Рішення
від 26.04.2019 по справі 640/2670/19
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2019 року № 640/2670/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Еймбюланс доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2018 року № 00014701402, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Еймбюланс (далі - ТОВ Еймбюланс , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2018 року № 00014701402.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ Конкордвест , ТОВ Калабрія Плюс та ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест не відповідають фактичним обставинам, посилання в акті на те, що господарські взаємовідносини з вказаними контрагентами оформлювались лише з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та не підтверджені по ланцюгу постачання це є лише суб'єктивними припущеннями, які не підтвердженні належними доказами.

Крім того, позивачем зазначено про те, що господарські операції із контрагентами підтверджуються первинними документами, які свідчать як про придбання товару так і про його подальшу реалізацію. Також, позивач вказав на те, що можливі порушення податкового та іншого законодавства з боку посадових осіб контрагентів не можуть бути підставою для висновку про аналогічні порушення з боку позивача, а тому віднесення сум грошових коштів до податкового кредиту, на його думку, є обґрунтованим та правомірним, а спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

Представником Головного управління ДФС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

На думку контролюючого органу, реальність вчинення спірних господарських операцій не підтверджується, роботи не виконувались, лише формально оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкового вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ, у зв'язку з чим вважає висновки акту перевірки обґрунтованими та підстав для скасування спірного рішення не вбачає.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ГУ ДФС у м. Києві на підставі направлень та наказу від 22.06.2018 №10322, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Еймбюланс (код 37472324) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Конкордвест (код 40823211) за листопад 2016 року, ТОВ Калабрія Плюс (код 39929641) за липень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест (код 41290906) за червень 2017 року, за результатами якої складено акт від 31.10.2018 №754/26-15-14-02-02/37472324.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Еймбюланс пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-Vl (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 131 000 грн., у тому числі за липень 2016 року в сумі 6000 грн., вересень 2016 року в сумі 14 200 грн., жовтень 2016 року в сумі 31120 грн., листопад 2016 року в сумі 25360 грн., липень 2017 року в сумі 54 320 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2018 року № 00014701402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 163 750,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 131 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 32 750,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 08.02.2019 №6275/6/99-99-11-04-01-25 податкове повідомлення-рішення від 26.11.2018 року № 00014701402залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: - фактичності придбання такого товару, тобто, реальності здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності та їх реалізації; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті Закону № 996-ХІV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Таким чином, обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, та мають оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість, суду необхідно з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) та їх реалізацією, спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Оцінка господарських операціях повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому формальні помилки в первинних документах не повинні бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язки між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ Конкордвест за листопад 2016 року, ТОВ Калабрія Плюс за липень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест за червень 2017 року.

Тобто, в межах даного спору необхідно дослідити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням умов спірних правовідносин та наданих учасниками справи доказами та поясненнями.

Як вбачається з акту перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ Еймбюланс та ТОВ Конкордвест , ТОВ Калабрія Плюс , ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест , а надані документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують правильність визначених позивачем податкових зобов'язань, оскільки за надання відповідних послуг лише оформлялись окремі первинні документи з дефектністю, наслідком чого, є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.

Так, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за листопад 2016 року при взаємовідносинах з ТОВ Конкордвест , встановлено його завищення на загальну суму 25360 грн.

За перевіряємий період ТОВ Еймбюланс здійснювало взаємовідносини з ТОВ Конкордвест на підставі договору про надання послуг від 17.10.2016 №17/10-16, згідно умов якого Виконавець (ТОВ Конкордвест ) бере на себе зобов'язання за оплату та в строк передбачений даним договором виконати наступні роботи: створення відео-ролика, а саме організація та проведення відео-зйомки рекламного відео-кейса, а Замовник (ТОВ Еймбюланс ) зобов'язаний оплатити належним чином виконані роботи, передбачені даним Договором, у встановленому даним Договором порядку.

Згідно умов Договору передбачено, що передача результатів робіт, виконаних за даним Договором у власність Замовника здійснюється на підставі актів здачі-прийняття виконаних робіт.

На підтвердження виконання господарських операцій з ТОВ Еймбюланс позивачем надано: акт здачі-прийняття виконаних робіт, податкову накладну. Будь-яких інших додаткових документів, матеріалів (в т.ч. самого відео-кейсу) для ідентифікації обсягів виконаних послуг (надання інформації) ТОВ Конкордвест .

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 з переліком заборгованість відсутня.

Водночас, посадовими особами податкового органу, за результатами аналізу баз даних податкової звітності ТОВ Конкордвест встановлено відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, що ТОВ Конкордйест (код 40823211) в перевіряємому періоді здійснював придбання виробництва рекламного відео-кейсу у ТОВ Бісент (код 40752460). ТОВ Бісент здійснювало придбання продуктів харчування, води кави, зєднувачів, заглушок. Тобто прослідковується невідповідність придбаного та реалізованого товарів.

Крім того, стосовно ТОВ Конкордвест відповідно до інформації, наявної ІС СФП встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області внесено до АІС СФП картку СФП від 25.01.2017 № 84/03-20-21-11-04. Відповідно до картки керівник та засновник ТОВ Конкордвест ОСОБА_1 в протоколі допиту свідка зазначив, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Конкордвест немає.

Тому, враховуючи те, що ТОВ Конкордвест не мало можливості та фактично не надавало послуги для ТОВ Еймбюланс , на думку відповідача, правочини між ними здійснені без мети настання реальних наслідків, так як нереальність первинного формування активу доводить нереальність і послідуючого придбання послуг.

Окрім того, як вбачається з акту перевірки, за перевіряємий період ТОВ Еймбюланс декларувало взаємовідносини з ТОВ Калабрія плюс на підставі укладеного договору з надання юридичних послуг від 24.06.2016 №16-063 та договору про надання послуг від 01.09.2016 №16-0811.

Відповідно до умов договору від 24.06.2016 №16-063 Виконавець (ТОВ Калабрія плюс ) зобов'язується надати Замовникові (ТОВ Еймбюланс ) послуги з юридичного обслуговування діяльності Замовника з порядку та на умовах, визначених цим Договором (надалі - Послуги), а Замовник зобов'язується прийняти надані Послуги та оплатити їх вартість.

Відповідно до умов договору від 01.09.2016 №16-0811 про надання реклами передбачено, що для проведення Рекламної кампанії Замовник направляє Виконавцю Заявку на розміщення Рекламних матеріалів, а також надає Виконавцю Рекламний матеріал, який повинен відповідати технічним вимогам, загальноприйнятим моральним нормам та вимогам законодавства України. Також зобов'язується на вимогу Виконавця надати всю документацію, необхідну для розміщення Реклами, передбачену діючим законодавством України.

На підставі отриманої Заявки Сторони підписують відповідний Додаток до Договору, в якому вказуються узгоджені Сторонами умови розміщення Рекламних матеріалів, включаючи перелік веб-сайтів, період виходу, графік виходу рекламних матеріалів, формат, вартість, строк та порядок оплати, інші умови. Оплата послуг Виконавця здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів сторонами виписано акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні.

ТОВ Еймбюланс не надано до перевірки інших документів звітів, фотозвіти та інших підтверджуючих документів до вищезазначених актів для ідентифікації обсягів виконаних послуг (надання інформації) ТОВ Калабрія плюс .

До перевірки надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 з переліком платіжних доручень.

Разом з тим, в акті перевірки зазначено, то за результатами аналізу інформації, яка міститься в Єдиному реєстрі судових рішень, встановлено наявність вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.2017 у справі №755/4734/17, винесеного у рамках кримінального провадження за ч. 1 ст.205-1 КК України відносно директора ТОВ Калабрія плюс ОСОБА_2

В акті зазначено, що всі первинні документи підписані від імені директора ТОВ Калабрія плюс ОСОБА_2

Контролюючим органом зроблено висновок, що ТОВ Калабрія плюс не мало можливості та фактично не надавало послуги для ТОВ Еймбюланс , правочини між ними здійснені без мети настання реальних наслідків, так як нереальність первинного формування активу доводить нереальність і послідуючого придбання послуг.

За перевіряємий період ТОВ Еймбюланс здійснювало взаємовідносини з ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест на підставі укладеного договору про виконання робіт/надання послуг від 30.05.2017 року № 30/05.

В акті перевірки зазначено, що згідно з Єдиним реєстром податкових накладних встановлено, що ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест в перевіряємому періоді декларувало придбання різноманітних товарів, а саме: одяг, взуття, продукти харчування тощо.

В ІС Суб'єкти фіктивного підприємництва підсистеми Реєстр облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва наявна інформація та пояснення гр. ОСОБА_3, який з 21.04.2017 року по 15.02.2018 року значився директором ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест та зазначив, що статутні документи підприємства він не підписував, причетність до ведення фінансово-господарської діяльності немає.

Відповідачем зроблено висновок, що перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських операцій з ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест , оскільки останнє не мало можливості та фактично не надавало послуги для ТОВ Еймбюланс , правочини між ними здійснені без мети настання реальних наслідків, так як нереальність первинного формування активу доводить нереальність і послідуючого придбання послуг.

При цьому, позивачем під час розгляду справи не спростовано доводів податкового органу стосовно відсутності у контрагентів необхідних трудових, матеріальних, технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах задекларованих показників.

Доводи позивача стосовно того, що він не має нести відповідальність за своїх контрагентів не враховуються судом, оскільки позивачем не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договорів зі спірними підприємствами.

Адже, за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит чи сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також суд звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду № 816/1422/17 від 26.06.2018 року.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року у справі № 21-3687а15, від 18 грудня 2015 року у справі 2а-11797/11/1370.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України, обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Сам факт наявності у позивача податкових, чи видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду № 803/1923/13-а від 25.06.2018.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано до суду жодних первинних документів, що підтверджують належним чином оформлення та виконання господарських операцій з придбання товару, отримання послуг від контрагентів ТОВ Конкордвест за листопад 2016 року, ТОВ Калабрія Плюс за липень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест за червень 2017 року.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операції є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідної операції та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Будь-які докази щодо підтвердження здійснення господарських операцій (первинних документів, договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання - передачі робіт, банківських виписок тощо) в матеріалах справи відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, частиною 4 цієї статті Кодексу передбачено, що суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Водночас, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч.5 ст.77 КАС України).

Оскільки позивач не зазначив у позові та не надав будь-яких доказів на спростування висновків акта перевірки стосовно заниження податку на додану вартість на суму 131 000 грн., тому податкове повідомлення-рішення щодо донарахування податкових зобов'язань за вказаним податком по зазначених правовідносинах є правомірним.

Враховуючи викладене, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Еймбюланс (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13-Ж, корп.2, ідентифікаційний код 37472324) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко

Дата ухвалення рішення26.04.2019
Оприлюднено02.05.2019

Судовий реєстр по справі —640/2670/19

Ухвала від 16.08.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гімон М.М.

Постанова від 30.07.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Пилипенко Олена Євгеніївна

Постанова від 30.07.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Пилипенко Олена Євгеніївна

Ухвала від 03.06.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Пилипенко Олена Євгеніївна

Ухвала від 03.06.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Пилипенко Олена Євгеніївна

Рішення від 26.04.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Погрібніченко І.М.

Ухвала від 25.02.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Погрібніченко І.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні