Постанова

від 30.07.2019 по справі 640/2670/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2670/19 Суддя першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Бужак Н.П. та Костюк Л.О.,

при секретарі - Кузик О.С.,

за участю:

представника позивача: - Герасимова П.О.,

представника відповідача: - Максименко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еймбюланс на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еймбюланс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 00014701402 віл 26.11.2018 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Еймбюланс звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 00014701402 віл 26.11.2018 року, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 26.11.2018 року № 00014701402 про сплату 131 000,00 грн. зобов`язань з податку на додану вартість та 32750,00 грн. штрафних санкцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Під час судового розгляду справи 23 липня 2019 року, відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу, що був долучений до матеріалів справи та відповідно до змісту якого, Головне управління ДФС у м. Києві не погоджується з твердженнями, викладеними в апеляційній скарзі та вважає їх безпідставними з огляду на те, що сам факт наявності у позивача податкових чи видаткових накладних, інших документів, з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника не є безумовним доказом реальності господарських операцій х ним, якщо інші обставини свідчать про недобросовісність інформації в цих документах.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю Еймбюланс у позові не зазначено та не надано будь-яких доказів на спростування висновків акта перевірки стосовно заниження податку на додану вартість на суму 131 000 грн., у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 26.11.2018 року № 00014701402 щодо донарахування податкових зобов`язань за вказаним податком по зазначених правовідносинах є правомірним.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі направлень та наказу від 22.06.2018 р. №10322, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Еймбюланс (код 37472324) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Конкордвест (код 40823211) за листопад 2016 року, ТОВ Калабрія Плюс (код 39929641) за липень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест (код 41290906) за червень 2017 року, за результатами якої складено акт від 31.10.2018 №754/26-15-14-02-02/37472324.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Еймбюланс пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-Vl (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 131 000 грн., у тому числі, за липень 2016 року в сумі 6000 грн., вересень 2016 року в сумі 14 200 грн., жовтень 2016 року в сумі 31120 грн., листопад 2016 року в сумі 25360 грн., липень 2017 року в сумі 54 320 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2018 року № 00014701402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 163 750,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 131 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 32 750,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 08.02.2019 року №6275/6/99-99-11-04-01-25 податкове повідомлення-рішення від 26.11.2018 року № 00014701402 - залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: - фактичності придбання такого товару, тобто, реальності здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності та їх реалізації; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті Закону № 996-ХІV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Таким чином, обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, та мають оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи документів, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ Конкордвест в листопаді 2016 року, ТОВ Калабрія Плюс в липні 2016 року, вересні 2016 року, жовтні 2016 року, з ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест в червні 2017 року.

Відповідно до договору про надання послуг, укладеного з ТОВ Конкордвест від 17.10.2016 року №17/10-16, Виконавець (ТОВ Конкордвест ) бере на себе зобов`язання за оплату та в строк передбачений даним договором виконати наступні роботи: створення відео-ролика, а саме організація та проведення відео-зйомки рекламного відео-кейса, а Замовник (ТОВ Еймбюланс ) зобов`язаний оплатити належним чином виконані роботи, передбачені даним Договором, у встановленому даним Договором порядку.

Згідно умов Договору передбачено, що передача результатів робіт, виконаних за даним Договором у власність Замовника здійснюється на підставі актів здачі-прийняття виконаних робіт.

На підтвердження виконання господарських операцій з ТОВ Еймбюланс позивачем до перевірки надано: акт здачі-прийняття виконаних робіт, податкову накладну. Будь-яких інших додаткових документів, матеріалів (в т.ч. самого відео-кейсу) для ідентифікації обсягів виконаних послуг (надання інформації) ТОВ Конкордвест .

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 - заборгованість відсутня.

Водночас, посадовими особами податкового органу, за результатами аналізу баз даних податкової звітності ТОВ Конкордвест встановлено відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, що ТОВ Конкордйест (код 40823211) в перевіряємому періоді здійснював придбання виробництва рекламного відео-кейсу у ТОВ Бісент (код 40752460). ТОВ Бісент здійснювало придбання продуктів харчування, води кави, з`єднувачів, заглушок. Тобто прослідковується невідповідність придбаного та реалізованого товарів.

Крім того, стосовно ТОВ Конкордвест відповідно до інформації, наявної ІС СФП встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області внесено до АІС СФП картку СФП від 25.01.2017 року № 84/03-20-21-11-04. Відповідно до картки керівник та засновник ТОВ Конкордвест ОСОБА_1 в протоколі допиту свідка зазначив, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Конкордвест немає.

Також, у перевіряємий період ТОВ Еймбюланс декларувало взаємовідносини з ТОВ Калабрія плюс на підставі укладеного договору з надання юридичних послуг від 24.06.2016 року №16-063 та договору про надання послуг від 01.09.2016 року №16-0811.

Відповідно до умов договору від 24.06.2016 року №16-063 Виконавець (ТОВ Калабрія плюс ) зобов`язується надати Замовникові (ТОВ Еймбюланс ) послуги з юридичного обслуговування діяльності Замовника з порядку та на умовах, визначених цим Договором (надалі - Послуги), а Замовник зобов`язується прийняти надані Послуги та оплатити їх вартість.

Відповідно до умов договору від 01.09.2016 року №16-0811 про надання реклами передбачено, що для проведення Рекламної кампанії Замовник направляє Виконавцю Заявку на розміщення Рекламних матеріалів, а також надає Виконавцю Рекламний матеріал, який повинен відповідати технічним вимогам, загальноприйнятим моральним нормам та вимогам законодавства України. Також зобов`язується на вимогу Виконавця надати всю документацію, необхідну для розміщення Реклами, передбачену діючим законодавством України.

На підставі отриманої Заявки Сторони підписують відповідний Додаток до Договору, в якому вказуються узгоджені Сторонами умови розміщення Рекламних матеріалів, включаючи перелік веб-сайтів, період виходу, графік виходу рекламних матеріалів, формат, вартість, строк та порядок оплати, інші умови. Оплата послуг Виконавця здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів сторонами виписано акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні.

Колегія суддів наголошує, що ТОВ Еймбюланс не надано до перевірки інших документів, звітів, фотозвітів та інших підтверджуючих документів до вищезазначених актів для ідентифікації обсягів виконаних послуг (надання інформації) ТОВ Калабрія плюс .

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 - заборгованість відсутня.

Варто наголосити, що в акті перевірки зазначено, то за результатами аналізу інформації, яка міститься в Єдиному реєстрі судових рішень, встановлено наявність вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.2017 у справі №755/4734/17, винесеного у рамках кримінального провадження за ч. 1 ст.205-1 КК України відносно директора ТОВ Калабрія плюс ОСОБА_2 .

В акті зазначено, що всі первинні документи підписані від імені директора ТОВ Калабрія плюс ОСОБА_2 .

Контролюючим органом зроблено висновок, що ТОВ Калабрія плюс не мало можливості та фактично не надавало послуги для ТОВ Еймбюланс , правочини між ними здійснені без мети настання реальних наслідків, так як нереальність первинного формування активу доводить нереальність і послідуючого придбання послуг.

Також, за перевіряємий період ТОВ Еймбюланс здійснювало взаємовідносини з ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест на підставі укладеного договору про виконання робіт/надання послуг від 30.05.2017 року № 30/05.

В акті перевірки зазначено, що згідно з Єдиним реєстром податкових накладних встановлено, що ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест в перевіряємому періоді декларувало придбання різноманітних товарів, а саме: одяг, взуття, продукти харчування тощо.

В ІС Суб`єкти фіктивного підприємництва підсистеми Реєстр облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва наявна інформація та пояснення гр. ОСОБА_3 , який з 21.04.2017 року по 15.02.2018 року значився директором ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест та зазначив, що статутні документи підприємства він не підписував, причетність до ведення фінансово-господарської діяльності немає.

Враховуючи правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 24.01.2018 року, варто наголосити, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також необхідно зазначити, що Товариством з обмеженою відповідальністю Еймбюланс ані до позову, ані до апеляційної скарги не надано жодного первинного документа на підтвердження реальності вчинених господарських операцій .

І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит чи сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також суд звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду № 816/1422/17 від 26.06.2018 року.

Під час судового розгляду справи 30 липня 2019 року, представником позивача було подано додаткові докази по справі, а саме: звіт до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 100 від 06.10.2016 року від ТОВ Калабрія Плюс , звіт до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 358 від 21.11.2016 року від ТОВ Конкордвест , звіт до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 128 від 28.09.2016 року від ТОВ Калабрія Плюс , звіт до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 127 від 28.09.2016 року від ТОВ Калабрія Плюс , звіт до акту № 6761 від 30.06.2017 року від ТОВ Будівель-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест , проте колегія суддів не може брати дані докази до уваги з огляду на приписи частини 4 ст. 308 КАС України, відповідно до якої, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Разом з тим, позивачем не обґрунтовано у зв`язку з чим, останній не надавав даних доказів контролюючому органу під час проведення перевірки та до суду першої інстанції.

Інші доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еймбюланс - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еймбюланс - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Н.П.Бужак

Л.О.Костюк

Повний текст виготовлено 30 липня 2019 року.