Постанова

від 25.04.2019 по справі 821/2170/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2019 року

Київ

справа №821/2170/16

адміністративне провадження №К/9901/35747/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П., розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 (суддя Бездрабко 0.1.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 (судді Єщенко О.В., Димерлій 0.0., Бойко А.В.)

у справі № 821/2170/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонська кондитерська фабрика

до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Херсонська кондитерська фабрика (далі - позивач, ТОВ Херсонська кондитерська фабрика ) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, Херсонська ОДПІ ТУ ДФС у Херсонській області), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2016 № 0000261202.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27.01.2017, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.12.2016 № 0000261201.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 12.12.2016 по 13.12.2016 посадовою особою відповідача згідно із статтею 20, статтею 75, підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 29.11.2016 № 7549/10/21-03-12-02, повідомлення про проведення перевірки від 29.11.2016 № 734/21-03-12-02 була проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ Херсонська кондитерська фабрика з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП Херсон Моноліт Буд за період травень-серпень 2016 року, за результатами якої складено акт від 14.12.2016 № 14/21-03-12-02/00382272 та зроблено висновок про порушення позивачем пунктів статті 198 Податкового кодексу України ТОВ Херсонська кондитерська фабрика внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на 120 249,77 грн, в тому числі по декларації за червень 2016 року на 55 051,73 грн та по декларації за липень 2016 року на 65 198,04 грн та порушення пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 120 249,77 грн, в тому числі: по декларації з ПДВ за червень 2016 року на суму ПДВ - 55 051,73 грн; по декларації з ПДВ за липень 2016 року на суму ПДВ - 65 198,04 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 19.12.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення 0000261202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 120 250 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 30 063 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 14.12.2016 № 14/21-03-12-02/00382272 та доводів касаційної скарги підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування визначення позивачу зазначених сум грошових зобов'язань слугували висновки перевіряючого про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ПП Херсон Моноліт Буд . Херсонською ОДНІ ГУ ДФС у Херсонській області отримано податкову інформацію по ПП Херсон Моноліт Буд , відповідно до якої ПП Херсон Моноліт Буд декларує отримання послуг (ремонтні роботи) у ТОВ Інноваційна компанія Плазма-Плюс . Проте відповідно до бази ЄРПН ТОВ Інноваційна компанія Плазма-Плюс не придбавала вищевказані послуги. Відтак неможливо простежити ланцюг придбання послуг, підтвердити факт подальшої реалізації вищевказаних послуг, а також реальність здійснення господарських операцій.

Суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в

Єдиному реєстрі податкових накладних податковими

накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ Херсонська кондитерська фабрика у травні- серпні 2016 року мало взаємовідносини з ПП Херсон Моноліт Буд .

Так, між позивачем та ПП Херсон Моноліт Буд укладено договори підряду від 30.04.2016 № 30/04/16, від 17.05.2016 № 17/05/16, від 10.06.2016 № 10/06/16, від 24.06.2016 № 24/06/16, від 27.06.2016 № 27/06/16, від 01.08.2016 № 01/08/16.

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між ТОВ Херсонська кондитерська фабрика та ПП Херсон Моноліт Буд , позивачем надано рахунки на оплату, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за червень, липень, серпень, вересень 2016 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за червень, липень, серпень, вересень 2016 року, кошториси по всім об'єктам, які вказані у вищевказаних договорах підряду, податкові накладні, платіжні доручення.

Судами встановлено та вбачається з акту перевірки від 14.12.2016 р. № 14/21-03-12-02/00382272, що відповідачем встановлено, що господарські операції з ПП Херсон Моноліт Буд відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення суми податку на додану вартість по податковим накладним до складу податкового кредиту. Отримані від ПП Херсон Моноліт Буд податкові накладні, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит червня, липня 2016 року, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що вказано у акті перевірки.

На час укладання та виконання зазначених правочинів, так і на час розгляду справи ПП Херсон Моноліт Буд зареєстровано як юридична особа та є платниками податку на додану вартість. Дані факти не заперечуються відповідачем.

Судами встановлено, що згідно довідки АА № 598693 серед видів діяльності ПП Херсон Моноліт Буд зазначено КВЕД - 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель , підприємство має дозвіл від 26.10.2016 р. Х 189.11.65-45.21.1 на виконання робіт підвищеної небезпеки, виданий Управлінням Держгірпромнагляду по Херсонській області, ліцензію серія АЕ № 262362 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, від 19.07.2013 р. з терміном дії з 12.07.2013 р. по 12.07.2018 р. Вказані дозвільні документи вказують на те, що ПП Херсон Моноліт Буд мало право здійснювати роботи, які отримало ТОВ Херсонська кондитерська фабрика від вказаного контрагента.

Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отримана податковим органом податкова інформація не може слугувати підставою для висновку про нереальність господарських операцій позивача та вказаним контрагентом та як наслідок про неправомірність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість за такими операціями. Ні акт перевірки, ні податкова інформація не можуть достовірно та безсумнівно підтверджувати нереальність господарських операцій, оскільки такі обставини повинні доводитися за результатами перевірки та дослідження первинних документів, оформлених за результатами господарських операцій. Крім того, діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку контрагентів його постачальника у ланцюгах постачання.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП Херсон Моноліт Буд за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Контрагенти позивача на час господарських взаємовідносин з позивачем були зареєстрований як платники податку на додану вартість.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 у справі № 821/2170/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко