Рішення

від 26.04.2019 по справі 640/2374/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 26 квітня 2019 року                                                                               № 640/2374/19 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Труяр» до                     Державної фіскальної служби України,                     Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про                     визнання протиправним та скасування рішення від 16.01.2019 №1052713/40988134, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Труяр» (далі по тексту – позивач, ТОВ «Труяр») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту – відповідач 1, ДФС України), Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту – відповідач 2, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить : - скасувати рішення від 16.01.2019 №1052713/40988134 про відмову в реєстрації податкової накладної від 18.12.2018 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягає скасуванню; - зобов'язати Державну фіскальну службу зареєструвати податкову накладну від 18.12.2018 №2 на суму 1 019016,00 грн., в т.ч. ПДВ- 169836,00 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що на підтвердження факту здійснення господарської операції, яка зазначена у податковій накладній, ТОВ «Труяр» надало контролюючому органу всі необхідні документи. На думку позивача, вказані обставини, виключають можливість відмови контролюючого органу у реєстрації вказаної податкової накладної, а тому прийняте відповідачем рішення від 16.01.2019 №1052713/40988134 є необґрунтованим. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2018 відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи та запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву та всі докази на підтвердження, які наявні у відповідача. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2019 залучено до участі у справі Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві у статусі відповідача - 2. У встановлений судом строк відповідачі відзиви на позовну заяву не надали, тому справа розглянута та вирішена на підставі наявних у ній матеріалів. Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Труяр», за результатами здійснення господарських операцій сформовано та направлено на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкових накладних податкову накладну від 18.12.2018 №2. Однак, згідно з квитанцією від 10.01.2019 реєстрація податкової накладної від 18.12.2018 №2 зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку із тим, що податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Разом з тим, контролюючим органом запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою розблокування вказаної податкової накладної позивач за допомогою електронного документообігу подав відповідачу пояснення та низку підтверджуючих документів, щодо здійснення зазначеної в податковій накладній господарської операції. 16.01.2019 Комісією Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві було прийнято рішення №1052713/40988134 яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 18.12.2018 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних. У рішенні комісії вказано підставу відмови, «ненадання платником податку копій документів, а саме: - первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); - розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків. 21.01.2019 до відділу документообігу відповідача, позивач подав скаргу на рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 16.01.2019 №1052713/40988134. Листом від 05.02.2019 №5755/6/99-99-11-03-04-15 Державна фіскальна служба України повідомила позивача, що вищевказану скаргу ТОВ «Труяр» залишено без розгляду, з огляду на те, що подана позивачем скарга направлена Державній фіскальній служби України не в електронному вигляді, тобто з порушенням порядку. Не погоджуючись з рішенням відповідачів позивач звернувся з адміністративним позовом до суду за захистом свого порушеного права. Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного. Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, Порядком з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 (далі по тексту – Порядок №117), Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №124, у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. У свою чергу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів. Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. За визначенням пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі по тексту - Порядок №1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», установлено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 зупинено реєстрацію податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що діяв до набрання чинності Законом України від 7 грудня 2017 №2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році», та які станом на 1 грудня 2017 не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних / розрахунків коригування, мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних / розрахунків коригування на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою. Вказаною Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту – Порядок №117). Відповідно до пунктів 5-7 Порядку №117, Податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. Пунктом 12 Порядку №117 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. Відповідно до пункту 13 Порядку №117, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Суд встановив, що Критерії ризиковості платника податку затверджені листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18, згідно з підпунктом 1.6 пункту 1 яких комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, контролюючий орган дійшов висновку про відповідність податкової накладної ТОВ «Труяр» від 18.12.2018 №2 критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, податковим органом не визначено будь-якої з підстав щодо встановлення ризиковості ТОВ «Труяр», та не підтверджено належними доказами того, що позивач відповідає хоча б одному з критеріїв ризиковості. Пунктами 18-21 Порядку №117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком №117 (додаток 2 до Порядку) та передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані. Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржувані рішення відповідача містять лише загальне твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, не надані. Як встановлено вище, у квитанції від 10.01.2019 відповідач запропонував позивачу надати пояснення та/або копії документів, «достатніх для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН», однак, не вказав конкретних документів, яких не вистачає; у свою чергу позивач направив до Державної фіскальної служби України відповідні пояснення щодо взаємовідносин реальності господарських операцій зазначених в податковій накладній. Доказів на підтвердження зворотного відповідачами до суду не надано. Разом з тим, рішенням Комісії Головного управління Державної фіскальної служби України від 16.01.2019 №1052713/40988134, незважаючи на надання позивачем письмових пояснень та відсутності фактичних критерії ризиковості, відмовлено у реєстрації податкової накладної: від 18.12.2018 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Аналізуючи оскаржуване рішення, судом встановлено, що останнє не містить відомостей про те, яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію спірної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Суд звертає увагу, що оскаржуване рішення не містять чіткого визначення підстав для відмови в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а Комісією Державної фіскальної служби України лише проставлено відмітки навпроти процитованих підстав для відмови без підкреслення необхідних документів, як передбачено у бланку оскаржуваних рішень. Водночас, первинні документи, оформлені в рамках господарських відносин із контрагентом, копії яких наявні в матеріалах справи щодо реєстрації податкової накладної та підтверджують факт реального виконання господарських зобов'язань. Разом з тим, на підтвердження реального виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Автоматика-Сервіс» в матеріалах справи наявні наступні докази: копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія статуту ТОВ «Труяр», копія договору поставки від 20.06.2018 №200618-030, копія договору поставки від 03.12.2018 №02/12, копія довіреності від 19.12.2018 №56, від 18.12.2018 №53, копія видаткової накладної від 12.11.2018 №24, копія рахунку фактури від 04.12.2018 №041229, копія накладної від 04.12.2018 №0412554, копія видаткової накладної від 18.12.2018 №49, копія виписки по рахунку ТОВ «Труяр», копія договору поставки від 08.10.2018 №285-1, копія податкової накладної від 18.12.2018 №2. Проте, Комісією Головного управління Державної фіскальної служби, незважаючи на надання позивачем письмових пояснень та відсутності фактичних критеріїв ризиковості, відмовлено у реєстрації податкової накладної від 18.12.2018 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає приписам податкового законодавства, оскільки платником податків надано необхідні документи на підтвердження факту здійснення господарської операції за податковою накладною, у той час, як відповідачем зазначені документи всебічно не досліджені, а доводи платника податків не спростовані. Таким чином, рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 16.01.2019 №1052713/40988134 про відмову в реєстрації податкової накладної від 18.12.2018 №2 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію оскаржуваної податкової накладної, позивачем виконані умови, визначені законом, та прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява №28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II). В даному випадку, задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну від 18.12.2018 №2 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, подану позивачем, датою її фактичного надходження є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Водночас, варто зазначити про наслідки відсутності реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого Податковим кодексом України строку. Так, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. При цьому, відповідно до пункту 19 та пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до Державної фіскальної служби рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246). Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби України від 16.01.2019 №1052713/40988134 про відмову у реєстрації податкової накладної від 18.12.2018 №2 підлягає скасуванню, позовні вимоги ТОВ «Труяр» в частині зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 18.12.2018 №2 підлягають задоволенню. Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту про зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, на користь позивача належить присудити сплачену ним суму судового збору у розмірі 3  842,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві пропорційно. Керуючись статтями 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд ВИРІШИВ: 1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Труяр»  - задовольнити у повному обсязі. 2. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації від 16.01.2019 №1052713/40988134 про відмову в реєстрації податкової накладної від 18.12.2018 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних. 3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну від 18.12.2018 №2 складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Труяр» в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання. 4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Труяр» (02121,      м. Київ, вул. Харківське Шосе, буд. 201/203, оф. 77, код ЄДРПОУ 40988134) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1 921,00 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 копійок). 5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Труяр» (02121, м. Київ, вул. Харківське Шосе, буд. 201/203, оф. 77, код ЄДРПОУ 40988134) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1 921,00 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 копійок). Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                                  В.В. Аверкова