Постанова

від 17.07.2019 по справі 904/5609/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2019 року м.Дніпро Справа № 904/5609/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антоніка С.Г.(доповідач),

суддів Іванова О.Г., Подобєда І.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новеншин" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2019р. (суддя Панна С.П. повне рішення складено 03.05.2019 року) у справі № 904/5609/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новеншин" (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд.31-А, код ЄДРПОУ 41861483)

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" державної установи інституту зернових культур національної академії аграрних наук України" (52071, Дніпропетровська область, Дніпровський район

про стягнення заборгованості за договорами поставки № 2903 від 29.03.2018р. та № 0506 від 05.06.2018р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новеншин" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" державної установи інституту зернових культур національної академії аграрних наук України", з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про стягнення заборгованості за договором поставки № 2903 від 29.03.2018р., а саме: 66 742,00 грн. основного боргу, 5 940,95 пені, 1 568,89 грн. 3% річних, 6 821,03 грн. інфляційних та про стягнення заборгованості за договором поставки № 0506 від 05.06.2018р.: 33 506,90 грн. основного боргу, 2983,49 грн. пені, 784,89 грн. 3% річних, 3424,41 інфляційних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Дослідне господарство Дніпро державної установи інституту зернових культур національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Новеншин за договором поставки № 2903 від 29.03.2018р.: основну заборгованість у розмірі 66 742,00 грн., 3% річних у сумі 1 568,89 грн., інфляційні у сумі 4 515,33 грн.; за договором поставки № 0506 від 05.06.2018р.: основну заборгованість у розмірі 33 506,90 грн., 3% річних у сумі 776,63 грн., інфляційні у сумі 2 266,86 грн.; судовий збір у розмірі 1 640,65 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення обгрунтовано тим, що відповідачем не надано до суду доказів оплати поставленого товару та тим, що відповідач у відзиві від 01.02.2019р. визнав позовні вимоги в повному обсязі. Відмовляючи в позові в частині стягнення пені господарський суд виходив з того, що сторонами договором поставки № 2903 від 29.03.2018р. не передбачено стягнення пені за порушення виконання зобов?язання.

Не погодившись з рішенням господарського суду, позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати частково та ухвалити нове, яким стягнути на його користь пеню в сумі 5940,95грн за договором № 2903 від 29.03.2018р. та пеню в сумі 2983,49грн. за договором поставки №0506 від 05.06.2018р.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- п.6.1. спірних договорів передбачено, що сторони у випадку порушення взятих на себе зобов`язань за договором несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а тому згідно до вимог ст.231 ГК України повинні бути стягнуті штрафні санкції, про що ним, позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, якою було донараховано штрафні санкції у вигляді пені;

- господарський суд необгрунтовано відмовив в задоволенні вимог про стягнення 10000,00грн. на правову допомогу у зв`язку з відсутністю акту приймання-передачі наданої правової допомоги, разом з тим такий акт підписується пілся винесення рішення судом першої інстанції, а тому надання такого акту було б передчасним.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2019 року ухвалено відкрити апеляційне провадження у справі №904/5609/18 та ухвалено розгляд апеляційної скарги провести у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмово провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 29.03.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Новеншин (постачальник) та Державним підприємством Дослідне господарство Дніпро державної установи інституту зернових культур національної академії наук України (покупець) було укладено договір поставки № 2903, згідно п.1.1 якого постачальник зобов?язується передати у встановлений строк договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п.1.2 договору товаром, що поставляються за Договором, є - Шрот соняшниковий, виготовлений на території України (товар).

Остаточна кількість товару, яка визначається сторонами до розрахунку, є кількість товару, визначена в пункті доставки товару. (п.2.2 договору)

Поставка товару здійснюється однією або кількома партіями в строк з 29 березня 2018 по 05 червня 2018р. (п.3.1 договору)

Постачання товару здійснюється насипом, автотранспортом покупця на умовах Франко склад постачальника за адресою: м. Вільнянськ, провулок Матросова 22. (п.3.2 договору)

Датою поставки товару вважається дата зазначена в видаткових накладних на товар, підписаних уповноваженими представниками сторін. Перехід права власності, а також ризиків випадкової загибелі або знищення майна відбувається в момент передачі товару постачальником покупцю за видатковою накладною в пункті поставки, визначеному в п.3.2 договору. (п.3.4 договору)

Відповідно до п.4.1. загальна вартість договору 185 642,00 грн., у тому числі ПДВ.

Ціна товару визначається для кожної партії поставки товару та вказується у видаткових накладних. (п.4.2 Договору)

Оплата кожної партії товару здійснюється протягом 3-х банківських днів з дня відвантаження . (п.4.3 Договору)

У п 4.4 договору зазначено спосіб оплати товару покупцем: безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. У призначенні платежу має бути вказаний цей договір.

У випадку порушення взятих на себе зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 6.1 Договору).

На виконання умов договору № 2903 від 29.03.2018р. позивач поставив відповідачу товар на суму 48 320,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №22 від 14.05.2018р., підписаною та скріпленою печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Відповідач у відповідності до умов договору здійснив оплату за дану поставку в повному обсязі.

04.06.2018р. на виконання умов договору № 2903 від 29.03.2018р. позивач поставив відповідачу товар на суму 78 822,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №23 від 04.06.2018р., яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Відповідач здійснив авансовий платіж на суму 12 080,00 грн., проте повну оплату за поставлений товар не провів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість по видатковій накладній №23 від 04.06.2018р. у розмірі 66 742,00 грн.

У зв`язку із закінченням дії договору №2903 05.06.2018 року, між підприємствами укладено новий договір поставки №0506 від 05.06.2018р., відповідно до п.4.1 якого загальна вартість договору склала 190 000,00 грн. з ПДВ., на тих самих умовах оплати що і в договорі № 2903.

Відповідно до п.3.1 даного договору поставка товару здійснюється однією або кількома партіями в строк з 05 червня 2018р. по 31 грудня 2018р.

На виконання умов договору поставки №0506 від 05.06.2018р. позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 33 506,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №24 від 06.06.2018р., яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Відповідач частково виконав зобов`язання по договорам поставки № 2903 від 29.03.2018р. та № 0506 від 05.06.2018р., перерахувавши 12 080,00 грн. на рахунок позивача за поставлений товар згідно видаткової накладної №23 від 04.06.2018р.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем по видатковій накладній №23 від 04.06.2018р. за договором поставки № 2903 від 29.03.2018р. у розмірі 66 742,00 грн. (78 822,00 грн. - 12 080,00 грн.), а також по видатковій накладній №24 від 06.06.2018р. за договором поставки №0506 від 05.06.2018р. у розмірі 33506,00 грн.

Вказана заборгованість відповідачем сплачена не була, у зв`язку з чим він звернувся з позовом до суду.

Дані обставини не заперечуються сторонами.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, рішення господарського суду оскаржується позивачем в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені за період з 08.06.2018р. по 08.12.2018р. за порушення строків оплати по видатковій накладній №23 від 04.06.2018р. у сумі 5 940,95 грн. та за період з 09.06.2018р. по 09.12.2018р. за порушення строків оплати по видатковій накладній №24 від 06.06.2018р. у розмірі 2 983,49 грн.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 530 Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно з ч.1 ст.549 Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст.ст.610, 612 Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.611 Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Норми абз.3 ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачають, що, якщо порушено господарське зобов`язання, у якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов`язано з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня в розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами договору, вказаним договором не передбачено нарахування пені за прострочення оплати за поставлений товар.

Однак в даному випадку розмір штрафних санкцій передбачений господарським кодексом, що відповідає ст..216 ГК України.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач - ДП "Дослідне господарство "Дніпро" належить до державного сектору економіки.

Таким чином, в даному випадку наявні правові підстави для застосування у спірних відносинах абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та задоволення позову в частині стягнення пені.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості, що складає 8 924,44грн.

Апеляційним судом встановлено, що позивачем при нарахування пені невірно визначений початок періоду нарахування по видатковій накладній №24 від 06.06.2018р. тому, що при розрахунку застосовано 3 календарні дні, тоді як згідно умов п.4.1 договору оплата здійснюється на протязі 3-х банківських днів.

Перерахувавши вказаний розрахунок пені у відповідності до дійсного періоду та суми заборгованості, колегія суддів вважає, що задоволенню підлягає пеня в сумі 8877,62грн.

Що стосується доводів скаржника щодо необгрунтованої відмови господарським судом в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 10000,00грн. на правову допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018р. у справі № 910/23210/17 зазначив, що види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги та Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , положенням ГПК України.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до матеріалів справи надано:

- копію Договору № 2 про надання правової допомоги від 12.02.2019р., укладеним між адвокатом Володченковим Євгенієм Юрійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новеншин» ;

- копію Ордеру від 12.02.2019р. серія ДП №029/050, укладеним між адвокатом Володченковим Євгенієм Юрійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новеншин» ;

- копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 №3489 від 24.11.2017р.;

- копію Додаткової угоди № 1 від 12.02.2019р. до договору про надання правової допомоги № 12 від 12.02.2019р., в п.2 якої зазначено найменування послуги та її вартість, без зазначення витраченого часу.

Згідно п.5.1. Додаткової угоди, правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Таким чином, оскільки на час винесення оскаржуваного рішення був відсутній акт приймання-передачі наданої правової допомоги, підписання якого, у відповідності до п. 5.1 Додаткової угоди № 1 свідчить про факт надання правничої допомоги, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволення вимоги про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. за послуги з надання правової допомоги.

З цих підстав апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду скасуванню, у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Новеншин" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2019р., у справі № 904/5609/18 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство Дніпро державної установи інституту зернових культур національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Новеншин за договором поставки № 2903 від 29.03.2018р.: основну заборгованість у розмірі 66 742,00 грн., 3% річних у сумі 1 568,89 грн., інфляційні у сумі 4 515,33 грн.; за договором поставки № 0506 від 05.06.2018р.: основну заборгованість у розмірі 33 506,90 грн., 3% річних у сумі 776,63 грн., інфляційні у сумі 2 266,86 грн.; пеню в сумі 8877,62грн., штраф в сумі 1175,95грн., судовий збір у розмірі 1 640,65 грн.

Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство Дніпро державної установи інституту зернових культур національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Новеншин витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції в сумі 2460,68грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя І.М. Подобєд

Суддя О.Г.Іванов