Постанова

від 30.07.2019 по справі 826/8470/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8470/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Акмебуд до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання частково протиправним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.02.2018 № 0002171401, а саме: в сумі 141 255 грн. донарахованого податку на прибуток підприємств.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.02.2018 № 0002171401 в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю Акмебуд суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 141 255 грн, з яких: 113 004 грн - за основним платежем, 28 251 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ТОВ Акмебуд податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2017.

За результатами перевірки складено акт № 51/26-15-14-01-05/30440935 від 08.02.2018, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення:

- п.п. 14.1.11., 14.1.36., 14.1.257. п. 14.1. ст. 14, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК), а саме: позивачем у складі фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, в 1 кварталі 2017 року не відображено дохід від списання кредиторської заборгованості за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, в розмірі 213 924,00 грн. з ПДВ (стор. 9 акту перевірки);

- п.п. 14.1.36., 14.1.54., 14.1.55., 14.1.56., 14.1.138., 14.1.228 п. 14.1. ст. 14, п. 36.1., 36.3., 36.5. ст. 36, п. 44.1. ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п.п. 135.1 ст. 135 ПК, а саме: позивачем у складі фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, в 2016 році завищено склад собівартості наданих послуг, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) у розмірі 425 452,00 грн. (стор. 13 Акту перевірки).

На підставі висновків акту перевірки № 51/26-15-14-01-05/30440935 від 08.02.2018 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002171401 від 27.02.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 143 860 грн, з яких: 115 088 грн - за основним платежем, 28 772 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України № 17602/6/99-99-11-01-01-25 від 22.05.2018 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Проте, не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, відповідач не спростував доводів позивача та не довів обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пункту 134.1.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до підпункту а пункту 14.1.11 статті 14 ПК безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності .

Пунктом 14.1.257 статі 14 ПК визначено, що безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Аналіз викладених норм свідчить, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму заборгованості за грошовим зобов`язанням, що не стягнуте після закінчення строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки відповідач встановив, що позивачем у складі фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) в першому кварталі 2017 року не відображено дохід від списання кредиторської заборгованості за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, в розмірі 213 924,00 грн з ПДВ, з яких: по взаємовідносинам із ТОВ ТРЦ Фабрика - 208 986,94 грн.; по взаємовідносинам із ТОВ Азовбудвентиляція - 2 283,36 грн; по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_2 - 2 653,44 грн.

Не заперечуючи висновків відповідача в частині невідображення списання кредиторської заборгованості по взаємовідносинах із ТОВ Азовбудвентиляція та ФОП ОСОБА_2 , позивач звернувся до суду з позовом про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, яким йому донараховані грошові зобов`язання внаслідок невідображення списання кредиторської заборгованості по взаємовідносинах із ТОВ ТРЦ Фабрика .

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.10.2013 між ТОВ ТРЦ Фабрика (замовник) та ТОВ Акмебуд (підрядник) укладено договір підряду на виконання будівельних робіт № 17.

Із акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт за грудень 2014 (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за грудень 2014 року (форма № КБ-3) вбачається, що підрядник виконав, а замовник прийняв роботи за загальну суму 2 319 842,51 грн, а згідно акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт за грудень 2014 (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за грудень 2014 року (форма № КБ-3) вбачається, що підрядник виконав, а замовник прийняв роботи за загальну суму 9 963,60 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2014 по 31.12.2014, кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ ТРЦ Фабрика станом на 01.01.2015 становила 208 986,94 грн та виникла внаслідок того, що ТОВ ТРЦ Фабрика (замовник) перерахувало ТОВ Акмебуд (підрядник) грошові кошти в загальному розмірі 2 538 793,05 грн, тоді як ТОВ Акмебуд (підрядник) виконав будівельні роботи на загальну суму 2 329 806,11 грн.

Згідно з частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

За загальним правилом, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність) встановлено тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК).

Водночас, частиною першою статті 259 ЦК встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Так, як встановлено судом першої інстанції та не заперечено відповідачем в апеляційній скарзі, 30.12.2015 позивач та ТОВ ТРЦ Фабрика уклали додаткову угоду № 4 до договору підряду № 17 від 17.10.2013, відповідно до якої сторони, керуючись статтею 259 ЦК, погодили збільшити строк позовної давності, що застосовується до вимог сторін за договором, до 5 років.

Таким чином, станом на час проведення спірної перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, строк позовної давності щодо вимоги ТОВ ТРЦ Фабрика до позивача на суму 208 986,94 грн не минув, а тому позивач правомірно не здійснив списання цієї заборгованості у податковому обліку та не відобразив її у складі доходу.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач також вказував на те, що позивачем було завищено собівартість наданих ним послуг у 2016 році, внаслідок чого занижено фінансовий результат до оподаткування.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Висновок відповідача щодо заниження собівартості ґрунтується на тому, що згідно бухгалтерських рахунків та податкової звітності позивача за 2016 рік, ним було включено до собівартості реалізованих робіт будівельних матеріалів на суму 13 149 890,27 грн, проте відповідно до наданих первинних документів в 2016 році на виконання будівельних робіт позивачем було витрачено лише 12 724 438 грн.

Водночас, як зазначає позивач, відповідачем не було враховано, що 18.07.2016 між ТОВ Акмебуд (підрядник) та ТОВ Будівельна компанія Фенікс груп (генеральний підрядник) в рамках співробітництва за договором № 22/02-16 від 22.02.2016 були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за червень 2016 року, відповідно до яких вартість матеріалів, виробів та конструкцій становить 131 889,62 грн та 5 934,71 грн відповідно; 29.01.2016 між ТОВ Фоззі-Фуд (замовник) та ТОВ Акмебуд (генпідрядник) в рамках співробітництва за договором № 19/03/15-С від 19.03.2016 був підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 2с за січень 2016 року, відповідно до якого сума вартості матеріалів становить 336 028,32 грн; до таблиці списаних матеріалів відповідачем помилково включено видаткову накладну № РН-000007 від 30.09.2016 на суму 55 038,86 грн, яка була оформлена ТОВ Акмебуд та ТОВ Баумеханіка на підтвердження факту поставки будівельних матеріалів, а факту наданих послуг.

Помилковості наведених доводів позивача відповідач не спростовує, а суд апеляційної інстанції з огляду на суть спірних правовідносин не вбачає підстав для неприйняття згаданих актів виконаних будівельних робіт для цілей розрахунку собівартості наданих послуг, а також підтримує доводи позивача про помилковість врахування відповідачем видаткової накладної № РН-000007 від 30.09.2016.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги, що позивач належним чином обґрунтував та довів обґрунтованість своєї позиції, а відповідач, у свою чергу, жодним чином не спростував таких доводів позивача та встановлених судом першої інстанції обставин часткової протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, то за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 05.08.2019.