Постанова

від 24.04.2019 по справі 1340/4040/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2861/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Ігнатищ Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року (рішення прийнято судом у складі головуючого судді Крутько О. В. об 11:02 год у м. Львові) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Новий стиль до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Новий стиль (далі - ПП Новий стиль ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 01 серпня 2018 року № ЛВ673/461/АВ/ФС.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем жодних порушень вимог статті 24 Кодексу законів про працю України допущено не було, а тому відповідачем безпідставно прийнято оскаржувану постанову. Вказані обставини також підтверджуються постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 серпня 2018 року за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення № 450/2416/18.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нову постанову - про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував трудовий характер відносин між позивачем та ОСОБА_1, так як укладеним між ними цивільно-правовим договором було передбачено надання послуг з рубання дров, який не стосується предмету доказування в даній справі, натомість при здійсненні інспекційного відвідування ОСОБА_1 було виявлено біля твердопаливного котла, тобто фактично він виконував роботу кочегара. Зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки поясненням директора ПП Новий стиль та ОСОБА_1 щодо стажування останнього як кочегара, а також, що обставини, встановлені постановою у справі про адміністративне правопорушення, вчинене директором ПП Новий стиль , не є обов'язковими для суду при розгляді даної справи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, покликаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 09 липня 2018 року №1585-П та направленням від 09 липня 2018 року № 1441 інспектором праці Щербою Н. Р. було проведено інспекційне відвідування ПП Новий стиль , за результатами якого складено акт від 11 липня 2018 року №ЛВ673/461/АВ, який містить висновок про порушення позивачем вимог частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, що полягало в допуску до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім цього, 11 липня 2018 року інспектором праці Щербою Н. Р. видано припис № ЛВ673/461/АВ/П про усунення порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування ПП Новий стиль .

Постановою Головного управління Держпраці у Львівській області від 01 серпня 2018 року № ЛВ673/461/АВ/ФС на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України накладено на ПП Новий стиль штраф у розмірі 111 690 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність порушень трудового законодавства з боку позивача, оскільки ОСОБА_1 виконував роботу на підставі цивільно-правової угоди, укладеної з ПП Новий стиль , яка відображена у податковій звітності, а відповідачем не доведено, що він працював кочегаром.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Головне управління Держпраці у Львівській області.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-1V, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Пунктом 19 Порядку № 295 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що Головне управління Держпраці у Львівській області як територіальний орган Держпраці уповноважене на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, за наслідками яких складати акти перевірок та за наявності порушень - приписи про їх усунення.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України та частини дев'ятої статті 53 Закону України Про зайнятість населення Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2013 року № 509 затвердив Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктами 3, 4 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акту приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 509 у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що встановлення за результатами інспекційного відвідування порушень законодавства про працю є підставою для прийняття рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу та у разі їх підтвердження - складення постанови про накладення штрафу.

Як встановлено з матеріалів справи, при проведенні інспектором праці інспекційного відвідування встановлено, що ПП Новий стиль допущено до роботи працівника ОСОБА_1 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вказаною особою надано письмові пояснення про те, що він перебуває на стажуванні у позивача.

Так, взаємовідносини громадянина і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Подібні правовідносини були предметом розгляду судом касаційної інстанції. У постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 822/723/17 Верховний Суд зробив такий правовий висновок:

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт .

В матеріалах справи містяться копії договору від 06 липня 2018 року № 1, укладеного між позивачем та ОСОБА_1, акта прийому-передачі наданих послуг, відомостей про виплату коштів, згідно з якими останній надавав позивачу послуги з рубання дров.

Вказані докази, свідчать про правильність висновку суду першої інстанції, що цивільно-правовий договір між позивачем та ОСОБА_1 укладено для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання певних результатів праці. У зв'язку з досягненням зазначеної мети взаємовідносини між позивачем та відповідним працівником припинилися. Укладена угода не містить обов'язку виконавця дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку та обов'язку підприємства забезпечувати виконавця матеріально-технічною базою.

Покликання скаржника на те, що ОСОБА_1 виконував роботу і за згаданим вище цивільно-правовим договором і був кочегаром у ПП Новий стиль , робота яким потребувала укладення трудового договору, оскільки під час інспекційного відвідування той перебував біля твердопаливного котла, є необґрунтованими та недоведеними, оскільки, надаючи послуги з рубання дров, ОСОБА_1 не був обмежений в доступності до приміщень підприємства. Крім цього, пояснення ОСОБА_1, надані інспектору праці, щодо його стажування в ПП Новий стиль кочегаром спростовуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи, а також показами як свідка директора підприємства ОСОБА_3 в суді першої інстанції, який зазначив, що пояснення ОСОБА_1 надані під тиском інспектора праці.

Доказів виконання ОСОБА_1 саме обов'язків кочегара інспектором праці не надано і судом не здобуто. Апеляційний суд зазначає, що такий висновок відповідача будується лише на його припущеннях, основою якого є візуальне спостереження. Фотографії, на які покликається відповідач, як на фотофіксацію порушення, не можна приймати до уваги, оскільки вони не містять жодної прив'язки до дати інспектування, місця та особи ОСОБА_1

Крім цього, представником позивача надано суду апеляційної інстанції копії документів, згідно з якими посаду оператора котельні ПП Новий стиль займає ОСОБА_4, з яким належним чином оформлено трудові відносини.

Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що факт порушень, на підставі яких на позивача було накладено штраф, був предметом розгляду у справі про адміністративне правопорушення. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 серпня 2018 року (справа № 450/2416/18) встановлено, що в діях директора ПП Новий стиль відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Отже, судом першої інстанції правильно враховано при вирішенні даної справи обставини, встановлені у згаданому вище судовому рішенні, що набрало законної сили, які відповідно до вимог статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування.

Враховуючи викладене, в діях позивача відсутні порушення частин першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова про накладення штрафу була прийнята відповідачем протиправно.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі № 1340/4040/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 26 квітня 2019 року.