Рішення

від 18.04.2019 по справі 908/2856/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/175/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2019 Справа № 908/2856/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Горохов І.С.,

За участю секретаря судового засідання Чернетенко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (ТОВ "Еквівес"), 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 8, оф. 199

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш" (ТОВ "Енергомаш"), 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Переможців, буд. 18

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Зудінов О.С., адвокат, посвідчення адвоката № 21/1348 від 15.02.2018, довіреність № 1 від 29.11.2018;

від відповідача - Хорунжий Я.В., адвокат, посвідчення адвоката № 2651 від 17.09.2012, ордер серія ДП № 696/000009 від 29.01.2019.

Суть спору:

28.12.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес", м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш", Запорізька область, м. Бердянськ про стягнення заборгованості за договором про закупівлю № 18/05-03 від 29.05.2018 у розмірі 3 862 062,38 грн, з яких: реальні збитки в сумі 2 126 968,42 грн, збитків як упущеної вигоди в сумі 692 681,58 грн, 3% річних в сумі 75 753,19 грн, інфляційних втрат в сумі 232 633,30 грн, пені в сумі 734 025,89 грн.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2018 справу № 908/2856/18 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Разом із матеріалами позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквівес", м. Київ подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 02.01.2019 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес", м. Київ, про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми 1 167 618,00 грн на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Енергомаш" і знаходяться на банківських рахунках відмовлено.

Ухвалою суду від 02.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2856/18, присвоєно справі номер провадження 15/175/18. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 29.01.2019 о/об 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 29.01.2019 відкладалось підготовче засідання на 27.02.2019 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 27.02.2019 продовжувався строк підготовчого провадження на тридцять днів до 04.04.2019, підготовче засідання відкладалось на 19.03.2019 о 09 год. 40 хв.

Ухвалою суду від 19.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №908/2856/18 до судового розгляду по суті на 09.04.2019 о/об 11 год. 10 хв.

В судовому засіданні 09.04.2019 оголошено перерву до 18.04.2019 до 11 год. 00 хв.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що заявлені вимоги про стягнення з відповідача реальних збитків та упущеної вигоди супроводжуються наявністю у діях відповідача всіх елементів складу правопорушення, а саме:

- протиправна поведінка полягає в безпідставному невиконанні умов договору в частині проведення платежів;

- реальні збитки в сумі 2 126 968,42 грн (внесення оплати на користь GOLFINA HOLDING LTD за контрактом №24/04 та митні платежі) позивач поніс метою належного виконання зобов'язань по поставці товару за специфікацією №2;

- збитки у формі упущеної вигоди в розмірі 692 681,58 грн. - позивач розраховував на отримання прибутку у разі належного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару за специфікацією №2;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою зумовлений тим, що у зв'язку з безпідставним ухиленням відповідача від здійснення розрахунків, було унеможливлено відшкодування за рахунок відповідача суми коштів, здійснених на рахунок GOLFINA HOLDING LTD за замовлені електродвигуни;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою зумовлений тим, що у зв'язку з безпідставним ухиленням відповідача від здійснення розрахунків, було унеможливлено отримати прибуток як різницю між перерахованими коштами GOLFINA HOLDING LTD за замовлені електродвигуни та вартістю, вказаною в специфікації №2 до договору №18/05-03;

- вина відповідача виражена у формі бездіяльності особи щодо вирішення питання по проведенню своєчасних розрахунків, визначених умовами специфікації №2 до договору №18/05-03.

В обґрунтування стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат посилається на ст. 625 ЦК України. Пеню просить стягнути на підставі п. 7.4. договору.

ТОВ Еквівес звернулося до господарського суду Запорізької області з вимогою стягнути з відповідача: реальні збитки в сумі 2 126 968,42 грн; збитки як упущену вигоду в сумі 692 681,58 грн; 3% річні в сумі 75 753,19 грн; інфляційні втрати в сумі 232 633,30 грн; пеню в сумі 734 025,89 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. В обґрунтування заперечень посилається на те, що за специфікацією №1 відповідачем на користь позивача сплачено 7 315 400,00 грн, а отримано товар на суму 7 224 000,00 грн, відтак різниця на користь відповідача становить 91 400,00 грн.

Щодо специфікації № 2 зазначає, що ним на користь позивача внесено передоплату в сумі 250 000,00 грн. 11.06.2018 на усне прохання директора ТОВ Еквівес сплачено 200 000,00 грн. Подальші оплати не відбувалися через порушення своїх зобов'язань позивачем та введення в оману відповідача щодо наявності електродвигунів у позивача. Листом № 06/08-01 від 06.08.2018 відповідач повідомив позивача про відсутність подальшої потреби у продукції за даним договором.

Просить відмовити в задоволенні позову.

В судому засіданні 18.04.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу "Оберіг".

Заслухавши доводи представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

29.05.2018 між ТОВ НВП Енергомаш - покупець та ТОВ Еквівес - постачальник укладено договір про закупівлю № 18/05-03 (далі за текстом - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, зазначений у специфікації, а покупець - прийняти і оплатити товар.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару, його кількість викладені у специфікації до даного договору. Специфікація є невід'ємною частиною договору (с. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору його ціна становить 17 022 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 2 837 000,00 грн.

Розрахунки за товар проводяться покупцем на умовах, визначених у специфікаціях до договору (п. 4.1.).

Форма оплати - безготівковий розрахунок (п. 4.2.).

Відповідно до п. 5.1. договору, строк поставки товару зазначений у відповідній специфікації до договору.

Умови постачання - EXW за правилами ІНКОТЕРМС-2010 - поставка здійснюється за рахунок покупця (п. 5.2. договору).

В п. 5.4. договору сторони узгодили, що постачальник повинен повідомити покупця про готовність товару до відвантаження засобами факсимільного зв'язку.

Відповідно до п. 10.1 цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018, а у частині виконання зобов'язань з оплати - до повного їх виконання.

В специфікації №1 стороин визначили найменування та кількість продукції:

- електродвигун ВАО2-450-400-4У5 400 кВт, 1500 об. - 4 шт.;

- електродвигун ВАО7А-280LВ4 ІМ 1001, 132 кВт, 1500 об. - 1 шт;

- електродвигун ВАО7А-280LС4 ІМ 1001, 160 кВт, 1500 об. - 2 шт;

- електродвигун ВАО7А-560LВ4 ІМ 1001, 1000 кВт, 1500 об. - 1 шт.

Загальна вартість товару становить 7 722 000,00 грн.

Відповідно до п. 1 Специфікації, розрахунки за товар проводяться покупцем наступним чином: 50% попередня оплата та 50% за фактом готовності товару до відвантаження.

Строк поставки товару - протягом 25 днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати при умові виконання п. 1 цієї специфікації.

В Специфікації № 2 сторони визначили найменування та кількість продукції - електродвигун ВАО7А-560LВ4 ІМ 1001, 1000 кВт, 1500 об. - 5 шт.

Загальна вартість товару становить 9 300 000,00 грн.

Відповідно до п. 1 специфікації, розрахунки за товар проводяться покупцем наступним чином:

а) авансовий платіж за партію 5 шт у розмірі 250 000,00 грн;

б) другий платіж у розмірі 4 400 000,00 грн за партію 5 шт протягом 30 календарних днів з дати підписання договору, що разом з авансовим платежем становить 50% суми специфікації;

в) третій платіж - доплата 50% суми специфікації за фактом готовності товару до відвантаження.

За умовами п. 2, строк поставки товару - протягом 70 днів з моменту отримання постачальником авансового платежу при умові виконання п. 1 цієї специфікації.

На виконання умов договору позивачем для оплати виставлено рахунки на оплату замовлення № Е-1168 від 29.05.2018 на суму 7 722 000,00 грн. та № Е-1169 від 29.05.2018 на суму 9 300 000,00 грн.

Платіжним дорученням № 160 від 29.05.2018 ТОВ НВП Енергомаш сплатило на користь ТОВ Еквівес суму попередньої оплати 50% за рахунком № Е-1168 в розмірі 3 861 000,00 грн.

Платіжним дорученням № 161 від 29.05.2018 ТОВ НВП Енергомаш сплатило на користь ТОВ Еквівес суму попередньої оплати за рахунком № Е-1169 у сумі 250 000,00 грн.

Листом № 2083 від 05.06.2018 ТОВ Еквівес звернулося до ТОВ НПВ Енергомаш з вимогою здійснити доплату за рахунком № Е-1168 від 29.05.2018. При цьому в листі зазначено про готовність до відвантаження електродвигунів у кількості 9 шт.

Листом № 2118 від 06.06.2018 позивач надіслав на адресу відповідача оригінали договору про закупівлю № 18/05-03 від 29.05.2018, оригінал листа № 2083 від 05.06.2018, оригінали рахунків на оплату № Е-1168 та № Е-1169 від 29.05.2018.

Отримання листа відповідачем 12.06.2018 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Платіжним дорученням № 194 від 07.06.2018 ТОВ НВП Електромаш сплатило на користь ТОВ Еквівес доплату за рахунком № Е-1168 у сумі 854 400,00 грн.

Платіжним дорученням № 201 від 11.06.2018 ТОВ НВП Енергомаш сплатило на користь ТОВ Еквівес доплату за рахунком № Е-1169 у сумі 200 000,00 грн.

Платіжним дорученням № 212 від 13.06.2018 сплачено 600 000,00 грн в якості оплати за рахунком № Е-1168.

На підставі видаткових накладних № Е-1168 від 13.06.2018 та № Е-1168/4 від 13.06.2018 представником ТОВ НВП Електромаш Шиян Ю.О. на підставі довіреності № ЭМ28-18 від 08.06.2018 отримано товар - електродвигуни у кількості 3 шт.

На підставі видаткових накладних № Е-1168/2 від 13.06.2018 та № Е-1168/5 від 13.06.2018 представником ТОВ НВП Електромаш Корсюк І.А. на підставі довіреності № ЭМ27-18 від 08.06.2018 отримано товар - електродвигуни у кількості 2 шт.

Також сторонами підписано акти приймання-передачі товару від 13.06.2018 про прийняття представниками ТОВ НВП Енергомаш для перевезення електродвигунів у загальній кількості 5 шт.

ТОВ НВП Енергомаш надіслало на адресу ТОВ Еквівес претензію № 03/07-02 від 03.07.2018, в якій повідомило про розірвання договору про закупівлю №18/05-03 згідно п. 6.2.1. договору та просить повернути суму переплати в розмірі 1 416 400,00 грн. В обґрунтування претензії посилається на неналежне виконання постачальником своїх зобов'язань по договору.

Листом № 2996 від 20.07.2018 ТОВ Еквівес надало відповідь на претензію. Вважає вимогу ТОВ НВП Енергомаш щодо розірвання договору необґрунтованою, оскільки станом на 20.07.2018 заборгованість покупця за специфікацією № 1 становить 2 406 600,00 грн, зобов'язання за специфікацією № 2 також виконано не в повному обсязі. Правові підстави для розірвання договору в порядку п. 6.2.1. договору відсутні, оскільки постачальник достроково здійснив поставку електродвигунів.

Листом № 27/07-01 від 27.07.2018 відповідач запропонував позивачеві, враховуючи переплату в розмірі 966 400,00 грн, відвантажити йому 30.07.2018 електродвигуни в кількості 2 шт. за Специфікацією № 1.

Листом № 3077 від 27.07.2018 позивач повідомив відповідача про готовність до відвантаження електродвигунів по Специфікації № 1.

В подальшому, на підставі видаткової накладної № Е-1168/6 від 30.07.2018 представником ТОВ НВП Електромаш Стасюк А. на підставі довіреності № ЭМ59-18 від 27.07.2018 отримано товар - електродвигун у кількості 1 шт.

Також сторонами підписано відповідний акт приймання-передачі від 30.07.2018.

Платіжним дорученням № 375 від 30.07.2018 сплачено 2 000 000,00 грн в якості доплати за рахунком № Е-1168.

Листом № 4941 від 27.11.2018 ТОВ Еквівес повідомило ТОВ НВП Електромаш про готовність до відвантаження з 05.06.2018 електродвигуна в кількості 1 шт за специфікацією № 1, а також про готовність до поставки з 25.10.2018 електродвигунів у кількості 5 шт. за специфікацією № 2. Просить здійснити оплату згідно умов договору та специфікацій протягом 3 банківських днів з моменту отримання даного повідомлення.

Листом № 5305 від 12.12.2018 ТОВ Еквівес повідомило ТОВ НВП Енергомаш про розірвання договору № 18/05-03 у зв'язку з неналежним виконанням покупцем своїх зобов'язань по договору та наявністю заборгованості за специфікацією № 1 в сумі 406 600,00 грн та за специфікацією № 2 в сумі 8 850 000,00 грн.

Претензією № 5306 від 12.12.2018 позивач запропонував відповідачеві сплатити 970 316,94 грн штрафних санкцій, нарахованих за неналежне виконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару.

Відповіді на претензію не надано.

24.04.2018 ТОВ Еквівес - замовник було укладено з GOLFINA HOLDING LTD - продавець договір поставки № 24/04, за умовами п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставляти покупцеві товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари ту відповідності до положень цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору продавець здійснює поставку товару покупцеві на підставі специфікації (проформа інвойс), складених за формою, встановленою цим договором, за підписом уповноважених представників та печатками сторін.

25.04.2018 позивачем з GOLFINA HOLDING LTD укладено додаткову угоду № 1 до договору № 24/04 від 24.04.2018.

Як вбачається з проформи-інвойс № 1802 від 04.06.2018 обумовлено поставку електродвигунів ВАО7А-560LВ4-Y в кількості 5 шт.

12.06.2018 платіжним дорученням в іноземній валюті через ПАТ РВС БАНК , на виконання умов Контракту № 24/04 від 24.04.2018 позивачем перераховано на рахунок GOLFINA HOLDING LTD 36 750,00 доларів США. Придбання валюти здійснювалося за курсом ПАТ РВС БАНК 2614,00 грн. за 100 доларів США, що в еквіваленті становить 960 645,00 грн.

02.08.2018 за платіжним дорученням в іноземній валюті через ПАТ РВС БАНК , на виконання умов Контракту № 24/04 від 24.04.2018 позивач перерахував на рахунок GOLFINA HOLDING LTD 8000 доларів США 00 центів. Придбання валюти здійснювалося за курсом ПАТ РВС БАНК 2711,00 грн за 100 доларів США, що в еквіваленті становить 216 880,00 грн.

13.08.2018 за платіжним дорученням в іноземній валюті через ПАТ РВС БАНК , на виконання умов Контракту № 24/04 від 24.04.2018 року, Позивач перерахував на рахунок GOLFINA HOLDING LTD 27 000,00 доларів США. Придбання валюти здійснювалося за курсом ПАТ РВС БАНК 2751,00 грн за 100 доларів США, що в еквіваленті становить 742 770,00 грн.

З митної декларації від 01.11.2018 вбачається, що ТОВ Електродвигун на замовлення ТОВ Еквівес ввезено на митну територію України електродвигун ВАО7А-560LВ4-Y в кількості 1 шт.

Платіжним дорученням № 2081 від 25.10.2018 ТОВ Еквівес сплачено на користь Київської митниці ДФС в якості попередньої оплати митних платежів без ПДВ суму 380 000,00 грн.

В обґрунтування вимоги про стягнення реальних збитків у сумі 2 126 968,42 грн. позивач посилається на те, що для виконання договору в частині постачання товару за специфікацією № 2 ним було сплачено 71 750,00 доларів США (в еквіваленті становить 1 920 295,00 грн) на користь GOLFINA HOLDING LTD, а також сплачено 206 673,42 грн на користь Київської митниці ДФС податку на додану вартість.

В обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача 692 681,00 грн збитків як упущеної вигоди позивач посилається на різницю вартості товару по договору № 18/05-03 та контракту № 24/04, яку він міг отримати за умови виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України (ч. 2 ст. 4 ГК України).

За приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1); застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 2); господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими, зокрема, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі (ч. 3).

Згідно з частиною другою статті 217 ГК України відшкодування збитків є видом господарських санкцій у сфері господарювання.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина перша статті 225 Господарського кодексу України передбачає, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Враховуючи положення статті 224 ГК України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.

За приписами частини 4 статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу; при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно, для прийняття рішення про повне відшкодування упущеної вигоди протиправні дії винної особи мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого позивач мав реальні підстави розраховувати.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Таким чином, неодержаний прибуток (не отриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззаперечно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутністю хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

З огляду на здійснений судом правовий аналіз приписів чинного законодавства, якими визначені правові підстави для відшкодування збитків позивачу слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача - ТОВ НВП Енергомаш є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 615 та ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За умовами п. 6.2.1. договору покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань постачальником, повідомивши про це його у строк 10 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з несвоєчасним виконання зобов'язань щодо поставки електродвигунів відповідач повідомив позивача про розірвання договору претензією № 03/07-02 від 03.07.2018. При цьому слід зауважити, що в подальшому відповідачем було запропоновано врегулювати правовідносини між сторонами лише стосовно поставки товару за Специфікацією № 1 (лист № 27/07-01 від 27.07.2018).

Несплата відповідачем попередньої оплати за специфікацією № 2 в повному обсязі свідчить про намір ТОВ НВП Енергомаш не продовжувати правовідносини за договором № 18/05-03.

При цьому посилання відповідача на лист № 06/08-01 від 06.08.2018 про повідомлення ТОВ Еквівес про відсутність потреби у продукції по договору № 18/05-03, судом не приймається через відсутність доказів направлення зазначеного листа на адресу позивача.

У відповіді на претензію № 2996 від 20.07.2018 ТОВ Еквівес заперечило проти розірвання договору, посилаючись на порушення покупцем строків внесення оплати по договору.

Щодо дій позивача з не передачею готових до відвантаження двигунів за Специфікацією № 1 необхідно зазначити, що відповідно до ст. 594 ЦК України, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 595 Цивільного кодексу України, кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.

З обставин справи та наданих доказів вбачається, що № 2083 від 05.06.2018 ТОВ Еквівес звернулося до ТОВ НПВ Енергомаш з вимогою здійснити доплату за рахунком № Е-1168 від 29.05.2018 та в листі було зазначено про готовність до відвантаження електродвигунів у кількості 9 шт.

Станом на 13.06.2018 відповідачем було сплачено за Специфікацією № 1 суму в розмірі 5 315 400,00 грн.

Не зважаючи на готовність відвантаження усієї партії товару за Специфікацією № 1 станом на 13.06.2018 відповідачем було отримано лише 5 двигунів на суму 4 349 000,00 грн.

Про причину не відвантаження усієї партії товару за Специфікацією № 1 відповідача повідомлено не було. Разом з тим, відповідно до вимог ст. 595 ЦК України кредитор у разі невиконання боржником у строк зобов'язання з оплати товару має право притримати річ у себе, та зобов'язаний негайно про це повідомити боржника.

Не повідомлення позивачем відповідача про причини не відвантаження всієї партії товару стало підставою для направлення відповідачем претензії від 03.07.2018 з повідомленням про відмову від договору № 18/05-03.

Після надання відповіді на претензію 20.07.2018 відповідач погодився на отримання товару за Специфікацією № 1 з доплатою. Подальше листування щодо виконання умов договору, зокрема за Специфікацією № 2 з боку відповідача з позивачем, як вже зазначалось вище не відбувалось. Таким чином, відповідач правомірно скористався своїм правом передбачене п. 6.2.1. договору № 18/05-03.

Крім того, з листа ТОВ Еквівес № 4941 від 27.11.2018 вбачається, що постачальник заявив про готовність до поставки, а не відвантаження, як це визначено умовами специфікації № 2, електродвигунів в кількості 5 шт. за специфікацією № 2 з 25.10.2018.

Натомість, як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, електродвигун в кількості 1 шт. був ввезений на митну територію України лише 01.11.2018, що свідчить про неготовність позивача поставити відповідачеві товар у визначеній специфікацією № 2 кількості.

Вищевикладене свідчить, що з боку покупця мала місце протиправна поведінка у вигляді несвоєчасного внесення авансу. Однак ввезення електродвигуна здійснено постачальником на власний ризик, не зважаючи на те, що покупцем в порушення умов договору та Специфікації № 2 внесено незначну частину авансу.

Відтак збитки, понесені постачальником, не є наслідком протиправної поведінки покупця, а значить відсутній як причинний зв'язок між бездіяльністю відповідача та понесеними позивачем витратами на придбання електродвигуна, так і вина відповідача.

Суд вважає, що позивачем не доведено наявність всіх елементів правопорушення, що виключає настання відповідальності ТОВ НВП Енергомаш .

Крім того, позивачем жодним чином не доведено, що товар за контрактом № 24/04 придбаний позивачем саме на виконання ним своїх зобов'язань по договору № 18/05-03, а відтак посилання позивача на те, що різниця між сплаченими ним коштами за контрактом № 24/04 та ціною договору № 18/05-03 є упущеною вигодою, яку сподівався отримати позивач, є безпідставним.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річні в сумі 75 753,19 грн та інфляційних втрат в сумі 232 633,30 грн на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, ст. 599 ЦК України.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 Специфікації, розрахунки за товар проводяться покупцем наступним чином: 50% попередня оплата та 50% за фактом готовності товару до відвантаження.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд вважає, що з урахуванням формулювання у Специфікації № 1 сторонами за договором чітко не визначено строк протягом якого необхідно сплатити другу частину 50% за товар, а відтак прострочення у відповідача відсутнє. Крім того, з урахуванням листування між сторонами від 03.07.2018, 20.07.2018, 27.07.2018 сторони домовились про оплату двох електродвигунів в день їх отримання, тобто 30.07.2018.

Відповідачем отримано товару за Специфікацією № 1 у кількості 7 електродвигунів, тоді як фактично поставити необхідно було 8.

В Специфікації № 2 сторони визначили, що розрахунки за товар проводяться покупцем наступним чином:

а) авансовий платіж за партію 5 шт у розмірі 250 000,00 грн;

б) другий платіж у розмірі 4 400 000,00 грн за партію 5 шт протягом 30 календарних днів з дати підписання договору, що разом з авансовим платежем становить 50% суми специфікації;

в) третій платіж - доплата 50% суми специфікації за фактом готовності товару до відвантаження.

Покупцем було здійснено перерахування коштів в сумі 450 000,00 грн.

Позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 29.06.2018 по 27.11.2018 на суму заборгованості 4 200 000,00 грн, яка за Специфікацією № 2 є передплатою за товар.

Грошовим, за змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК Украі?ни, є виражене в грошових одиницях (національніи? валюті Украі?ни чи в грошовому еквіваленті в іноземніи? валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншоі? сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання и?ого обов'язку. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першоі? відповідноі? оплати, тобто в якому передбачено передачу грошеи? як предмета договору або сплату і?х як ціни договору.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовується положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

В даному випадку під час виконання сторонами умов за Специфікацією № 2 з урахуванням листування від 03.07.2018 та 12.12.2018 про відмову від договору № 18/05-03 від 29.05.2018 не виникло зобов'язання сплатити гроші на користь іншоі? сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання и?ого обов'язку, не виникло також і обов'язку одночасного виконання зобов'язання, по факту постачання товару не відбулося, а відтак попередня оплата у розмірі 4 200 000,00 грн не є грошовим зобов'язанням на яке можливо нарахування 3% річних та суми інфляційних втрат.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 734 025,89 грн на підставі п. 7.4. договору суд зазначає наступне.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.4. договору сторони погодили, що у разі застримки оплати поставленого товару, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленого товару за кожний день затримки.

З аналізу наданих позивачем доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати та доказів поставки товару не вбачається прострочення відповідачем оплати саме за поставлений товар. Відтак вимога позивача про стягнення пені на підставі п. 7.4. договору є необгрунтованою та безпідставною.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позов ТОВ Еквівес задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Повернути позивачу з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 450,00 грн, про що постановити відповідну ухвалу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 квітня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов