Рішення

від 26.04.2019 по справі 375/632/19

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 375/632/19

Провадження № 2/375/363/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2019 Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Литвина О.В.,

за участю секретаря - Юрченко Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житньогірської сільської ради Рокитнянського району Київської області, приватної агрофірми "Колос"

про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її матір - ОСОБА_2. Вона прийняла спадщину після смерті матері шляхом фактичного вступу в управління її майном, а саме похоронила матір, доглядала за будинком та проводила його ремонт, до дня смерті проживала разом з матірю, вони разом вели спільне господарство і вона являється єдиною спадкоємицею.

Зазначає, що влітку 2017 вона дізналася про те, що її матір з 1946 по 1965 роки працювала в колгоспі імені Леніна с. Житні Гори Рокитнянського району Київської області, була його членом та залишалася бути таким до реорганізації 12.02.1994 колгоспу у КСП "Колос", яке ус вою чергу було реорганізовано 18.03.2000 у ПА "Колос". Державний акт направо колективної власності на землю КСП "Колос" отримало 25.12.1995. Однак за життя матір помилково не була включена до списку осіб, що мають право на отримання земельної частки (паю), який додавався до Державного акту на право колективної власності землю КСП Колос" та не отримувала сертифікат на право на земельну частку (пай), хоча мала таке право на час свого життя.

За такої обставини вона позбавлена можливості оформити у порядку спадкування таке своє право, а тому просить суд визнати за нею право на земельну частку (пай) площею 3,13 га у порядку спадкування за законом, розташовану на території Житньогірської сільської ради Рокитнянського раойну Київської області.

Будучи належним чином повідомленими, позивач та його представник у підготовче судове засідання не з'явилися. Натомість, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст. 211 ЦПК України, представник позивача подав до суду письмову заяву, якою позов підтримав та просив розглянути спір за його та його довірителя відсутності.

Відповідачі в особі Житньогірської сільської ради Рокитнянського району Київської області та приватної агрофірми "Колос", будучи належним чином повідомленими, свого представника у підготовче судове засідання не направили, натомість надіслали до суду письмові заяви, якими позов визнають та просять справу розглянути у відсутності своїх представників.

За викладеного, суд ухвалює провести підготовче судове засідання у відсутності сторін спору, що узгоджується із положеннями ч.3 ст. 211, ст. 223 ЦПК України та за вимогами частини ст. 247 цього України не здійснювати фіксування судового засідання технічними засобами.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічні положення містяться у ст.. 19 ЦК України, за якими суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За вимогами ст.. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу, в тім, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Обставини спору сторонами визнаються, а тому доказуванню у відповідності до положень ч. 1ст. 82 ЦПК України не підлягають.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду спору по суті.

Судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами стосуються земельних правовідносин та відносин у сфері спадкового права.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму ВС України від 30.05.2008 року № 7 „Про судову практику у справах про спадкування" при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та відповідні норми ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени недержавного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами цього підприємства, відповідно до списку , що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла матір позивача - ОСОБА_2, після смерті якої відкрилась спадщина. Заповіту спадкодавець не складала. Позивач є спадкоємцем за законом, як така, що прийняла спадщину, шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, що підтверджується довідками, виданими Житньогірською сільською радою Рокитнянського району Київської області від 06.06.2006 за № 554 та від 05.04.2019 за № 167.

Інших спадкоємців померлої ОСОБА_2, в тому числі які б мали право на обов'язкову частку в спадковому майні судом не встановлено.

Як вбачається із довідки, виданої приватною агрофірмою "Колос" за № 257 від 18.02.2019 спадкодавиця ОСОБА_2 з 1946 по 1965 року працювала в колгоспі імені Леніна с. Житні Гори Рокитнянського району Київської області та була його членом.

12.02.1994 (протокол № 1 від 12.02.1994) колгосп імені Леніна переіменовано на КСП "Колос", яке 18.03.2000 (протокол № 3 від 18.03.2000) реорганізовано в приватну агрофірму "Колос". ПА "Колос" є правонаступником КСП "Колос" (довідка видана ПА "Колос" за № 215 від 30.08.2018).

Як вбачається із копії виписки № 8 протоколу засідання правління колгоспу ім.Леніна № 6 від 21.03.1978, на якому розглядалась заява ОСОБА_3 про призначення їй пенсії по старості, остання не вибувала з членів колгоспу і на час оформлення на пенсію являлася його членом. В останні роки перед пенсією не працювала, оскільки була інвалідом ІІ-ІІІ групи. Відповідно довідки архівного відділу №06-07/50 від 04.04.2019 року в протоколах загальних зборів колгоспу ім.Леніна с.Житні Гори Рокитнянського району за 1990, 1991, 1992, 1993, 1994, 1995, 1996 року відомостей про виключення з членів колгоспу ОСОБА_2 не виявлено.

Із викладеного слід зробити висновик про те, що ОСОБА_2 була членом КСП Колос та мала бути включена до списку громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства "Колос" с. Житні Гори Рокитнянського району Київської області. Разом з тим, будучи членом КСП "Колос" ОСОБА_2 помилково до такого списку включена не була.

Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ КСП "Колос" отримало 25.12.1995 року, списки громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства до державного акта до архіву відділу Головного управління Держгеокадастру у Київській області не передавались. Сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_2 не видавався. Вказана обставина підтверджується повідомленням Головного управління Держгеоказастру у Київській області № 29-10-0.331-16808/02-18 від 05.11.2018.

Відповідно до довідки, виданої відділом у Рокитнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області № В-344/0-0.34-348/145-19 від 04.04.2014 розмір земельної частки (паю) по господарству в умовних кадастрових гектарах становить 3.13 га. Станом на 01.01.2018 нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населеного пункту не проведена. Тому відповідно до п. 4 розділу "Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення" затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 № 262 нормативно грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній республіці Крим або по області приймається згідно з додатком 1. Згідно додатку № 1 до Порядку вартість 1 га ріллі по Київській області станом на 01.01.2018 з урахуванням коефіцієнта індексації становить 26 194.09 грн. Таким чином вартість земельної частки (паю) становить 81 987.50 грн. (26 194.09 грн. х 3.13 га)

Викладені вище обставини однозначно свідчить про те, що померла ОСОБА_2 за свого життя мала право на земельну частку (пай), зважаючи, що КСП Колос с. Житні Гори Рокитнянського району Київської області отримало Державний акт на право колективної власності на землю 25.12.1995.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що спадкодавець в особі ОСОБА_2 на час своєї смерті мала право на земельну частку (пай) у КСП "Колос" с. Житні Гори Рокитнянського району Київської області і таке право в порядку спадкування перейшло до позивача, яка прийняла спадщину, фактично вступивши в управління майном спадкодавця.

Таким чином, вбачається порушення прав позивача щодо цього нерухомого спадкового майна, яке підлягає судовому захисту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно із ст. 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст. 548 цього Кодексу прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст. 1 ч. 2 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право особи на земельну частку може бути визнано в судовому порядку, а рішення суду за вимогами статті 2 зазначеного закону є документом, що посвідчує таке право.

Відповідно до п. 4.18. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позову обґрунтовані, визнання відповідачами позову судом приймається, так як не суперечить закону, не порушує права та свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 524, 548, 549 ЦК УРСР 1963 року, Законом України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Постановою Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року, ст .2 Указу Президента України від 08.08.1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , п. 4.18. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 200, 206-207, 211, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, номер картки платника податку НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього сільськогосподарського підприємства Колос с. Житні Гори Рокитнянського району Київської області в розмірі 3.13 умовних кадастрових гектарів за рахунок вільних земель на території Житньогірської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Литвин

Рішення набрало законної сили "_____"