Рішення

від 23.04.2019 по справі 203/187/19

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №203/187/19

Провадження №2/0203/513/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2019 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовної провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Енівей Плюс про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

14 січня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ Енівей Плюс про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.12.2017 року між сторонами було укладено договір, згідно з яким відповідач зобов'язався надати позивачеві послугу з його участі у програмі міжнародного культурного обміну Work and Travel USA . Загальна вартість послуги склала 1 299,00 доларів США. На виконання умов договору позивач сплатив відповідачеві 14 410,00 грн. та 22 060,00 грн. Згодом позивачеві було відмовлено у видачі візи Сполучених Штатів Америки, у зв'язку з чим він звернувся до відповідача із заявою про повернення йому сплачених коштів (за винятком 450,00 доларів США згідно з умовами договору), проте останній ухилився від повернення коштів. Викладене стало причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за укладеним договором у сумі 24 436,38 грн. з урахуванням інфляційних і трьох відсотків річних, а також компенсації заподіяної моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн. (а.с.а.с. 1 - 6, 35, 36 ).

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, пояснивши, що 28.12.2017 року між сторонами було укладено договір №DK094(1), згідно з яким відповідач зобов'язався надати позивачеві послугу з його участі у програмі міжнародного культурного обміну Work and Travel USA . Загальна вартість послуги склала 1 299,00 доларів США. На виконання умов договору позивач сплатив відповідачеві двома платежами 14 410,00 грн. та 22 060,00 грн. Згодом позивачеві було відмовлено у видачі візи Сполучених Штатів Америки, у зв'язку з чим він звернувся до відповідача із заявою про повернення йому сплачених коштів (за винятком 450,00 доларів США згідно з умовами договору), проте останній ухилився від повернення коштів.

Представник відповідача до суду не з'явився, був повідомлений належним чином. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає суду підстави для застосування положень частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

23 квітня 2019 року у засіданні суд постановив ухвалу про розгляд справи у заочному порядку.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 28.12.2017 року між сторонами було укладено договір про надання послуг №DK094(1), згідно з яким відповідач зобов'язався надати позивачеві послугу з його участі у програмі міжнародного культурного обміну Work and Travel USA . Загальна вартість послуги склала 1 299,00 доларів США (а.с.а.с. 7, 8 ).

29 грудня 2017 року, 18.01.2018 року та 02.04.2018 року на виконання умов договору позивач сплатив 4 201,50 грн., 14 410,00 грн. та 22 060,00 грн. відповідно (а.с. 9 ).

Згодом позивачеві було відмовлено у видачі візи Сполучених Штатів Америки, у зв'язку з чим він 20.04.2018 року звернувся до відповідача із заявою про повернення йому сплачених ним коштів (за винятком 450,00 доларів США згідно з підпунктом 8.1.1 договору), проте дотепер відповідач на заяву не відреагував (а.с. 10 ).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з частиною 1 статті 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами, встановленими частиною 1 статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 статті 533 ЦК визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом частини 1 статті 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 розділу 8 договору №DK094(1) у випадку відмови замовнику у видачі візи посольством США йому повертаються сплачені ним платежі за винятком утримуваних сум у розмірі, еквівалентному 450,00 доларам США.

Ураховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 849,00 доларів США (1 299,00 - 450,00), що за курсом Національного банку України станом на 20.10.2018 року складає 23 941,80 грн.

Крім того, з відповідача на виконання статті 625 ЦК має бути стягнуто інфляційні в сумі 335,19 грн. та три відсотки в сумі 159,39 грн. річних відповідно до розрахунку, що міститься у позовній заяві.

Розв'язуючи позов у частині вимоги про стягнення компенсації заподіяної моральної шкоди, суд насамперед виходить з такого.

У відповідності з частиною 2 статті 22 Закону України від 12.05.1991 року №1023-ХІІ Про захист прав споживачів при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За правилами, встановленими частиною 1 статті 1167 ЦК, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами 3, 4 статті 23 ЦК визначено, що Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Суд ураховує те, що позивач насправді зазнав душевних страждань у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього відповідача, і вважає за необхідне задовольнити позов у цій частині у повному обсязі.

У порядку статті 144 ЦПК з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 536,80 грн.

Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265, 274, 275, 279 - 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1; 49101, Україна, АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю Енівей Плюс (ідентифікаційний код - 40693657; 01021, Україна, місто Київ, вулиця Інститутс ька, 25 ) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Енівей Плюс на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання послуг від 28 грудня 2017 року №DK094(1) у сумі 24 436,38 грн. (основна заборгованість - 23 941,80 грн., інфляційні - 335,19 грн., три відсотки річних - 159,39 грн.), компенсацію заподіяної немайнової (моральної) шкоди в сумі 10 000,00 грн., разом - 34 436,38 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Енівей Плюс на користь держави судовий збір у сумі 1 536,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складено 26 квітня 2019 року.

Суддя М.О. Католікян