Рішення

від 26.04.2019 по справі 826/14990/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2019 року № 826/14990/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної фіскальної служби у Київській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дакстер Трен" Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніко АЙ-ПІ", провизнання правочину недійсним , В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Київській області (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакстер Трен" (далі по тексту - відповідач 1 або ТОВ "Дакстер Трен") та Товариства з обмеженою відповідальністю Аніко АЙ-ПІ (далі по тексту - відповідач 2 або ТОВ Аніко АЙ-ПІ ), в якому просить суд визнати недійсним правочини укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дакстер Трен" та Товариством з обмеженою відповідальністю Аніко АЙ-ПІ , за результатами яких складено податкову накладну від 25.05.2016 № 17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2017 залишено позовну заяву без руху та надано час для виправлення недоліків позовної заяви.

Супровідним листом Про усунення недоліків з додатками, позивачем надано докази, які витребовувались вказаною ухвалою, тому судом Ухвалою від 14.12.2017 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 28.02.2018, також вказаною ухвалою зобов'язано позивача надати додаткові докази, які мають відношення до обставин по справі, а відповідачам - надано термін для подачі відзиву на позовну заяву.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В зазначене судове засідання 28.02.2018 з'явився представник позивача, представники відповідачів не з'явились.

Головуючим суддею зобов'язано керівника ГУ ДФС у Київській області надати письмові пояснення щодо підготовки позивачем витребуваних, ухвалою суду, доказів та пояснень по справі, зважаючи на вказане судом відкладено розгляд справи на 29.03.2018.

Через канцелярію суду 26.03.2018 надійшов Відзив на адміністративний позов від представника відповідача 2.

Також 26.03.2018 від представника позивача надійшов лист Про надання пояснень , а 29.03.2018 від позивача надійшов лист з додатками, які витребувані ухвалою суду та листи з поясненнями щодо неможливості надання деяких витребовуваних судом доказів.

Відповідно до Довідки секретаря судових засідань від 29.03.2018, в якій зазначено, що зважаючи на неявку відповідачів, а також клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, судове засідання не фіксувалося технічними засобами, головуючим суддею ухвалено про перехід до вирішення справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до пояснень в позовній заяві, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, у зв'язку з тим, що договори, укладені між відповідачем 1 та відповідачем 2, є нікчемними, адже ОСОБА_1, яким підписано податкову накладну від 25.05.2016 № 17, Вироком у кримінальній справі за № 755/1949/17 визнано винним за ч.1 ст. 205-1 КК України та встановлено, що діяв він умисно, усвідомлюючи протиправність характеру своїй діянь, що свідчить про фіктивність ведення господарської діяльності вказаним Товариством, а тому і укладені договори з іншими контрагентами також є протиправними та недійсними.

Згідно з Відзивом на позовну заяву, представник відповідача 2 заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що із наданого Вироку не можна встановити приналежність Директора їх контрагента до вказаної в ньому ОСОБА_1 , а всі проведені господарські операції між відповідачем 1 та відповідачем 2 та документи, які складено у зв'язку з цим, мають дійсний характер та не можуть бути визнані нікчемними або недійсними, адже жодних доказів в податкового органу цим обставинам немає та до матеріалів справи не надано, а деякі незаконні зміни внесені до реєстраційних документів товариства не свідчать про нікчемність господарських операцій.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що ТОВ "Дакстер Трен" зареєстровано за адресою: 08720, Київська область, місто Обухів, вул. Миру, 11-А, керівником Товариства з 26.07.2016 є ОСОБА_2

Станом на день подання податкової накладної до податкового органу директором та головним Бухгалтером вказаного Товариства був ОСОБА_1, про що вказав сам позивач в своїй позовній заяві.

Відповідно до податкової накладної від 25.05.2016 №17, виписаної на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аніко АЙ-ПІ , у вказаний період було поставлено товари на загальну суму 88195,50 грн.

Згідно вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року по кримінальній справі №755/1949/17, який станом на 09 березня 2017 року набрав законної сили, вбачається наступне:

ОСОБА_1 в кінці 2016 року, в денний час доби біля закладу швидкого харчування McDonalds (МакДональдз), за адресою Броварський проспект, буд.27 в м.Києві, зустрівся з невстановленою слідством особою з приводу внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, за грошову винагороду.

Усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих йому невстановленою слідством особою, ОСОБА_1, з корисливих спонукань, погодився на таку пропозицію.

На час підписання ОСОБА_1 договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ ДАКСТЕР ТРЕН (код за ЄРДПОУ 40076727) від 04.05.2016, протоколу №2 Загальних зборів учасників ТОВ ДАКСТЕР ТРЕН (код за ЄРДПОУ 40076727) від 04.05.2016, останній розумів, що він вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації (реєстраційної дії) ТОВ ДАКСТЕР ТРЕН (код за ЄРДПОУ 40076727), оскільки ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа, домовились, про те, що директором та учасником товариства буде призначено ОСОБА_1 і він у подальшому до діяльності ТОВ ДАКСТЕР ТРЕН (код за ЄРДПОУ 40076727) не буде мати ніякого відношення , а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ ДАКСТЕР ТРЕН (код за ЄРДПОУ 40076727) будуть займатися інші особи.

За свої злочинні дії, що виразились у внесенні в документи, які відповідно до закону подавались для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ ДАКСТЕР ТРЕН (код за ЄРДПОУ 40076727), ОСОБА_1 отримав від невстановленої слідством особи грошову винагороду, що становить в розмірі 2500 гривень.

10 травня 2016 року на підставі підписаних ОСОБА_1 документів, ТОВ ДАКСТЕР ТРЕН (код за ЄРДПОУ 40076727) перереєстровано в реєстраційній службі Обухівського міськрайонного управління юстиції Київській області.

Як висновок, вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року обмеження волі .

З огляду на наявний вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року у справі № 755/1949/17, контролюючий орган вважає наявність правових підстав для визнання правочину, вчиненого між відповідачем 1 та відповідачем 2, на підставі якого складено податкову накладну, недійсним.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського Кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 статті 208 Господарського Кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Вказані обставини, відповідно до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного суду України, входять до предмета доказування при розгляді судом даної категорії адміністративних спорів.

Так, згідно з цією нормою, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

У той же час, позивачем в обґрунтування наявності підстав для визнання недійсним правочину, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дакстер Трен" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аніко АЙ-ПІ", за результатами якого складено податкову накладну від 25 травня 2016 № 17, доказів не надано, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Положеннями частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій щодо відсутності постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності (недійсності) правочинів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дакстер Трен" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аніко АЙ-ПІ", за результатами яких складено вказану податкову накладну, як таких, які завідомо суперечать інтересам держави, адже, як вже зазначалось, доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду та/або рішення суду про визнання угоди недійсною, яких позивачем не надано, а судом з наявних у матеріалах справи доказів не встановлено.

Також, суд звертає увагу, що вказуючи на недійсність досліджуваного правочину, позивач посилається на факт підписання податкової накладної, а не безпосередньо договору, особою, яка не має відношення до діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакстер Трен". Копія податкової накладної не містить підписів, а тому встановити, ким її підписано, не вбачається можливим.

Також, слід зазначити, що у вироку суду не встановлено неправомірність відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дакстер Трен" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аніко АЙ-ПІ".

А надані позивачем до матеріалів справи витяги з ЄДРПОУ щодо відповідача 1 та 2, фінансового звіту суб'єкта малого підприємства щодо ТОВ Дакстер Трен , роздруківка з Картки платника податків не дають суду змоги встановити факт недійсності правочину укладеного між відповідачем 1 та 2, а тому суд не знайшов підстав для задоволення вказаної позовної заяви.

Відповідно до положення пп. 20.1.30 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Згідно з статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги викладене, враховуючи заявлені предмет та підстави позову, суд вказує про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав у задоволенні останніх.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, місцезнаходження юридичної особи: 03680, місто Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Головне управління ДФС у Київській області, 03680, місто Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А, код ЄДРПОУ 39393260;

Відповідач 1 : Товариство з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен , 08720, м.Обухів, вул. Миру, 11-А, код ЄДРПОУ 40076727;

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю Аніко АЙ-ПІ , 03115, м.Київ, просп.. Перемоги, 13-Б, кімната 34, код ЄДРПОУ 33154526.

Суддя Л.О. Маруліна