Постанова

від 02.05.2019 по справі 913/517/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2019 р. Справа № 913/517/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: за участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з'явився не з'явився розглянувши апеляційну скаргу (вх.№757Л/3)Лисичанської міської ради Луганської області, м. Лисичанськ, Луганська область на рішення Господарського суду Луганської області від 31.01.2019 року (повний текст рішення складено 11.02.2019 року) у справі за позовом до про№913/517/18 (суддя - Т. В. Косенко) Лисичанської міської ради Луганської області, м. Лисичанськ, Луганська область Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДОН» , м. Луганськ стягнення 1 123 755,82 грн. В С Т А Н О В И В:

Лисичанська міська рада Луганської області, м. Лисичанськ, Луганська область звернулась до Господарського суду Луганської області з позовом №Т-37/18 від 24.10.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДОН» , м. Луганськ про стягнення 1 123 755,82 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за період з 12.01.2017 року до 01.10.2018 року за користування земельною ділянкою загальною площею 2,8947 га, яка знаходиться за адресою: вулиця ім. Ген. О. Родієвського, №1, м. Лисичанськ, Луганська область.

Рішенням господарського суду Луганської області від 31.01.2019 року у справі №913/517/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Рішення обґрунтовано з тих підстав, що до спірних правовідносин положення ст.1212 ЦК України, які регулюють зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави не застосовуються, оскільки в договорі оренди земельної ділянки від 11.03.2003 р. №463, укладеному позивачем з попереднім землекористувачем відбулася заміна сторони в зобов'язанні, а саме Орендаря - Публічного акціонерного товариства «Луганськвуглеавтоматика» , на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОДОН", а тому останній користується земельною ділянкою за наявності правових підстав.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що 28.11.2012 -дати укладення договору купівлі - продажу нерухомого майна від 28.11.2012 № 815 у Публічного акціонерного товариства «Луганськвуглеавтоматика» , автоматично припинилося, а у Товариства з обмеженою відповідальністю Автодон автоматично виникло право користування (оренди) спірною земельною ділянкою. При цьому, договір оренди землі від 11.03.2003 р. №463,укладений між ВАТ трест «Луганськвуглеавтоматика» , не припинив 28.11.2012 дію в цілому, а в цей день 28.11.2012 відбулася заміна сторони в зобов'язанні, а саме Орендаря, з ВАТ трест «Луганськвуглеавтоматика» на Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОДОН".

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Лисичанська міська рада Луганської області, м. Лисичанськ, Луганська область звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №Т-16/19 від 28.02.2019 року, в якій просить прийняти її до розгляду; скасувати рішення господарського суду Луганської області від 31.01.2019 року у справі №913/517/18 і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДОН» на користь Лисичанської міської ради Луганської області 1 123 755,82 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати, 16 856,34 грн. судового збору за звернення до суду першої інстанції та 25 284,51 грн. судового збору за звернення до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на безпідставність висновку суду першої інстанції про незастосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України, які регулюють зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстав, з посиланням на відсутність факту використання відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлювальних документів, оскільки до моменту оформлення відповідачем як новим власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними,тобто регулюються положеннями про зобов`язання, які виникають у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Одночасно заявником подано клопотання №Т-17/19 від 28.02.2019 року про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2019 року визначено колегію у складі: ОСОБА_1 - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Стойка О. В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лисичанської міської ради Луганської області, м. Лисичанськ, Луганська область на рішення Господарського суду Луганської області від 31.01.2019 року у справі №913/517/18 та встановлено учасникам справи строк до 27.03.2019 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі.

Станом на 27.03.2019 року відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Разом з тим, у зв'язку з перебуванням на навчанні судді-члена колегії ОСОБА_5 та відпусткою судді-члена колегії ОСОБА_3 на момент вирішення питання про призначення справи до розгляду, розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 року, на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №913/517/18, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - ОСОБА_1, судді: Гребенюк Н. В., Пелипенко Н. М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 р. розгляд апеляційної скарги Лисичанської міської ради Луганської області, м. Лисичанськ, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 31.01.2019 року у справі №913/517/18 призначено на 24 квітня 2019 р. о 15:30 год.

У зв'язку з відпусткою судді Пелипенко Н.М., яка входить до складу колегії суддів, розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 року, на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №913/517/18, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - ОСОБА_1, судді: Гребенюк Н. В., Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 року, керуючись ст.ст. 120, 121, 216, 281 Господарського процесуального кодексу України повідомлено відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОДОН» (адреса: вул. Совєтская, буд. 40, оф. 506, м. Луганськ, 91055) про оголошення перерви та продовження судового засідання у справі №913/517/18 до 02.05.2019 року о 10:30 год.

25.04.2019 р. на електронну адресу суду, 02.05.2019 року на поштову адресу від представника Лисичанської міської ради ОСОБА_6 надійшли пояснення щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки №Т-28/19 від 25.04.2019 р. (з додатками: копія рішення Лисичанської міської ради Луганської області від 03.07.2015 р. №83/1343) та клопотання №Т-29/19 від 25.04.2019 р. про розгляд справи в режимі відеоконференції, проведення якої позивач просить доручити Лисичанському міському суду Луганської області.

26.04.2019 року на електронну адресу суду від представника Лисичанської міської ради ОСОБА_6 надійшли додаткові пояснення від 25.04.2019 року - копія Рішення Лисичанської міської ради Про затвердження нормативної грошової оцінки землі міста Лисичанська №83/1343 від 03.07.2015 року. Судова колегія розглянула вищенаведені документи та долучила їх до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2019 року, керуючись статтею 197, ч. 2 статті 232, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України відмовлено у задоволенні клопотання №Т-29/19 від 25.04.2019 р. представника Лисичанської міської ради ОСОБА_6 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №913/517/18 на 02.05.2019 р.

Учасники справи (представники сторін) в судове засідання 02.05.2019 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст.42 Господарського процесуального кодексу України не скористалися.

Пункт 2 ч.3 ст.42 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.

Пунктом 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін не визнавалась обов'язковою судова колегія вважає можливим розглянути справу №913/517 без участі учасників справи.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю АВТОДОН було повідомлено на сайті Судова влада України за посиланням http://court.gov.ua/ розмістивши відповідне повідомлення, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.

11.03.2003 між Лисичанською міською радою (орендодавець, позивач) та ВАТ трестом «Луганськвуглеавтоматика» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №463, відповідно до п.1 якого (з урахуванням додаткової угоди №040740600092 від 01.03.2017), орендодавець на підставі рішення сесії Лисичанської міської ради за №459 від 15.02.2002 передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка розташована за адресою: вул. Косіора, 1, м. Лисичанськ, Луганська область. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,8947 га із земель промисловості. На земельній ділянці розташовано промисловий майданчик Лисичанського шахтоспецналагоджувального управління. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить: на період експлуатації - 5265737 грн 19 коп.

Договір укладено на 30 років починаючи з дати його реєстрації (п.2.2 договору).

Згідно з п.2.4 договору, у разі припинення або розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку в стані, не гіршому в порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до п.3.1. договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю по ату прийому - передачі в належному стані та у визначених межах земельну згідно з цим договором.

В п.4 договору сторони погодили, що підставою припинення договору є, зокрема, закінчення його строку.

Договір набирає чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та його державної реєстрації (п.4.1 договору).

Земельна ділянка була передана ВАТ трест «Луганськвуглеавтоматика» в користування за актом передачі - прийняття земельної ділянки в натурі, який підписано сторонами 19.04.2002.

Договір оренди землі №463 від 11.03.2003 зареєстровано 27.03.2003 у книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок та 21.03.2003 посвідчено приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, з 30.11.2012 власником об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. ОСОБА_7, 1, м. Лисичанськ, Луганська область, є Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОДОН" на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна №815 від 28.11.2012, посвідченого 30.11.2012 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області.

Рішенням Лисичанської міської ради №4/43 від 24.12.2015 «Про перейменування вулиць» вул. С. Косіора перейменовано на вул. ім. Генерала О. Радієвського.

22.12.2016 р. рішенням Лисичанської міської ради №20/297 від 22.12.2016 (а.с.26) припинено Публічному акціонерному товариству «Луганськвуглеавтоматика» , у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно, яке розташоване на орендованій земельній ділянці, до іншої особи, право оренди земельної ділянки площею 2,8947 га, наданої для експлуатації промислового майданчика за адресою: вул. ім. Генерала О. Радієвського, 1, м. Лисичанськ, Луганська область, кадастровий номер 4411800000:12:003:0002. Договір оренди землі №463 від 27.03.2003 визнано таким, що втратив чинність. Вилучену земельну ділянку віднесено до земель запасу. Зобов'язано Управлінню власності Лисичанської міської ради організувати роботи з укладання угоди щодо розірвання договору оренди землі відповідно до чинного законодавства.

Державну реєстрацію припинення права оренди зазначеної земельної ділянки за колишнім власником - Публічним акціонерним товариством «Луганськвуглеавтоматика» здійснено 12.01.2017 за, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (т. 1 а.с.28,29).

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки від 11.03.2003 №463 укладено на 30 років, строком до 28.03.2033 включно.

Отже 28.11.2012 (договір купівлі - продажу нерухомого майна №815 від 28.11.2012) у ВАТ трест «Луганськвуглеавтоматика» автоматично припинилося, а у Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДОН" автоматично виникло право користування (оренди) спірною земельною ділянкою за адресою: вул. ім. Генерала О. Радієвського (ОСОБА_7), 1, м. Лисичанськ, Луганська область.

При цьому, договір оренди землі №463 від 11.03.2003, укладений між Лисичанською міською радою та ВАТ трест «Луганськвуглеавтоматика» , не припинив 28.11.2012 дію в цілому, а в цей день 28.11.2012 відбулася заміна сторони в зобов'язанні, а саме Орендаря, з ВАТ трест «Луганськвуглеавтоматика» на Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОДОН".

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою кадастровий номер №441180000:12:003:0002, на якій розташоване набуте ним у власність нерухоме майно в розмірі 1 123755,82 грн 69 коп. за період з 12.01.2017 р. (дата державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки попереднього землекористувача) по 01.10.2018 р. (дата, в якому проводилася підготовка позовних матеріалів).

Правовою підставою заявлених позовних вимог визначено ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначена вимога обґрунтована тими обставинами, що після набуття відповідачем права власності на вищенаведене нерухоме майно, до нього відповідно до положень ч.ч.1,2 статті 120 Земельного кодексу України, ч.ч. 1,2 статті 377 Цивільного кодексу України перейшло право користування (оренди) земельною ділянкою кадастровий номер №441180000:12:003:0002, на якій це майно розташоване, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача- Публічного акціонерного товариства «Луганськвуглеавтоматика» , яке відповідач зобов`язаний був оформити та сплачувати за користування земельною ділянкою орендну плату. Проте, як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач після придбання зазначеного майна у власність, використовує земельну ділянку, на якій воно розміщено, без оформлення права користування цією земельною ділянкою та не сплачуючи орендну плату, що призвело до безпідставного збереження відповідачем у спірний період з період з 12.01.2017 р. (дата державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки попереднього землекористувача) по 01.10.2018 р. коштів в розмірі орендної плати в сумі грн. 1 123755,82 грн 69 коп. за рахунок неотримання їх позивачем, які мають бути повернуті на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно збережені за рахунок позивача грошові кошти.

Як зазначено вище, господарський суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що до спірних правовідносин положення ст.1212 ЦК України, які регулюють зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави не застосовуються, оскільки в договорі оренди земельної ділянки від 11.03.2003 р. № 463 , укладеному позивачем з попереднім землекористувачем відбулася заміна сторони в зобов'язанні, а саме Орендаря - Публічного акціонерного товариства «Луганськвуглеавтоматика» , на відповідача- Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОДОН", а тому останній користується земельною ділянкою за наявності правових підстав.

Зазначений висновок суду першої інстанції щодо незастосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України, на думку колегії суддів, не відповідає чинному законодавству та суперечить матеріалам справи.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави(кондикційні зобов'язання визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені, без оформлення відповідного права на цю земельну ділянку, яке перейшло до власника нерухомості відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою припиняється, зокрема, набуттям іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, договір оренди землі від 11.03.2003 №463 є припиненим з огляду на вищезазначені положення Закону у зв'язку з набуттям іншою особою (відповідачем) права власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що зазначений договір оренди землі є припиненим стосовно колишнього власника нерухомого майна та орендаря - Публічного акціонерного товариства «Луганськвуглеавтоматика» .

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Під час розгляду спору колегією суддів апеляційного господарського суду з'ясовано, що відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодон", володіючи та користуючись об'єктом нерухомості, який розташований на спірній земельній ділянці, без переоформлення у належний спосіб права користування земельною ділянкою, яке до нього перейшло, тобто без укладення договору оренди із Лисичанською міською радою та державної реєстрації такого права не сплачував плати за неї.

В той же час, слід зазначити, що після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій за договором оренди землі від 27.03.203 р. № 463, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об'єктів нерухомості колишні власники такого майна не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов'язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.

Зазначена правова позиція щодо переходу прав і обов'язків землекористувача при відчуженні нерухомості підтверджується і судовою практикою Верховного Суду, зокрема викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17 у подібних правовідносинах.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Як зазначено вище, відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.

При цьому, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою.

Відтак, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене, відповідач з моменту виникнення права власності на вищевказане нерухоме майно, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено також в постанові ОСОБА_8 Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №922/1008/15 (провадження №3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах №922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Таким чином, з вищенаведених норм та обставин справи вбачається, що у спірних правовідносинах наявні передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України умови для повернення відповідачем позивачеві спірної суми грошових коштів як безпідставно збереженого майна, оскільки внаслідок несплати відповідачем у спірному періоді орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, яку він як власник нерухомого майна, що розташоване на цій ділянці, відповідно до законодавства, повинен сплачувати позивачеві з моменту набуття цього майна у власність, відбулося збереження цих коштів за рахунок неотримання їх позивачем, і при цьому правові підстави для такого збереження коштів відсутні.

При цьому, відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України не вимагається наявність складу цивільного правопорушення, оскільки у зв`язку з тим, що відповідне майно(грошові кошти) підлягає поверненню незалежно від того, внаслідок цієї поведінки (набувача, потерпілого, інших осіб) відбулося його безпідставне збереження.

Факт використання відповідачем спірної земельної ділянки за наявності правових підстав - відповідно до права користування попереднього землекористувача, яке в силу імперативної норми ст. 120 Земельного кодексу перейшло до нього з моменту придбання у власність нерухомого майна, яке на цій ділянці розміщене не оспорюється позивачем та не свідчить про наявність правових підстав для збереження за рахунок позивача грошових коштів, оскільки ця обставина не передбачена законодавством як підстава звільнення відповідача від обов`язку плати за землю.

Спірним майном, яке позивач просить повернути йому як безпідставно збережене за його рахунок, в позовній заяві визначено саме несплачені відповідачем грошові кошти в розмірі орендної плати за спірну земельну ділянку, а не зазначена земельна ділянка, а тому обставина щодо використання цієї ділянки відповідачем на правовій підставі не впливає на кваліфікацію спірних правовідносин та суд першої інстанції безпідставно послався на неї в обґрунтування висновку про відмову в позові.

Позивач просить стягнути 1 123 755,82 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за період з 12.01.2017 року до 01.10.2018 року за користування земельною ділянкою, при цьому посилається на рішення Лисичанської міської ради Про затвердження нормативної грошової оцінки землі міста Лисичанська №83/1343 від 03.07.2015 року та копію Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.12.2016 року, копію Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку, копію рішення Лисичанської міської ради від 10.07.2017 року №33/445 Про затвердження розміру орендної плати за земельні ділянки… .

Відповідач не оспорював зазначений розрахунок.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лисичанської міської ради Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 31.01.2019 року 31.01.2019 року (повний текст рішення складено 11.02.2019 року) у справі №913/517/18 задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 31.01.2019 року 31.01.2019 року (повний текст рішення складено 11.02.2019 року) у справі №913/517/18 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодон" (91055, Луганська область, м. Луганськ , вул. Совєтская, буд. 40, офіс 506, кож ЄДРПОУ 21843398) на користь Лисичанської міської ради (93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. М. Грушевського,7 ) 1123755грн. 82 коп. безпідставно збережених коштів,

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодон", м. Луганськ, Луганська область витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 16856 грн. 25 коп. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 25284 грн. 51 коп.

Господарському суду Луганської області видати відповідні накази згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.05.2019 року.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.В. Стойка