Рішення

від 25.04.2019 по справі 904/5609/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2019м. ДніпроСправа № 904/5609/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П. за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новеншин" (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд.31-А, код ЄДРПОУ 41861483)

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" державної установи інституту зернових культур національної академії аграрних наук України" (52071, Дніпропетровська область, Дніпровський район

про стягнення заборгованості за договорами поставки № 2903 від 29.03.2018р. та № 0506 від 05.06.2018р.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новеншин" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" державної установи інституту зернових культур національної академії аграрних наук України" про стягнення заборгованості за договором поставки № 2903 від 29.03.2018р.: 66 742,00 грн. - основного боргу, 1 025,81 грн. - відсотків, та про стягнення заборгованості за договором поставки № 0506 від 05.06.2018р.: 33 506,90 грн. - основного боргу, 509,48 грн. - відсотків.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки № 2903 від 29.03.2018р. та № 0506 від 05.06.2018р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 26.12.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.01.2019р.

Ухвалою суду від 22.01.2019р. відкладено судове засідання на 14.02.2019р.

01.02.2019р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнає позовні вимоги в повному обсязі і стверджує, що через форс-мажорні обставини (несприятливі кліматичні умови, які сталися навесні та влітку 2018 року) не зміг отримати очікуваний урожай та повною мірою виконати свої зобов'язання.

14.02.2019р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у яких просить стягнути з відповідача за договором поставки № 2903 від 29.03.2018р.: основну заборгованість у розмірі 66 742,00 грн., пеню у розмірі 12 213,79 грн., 7 % штрафу у розмірі 4 671,94 грн., 3% річних у сумі 1 376,90 грн., інфляційні у сумі 4 160,81 грн.; та стягнути з відповідача за договором поставки № 2903 від 29.03.2018р.: основну заборгованість у розмірі 33 506,90 грн., пеню у розмірі 6 031,24 грн., 7 % штрафу у розмірі 1 175,95 грн., 3% річних у сумі 680,24 грн., інфляційні у сумі 2 088,88 грн.

Ухвалою суду від 14.02.2019р. за клопотанням позивача (а.с. 56) вирішено здійснювати розгляд справи №904/5609/18 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 05.03.2019р.

04.03.2019р. відповідач подав відзив на уточнену позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій і збитків від інфляційних процесів не підлягають задоволенню, оскільки позивач одночасно змінив предмет та підставу позову, що суперечить п.3 ст. 46 ГПК України. Крім того, відповідач вважає, що стягнення 7 % штрафу суперечить абз.3 ч.2 ст. 231 ГК України та правовим висновкам Вищого господарського суду України та Верховного суду України. Проти стягнення 3% річних по видатковій накладній від 04.06.2018 №23 в сумі 1 376,90 грн. та по видатковій накладній від 06.06.2018 №24 у розмірі 688,50 грн. не заперечує.

Ухвалою суду від 05.03.2019р. відкладено підготовче засідання на 21.03.2019р.

21.03.2019р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій без урахування раніше заявлених 7% штрафу, просить суд стягнути з відповідача за договором поставки № 2903 від 29.03.2018р.: основну заборгованість у розмірі 66 742,00 грн., пеню у розмірі 5 940,95 грн., 3% річних у сумі 1 568,89 грн., інфляційні у сумі 6 821,03 грн.; та стягнути з відповідача за договором поставки № 0506 від 05.06.2018р.: основну заборгованість у розмірі 33 506,90 грн., пеню у розмірі 2 983,49 грн., 3% річних у сумі 784,89 грн., інфляційні у сумі 3 424,41 грн.

Ухвалою суду від 21.03.2019р. відкладено підготовче засідання на 04.04.2019р.

01.04.2019р. відповідач подав відзив на уточнену позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій і збитків від інфляційних процесів не підлягають задоволенню, оскільки позивач одночасно змінив предмет та підставу позову, що суперечить п.3 ст. 46 ГПК України.

01.04.2019р. позивач подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що ним було змінено лише предмет позову, а підстави позову залишились незмінні. Позивач погоджується з позицією відповідача щодо нарахування інфляційних збитків, оскільки помилково нарахував їх з квітня 2018 року. Крім того, позивач надав перерахунок інфляційних збитків з урахуванням позиції відповідача викладеної у відзиві та просить суд задовольнити вимоги щодо нарахування інфляційних збитків керуючись наданим до відповіді на відзив розрахунком (по видатковій накладній №23 від 04.06.2018р. у сумі 4 515,33 грн.; по видатковій накладній №24 від 06.06.2018р. у сумі 2 266,86 грн.).

Ухвалою суду від 04.04.2019р. відкладено підготовче засідання на 09.04.2019р.

Ухвалою суду від 09.04.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 904/5609/19 до судового розгляду по суті в засіданні на 25.04.2019р.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Від позивача 25.04.2019р. надійшла заява про перенесення судового засідання у зв'язку із неможливістю забезпечити явку свого представника.

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України).

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З огляду на значну тривалість даної справи, заява позивача про перенесення судового засідання не підлягає задоволенню. Крім того господарський суд виходить з того, що позивач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно зі статтями 56, 58 ГПК України.

25.04.2019р. у судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Новеншин (постачальник) та Державним підприємством Дослідне господарство Дніпро державної установи інституту зернових культур національної академії наук України (покупець) було укладено договір поставки № 2903, згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у встановлений строк договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п.1.2 договору товаром, що поставляються за Договором, є - Шрот соняшниковий, виготовлений на території України (товар).

Остаточна кількість товару, яка визначається сторонами до розрахунку, є кількість товару, визначена в пункті доставки товару. (п.2.2 договору)

Поставка товару здійснюється однією або кількома партіями в строк з 29 березня 2018 по 05 червня 2018р. (п.3.1 договору)

Постачання товару здійснюється насипом, автотранспортом покупця на умовах Франко склад постачальника за адресою: м. Вільнянськ, провулок Матросова 22. (п.3.2 договору)

Датою поставки товару вважається дата зазначена в видаткових накладних на товар, підписаних уповноваженими представниками сторін. Перехід права власності, а також ризиків випадкової загибелі або знищення майна відбувається в момент передачі товару постачальником покупцю за видатковою накладною в пункті поставки, визначеному в п.3.2 договору. (п.3.4 договору)

Відповідно до п.4.1. загальна вартість договору 185 642,00 грн., у тому числі ПДВ.

Ціна товару визначається для кожної партії поставки товару та вказується у видаткових накладних. (п.4.2 Договору)

Оплата кожної партії товару здійснюється протягом 3-х банківських днів з дня відвантаження . (п.4.3 Договору)

У п 4.4 договору зазначено спосіб оплати товару покупцем: безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. У призначенні платежу має бути вказаний цей договір.

У випадку порушення взятих на себе зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 6.1 Договору).

Статтею 193 ГК України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору № 2903 від 29.03.2018р. позивач поставив відповідачу товар на суму 48 320,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №22 від 14.05.2018р., підписаною та скріпленою печатками сторін без зауважень та заперечень до них. Як зазначив позивач відповідач у відповідності до умов договору здійснив оплату за дану поставку в повному обсязі.

04.06.2018р. на виконання умов договору № 2903 від 29.03.2018р. позивач поставив відповідачу товар на суму 78 822,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №23 від 04.06.2018р., яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Позивач зазначив, що відповідач здійснив авансовий платіж на суму 12 080,00 грн., проте повну оплату за поставлений товар не провів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по видатковій накладній №23 від 04.06.2018р. у розмірі 66 742,00 грн.

У зв'язку із закінченням дії договору №2903 05.06.2018 року, між підприємствами укладено новий договір поставки №0506 від 05.06.2018р., відповідно до п.4.1 якого загальна вартість договору склала 190 000,00 грн. з ПДВ., на тих самих умовах оплати що і в договорі № 2903.

Відповідно до п.3.1 даного договору поставка товару здійснюється однією або кількома партіями в строк з 05 червня 2018р. по 31 грудня 2018р.

На виконання умов договору поставки №0506 від 05.06.2018р. позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 33 506,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №24 від 06.06.2018р., яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч. 1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач частково виконав зобов'язання по договорам поставки № 2903 від 29.03.2018р. та № 0506 від 05.06.2018р., перерахувавши 12 080,00 грн. на рахунок позивача за поставлений товар згідно видаткової накладної №23 від 04.06.2018р.

Станом на момент розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів оплати поставленого товару, крім того відповідач у відзиві від 01.02.2019р. визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Таким чином у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по видатковій накладній №23 від 04.06.2018р. за договором поставки № 2903 від 29.03.2018р. у розмірі 66 742,00 грн. (78 822,00 грн. - 12 080,00 грн.), а також по видатковій накладній №24 від 06.06.2018р. за договором поставки №0506 від 05.06.2018р. у розмірі 33 506,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Видами неустойки є штраф, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а також пеня, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 08.06.2018р. по 08.12.2018р. за порушення строків оплати по видатковій накладній №23 від 04.06.2018р. у сумі 5 940,95 грн.

Відповідно до ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, законодавством передбачено, що сплата неустойки (пені) та її розмір встановлюються у договорі, тому вимога позивача щодо стягнення пені повинна бути передбачена умовами договору.

Як вбачається із матеріалів справи, договором поставки № 2903 від 29.03.2018р. не передбачено стягнення пені за порушення виконання зобов'язання, у зв'язку з чим вимога позивача щодо стягнення пені у сумі 5 940,95 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за прострочення строків оплати по видатковій накладній №23 від 04.06.2018р. за період з 08.06.2018р. по 20.03.2019р. у розмірі 1 568,89 грн., а також інфляційні з червня 2018 року по лютий 2019 року у сумі 4 515,33 грн.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних згідно системи ЛІГА:ЗАКОН, господарський суд встановив, що вони здійснені правильно, у зв'язку з чим 3% річних у сумі 1 568,89 грн. та інфляційні у сумі 4 515,33 грн. підлягають до стягнення.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 09.06.2018р. по 09.12.2018р. за порушення строків оплати по видатковій накладній №24 від 06.06.2018р. у розмірі 2 983,49 грн.

Як вже було вище зазначено, статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, законодавством передбачено, що сплата неустойки (пені) та її розмір встановлюються у договорі, тому вимога позивача щодо стягнення пені повинна бути передбачена умовами договору.

Із матеріалів справи вбачається, що договором поставки № 0506 від 05.06.2018р. не передбачено стягнення пені за порушення виконання зобов'язання, у зв'язку з чим вимога позивача щодо стягнення пені у сумі 2 983,49 грн. не підлягає задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за прострочення строків оплати по видатковій накладній №24 від 06.06.2018р. за період з 09.06.2018р. по 20.03.2019р. у сумі 784,89 грн., а також інфляційні з червня 2018 року по лютий 2019 року у сумі 3 424,41 грн.

Судом встановлено, що позивач невірно зазначив період нарахування 3% річних по видатковій накладній №24 від 06.06.2018р. без врахування вимог п. 4.3 договору № 0506 від 05.06.2018р., оскільки в розрахунку ним взято 3 календарних дня, а не 3 банківських дня.

У зв'язку з цим, перевіривши розрахунки 3% річних по видатковій накладній №24 від 06.06.2018р. згідно системи ЛІГА:ЗАКОН, господарський суд встановив, що з відповідача підлягає до стягнення 3% річних за період з 12.06.2018р. по 20.03.2019р. за порушення строків оплати по видатковій накладній №24 від 06.06.2018р. у розмірі 776,63 грн.

Перевіривши розрахунки інфляційних згідно системи ЛІГА:ЗАКОН, господарський суд встановив, що вони здійснені правильно, у зв'язку з чим інфляційні у сумі 2 266,86 грн. підлягають до стягнення.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач також просить стягнути з відповідача 10 000,00 грн. за послуги з надання правової допомоги.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до матеріалів справи надано:

- копію Договору № 2 про надання правової допомоги від 12.02.2019р., укладеним між адвокатом ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Новеншин ;

- копію Ордеру від 12.02.2019р. серія ДП №029/050, укладеним між адвокатом ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Новеншин ;

- копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 №3489 від 24.11.2017р.;

- копію Додаткової угоди № 1 від 12.02.2019р. до договору про надання правової допомоги № 12 від 12.02.2019р.

Згідно до положення частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 2 про надання правової допомоги від 12.02.2019р. адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та у строки обумовлені сторонами.

За правову допомогу, передбачену в п. 1.2 договору Замовник сплачує Адвокату винагороду в розмірі визначеною Додатком №1 до цього Договору. (п. 3.1 Договору № 2)

Так, відповідно до п.2 Додаткової угоди № 1 від 12.02.2019р. до договору про надання правової допомоги № 12 від 12.02.2019р. вбачається, що загальна вартість робіт за надані адвокатом послуги склала 10 000,00 грн. (надання правової консультації та роз'яснення щодо відповідної заборгованості - 500 грн.; ознайомлення з матеріалами справи в суді та здійснення відповідних викопіювань - 500 грн.; збір та оцінка доказів по справі - 400 грн.; підготовка уточненої позовної заяви - 3000 грн.; представництво інтересів у суді першої інстанції (за одну справу) - 5600 грн.).

Однак із переліку вищезазначених посуг не зазначено часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних наданих послуг.

Пунктом 3.1 Додаткової угоди № 1 визначено, що оплата послуг з надання правової допомоги здійснюється в наступному порядку 100% вартості послуги сплачується протягом 3-х днів з дня винесення рішення судом першої інстанції.

Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності). (п. 5.1 Додаткової угоди № 1)

Враховуючи відсутність акту приймання-передачі наданої правової допомоги, передбаченої п. 5.1 Додаткової угоди № 1 від 12.02.2019р., суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 10 000,00 грн. за послуги з надання правової допомоги.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство Дніпро державної установи інституту зернових культур національної академії аграрних наук України (52071, Дніпропетровська обл., селище Дослідне, код ЄДРПОУ 30093529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Новеншин (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 31-А, код ЄДРПОУ 41861483) за договором поставки № 2903 від 29.03.2018р.: основну заборгованість у розмірі 66 742,00 грн., 3% річних у сумі 1 568,89 грн., інфляційні у сумі 4 515,33 грн.; за договором поставки № 0506 від 05.06.2018р.: основну заборгованість у розмірі 33 506,90 грн., 3% річних у сумі 776,63 грн., інфляційні у сумі 2 266,86 грн.; судовий збір у розмірі 1 640,65 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03.05.2019

Суддя ОСОБА_2