Рішення

від 26.04.2019 по справі 826/8470/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2019 року № 826/8470/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Акмебуд доГоловного управління ДФС у м. Києві про визнання частково протиправним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення представники сторін:позивача - Альонкіна А.І.; відповідача - Івахненко С.О.,

ВСТАНОВИВ:

01.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Акмебуд (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2018 № 0002171401, а саме: в сумі 141 255,00 грн. донарахованого податку на прибуток підприємств.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в ході проведення перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 14.1.11., 14.1.36., 14.1.257. п. 14.1. ст. 14, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України у зв'язку із невіднесенням до складу доходу списання кредиторської заборгованості ТОВ ТРЦ Фабрика , ТОВ Азовбудвентиляція , ФОП ОСОБА_3, по яким минув строк позовної давності, що призвело до зменшення фінансового результату до оподаткування в розмірі 213 924,00 грн. з ПДВ; позивач заперечує проти висновків відповідача щодо кредиторської заборгованості перед ТОВ ТРЦ Фабрика у розмірі 208 986,94 грн. за договором підряду № 17 від 17.10.2013, оскільки згідно із додатковою угодою № 3 вказаний договір дії до 31.12.2015; заборгованість позивача за вказаним договором виникла в грудні 2014 року, а не в жовтні 2013 року, як зазначено контролюючим органом; додатковою угодою № 4 до вказаного договору сторони збільшили строк позовної давності до 5 років, отже строк позовної давності спливає лише в жовтні 2019 року.

Стосовно зазначеного відповідачем порушення п.п. 14.1.36., 14.1.54., 14.1.55., 14.1.56., 14.1.138., 14.1.228 п. 14.1. ст. 14, п. 36.1., 36.3., 36.5. ст. 36, п. 44.1. ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п.п. 135.1 ст. 135 ПК України у зв'язку із завищенням складу собівартості наданих послуг, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) у розмірі 425 452,00 грн. позивач в позовній заяві зазначив, що відповідачем під час проведення перевірки не враховано всіх наданих позивачем документів; зокрема, відповідачем не враховано Акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт за червень 2016 року по ф. КБ-2в: № 1 від 18.07.2016 на суму вартості матеріалів 131 889,62 грн., № 3 від 18.07.2016 на суму вартості матеріалів 5 934,71 грн.; у частині взаємовідносин із ТОВ Фоззі-фуд відповідачем не відображений Акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2016 року № 2с від 29.01.2016 на суму вартості матеріалів 336 028,32 грн.; відповідачем помилково включено до таблиці списаних матеріалів видаткову накладну № РН-000007 від 30.09.2016 на суму 55 038,86 грн., оскільки ця накладна не має відношення до витрат на матеріали для виконання робіт; таким чином сума всіх первинних документів, відповідно до яких були списані будівельні матеріали, становить 13 143 251,79 грн., що, в свою чергу, означає, що позивачем у 2016 році було завищено склад собівартості реалізації товарів на суму 6 638,48 грн.; отже заниження позивачем податку на прибуток в період з 01.01.2015 по 31.03.2017 становить 2 084,00 грн.; натомість відповідач неправомірно донарахував позивачу 141 255,00 грн.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

18.06.2018 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/8470/18 та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 14.08.2018.

19.07.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ Акмебуд станом на 01.01.2015 має кредиторську заборгованість відповідно до договору підряду № 17 від 17.10.2013 по взаємовідносинах із ТОВ ТРЦ Фабрика у розмірі 208 986,94 грн. і така кредиторська заборгованість виникла в жовтні 2013 року; ТОВ Акмебуд станом на 01.01.2014 має кредиторську заборгованість у розмірі 2 283,36 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Азовбудвентиляція ; ТОВ Акмебуд станом на 01.01.2014 має кредиторську заборгованість у розмірі 2 653,44 грн. по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3; по даним кредиторським заборгованостям минув строк позовної давності; таким чином позивачем в порушення п.п. 14.1.11., 14.1.36., 14.1.257. п. 14.1. ст. 14, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України не віднесено до складу доходу списання кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування у розмірі 213 924,00 грн. Також відповідач зазначає, що відповідно до наданих первинних документів в 2016 році на виконання будівельних робіт позивачем було витрачено 12 724 438,00 грн.; проте позивачем було списано до собівартості реалізованих робіт будівельних матеріалів на суму 13 149 890,27 грн., таким чином позивач порушив п.п. 14.1.36., 14.1.54., 14.1.55., 14.1.56., 14.1.138., 14.1.228 п. 14.1. ст. 14, п. 36.1., 36.3., 36.5. ст. 36, п. 44.1. ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п.п. 135.1 ст. 135 ПК України, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування в 2016 році у розмірі 425 452,00 грн.

31.07.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що під час перевірки він надавав відповідачу всі необхідні документи на підтвердження своєї правової позиції, проте відповідач проігнорував надані позивачем документи, що призвело до хибних висновків відповідача про необхідність донарахування податкових зобов'язань.

Судовими повістками про виклик від 12.07.2018 викликано представників сторін у судове засідання на 16.08.2018.

В судовому засіданні 16.08.2018 суд, заслухавши пояснення представників сторін, оголосив про закінчення підготовчого провадження по справі та призначив справу до судового розгляду на 02.10.2018.

02.10.2018 суд заслухав пояснення представників сторін та дослідив докази по справі. Крім того, представники сторін звернулися до суду із клопотанням про розгляд справи в письмовому провадженні.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін та зважаючи на заявлене клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ТОВ Акмебуд податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2017.

За результатами перевірки складено Акт № 51/26-15-14-01-05/30440935 від 08.02.2018, в якому зокрема, зазначено, що:

- в ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.11., 14.1.36., 14.1.257. п. 14.1. ст. 14, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, а саме: позивачем у складі фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, в 1 кварталі 2017 року не відображено дохід від списання кредиторської заборгованості за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, в розмірі 213 924,00 грн. з ПДВ (стор. 9 Акту перевірки);

- в ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.36., 14.1.54., 14.1.55., 14.1.56., 14.1.138., 14.1.228 п. 14.1. ст. 14, п. 36.1., 36.3., 36.5. ст. 36, п. 44.1. ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п.п. 135.1 ст. 135 ПК України, а саме: позивачем у складі фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, в 2016 році завищено склад собівартості наданих послуг, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) у розмірі 425 452,00 грн. (стор. 13 Акту перевірки).

На підставі Акту перевірки № 51/26-15-14-01-05/30440935 від 08.02.2018 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002171401 від 27.02.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 143 860,00 грн, з яких: 115 088,00 - за основним платежем, 28 772,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою (вих. № 22 від 23.03.2018), в якій просив спірне податкове повідомлення-рішення скасувати частково.

Рішенням про результати розгляду скарги (вих. № 17602/6/99-99-11-01-01-25 від 22.05.2018) Державна фіскальна служба України залишила податкове повідомлення-рішення № 0002171401 від 27.02.2018 без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

01.06.2018 позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 9.1.1. п. 9.1. ст. 9 ПК України податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків.

Пунктом 133.1. ст. 133 ПК України передбачено, що платниками податку - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно із п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п.п. а п.п. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності (п. 14.1.257. п. 14.1. ст. 14 ПК України).

При цьому, ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки відповідач встановив, що позивачем у складі фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, в першому кварталі 2017 року не відображено дохід від списання кредиторської заборгованості за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, в розмірі 213 924,00 грн. з ПДВ, з яких:

- по взаємовідносинам із ТОВ ТРЦ Фабрика - 208 986,94 грн.;

- по взаємовідносинам із ТОВ Азовбудвентиляція - 2 283,36 грн.;

- по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_3 - 2 653,44 грн.

При цьому, позивач визнає правомірність висновків відповідача в частині кредиторської заборгованості по взаємовідносинах із ТОВ Азовбудвентиляція та ФОП ОСОБА_3, і висновки відповідача в цій частині не є предметом оскарження, а отже і не підлягають аналізу судом на предмет їх обґрунтованості та законності.

Стосовно ж списання кредиторської заборгованості в розмірі 208 986,94 грн. за зобов'язаннями по взаємовідносинам із ТОВ ТРЦ Фабрика , суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2013 між ТОВ ТРЦ Фабрика (замовник) та ТОВ Акмебуд (підрядник) укладено договір підряду на виконання будівельних робіт № 17, відповідно до п. п. 1.1., 3.1., 8.1., 8.2., 13.1. якого підрядник зобов'язується виконати і здати в установлений строк будівельні роботи в комплексі будівель та споруд (надалі - об'єкт), що розташований за адресою: м. Херсон, вул. Залаегерсег, 18; загальна ціна договору складається із суми вартості робіт, що виконуються підрядником; після завершення виконання певного етапу робіт (за місяць) та/або всіх робіт підрядник зобов'язаний проінформувати замовника про їх готовність, підготувати та запропонувати підписати замовнику акт приймання-передачі робіт (за формою КБ-2В та КБ-3); замовник зобов'язаний протягом 3 (трьох) днів з дня отримання акта оглянути роботу, виконану підрядником, і в разі відсутності недоліків у роботі (відхилень від умов договору) прийняти роботу та підписати запропонований підрядником акт приймання-передачі робіт; договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом одного року.

10.02.2014 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору підряду № 17 від 17.10.2013, відповідно до якої замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати обсяг робіт по адаптації приміщень під аквапарк на об'єкті Реконструкція будівель та споруд під торгівельно-розважальний центр з офісними приміщеннями в м. Херсоні по вул. Залаегерсег, 18 на умовах договору № 17 від 17.10.2013; загальна кошторисна вартість робіт за цією додатковою угодою становить 6 489 880,27 грн.; всі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними у попередній редакції.

16.10.2014 сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору підряду № 17 від 17.10.2013, відповідно до якої п. 13.1. договору викладений в наступній редакції: 13.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 .

30.12.2015 сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору підряду № 17 від 17.10.2013, відповідно до якої сторони, керуючись ст. 259 ЦК України, погодили збільшити строк позовної давності, що застосовується до вимог сторін за договором, до 5 років.

Із Акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт за грудень 2014 (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за грудень 2014 року (форма № КБ-3) вбачається, що підрядник виконав, а замовник прийняв роботи за загальну суму 2 319 842,51 грн.

Із Акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт за грудень 2014 (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за грудень 2014 року (форма № КБ-3) вбачається, що підрядник виконав, а замовник прийняв роботи за загальну суму 9 963,60 грн.

Згідно із Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2014 по 31.12.2014, кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ ТРЦ Фабрика станом на 01.01.2015 становить 208 986,94 грн. Як вбачається із вказаного акту, кредиторська заборгованість позивача утворилась внаслідок того, що ТОВ ТРЦ Фабрика (замовник) перерахувало ТОВ Акмебуд (підрядник) грошові кошти в загальному розмірі 2 538 793,05 грн. (з яких: 2 444 793,05 грн. до 01.10.2014, 94 000 грн. - 12.11.2014), тоді як ТОВ Акмебуд (підрядник) виконав будівельні роботи на загальну суму 2 329 806,11 грн.

При цьому, ані договір підряду № 17 від 17.10.2013, ані наявні в матеріалах справи додаткові угоди до цього договору не регулюють порядок та строки повернення підрядником надлишково сплачених замовником грошових коштів.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наведеного вбачається, що ТОВ Акмебуд (підрядник) зобов'язаний повернути ТОВ ТРЦ Фабрика (замовник) надлишково сплачені останнім грошові кошти в сумі 208 986,94 грн. протягом семи днів з дня отримання відповідної вимоги від ТОВ ТРЦ Фабрика .

Втім в матеріалах справи відсутні докази того, ТОВ ТРЦ Фабрика зверталась до ТОВ Акмебуд із відповідною вимогою.

Згідно із ч. 5 ст. 269 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Таким чином, перебіг позовної давності за зобов'язанням ТОВ Акмебуд перед ТОВ ТРЦ Фабрика починається від дня, коли у ТОВ ТРЦ Фабрика виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, тобто в даному випадку - з 01.01.2015.

Як зазначалось вище, 30.12.2015 сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору підряду № 17 від 17.10.2013, відповідно до якої сторони, керуючись ст. 259 ЦК України, погодили збільшити строк позовної давності, що застосовується до вимог сторін за договором, до 5 років.

За таких обставин, строк позовної давності щодо зобов'язання ТОВ Акмебуд повернути ТОВ ТРЦ Фабрика надлишково перераховані грошові кошти в сумі 208 986,94 грн. спливає 31.12.2019, а отже станом на момент проведення податкової перевірки позивача, вказана сума не могла вважатись безповоротною фінансовою допомогою в розумінні п.п. 14.1.257 п. 14.1. ст. 14 ПК України та, відповідно, не підлягала віднесенню до складу доходів позивача.

Стосовно висновку відповідача про завищення позивачем в 2016 році складу собівартості наданих послуг, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) у розмірі 425 452,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із п. п. 36.1., 36.2. ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Пунктом 44.1. ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно із п. 44.2. ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до п.п. 14.1.54. п. 14.1. ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. п. 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Пунктами 10, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 передбачено, що собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, запаси - це активи, які:

- утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

Згідно із п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, в установах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством/установою ще не визнано доходу;

- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

- поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

Пунктом 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, встановлено, що первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Положення (стандарту) 9;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва Україн від 31.12.2010 № 573, виробнича собівартість будівельно-монтажних робіт (далі - собівартість будівельно-монтажних робіт) складається з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат, а також змінних загальновиробничих та постійних розподілених загальновиробничих витрат, пов'язаних з виконанням будівельно-монтажних робіт.

Собівартість будівельно-монтажних робіт може бути:

- плановою, що включає витрати на виконання будівельно-монтажних робіт і визначається на підставі техніко-економічних розрахунків з використанням економічно обґрунтованих норм і нормативів затрат на здійснення будівельно-монтажних робіт (за умови нормальної потужності будівельної організації та дотримання планових термінів будівництва, раціонального та ефективного використання виробничих ресурсів та додержання вимог до якості будівництва), а також інженерних розрахунків щодо підвищення організаційно-технічного рівня будівельного виробництва внаслідок здійснення заходів щодо впровадження нової техніки та технологій, удосконалення його організації та управління, інших техніко-економічних чинників;

- фактичною, що включає фактичні витрати будівельної організації, понесені під час виконання будівельно-монтажних робіт.

Собівартість будівельно-монтажних робіт підрядної будівельної організації, яка на умовах договорів субпідряду залучає субпідрядників до виконання будівельно-монтажних робіт, передбачених договором підряду, та відповідає перед замовником за результати їхньої роботи, складається з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат, у тому числі вартості робіт, виконаних за договорами субпідряду, а також змінних загальновиробничих та постійних розподілених загальновиробничих витрат, пов'язаних з виконанням будівельно-монтажних робіт відокремленими виробничими підрозділами будівельної організації.

Планування та бухгалтерський облік витрат, що включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт, здійснюються за об'єктами витрат.

Об'єктом витрат можуть бути:

- окремі види будівельно-монтажних робіт;

- об'єкт будівництва;

- договір будівельного підряду.

Згідно із п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п. 135.1. ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2016 між ТОВ Акмебуд (підрядник) та ТОВ Будівельна компанія Фенікс груп (генеральний підрядник) в рамках співробітництва за договором № 22/02-16 від 22.02.2016 були підписані:

- Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 1 за червень 2016 року, відповідно до якого вартість матеріалів, виробів та конструкцій становить 131 889, 62 грн.;

- Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 3 за червень 2016 року, відповідно до якого вартість матеріалів, виробів та конструкцій становить 5 934,71 грн.

29.01.2016 між ТОВ Фоззі-Фуд (замовник) та ТОВ Акмебуд (генпідрядник) в рамках співробітництва за договором № 19/03/15-С від 19.03.2016 був підписаний Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 2с за січень 2016 року, відповідно до якого сума вартості матеріалів становить 336 028,32 грн.

Натомість при проведенні податкової перевірки позивача, відповідач вартість матеріалів за вказаними актами не врахував. Жодних доводів щодо неврахування вказаних актів не надав і представник відповідача під час розгляду справи в суді.

Крім того, як зазначено позивачем, та не спростовано відповідачем під час розгляду справи, відповідач помилково включив до таблиці списаних матеріалів (сторінка 17 Акту перевірки) видаткову накладну № РН-000007 від 30.09.2016 на суму 55 038,86 грн., яка була оформлена ТОВ Акмебуд та ТОВ Баумеханіка на підтвердження факту поставки будівельних матеріалів між сторонами.

На підставі викладеного суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про завищення позивачем в 2016 році собівартості реалізації товарів (робіт, послуг) на суму 425 452,00 грн.

З урахуванням наведених вище первинних документів, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом, завищення позивачем в 2016 році собівартості реалізації товарів (робіт, послуг) мало місце на суму 6 638,48 грн.

Відповідно до п. 136.1. ст. 136 ПК України базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Пунктом 123.1. ст. 123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як зазначалось вище, позивач визнає та не оскаржує правомірність висновків відповідача в частині необхідності списання кредиторської заборгованості по взаємовідносинах із ТОВ Азовбудвентиляція в сумі 2 283,36 грн. та ФОП ОСОБА_3 в сумі 2 653,44 грн.

Стосовно ж кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ ТРЦ Фабрика в сумі 213 924,00 грн, суд дійшов висновку, що строк позовної давності станом на момент проведення перевірки не сплив.

Також суд дійшов висновку про завищення позивачем в 2016 році собівартості реалізації товарів (робіт, послуг) на суму 6 638,48 грн.

Таким чином, позивачем було занижено фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств за 2016 рік та перший квартал 2017 року на загальну суму 11 575,28 грн., а отже податкове зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств становить 11 575,28*18%, тобто 2083,55 грн. за основним платежем та відповідно 520,88 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не спростував доводів позивача та не довів обґрунтованість висновків, викладених в Акті перевірки № 51/26-15-14-01-05/30440935 від 08.02.2018.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , яке, як і наведене вище рішення ЄСПЛ, згідно із Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірність нарахування позивачу податкового зобов'язання в частині, про що зазначено судом.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Акмебуд - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.02.2018 № 0002171401 в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю Акмебуд суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 141 255,00 грн. (сто сорок одна тисяча двісті п'ятдесят п'ять гривень нуль копійок), з яких: 113 004,00 грн. (сто тринадцять тисяч чотири гривні нуль копійок) - за основним платежем, 28 251,00 грн. (двадцять вісім тисяч двісті п'ятдесят одна гривня нуль копійок) - за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ: 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Акмебуд (код ЄДРПОУ: 30440935 адреса: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 4-в, офіс 22) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 2 157,91 грн. (дві тисячі сто п'ятдесят сім гривень 91 копійка).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко