Рішення

від 23.04.2019 по справі 916/550/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/550/19

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: Довбня Д.В. на підставі довіреності № б/н від 01.03.2019р.;

Від відповідача: Махонін В.М. на підставі довіреності № 14/01/19 від 14.01.2019р.;

Від відповідача: Стряпченко Ю.О. на підставі довіреності № 14/01/19 від 14.01.2019р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна інвестиційна група" до відповідача Одеського Ордена "Знак пошани" заводу продовольчого машинобудування - підприємства з колективною власністю про стягнення 81 911,84 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургійна інвестиційна група" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеського Ордена "Знак пошани" заводу продовольчого машинобудування - підприємства з колективною власністю (надалі - відповідач) про стягнення 81 911,84 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2019р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "02" квітня 2019 р. о 10:40 год.

27.03.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 02.04.2019р. було оголошено перерву до "23" квітня 2019 р. о 12:30 год.

23.04.2019р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як зазначає позивач, між ТОВ "Металургійна інвестиційна група" та Одеський Ордена "Знак пошани" завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю виникли правовідносини відповідно до яких, позивач відповідно до видаткових накладних №369 від 21.05.2018р., № 458 від 04.07.2018р., № 652 від 27.07.2018р., за довіреністю № 153 від 24.08.2018 року через ОСОБА_5 на адресу відповідача поставив товар: Спецпрофіль калібрований шифр 235 ст. 40Х на загальну суму 225 518,51 грн. в т.ч. ПДВ.

Проте, як зазначає позивач, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість перед позивачем на суму 72 518 грн. 51 коп.

З наведених підстав, позивач надіслав на адресу відповідача претензію (вимогу) відповідно до якої, просив сплати заборгованість у розмірі 72 518,51 грн.

Відповідач відповів на претензію (вимогу) відповідно до якої посилається на те, що товар було поставлено з браком, та відмовився від підписання видаткової накладної та склав акт невідповідності якості товару 30.08.2018 р.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно посилається на те, що товар поставлено з браком та у зв'язку цим не бажає розраховуватися за поставлений товар, оскільки останній не повернув товар не надсилав будь-яких вимог та лише посилається на те, що товар підлягає заміні.

З наведених підстав, Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургійна інвестиційна група" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеського Ордена "Знак пошани" заводу продовольчого машинобудування - підприємства з колективною власністю про стягнення 81 911,84 грн.

Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, із наступних підстав.

Відповідач зазначає, що правовідносини відповідно до яких виникла поставка спірного товару склалися між сторонами на підставі укладеного між ними договору поставки №11-12-2017/1 від 11.12.2017р.

На підставі виставленого позивачем рахунку №2713 від 11.12.2017р., на виконання умов договору №11-12-2017/1, відповідачем було здійснено попередню оплату товару у сумі 153 000,00 грн. за товар "Спецпрофіль калібрований шифр 235 ст. 40Х" у кількості 3 тони. Проте, в порушення умов договору, позивачем товар у встановлений договором строк поставлено не було, натомість позивачем поставлено товар "Спецпрофіль калібрований шифр 235 ст. 40Х" у кількості 3 тони, 21.05.2018р., 04.07.2018р. та 27.08.2018р. та на підставі вищезазначених поставок, позивач виставив відповідачу рахунок №2910 від 21.12.2017р. на суму 226 500,01 грн.

Відповідач, вважає, що позивачем порушено умови договору в частині строку поставки, ціни товару та якості поставленого товару у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В підтвердження передачі товару за договором позивачем надано суду належним чином засвідчені копії видаткових накладних №369 від 21.05.2018р. на суму 10 721,00 грн., №458 від 04.07.2018р. на суму 16 610,00 грн. та №652 від 27.08.2018р. на суму 198 187,51 грн.

Вищезазначені накладні містять печатки та підписи уповноважених осіб відповідача.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на наявність та оплату рахунку №2713 від 11.12.2017р. на суму 153 000,00 грн., оскільки в видаткових накладних №369 від 21.05.2018р. на суму 10 721,00 грн., №458 від 04.07.2018р. на суму 16 610,00 грн. та №652 від 27.08.2018р. на суму 198 187,51 грн. в графі "Розрахунковий документ" вказано "Рахунок на оплату покупцю №2910 від 21.12.2017р.", а отже вказаний товар поставлено на підставі рахунку №2910 від 21.12.2017р. на суму 226 500,01 грн., а не на підставі рахунку №2713 від 11.12.2017р. на суму 153 000,00 грн., що повністю спростовує посилання відповідача.

Крім того, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на здійснення позивачем поставки товару на підставі договору 11-12-2017/1 від 11.12.2017р., оскільки із наданих суду первинних документів бухгалтерського обліку вбачається, що поставка здійснена на підставі "Основного договору", однак, жодних посилань за яким саме договором здійснено поставку товару відповідачу у вказаних документах не має, що свідчить про недоведеність посилань відповідача.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, проаналізувавши розрахунок заборгованості приведений позивачем в позовній заяві, відповідач в порушення вищезазначених приписів закону зобов'язання щодо оплати за товар виконав частково, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у загальній сумі 72 518,51 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сама заборгованості за отриманий товар за договором поставки, в розмірі 72 518,51 грн.

Також судом не приймаються до уваги твердження відповідача, щодо не додержання строку поставки, якості продукції та ціни, оскільки відповідно до відповіді на претензію відповідачем було в усній формі погоджено умови позивача.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факту поставки саме неякісної продукції, також отримання відповідачем продукції, неповернення її позивачу з причин невідповідності якості поставленого товару свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарської операції по поставці та прийняттю продукції саме на виконання договірних зобов'язань.

Також суд зазначає, що ні у судовому засіданні ні з наявних матеріалів справи відповідачем не було надано висновку експерта щодо неякісного товару, також не поставлено питання щодо проведення експертизи, у зв'язку із неякісним товаром, окрім наданого Акту №1 від 30.08.2018р. про невідповідність товару та службової записки.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 1 090,75грн. - 3% річних та 6 381,58 грн. - інфляційних втрат.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна інвестиційна група" до відповідача Одеського Ордена "Знак пошани" заводу продовольчого машинобудування - підприємства з колективною власністю про стягнення 81 911,84 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Ордена "Знак пошани" заводу продовольчого машинобудування - підприємства з колективною власністю (65013, Одеська обл., м.Одеса, Миколаївська дорога, буд. 253; код ЄДРПОУ 13884220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна інвестиційна група" (01042, м.Київ, б-р. Марії Приймаченко, буд.1/27, офіс 304/2; код ЄДРПОУ 41053368) 72 518 /сімдесят дві тисячі п'ятсот вісімнадцять/ грн. 51 коп. - суми основного боргу, 1 090/одна тисяча дев'яносто/ грн. 75 коп. - 3% річних, 6 381 /шість тисяч триста вісімдесят одну/ грн. 58 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі - 1 921 /одна тисяча дев'ятсот двадцять одну/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повне рішення складено 02 травня 2019 р.

Суддя С.Ф. Гут