Рішення

від 23.04.2019 по справі 923/575/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 року Справа № 923/575/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. за участю секретаря судових засідань Зуденко Є.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача-1: Кабінету Міністрів України (м. Київ),

позивача-2: Міністерства аграрної політики та продовольства України (м. Київ),

до відповідача-1: Партизанської селищної ради Генічеського району Херсонської області (смт. Рикове Генічеського району Херсонської області),

відповідача-2: Сокологірненської сільської ради Генічеського району Херсонської області (с. Сокологірне Генічеського району Херсонської області),

відповідача-3: Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (м. Київ),

про скасування рішень та визнання недійсними актів,

за участю прокурора - Пуляєв І.В.;

за участю представників сторін:

від позивача-1: Рижов Ю.М. уповн. предст., дов. від 04.07.2018

від позивача-2: не з'явився

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: Сивоконенко Ю.С. - уповн. предст., дов. від 29.12.2017

Заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України 21.06.18 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить:

- визнати поважними причини пропуску позовної давності і захистити порушене право держави на спірне майно;

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Партизанської селищної ради від 16.02.2012 № 26 Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс Партизанський елеватор ;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво серії САС № 941332 від 20.03.2012 про право приватної власності на цілісний майновий комплекс Партизанський елеватор , вартістю 26 550 986,83 грн., видане виконавчим комітетом Партизанської селищної ради публічному акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України ;

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Сокологірненської сільської ради від 19.04.2012 № 28 Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс Партизанський елеватор ;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво серії САС № 941061 від 13.07.2012 про право приватної власності на цілісний майновий хлібоприймальний комплекс, вартістю 2 114 635,85 грн., видане виконавчим комітетом Сокологірненської сільської ради публічному акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Ухвалою суду від 25.06.2018 року (суддя Задорожна Н.О.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Херсонської області № 457 від 23.11.2018р., у зв'язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення про звільнення судді Задорожної Н.О. у відставку, справу призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2018р. справу розподілено судді Павленко Н.А.

Ухвалою суду від 27.11.2018 (суддя Павленко Н.А.) прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 25.02.2019 року підготовче провадження у справі закрито, розгляд справи призначено по суті у судовому засіданні.

У зв'язку з перебуванням судді Павленко Н.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Цим розподілом 19.03.2019 року справу розподілено судді Гридасову Ю.В.

Ухвалою суду від 20.03.2019 року справу № 923/575/18 прийнято до свого провадження та повторно призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 09.04.2019 року о 11 год. 30 хв.

Розгляд справи у судовому засіданні відкладався з 09.04.19 до 11 години 30 хвилин 23.04.19, відповідна ухвала суду занесена до протоколу судового засідання від 09.04.19.

У судовому засіданні 23.04.19 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Заступник прокурора Херсонської області у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях посилається на наступні обставини:

пред'являючи позов у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму захисту інтересів держави у сфері державної власності;

за відсутності волевиявлення держави щодо зміни державної форми власності на приватну, внаслідок оспорюваних рішень та свідоцтв цілісний майновий комплекс ДП ДАК Хліб України Партизанський елеватор неправомірно вибув з державної власності та його передано у приватну власність товариства;

на думку заступника прокурора Херсонської області, встановлені факти незаконного відчуження державного майна, чим прямо порушено економічні інтереси держави, та те, що уповноважені органи у спірних правовідносинах - Кабінет Міністрів України та Міністерство аграрної політики та продовольства України захист цих інтересів не здійснюють та впродовж тривалого часу з відповідними позовами до суду не звернулись;

повноваження щодо зміни форми власності майнового комплексу Партизанського елеватору з державної на приватну у виконкомів Партизанської селищної та Сокологірненської сільської ради та ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України , на думку заступника прокурора Херсонської області, були відсутні;

як стверджує заступник прокурора Херсонської області, вказані рішення виконавчих органів місцевих рад № 26 від 16.02.2012 і № 28 від 19.04.2012 прийнято з перевищенням повноважень та суперечить вимогам чинного законодавства, що є підставою для визнання їх недійсними та, як наслідок, визнання недійсними свідоцтв про право власності;

Прокуратурі Херсонської області стало відомо про наявні порушення інтересів держави та необхідність їх захисту у березні 2018 року за результатами опрацювання інформації різних органів державної влади, установ та організацій, зокрема, з листів Кабінету Міністрів України від 16.03.2018 № 2877/0/2-18, Міністерства аграрної політики та продовольства України від 20.03.2018 № 37-27-15/9540, листів КП Генічеське БТІ від 07.05.2018 № 381, Сокологірненської сільської ради від 15.05.2018 № 02.06/09-79, отже, ураховуючи, що про порушення державних інтересів, які відбулись за викладених обставин, відомо не було, заступник прокурора Херсонської області вважає, що строк позовної давності пропущено з поважних причин.

Прокурор під час судового розгляду справи по суті (у вступному та заключному слові) підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та заперечував проти аргументів відповідача-3, викладених у відзиві та письмових поясненнях.

Позивач-1 у письмових поясненнях (правовій позиції) посилається на наступні обставини:

Держава в особі Кабінету Міністрів України здійснила заходи щодо зміни організаційно-правової форми ДП ДПЗКУ на ПАТ ДПЗКУ і визначила розмір статутного капіталу останнього, проте майно, на суму вартості якого сформовано статутний капітал, у тому числі спірні нежитлові будівлі Партизанського елеватора, ПАТ ДПЗКУ у власність не передавалось;

здійснення внеску до статутного фонду господарського товариства не має ознак приватизації державного майна та не відноситься до способів приватизації, встановлених ЗУ Про приватизацію державного майна ;

внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вклад до статутного капіталу забороняється;

відповідно до Закону України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , Партизанський елеватор - не підлягає приватизації (додаток № 1 Закону): у Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані зазначений майновий комплекс - відсутній;

у ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України , державна частка у статутному капіталі становить 100% відсотків, а отже, відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України останнє є суб'єктом господарювання державного сектора економіки;

держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління, як зазначається в частині 5 ст. 22 ГК України;

рішення про зміну правового статусу майна Кабінетом Міністрів не приймалося;

філія ПАТ ДПЗКУ Партизанський елеватор не мала законних підстав для звернення до Партизанського селищного голови та Сокологірненського сільського голови із заявою про видачу свідоцтва про право власності ПАТ ДПЗКУ на спірне нерухоме майно;

рішення виконавчих комітетів Партизанської селищної ради №26 від 16.02.2012 та Сокологірненської сільської ради №28 від 19.04.2012 щодо оформлення права приватної власності за ПАТ ДПЗКУ без погодження з Міністерством аграрної поліики та продовольства України, яке здійснювало від імені держави функції власника майна, суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 321 ЦК України, та згідно з ч. 1 ст. 393 ЦК України порушує інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України і Міністерства аграрної політики та продовольства України, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню;

зазначене спріне майно незаконно вибуло з державної власності;

доводи ПАТ ДПЗКУ стосовно того, що зміна форми власності з державної на приватну відбулася у межах процедури реорганізації шляхом перетворення (корпоратизації) ДП ДПЗКУ на ПАТ ДПЗКУ , під час якої держава Україна в особі Кабінету Міністрів України здійснила обмін одного об'єкта права державної власності на інший, а саме передала до статутного фонду ПАТ ДПЗКУ об'єкти, перелік яких визначено у постанові КМУ від 06.06.2011 № 593, натомість набула корпоративні права на 100 % акцій Товариства, яке у свою чергу отримало право власності на передане йому майно, не може бути взято до уваги, оскільки спірне майно надавалося ПАТ "ДПЗКУ" для здійснення статутної діяльності, а не у власність, і до виключення з відповідного законодавчого переліку - не може вибути з державної власності законним шляхом;

КМУ не погоджується із аргументацією ПАТ ДПЗКУ щодо порушення строків позовної давності та відносно того, що позивачі могли дізнатися про прийняття оспорюваних рішень з моменту їх оприлюднення, а про видані свідоцтва - з моменту державної реєстрації права власності на спірне майно за ПАТ ДПЗКУ ;

як стверджує позивач-1, лише з 06.10.2015 Державний реєстр речових прав на нерухоме майно на підставі постанови КМУ № 786 від 30.09.2015 став відкритим;

на думку позивача-1, відповідачем-3 не доведено оприлюднення оспорюваних рішень та наявність у них ознак публічної загальнодоступної інформації зважаючи на те, що в розумінні ч. 1 ст. 21 ЦК України, це рішення є суто правовим актом індивідуальної дії, спрямованим на регулювання прав і обов'язків конкретного суб'єкта господарювання - ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України ;

у довідці про перевірку № 07-21/74 від 21.07.2014, на яку посилається відповідач-3, відсутня будь-яка інформація про Партизанський елеватор, відсутні будь-які відомості про отримання свідоцтв про право власності ПАТ ДПЗКУ на нежитлові приміщення Партизанського елеватору;

Кабінету Міністрів України про вказані порушення раніше не було відомо, оскільки спірні рішення про видачу свідоцтв про право приватної власності приймалось без його участі;

Кабінету Міністрів України про перехід права власності на спірне майно стало відомо лише із запиту прокуратури, що підтверджується листом КМУ від 16.03.2018 за №2877/0/2-18.

Представник позивача-1 під час судового розгляду справи по суті (у вступному та заключному слові) підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та заперечував проти аргументів відповідача-3, викладених у відзиві та письмових поясненнях.

Позивач-2 у письмових поясненнях підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та заперечував проти аргументів відповідача, викладених у відзиві, посилаючись на наступні обставини:

згідно Додатку до Закону України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації від 07 липня 1999 року № 847-XIV цілісний майновий комплекс ДП ДАК Хліб Україна Партизанський елеватор входить до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;

Мінагрополітики стало відомо про відчуження Приватним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України цілісного майнового комплексу ДАК Хліб Україна Партизанський елеватор , що розташований за адресою: вул. 50 років Жовтня, 1, смт Партизани Херсонської області з моменту отримання позовної заяви прокуратури Херсонської області в інтересах держави, зокрема в особі Мінагрополітики, яка надійшла на адресу Міністерства 25.06.2018 (вх. № 12114/21-31).

Позивач-2, повідомлений про час, дату і місце проведення судового засідання у справі належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвали-повідомлення від 10.04.19 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку (ухвалу вручено 15.04.19 відповідно до відмітки у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення), не скористався своїм правом на участь у вирішенні спору, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Відповідач-1, повідомлений про час, дату і місце проведення судового засідання у справі належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвали-повідомлення рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, не скористався своїм правом на участь у вирішенні спору, про причини неявки господарський суд не повідомив. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, без поважних причин, відповідач не надав.

Відповідно до положень частини 9 статті 165 ГПК України: "У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами."

Відповідач-2, повідомлений про час, дату і місце проведення судового засідання у справі належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвали-повідомлення рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, не скористався своїм правом на участь у вирішенні спору, надіславши до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі відповідача-2 та підтримання правової позиції Кабінету Міністрів України (аркуш справи 206, том справи 1, аркуш справи 42, том справи 2). Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, без поважних причин, відповідач не надав.

Відповідно до положень частини 9 статті 165 ГПК України: "У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами."

Відповідач-3 у відзиві на позовну заяву, заяві про застосування наслідків спливу строків позовної давності та письмових поясненнях посилається на наступні обставини.

На думку відповідача-3, прокурор та позивачі не надали суду доказів:

входження спірного нерухомого майна до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;

неправомірності набуття ПАТ ДПЗКУ права власності на спірне майно в якості вкладу до статутного капіталу акціонерного товариства;

вчинення ПАТ ДПЗКУ будь-яких дій, направлених на відчуження ним майна, внесеного державою в якості вкладу до його статутного капіталу та внесення до статутного капіталу майнових прав;

вищезазначене, на думку відповідача-3, свідчить про відсутність порушення відповідачами прав та охоронюваних законом інтересів держави, в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Крім того, на думку відповідаяа-3:

держава, в особі Кабінету Міністрів України, прийнявши Постанову № 593 щодо перетворення державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України у акціонерне товариство прийняла рішення про зміну правового режиму майна у спосіб передбачений ст. 85 Господарського кодексу України, зокрема встановивши, що статутний капітал товариства формується за рахунок майна державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України , а сто відсотків акцій товариства залишаються у державній власності;

статутний капітал ПАТ ДПЗКУ сформовано не на базі майна дочірнього підприємства державної акціонерної компанії Хліб України Партизанський елеватор , код ЄДРПОУ 00956520, а на базі майна державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України ;

спірне нерухоме майно було передано ПАТ ДПЗКУ за актом приймання передачі від 18.11.2018 саме державним підприємством Державна продовояьчо-зернова корпорація України , а не дочірнім підприємством державної акціонерної компанії Хліб України Партизанський елеватор ;

державне підприємство Державна продовольчо-зернова корпорація України , на базі майна якого сформований статутний капітал ПАТ ДПЗКУ відсутнє в переліках, затверджених Законом України Про перелік об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації , тому, на думку відповідача-3, формування статутного капіталу ПАТ ДПЗКУ здійснено за рахунок майна ДП ДПЗКУ у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, а доводи Прокурора щодо перебування спірного майна в переліку об'єктів державної власності, шо не підлягають приватизації є такими, що не відповідають дійсності та суперечать ч. 1 ст. 5 Закону України Про приватизацію ;

на думку відповідача-3, висновок Прокурора щодо зміни правового режиму майна суб'єкта господарювання заснованого на державній власності виключно шляхом приватизації є безпідставним та таким, що суперечить ст. 85, ч. 5 ст. 145 ГК України, ст. 115, 328 ЦК України, ст. 11 Закону України Про акціонерні товариства ;

як вважає відповідач-3, до статутного капіталу ПАТ ДПЗКУ було передано спірне нерухоме майно саме на праві приватної власності, а не на праві управління, господарського відання, користування тощо;

положення статуту ПАТ ДПЗКУ та п. 4 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №325 від 07.07.2011 передбачають, що статутний капітал ПАТ ДПЗКУ сформований державою саме за рахунок вартості майна ДП ДПЗКУ (а не майнових прав);

на весь розмір статутного капіталу ПАТ ДПЗКУ Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку було проведено реєстрацію випуску акцій товариства, шо підтверджується свідоцтвом №529/1/11 від 06.12.2011 та Актом оцінки майна державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України від 26.09.2011;

держава в особі Кабінету Міністрів України здійснила обмін одного об'єкта права державної власності на інший, а саме передавши до статутного капіталу ПАТ ДПЗКУ об'єкти, перелік яких визначено в постанові Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 року № 764, набула в обмін право власності на 100 % акцій товариства, а ПАТ ДПЗКУ , відповідно, набула право власності на передане їй майно;

акт приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків від ДП ДПЗКУ до ПАТ ДПЗКУ від 18.11.2011 є актом приймання-передачі об'єкта нерухомого майна або статутного (складеного ) капіталу (статутного фонду) юридичної особи;

позовна заява заступника прокурора Херсонської області не містить доказів поважності причин пропуску позивачами строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про захист своїх прав та інтересів, а тому ПАТ ДПЗКУ просить суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до вимог позивачів, зазначених в позовній заяві;

прокурор звернувся до суду з позовом за відсутності порушень будь-яких інтересів Держави, адже Держава, як єдиний засновник та акціонер ПАТ ДПЗКУ через відповідні державні органи, в даному випадку Кабінет Міністрів України, має ряд прав щодо акціонерного товариства, зокрема здійснює управління підприємством, та майном, переданим до статутного капіталу ПАТ ДПЗКУ ;

через відсутність правових підстав у органів прокуратури для представництва інтересів Держави в особі Кабінету Міністрів України в суді прокурор звернувся до суду із вказаним позовом протиправно та перебрав на себе функції Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України;

прокурор не враховує ризиків задоволення позову, які можуть призвести до завдання істотної шкоди Державі.

Крім того, в першій заяві по суті справи (відзиві) відповідач-3 поставив десять запитань заступнику прокурора Херсонської області та позивачам, від відповіді на які останні відмовились у наступних заявах по суті справи, після чого відповідач-3 не звертався до суду з клопотанням про визнання відсутніми підстав для відмови, відповідно до ч. 6 ст. 90 ГПК України.

Представник відповідача-3 під час судового розгляду справи по суті (у вступному та заключному слові) заперечував проти позовних вимог та аргументів заступника прокурора Херсонської області, викладених у відповіді на відзив та письмових поясненнях, а також аргументів позивачів, викладених у письмових поясненнях.

Заступником прокурора Херсонської області під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

21.06.18 позов;

20.07.18 відповідь на відзив;

18.09.18 письмова заява про ознайомлення з матеріалами справи;

24.09.18 додаткові письмові пояснення;

Позивачем-1 під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

13.08.18 письмова правова позиція;

13.08.18 письмове клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності у справі № 923/575/18;

15.08.18 письмове клопотання про подання доказу в оригіналі;

18.09.18 письмова заява про ознайомлення з матеріалами справи;

21.09.18 додаткові письмові пояснення;

21.09.18 заява про приєднання документів до матеріалів справи.

Позивачем-2 під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

09.08.18 письмові пояснення.

Відповідачем-1 під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

не подавались.

Відповідачем-2 під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

19.07.18 письмове клопотання про розгляд справи без участі представника;

20.08.18 письмове клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідачем-3 під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

12.07.18 відзив;

12.07.18 заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності;

18.09.18 додаткові письмові пояснення;

24.09.18 заява про ознайомлення з матеріалами справи;

23.10.18 клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції;

19.11.18 клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи;

07.12.18 клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції;

27.12.18 клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції;

14.01.18 клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції;

22.01.18 клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції;

27.03.18 клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Заслухавши вступне та заключне слово представників учасників справи, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в судовому засіданні докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кабінету Міністрів України (надалі за текстом рішення - Позивач-1, КМУ) від 22.08.1996 № 1000 Про утворення Державної акціонерної компанії Хліб України утворена Державна акціонерна компанія Хліб України (надалі за текстом рішення - ДАК Хліб України , Компанія) з метою забезпечення інтересів держави та населення у процесі реформування системи закупівель і використання зерна державних ресурсів, створення сприятливих умов для інвестування елеваторної, борошномельно-круп'яної і комбікормової промисловості.

12.11.1996 КМУ прийнято постанову № 1375, якою затверджено статут ДАК Хліб України , відповідно до п. 8 якого майно компанії є власністю держави і закріплюється за компанією на праві повного господарського відання.

Відповідно до п. 2 постанови КМУ від 05.07.1997 № 1218 Про прискорення приватизації хлібоприймальних та хлібозаготівельних підприємств Міністерство агропромислового комплексу України зобов'язано передати у двомісячний термін до статутного фонду ДАК Хліб України державне майно підприємств, зазначених у додатку № 3 до цієї постанови, перетворивши їх у дочірні підприємства компанії.

У переліку хлібоприймальних і зернопереробних підприємств, державне майно яких передається до статутного фонду ДАК Хліб України (додаток № 3 до постанови), по Херсонській області значиться Партизанський елеватор.

ДП ДПЗКУ створено на виконання постанови КМУ № 764 від 11.08.2010 Про заходи з утворення державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України , відповідно до п. 5 якої статутний капітал підприємства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів, дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії Хліб України , що ліквідується, у тому числі і шляхом передачі цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства ДАК Хліб України - Партизанський елеватор .

На виконання вказаної постанови державному підприємству Державна продовольчо-зернова корпорація України відповідно до акту приймання-передачі № 30 від 20.01.2011, який підписано головою ліквідаційної комісії ДП ДАК Хліб України Партизанський елеватор , генеральним директором ДП ДПЗКУ та затверджено Міністерством аграрної політики України, передано цілісний майновий комплекс ДП ДАК Хліб України - Партизанський елеватор .

Зазначений вище акт не містить даних щодо передачі цих об'єктів у приватну власність ДП ДПЗКУ , яке пізніше реорганізовано у ПАТ ДПЗКУ .

Відповідно до вищевказаного акту, вартість вказаного цілісного майнового комплексу складає 28 665 622,68 грн.

Постановою КМУ від 06.06.2011 № 593 внесено зміни до постанови КМУ від 11.08.2010 № 764, а саме перетворено ДП Державна продовольчо-зернова корпорація України на Державне публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України (надалі за текстом рішення - Відповідач-3, ПАТ ДПЗКУ , Товариство). Повноваження з управління корпоративними правами створеного товариства покладено на Міністерство аграрної політики та продовольства України (надалі за текстом рішення - Позивач-2).

За змістом п. 2 постанови КМУ від 06.06.2011 № 593, 100% акцій Державного публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України , які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття Кабінетом Міністрів України окремого рішення. Державне публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо . Доручено Міністерству аграрної політики та продовольства України здійснити у встановленому порядку заходи, пов'язані з перетворенням Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України .

На виконання постанови КМУ від 06.06.2011 № 593 Міністерством аграрної політики та продовольства України видано наказ від 07.07.2011 № 325, яким реорганізовано ДП Державна продовольчо-зернова корпорація України шляхом його перетворення (корпоратизації) на ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Пунктом 4 цього наказу встановлено, що статутний капітал товариства формується на базі майна ДП Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Відповідно до положень статуту відповідача-3, ПАТ ДПЗКУ створено шляхом перетворення ДП ДПЗКУ згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 та наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 № 325 Про реорганізацію шляхом перетворення ДП ДПЗКУ .

Відповідно до п. п. 1.4, 1.6 статуту ПАТ "ДПЗКУ", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 4 від 06.01.2016 року, засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами Товариства відповідно до постанови КМУ № 593 від 06.06.2011 року Про внесення зміни до постанови Кабінету міністрів України від 11.08.2010 року № 764 здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України. Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків ДП ДПЗКУ .

Таким чином, Держава в особі Кабінету Міністрів України здійснила заходи щодо зміни організаційно-правової форми ДП ДПЗКУ на ПАТ ДПЗКУ і визначила розмір статутного капіталу останнього, проте майно, на суму вартості якого сформовано статутний капітал, у тому числі спірні нежитлові будівлі Партизанського елеватора, ПАТ ДПЗКУ у власність не передавалось.

16.02.2012 виконавчим комітетом Партизанської селищної ради (надалі за текстом рішення - Відповідач-1), на підставі звернення ПАТ ДПЗКУ , прийнято рішення № 26 Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс Партизанський елеватор , яким вирішено оформити право власнсоті на цілісний майновий комплекс Партизанський елеватор , за адресою: селище Партизани, вулиця 50 років Жовтня, 1 Генічеського району Херсонської області за Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України на праві приватної власності, зобов'язано Генічеське бюро технічної інвентаризації підготувати та видати свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс Партизанський елеватор Партизанський елеватор Публічному акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України з послідуючою передачею селищному голові на затвердження підписом та печаткою. На підставі зазначеного рішення виконавчим комітетом Партизанської селищної ради оформлено свідоцтво серії САС №941332 від 20.03.2012 про право приватної власності на цілісний майновий комплекс Партизанський елеватор (надалі за текстом рішення - спірне нерухоме майно), що розташований за вказаною адресою.

19.04.2012 виконавчим комітетом Сокологірненської сільської ради (надалі за текстом рішення - Відповідач-2) на підставі звернення ПАТ ДПЗКУ прийнято рішення № 28, яким вирішено оформити право власності на цілісний майновий комплекс Партизанський елеватор за адресою: село Сокологірне, вулиця Пролетарська, 16, Генічеського району Херсонської області за Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України на праві приватної власності, зобов'язано Генічеське бюро технічної інвентаризації підготувати та видати свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс Партизанський елеватор Партизанський елеватор Публічному акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України з послідуючою передачею селищному голові на затвердження підписом та печаткою. На підставі зазначеного рішення виконкомом Сокологірненської сільської ради оформлено свідоцтво серії САС № 941061 від 13.07.2012 про право приватної власності на цілісний майновий комплекс Партизанський елеватор , що розташований за вказаною адресою.

Таким чином відбулась зміна правового статусу спірного нерухомого майна з державної у приватну власність.

Разом з тим, відповідно до Закону України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації Партизанський елеватор не підлягає приватизації, у Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, зазначений майновий комплекс відсутній.

Аргументи, наведені заступником прокурора Херсонської області та позивачами, щодо наявності підстав для задоволення позову приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

Аргументи, наведені відповідачем-3, щодо відсутності підстав для задоволення позову, не приймаються судом, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 89 Господарського кодексу України особливості управління господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, визначаються законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ГК України учасники господарського товариства зобов'язані: додержуватися вимог установчих документів товариства, виконувати рішення його органів управління, а також вносити вклади у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства.

Відповідно до ст. 172 ГК України відносини, пов'язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України Про управління об'єктами державної власності , іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України, відповідно до ст. 116 Конституції України забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Управління та розпорядження державним майном здійснюється з додержанням приписів Закону України Про приватизацію державного майна , Закону України Про управління об'єктами державної власності , Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 № 8-92, постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803 Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності , що визначають ор?ани, уповноважені розпоряджатися державним майном, та порядок зміни ним державної форми власності на іншу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про управління об'єктами державної власності управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження (ч. 9 ст. 11 Закону України Про управління об'єктами державної власності ).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГК України державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворене у державне акціонерне товариство, 100 % акцій якого належать державі, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 63 ГК України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Відповідно до абз. 2, 5 ч. 1 ст. 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

- державне підприємство, що діє на основі державної власності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у ч. 1 ст. 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Господарського кодексу України установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

Відповідно до п. 5.1. статуту Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України статутний капітал товариства становить 867717000,00 гривень. Статутний капітал формується за рахунок вартості майна, переданого йому засновником, тобто державою в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ч. 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частинами 3, 4, статті 145 Господарського кодексу України визначено, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону або шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.

Оскільки Господарським кодексом України не передбачено зміну правового режиму майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній формі власності, внаслідок передачі державного майна засновником до статутного фонду державного акціонерного товариства чи до статутного фонду створеного останнім дочірнього підприємства, правовий режим цього майна належить визначати виходячи зі змісту актів про створення товариства та його установчих документів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та абз. 1 ч. 2 статті 115 ЦК України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного капіталу. При цьому вкладом до статутного капіталу можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, набуття товариством права власності на майно, передане засновниками до статутного фонду, відбувається у разі волевиявлення засновників на передачу цього майна саме у власність, наявність такого волевиявлення презюмується у цивільних правовідносинах, якщо інше не встановлено законом чи установчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Державна частка у статутному капіталі ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України становить 100 % відсотків, а отже, відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України останнє є суб'єктом господарювання державного сектору економіки. Частина 5 цієї статті визначає, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектору і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Отже, ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України як суб'єкт господарювання, що належать до державного сектору економіки, здійснює свою діяльність на основі права господарського відання, а спірне майно, до виключення його з переліку, що не підлягає приватизації, та завершення процедури приватизації в установленому законодавством порядку залишається об'єктом права державної власності.

Такі положення узгоджуються з ч. 3 ст. 86 Господарського кодексу України, якою забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ.

Рішення про зміну режиму майна Кабінетом Міністрів України не приймалося.

Відсутність такого волевиявлення підтверджується листами Кабінету Міністрів України від 16.03.2018 № 2897/0/2-18 і Міністерства аграрної політики та продовольства України від 20.03.2018 № 37-27-15/9540.

Відповідно до Закону України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації Партизанський елеватор не підлягає приватизації, у Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, зазначений майновий комплекс відсутній.

За вказанних обставин, аргументи ПАТ ДПЗКУ стосовно того, що зміна форми власності з державної на приватну відбулася у межах процедури реорганізації шляхом перетворення (корпоратизації) ДП ДПЗКУ на ПАТ ДПЗКУ , під час якої держава Україна в особі Кабінету Міністрів України здійснила обмін одного об'єкта права державної власності на інший, а саме передала до статутного фонду ПАТ ДПЗКУ об'єкти, перелік яких визначено у постанові КМУ від 06.06.2011 № 593, натомість набула корпоративні права на 100 % акцій Товариства, яке у свою чергу отримало право власності на передане йому майно, не приймаються до уваги судом, оскільки спірне майно надавалося ПАТ "ДПЗКУ" для здійснення статутної діяльності, а не у власність, і до виключення з відповідного законодавчого переліку - не може вибути з державної власності законним шляхом.

Крім того, на момент прийняття виконавчим комітетом Партизанської селищної ради спірного рішення №26 від 16.02.2012 та виконавчим комітетом Сокологірненської сільської ради спірного рішення №28 від 19.04.2012 порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно регулювався ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (надалі за текстом рішення - Тимчасове положення) у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 № 1692/5.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 8.1 Тимчасового положення оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування: юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).

Проте, оскаржувані рішення виконавчих комітетів відповідача-1 від 16.02.2012 №26 та відповідача-2 від 19.04.2012 №28 не вказують як на підставу їх прийняття на документ, який свідчить про внесення спірних об'єктів нерухомості у статутний фонд ПАТ ДПЗКУ , що згідно з п. п. "а" п. 8.1 Тимчасового положення мало бути підставою для оформлення права власності з видачею свідоцтва виконкомом як органом місцевого самоврядування.

Вищенаведене підтверджує, що виконавчі комітети - відповідачі 1 та 2 не мали законних підстав для прийняття оспорюваних рішень №26 від 16.02.2012 та №28 від 19.04.2012 щодо оформлення права власності на спірні об'єкти нерухомого майна за ПАТ ДПЗКУ .

Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Оскільки при поданні заяви публічним акціонерним товариством Державна продовольчо - зернова корпорація України не підтверджено зміну форми власності спірного майна з державної на приватну, виконавчі комітети Партизанської селищної та Сокологірненської сільської рад повинні були відмовити в оформленні та видачі свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий господарський суд України у справах № 922/2336/15 (постанова від 22.12.2015), №922/2256/15 (постанова від 23.12.2015) та№ 922/2751/15 (постанова від 02.11.2016).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ВГСУ від 17.02.2009 у справі №29/268-07 здійснення внеску до статутного фонду господарського товариства не має ознак приватизації державного майна та не відноситься до способів приватизації, встановлених ЗУ Про приватизацію державного майна .

Постановами від 28.03.2018 та від 08.05.2018 Верховним Судом визнано законними, обґрунтованими і доведеними доводи заступника прокурора Черкаської області у справах №№ 925/875/17, 925/792/17 щодо аналогічних спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Рішення виконавчих комітетів Партизанської селищної та Сокологірненської сільської ради № 26 від 16.02.2012 і № 28 від 19.04.2012 відповідно, щодо оформлення права приватної власності на цілісний майновий комплекс Партизанський елеватор за ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України без погодження з Міністерством аграрної політики та продовольства України, яке здійснювало від імені держави функції власника майна, суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 321 ЦК України, та в розумінні норми ч. 1 ст. 393 ЦК України порушує інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України і Міністерства аграрної політики та продовольства України, а тому підлягаєють визнанню незаконними та скасуванню.

Відповідно до ст. ст. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом не приймаються до уваги аргументи ПАТ ДПЗКУ щодо порушення (спливу) строків позовної давності у справі та щодо обізнаності (можливості такої обізнаності) позивачів про прийняття оспорюваних рішень з моменту їх оприлюднення, а про видані свідоцтва - з моменту державної реєстрації права власності на спірне майно за ПАТ ДПЗКУ , виходячи із наступного.

Право приватної власності на спірні приміщення було зареєстровано 20.03.2012 та 13.07.2012, відповідно до свідоцтв про право приватної власності серії САС №941332 та САС №941061, які були видані на виконання оспорюваних рішень виконавчого комітету Партизанської селищної ради від 16.02.2012 № 26 та виконавчого комітету Сокологірненської сільської ради від 19.04.2012 № 28, відповідно до змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На офіційному сайті Партизанської селищної ради та Сокологірненської сільської ради вказані рішення його виконавчого комітету не оприлюднені.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно став відкритим лише з 06.10.2015 на підставі постанови КМУ № 786 від 30.09.2015.

Відповідно до Закону України Про Кабінет Міністрів України , Регламенту КМУ, затвердженому постановою КМУ № 950 від 18.07.2007, у редакції постанови № 1156 від 09.11.2011, до повноважень Кабінету Міністрів України не віднесено здійснення моніторингу державних реєстрів прав або офіційних сайтів органів місцевого самоврядування.

Відповідач-3, обґрунтовуючи свою заяву про застосування наслідків спливу позовної давності зазначає, що, оскільки рішення виконавчих комітетів - відповідачів 1 та 2 є публічною, загальнодоступною інформацією, яка підлягає обов'язковому оприлюдненню, інформацію про прийняття оспорюваних рішень можна було отримати раніше.

Такі висновки не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до публічної інформації відповідно до якої цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій. У розумінні статті 12 даного Закону суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації, зокрема, запитувачами інформації є фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.

Крім того, відповідачем-3 не доведено оприлюднення оспорюваних рішень та наявність у них ознак публічної загальнодоступної інформації зважаючи на те, що в розумінні ч. 1 ст. 21 ЦК України вони є актами індивідуальної дії, спрямованими на регулювання прав і обов'язків конкретного суб'єкта господарювання - ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Така ж правова позиція зазначена у постанові Верховного суду України від 08.05.2018 у справі № 925/875/17.

Закон пов'язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом коли саме уповноваженому органу, право якого порушено внаслідок прийняття незаконного рішення, стало відомо про таке порушення.

Кабінету Міністрів України про відчуження права власності на спірне майно стало відомо лише із запиту прокуратури, що підтверджується листом КМУ від 16.03.2018 за № 2877/0/2-18.

Мінагрополітики стало відомо про відчуження Приватним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України цілісного майнового комплексу ДАК Хліб Україна Партизанський елеватор , що розташований за адресою: вул. 50 років Жовтня, 1, смт Партизани Херсонської області з моменту отримання позовної заяви прокуратури Херсонської області в інтересах держави, зокрема в особі Мінагрополітики, яка надійшла на адресу Міністерства 25.06.2018 (вх. № 12114/21-31).

ПАТ ДПЗКУ стверджує, що неодноразово повідомляв Міністерство аграрної політики та продовольства України про відсутність на балансі Товариства об'єктів державного нерухомого майна та про зміну правового режиму вказаного майна, відповідач-3 також вказує на те, що позивачу-2 з листів ПАТ ДПЗКУ від 28.03.2012 №130-2-802/2-15/2032 та від 13.06.2013 №130-2-116/1- 9/2156 стало відомо про зміну форми власності спірного нерухомого майна з державної на приватну.

Разом з тим, даними листами ПАТ ДПЗКУ повідомили позивача-2 лише про відсутність на балансі товариства об'єктів державного нерухомого майна, які можуть бути передані в оренду.

В обґрунтування своєї позиції відповідач-3 також звертає увагу суду на лист №130-2-802/2-15/2032 від 28.03.2012 в підтвердження факту обізнаності позивача-2 про оформлення ПАТ ДПЗКУ права власності на спірні об'єкти нерухомого майна. В підтвердження факту направлення вказаного листа позивачу-2 ПАТ ДПЗКУ надав суду копію журналу вихідної кореспонденції №130-1-10 за період з 15.03.2012 по 20.04.2012.

Разом з тим, копія журналу вихідної кореспонденції не є належним доказом в підтвердження факту направлення Міністерству аграрної політики та продовольства України листа, на який посилається відповідач-3, оскільки є документом, складеним в односторонньому порядку та підтверджує лише факт реєстрації кореспонденції, а не її направлення.

ПАТ ДПЗКУ не надано до суду квитанції поштового відправлення щодо направлення вказаного вище листа адресату.

Щодо листа ПАТ ДПЗКУ від 13.06.2013 за №130-2-116/1-9/2156, адресованого Міністерству аграрної політики та продовольства України, судом встановлено наступне.

Заступник Міністра аграрної політики та продовольства України доручив керівникам структурних підрозділів, які координують діяльність державних підприємств надати в строк до 12.06.2013 до Управління державного майна в електронному вигляді загальну інформацію щодо об'єктів державної власності, за формою, що додається в електронному форматі.

На виконання зазначеного доручення, позивач-2 з метою належної підготовки інформації по державним установам та підприємствам, які належать до сфери управління Мінагрополітики, звернулось до ПАТ ДПЗКУ з листом від 07.06.2013 за № 37-11-5-13/11197, в якому просило в термін до 10:00 12.06.2013 року подати до Управління державного майна в електронному вигляді загальну інформацію щодо об'єктів державної власності, за формою, що додається в електронному форматі.

ПАТ ДПЗКУ у відповідь на дане звернення, підготувало Мінагрополітики лист від 13.06.2013 за №130-2-116/1-9/2156, в якому вказало: Згідно постанови КМУ від 06.06.2011р № 593 Про внесення змін до постанови КМУ від 11.08.201 Ор № 764 ДП ДПЗКУ перетворено у ПАТ ДПЗКУ та установлено, що 100 відсотків акцій товариства є державною власністю. Випуск акцій товариства зареєстровано, що підтверджено видачею Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку свідоцтва про реєстрацію від 06.12.2011 № 529/1/11. За договором про обслуговування емісії цінних паперів, укладеним з ПАТ Національний депозитарій , здійснено кодифікацію акцій Товариства, відкрито рахунок у цінних паперах та депоновано глобальний сертифікат товариства до сховища Депозитарію. Цінні папери Товариства (акції) у кількості 8 677 170 штук загальною вартістю 867 717 000,00 грн. зараховано на рахунок Товариства в Депозитарії. Враховуючи вищевикладене, єдиним об'єктом державної власності, управління яким здійснює Мінагрополітки, є акції товариства (зведений обліковий реєстр власників цінних паперів додається) .

Отже, зазначений лист містить інформацію лише щодо акцій товариства як єдиного об'єкта державної власності, управління яким здійснює Мінагрополітики. Жодних відомостей стосовно зміни форми власності майна з державної на приватну, щодо прийняття оспорюваних рішень відповідачами 1 та 2, видачі відповідачу-3 свідоцтва на право приватної власності на нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою Партизанського елеватора, лист відповідача-3 від 13.06.2013 не містить.

При цьому, Мінагрополітики у зверненні від 07.06.2013 запитувало у ПАТ ДПЗКУ загальну інформацію щодо об'єктів державної власності, за формою, що додається в електронному форматі. Водночас, самої форми матеріали справи не містять, а в листі відповідача-3 від 13.06.2013 за №130-2-116/1-9/2156 лише зазначено, що додатком до нього є зведений обліковий реєстр власників цінних паперів.

З огляду на наведені обставини, позивачі не могли дізнатися про факт і зміст порушення своїх майнових прав.

В листах ПАТ ДПЗКУ від 26.09.2013 за №130-10-252/1-9/3908, від 14.03.2014 за №130-2-49/1-9/741 та інших, також не йдеться про зміну форми власності з державної на приватну та про оспорювані рішення і видані на їх підставі свідоцтва, а вказується лише про те, шо на балансі товариства не обліковуються об'єкти державного нерухомого майна, які можуть бути передані в оренду.

ПАТ ДПЗКУ , в підтвердження своєї позиції відносно застосування наслідків спливу строків позовної давності, зазначає: на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.08.2012 № 501 Про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України комісією з представників Міністерства здійснено перевірку окремих питань діяльності ПАТ ДПЗКУ за 1 півріччя 2012 року. За результатами зазначеної перевірки складено Довідку від 17.09.2012 № 24/321, в якій встановлено, що станом на 20.08.2012 виготовлені технічні паспорти та отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно філій у т.ч. і філії ПАТ ДПЗКУ Партизанський елеватор , власником якого є Товариство.

Проте, виходячи зі змісту довідки, питання щодо процедури зміни правового статусу майна з державної у приватну власність не розглядалися, тому аргументи відповідача-3, щодо обізнаноості позивачів про оформлення права приватної власності на майновий комплекс філії ПАТ ДПЗКУ Партизанський елеватор за Товариством не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про управління об'єктами державної власності Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про управління об'єктами державної власності , здійснюючи управління об'єктами державної власності, КМУ:

визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності;

встановлює порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління, визначеним цим Законом;

призначає позапланові ревізії та перевірки використання об'єктів управління державної форми власності та встановлює порядок їх проведення.

Отже, до повноважень КМУ віднесено проведення ревізій та перевірок об'єктів саме державної форми власності. Факт існування об'єктів іншого правового статусу - приватної форми власності не перевірявся, оскільки на переконання КМУ спірний об'єкт управління є державною власністю.

Крім того, у висновках аудиторської служби не міститься даних про оформлення права приватної власності ПАТ ДПЗКУ на майнові комплекси філії Партизанський елеватор .

З урахуванням викладеного, надана відповідачем-3 роздруківка з сайту Державної аудиторської служби не може бути належним доказом в підтвердження факту обізнаності позивачів про оформлення права власності на спірні об'єкти нерухомого майна у 2013 році.

Не можуть бути прийнятими до уваги також аргументи відповідача-3 про обізнаність КМУ щодо існування оспорюваних рішень та свідоцтв у зв'язку з направленням Державною фінансовою інспекцією довідки перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності у ПАТ ДПЗКУ із супровідним листом від 21.07.2014 № 07-21/74. У супровідному листі до вказаної довідки зазначено: надаємо загальні довідки зазначених перевірок . При цьому не вказано ні реєстраційних номерів, ні дат реєстрації, ні будь-яких реквізитів довідок, що направляються. Таким чином не доведено які саме загальні довідки направлено до Кабінету Міністрів України. У довідці про перевірку № 07-21/74 від 21.07.2014, на яку посилається відповідач-3, відсутня будь-яка інформація про Партизанський елеватор, відсутні будь-які відомості про отримання свідоцтв про право власності ПАТ ДПЗКУ на нежитлові приміщення Партизанського елеватору.

Крім того, оспорювані рішення відповідачів 1 та 2 про видачу свідоцтва про право приватної власності приймалось без участі позивачів.

Отже, враховуючи, що про порушення державних інтересів, які відбулись за викладених обставин позивачам стало відомо від прокуратури Херсонської області, строк позовної давності у справі не сплинув, а клопотання заступника прокурора Херсонської області та позивачів про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності залишені судом без розгляду.

Аргументи відповідача-3 про відсутність правових підстав у органів прокуратури для представництва інтересів Держави в особі Кабінету Міністрів України в суді не приймаються судом до уваги з огляду на встановлені заступником прокурора Херонської області факти незаконного відчуження державного майна та порушення майнових інтересів держави, а також на те, що уповноважені органи у спірних правовідносинах - Кабінет Міністрів України та Міністерство аграрної політики та продовольства України захист цих інтересів не здійснювали впродовж тривалого часу, з відповідними позовами до суду не звернулись.

Аргументи відповідача-3 про ризики задоволення позову, які можуть призвести до завдання істотної шкоди Державі фактично зводяться до припущень, не підтверджених належними та допустимими доказами, тому до уваги судом не приймаються.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З'ясувавши викладені обставини, дослідивши в судовому засіданні подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивачів, за захистом яких заступник прокурора Херсонської області звернувся до господарського суду були порушені відповідачами, тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладених обставин та норм права, керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 256, 257, підпунктами 17.1, 17.5. підпункту 17, пункту 1 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов в інтересах позивачів 1 та 2 до відповідачів 1 та 3 задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Партизанської селищної ради від 16.02.2012 № 26 "Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс "Партизанський елеватор".

3. Визнати недійсним та скасувати свідоцтво серії САС № 941332 від 20.03.2012 про право приватної власності на цілісний майновий комплекс "Партизанський елеватор", вартістю 26550986,83грн., видане виконавчим комітетом Партизанської селищної ради Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

4. Позов в інтересах позивачів 1 та 2 до відповідачів 2 та 3 задовольнити повністю.

5. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Сокологірненської сільської ради від 19.04.2012 № 28 "Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс "Партизанський елеватор".

6. Визнати недійсним та скасувати свідоцтво серії САС № 941061 від 13.07.2012 про право приватної власності на цілісний майновий хлібоприймальний комплекс, вартістю 2114635,85грн., видане виконавчим комітетом Сокологірненської сільської ради Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

7. Стягнути з Партизанської селищної ради Генічеського району Херсонської області (адреса місцезнаходження: 75550, Херсонська область, Генічеський район, смт. Рикове, вулиця Центральна, будинок 28; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 04400512) на користь Прокуратури Херсонської області (адреса місцезнаходження: 73000, місто Херсон, вулиця Мизайлівська, будинок 33; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 04851120) 2349грн.33коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

8. Стягнути з Сокологірненської сільської ради Генічеського району Херсонської області (адреса місцезнаходження: 75521, Херсонська область, Генічеський район, село Сокологірне, вулиця Центральна, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 35248338) на користь Прокуратури Херсонської області (адреса місцезнаходження: 73000, місто Херсон, вулиця Мизайлівська, будинок 33; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 04851120) 2349грн.33коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

9. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (адреса місцезнаходження: 01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 37243279) на користь Прокуратури Херсонської області (адреса місцезнаходження: 73000, місто Херсон, вулиця Мизайлівська, будинок 33; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 04851120) 2349грн.33коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Дата складання повного рішення 02 травня 2019 р.

Суддя Ю.В. Гридасов