, яким чином позивачем здійснювався облік та контроль фактичного виконання послуг на загальну суму більш ніж півтора мільйони гривень, оскільки акти здачі-приймання робіт містять в собі лише інформацію про назву послуги - контроль відправки вантажів за кількістю та якістю, супроводження вантажу, а також контроль приймання вантажу , одиниця виміру - штука, кількість - 1.

Таким чином, з актів здачі-приймання робіт неможливо встановити місце надання послуг, кількість людей, що були задіяні у вказаних роботах, результати наданих робіт, також у актах відсутні посилання на інші документи, що підтверджують виконання робіт, відсутні кількісні і вартісні показники формування вартості послуг, що не дає змогу встановити реальність наданих послуг.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що сам по собі документ під назвою акт здачі-приймання робіт , навіть за умови його складення по формі у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , не може бути безумовним та виключно-достатнім доказом фактичності вчинення господарської операції.

Відтак, з урахуванням показань допитаного під час розгляду справи в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_2 , зазначені обставини підлягають врахуванню з огляду на те, що в податкових накладних, виписаних ПП Ахілес Груп і ТОВ Віксар Плюс , що прийняті позивачем до обліку, зазначені прізвища саме цих осіб.

Колегія суддів зазначає, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання, презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 77 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням доводів наведених як підприємством так і контролюючим органом, колегія суддів приходить до висновку, що за конкретно встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, оскільки за спірними операціями оформлювалися лише окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень, при цьому зазначає, що висновки контролюючого органу щодо відсутності підстав у позивача на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ Віскар Плюс і ПП Ахілес Груп є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Виходячи з викладеного, відсутні підстави для задоволення позову.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юніонтрейд" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов