Рішення

від 02.05.2019 по справі 914/378/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2019 Справа №914/378/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянувши матеріали

за позовом: Акціонерного товариства «Укргазвидобування» , м. Київ, в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» , м. Краснодар, Харківська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західбурмашінвест» , м. Стрий, Львівська область,

предмет позову : стягнення 69 168,06 грн.,

підстава позову : порушення умов договору поставки №УБГ 181/015-18 від 23.03.2018 року,

за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився.

ПРОЦЕС

27.02.2019 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західбурмашінвест» про стягнення 69 168,06 грн.

Ухвалою суду від 04.03.2019 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 27.03.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 24.04.2019 року.

Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі отримана сторонами 02.04.2019 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та трек-номерами поштових відправлень.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 24.04.2019 року за участю представника позивача розгляд справи відкладено на 02.05.2019 року.

У судове засідання 02.05.2019 року сторони явку представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, заяв, клопотань щодо розгляду справи не подавали.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи наведене, беручи до уваги належне повідомлення відповідача про дату та час судових засідань шляхом надіслання ухвал суду на відому суду адресу, за якою отримано ухвалу про відкриття провадження, а позивача - шляхом повідомлення під розписку в попередньому судовому засіданні, зважаючи на відсутність повідомлень про причини неявки представників і повторну неявку представника відповідача, суд не вважає неявку представників у дане судове засідання перешкодою для вирішення справи по суті в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 02.05.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов'язання по поставці товару. Так, позивач стверджує, що постачальник прострочив виконання зобов'язання по договору в частині своєчасної поставки товару, чим порушив п.5.1 та п.6.3.1 даного договору. На переконання позивача, відповідно до укладеного договору ТОВ Західбурмашінвест повинно сплатити пеню і штраф на користь АТ Укргазвидобування в сумі 76 021,74 грн. Після надіслання відповідачу претензії останнім здійснено платіж згідно з платіжним дорученням №1107 від 16.10.2018 р. в сумі 6 853,68 грн., тобто, до подання позову, у зв'язку з чим до стягнення позивачем заявлено 69 168,06 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, доказів на спростування обставин, наведених у позовної заяві, не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

23.03.2018 року Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі заступника директора Філії Бурове управління «Укрбургаз» Публічне акціонерного товариства «Укргазвидобування» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - покупець) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Західбурмашінвест» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - постачальник) уклали договір поставки №УБГ 181/015-18, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з п.6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та графіком поставки.

Як визначено специфікацією №1, загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, складає 2 479 950,00 гривень, у т.ч. ПДВ 413 325,00 грн.; умови поставки товару: DDP (згідно ІНКОТЕРМС 2010), кінцеве місце призначення - 63303, Харківська обл., м. Красноград, вул. Українська, 165, Красноградська база виробничо-технічного забезпечення і комплектації БУ "Укрбургаз''; строк поставки товару - відповідно до графіку поставки.

Згідно з графіком поставки №1 від 23.03.2018 року - 90 календарних днів з дати підписання договору для поставки товару в кількості 22 шт. та 150 календарних днів з можливістю дострокової поставки товару в кількості 33 шт.

На виконання договору №УБГ 181/015-18 від 23.03.2018 року постачальником поставлено товар на загальну суму 2 066 625,00 грн., а разом з ПДВ - 2 427 345,00 грн., згідно з наступними видатковими накладними:

- №ЗБ-0000026 від 11.07.2018 року на суму 300 600,00 грн., разом з ПДВ 360 720,00 грн.,

- №ЗБ-0000030 від 26.07.2018 року на суму 413 325,00 грн., разом з ПДВ 495 990,00 грн.,

- №ЗБ-0000031 від 07.08.2018 року на суму 225 450,00 грн., разом з ПДВ 270 540,00 грн.,

- №ЗБ-0000032 від 08.08.2018 року на суму 225 450,00 грн., разом з ПДВ 270 540,00 грн.,

- №ЗБ-0000033 від 17.08.2018 року на суму 263 025,00 грн., разом з ПДВ 315 630,00 грн.,

- №ЗБ-0000034 від 20.08.2018 року на суму 263 025,00 грн., разом з ПДВ 315 630,00 грн.,

- №ЗБ-0000036 від 22.08.2018 року на суму 225 450,00 грн., разом з ПДВ 270 540,00 грн.,

- №ЗБ-0000037 від 30.08.2018 року на суму 150 300,00 грн., разом з ПДВ 180 360,00грн.

Позивачем надано копії претензій, адресованих відповідачу, щодо необхідності сплати пені та штрафу за несвоєчасне поставлення товару, а саме претензію від 02.08.2018 р. №032-03-8929-1, претензію від 21.08.2018р. №032-03-9725-1 з доказами її надіслання 21.08.2018 року та отримання адресатом 25.08.2018 року, претензію від 13.09.2018р. №032-03-10754-1 з доказами її надіслання 13.09.2018 року та отримання адресатом 19.09.2018 року.

Платіжним дорученням №1107 від 16.10.2018 року ТОВ Західбурмашінвест сплатило філії Дочірньої компанії Укргазвидобування 6 853,68 грн. з призначенням платежу пеня за несвоєчасно поставлений товар за договором поставки №УБГ 181/015-18 від 23.03.2018 року .

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Розділом V договору сторони погодили порядок поставки товару. Зокрема, строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору. Датою поставки товару (кожної партії товару) є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Як встановлено вище, підтверджується матеріалами справи (описаними вище видатковими накладними) та не спростовано відповідачем, на виконання умов договору №УБГ 181/015-18 від 23.03.2018 року постачальником поставлено товар на суму 2 066 625,00 грн., а разом з ПДВ - 2 427 345,00 грн. Видаткові накладні №ЗБ-0000031 від 07.08.2018 року та №ЗБ-0000032 від 08.08.2018 року не містять підпису отримувача, однак, позивач визнає факт поставки за вказаними накладними та визначає ціну позовних вимог з урахуванням відповідних поставок.

Перевіряючи доводи позивача щодо несвоєчасної поставки товару та підстав нарахування пені за прострочення графіків поставки, суд зазначає таке.

Згідно зі ст.256 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з графіком поставки №1 від 23.03.2018 року строк поставки визначений наступним чином: 90 календарних днів з дати підписання договору для поставки товару в кількості 22 шт. та 150 календарних днів з можливістю дострокової поставки товару в кількості 33 шт. Тобто, поставка товару в кількості 22 шт. мала бути здійснена до 21.06.2018 року включно, а товару в кількості 33 шт. - до 20.08.2018 року включно.

Специфікацією визначено ціну за одиницю товару - 37 575,00 грн., яка також відображена в видаткових накладних, що дозволяє визначити вартість товару, що мав бути поставлений до 21.06.2018 року включно та до 20.08.2018 року включно. Зокрема, вартість товару в кількості 22 шт. за ціною 37 575,00 грн., який мав бути поставлений до 21.06.2018 року включно, становить 826 650,00 грн., а з ПДВ - 991 980,00 грн.; вартість товару в кількості 33 шт. за ціною 37 575,00 грн., який мав бути поставлений до 20.08.2018 року включно, становить 1 239 975,00 грн., а з ПДВ - 1 487 970,00 грн.

Як вбачається з видаткових накладних, до 21.06.2018 року відповідачем не здійснено поставки жодної партії товару, адже перша поставка здійснена лише 11.07.2018 року в кількості 8 шт., наступна поставка - 26.07.2018 року в кількості 11 шт., наступна - 07.08.2018 року в кількості 6 шт., частину з яких (3 шт.) зараховано в поставку, здійснену своєчасно - до 20.08.2018 року. Тобто, у період з 22.06.2018 року по 11.07.2018 року відповідач вважався таким, що прострочив поставку товару в кількості 22 шт., вартістю 991 980, грн., з 12.07.2018 року по 26.07.2018 року - поставку товару в кількості 14 шт., вартістю 631 260,00 грн., з 27.07.2018 року по 07.08.2018 року - поставку товару в кількості 3 шт., вартістю 135 270,00 грн.

Поставка 3 шт. згідно з видатковою накладною від 07.08.2018 року, 6 шт. згідно з видатковою накладною від 08.08.2018 року, 7 шт. згідно з видатковою накладною від 17.08.2018 року, 7 шт. згідно з видатковою накладною від 20.08.2018 року, здійснена відповідачем своєчасно, до 20.08.2018 року, тобто в межах, визначених графіком. Поза межами визначеного графіком строку здійснено поставку 22.08.2018 року 6-ти шт., вартістю 270 540,00 грн., та 30.08.2018 року 4-ьох шт., вартістю 180 360,00 грн., Тобто, з 21.08.2018 року по 22.08.2018 року існувало прострочення поставки товару в сумі 450 900,00 грн., а з 23.08.2018 року по 30.08.2018 року існувало прострочення поставки товару, вартістю 180 360,00 грн.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини 2 статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону. Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання (позиція, наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2018 року у справі № 912/2483/17).

Договором сторони передбачили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобоввЂ�язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару (п. 7.10).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Перевіряючи здійснений позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що позивачем дотримано приписів ГК України щодо нарахування пені протягом шести місяців з дня виникнення прострочення. Проте, суд звертає увагу, що позивач мав право нараховувати пеню у межах періодів прострочення, визначених вище, а саме 22.06.2018 року-11.07.2018 року, 12.07.2018 року-26.07.2018 року, 27.07.2018 року-07.08.2018 року, 21.08.2018 року-22.08.2018 року, 23.08.2018 року-30.08.2018 року, що відповідає правилам перебіг строку, та на вартість непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару, а саме 991 980, грн., 631 260,00 грн., 135 270,00 грн., 450 900,00 грн., 180 360,00 грн., що відповідає положенню п.7.10 договору, яким визначено об'єкт нарахування пені - вартість непоставленого або несвоєчасно поставленого товару, у зв'язку з чим розмір пені становив би 32 284,44 грн., що є більшим від визначеного позивачем. Тобто, станом на 22.06.2018 року простроченою вважалася поставка товару, вартістю 991 980,00 грн (22 шт.), станом на 12.07.2018 року (після поставки 11.07.2018 року) вартість непоставленого чи несвоєчасно поставленого товару зменшилась і становила 631 260,00 грн., станом на 27.07.2018 року (після поставки 26.07.2018 року) вартість непоставленого чи несвоєчасно поставленого товару знову зменшилась і становила 135 270,00 грн. і т.д. Тобто, зі здійсненням кожної наступної поставки змінювався період існування прострочення поставки та вартість поставки. Проте, позивачем визначені інші періоди - триваліші, а суми заборгованості, на які нараховуються штрафні санкції, визначені менші і дорівнюють вартості поставки, а не вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару, як погоджено сторонами в п.7.10 договору. Водночас, суд не вправі виходити за періоди і за суми, визначені позивачем, і здійснивши перерахунок пені в межах визначених судом періодів (не виходячи за дати останнього дня, визначеного позивачем) і в межах визначених позивачем сум, на які здійснено нарахування пені, загальна сума пені становить 17 630,19 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 360720 22.06.2018 - 10.07.2018 19 0.1 % 6853.68 495990 11.07.2018 - 25.07.2018 15 0.1 % 7439.85 135270 26.07.2018 - 06.08.2018 12 0.1 % 1623.24 270540 21.08.2018 - 21.08.2018 1 0.1 % 270.54 180360 22.08.2018 - 29.08.2018 8 0.1 % 1442.88

Однак, як стверджує, зазначає в розрахунку і підтверджує платіжним дорученням від 16.10.2018 року позивач, відповідачем сплачено 6 853,68 грн. пені, нарахованої за період 22.06.2018-10.07.2018 року, у зв'язку з чим залишок несплаченої пені становить 10 776,51 грн. Відповідно, позовна вимога про стягнення 14 203,35 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо нарахування штрафу, суд зазначає, що враховуючи момент виникнення прострочення поставки товару, вартістю 991 980,00 грн., 22.06.2018 року та здійснення 11.07.2018 року поставки товару на суму 360 720,00 грн. з ПДВ, то прострочення понад тридцять днів, а саме станом на 31-ий день - 23.07.2018 року, існувало щодо поставки товару, вартістю 631 260,00 грн. (991 980,00 - 360 720,00 грн). Відповідно, штраф у розмірі 7% нараховується на вказану суму та становить 44 188,20 грн. Згідно з розрахунком позивача штраф нараховано на суму 495 990,00 грн. в розмірі 34 719,30 грн. та на 135 270,00 грн. в сумі 9 468,90 грн., проте загальна сума, заявлена до стягнення, не перевищує суми, отриманої за розрахунками суду. Відтак, позовна вимога про стягнення штрафу в розмірі 44 188,20 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, ч.9 ст.165, ст.ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західбурмашінвест» (82400, АДРЕСА_1, код ЄДР 37792084) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (код ЄДР 30019775, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, будинок 26/28) в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (код ЄДР ВП 00156392, 63304, Харківська обл., Красноградський район, місто Красноград, вул. Полтавська, будинок 86) 10 776,51 грн. пені, 44 188,20 грн. штрафу та 1 527,20 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3.У задоволенні вимоги про стягнення 14 203,35 грн. пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 03.05.2019 року.

Суддя Матвіїв Р.І.