Постанова

від 15.10.2019 по справі 914/378/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2019 р. Справа № 914/378/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Якімець Г.Г.

суддів Орищин Г.В.

Хабіб М.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Укргазвидобування , вих.№032-032-5679-1 від 23 травня 2019 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 02 травня 2019 року (підписане 03.05.2019 року), суддя Матвіїв Р.І.

у справі №914/378/19

за позовом Акціонерного товариства Укргазвидобування , м. Київ, в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування , м. Краснодар, Харківська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Західбурмашінвест , м. Стрий, Львівська область

про стягнення 69 168,06 грн.

підстава позову : порушення умов договору поставки №УБГ 181/015-18 від 23.03.2018 року

без повідомлення учасників справи

В С Т А Н О В И В:

27.02.2019 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування до Товариства з обмеженою відповідальністю Західбурмашінвест про стягнення 69 168,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постачальник прострочив виконання зобов`язання по договору в частині своєчасної поставки товару, чим порушив п.5.1 та п.6.3.1 даного договору. На переконання позивача, відповідно до укладеного договору ТОВ Західбурмашінвест повинно сплатити пеню і штраф на користь АТ Укргазвидобування в сумі 76 021,74 грн. Після надіслання відповідачу претензії останнім здійснено платіж згідно з платіжним дорученням №1107 від 16.10.2018 р. в сумі 6 853,68 грн., тобто, до подання позову, у зв`язку з чим до стягнення позивачем заявлено 69 168,06 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.05.2019 (суддя Матвіїв Р.І.) у справі № 914/378/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Західбурмашінвест на користь Акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування 10 776,51 грн. пені, 44 188,20 грн. штрафу та 1 527,20 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору. У задоволенні вимоги про стягнення 14 203,35 грн. пені відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що перевіряючи здійснений позивачем розрахунок пені, позивачем дотримано приписів ГК України щодо нарахування пені протягом шести місяців з дня виникнення прострочення. Проте, місцевий господарський суд звернув увагу, що позивач мав право нараховувати пеню у межах періодів прострочення, а саме 22.06.2018 року-11.07.2018 року, 12.07.2018 року-26.07.2018 року, 27.07.2018 року-07.08.2018 року, 21.08.2018 року-22.08.2018 року, 23.08.2018 року-30.08.2018 року, що відповідає правилам перебіг строку, та на вартість непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару, а саме 991 980, грн., 631 260,00 грн., 135 270,00 грн., 450 900,00 грн., 180 360,00 грн., що відповідає положенню п.7.10 договору, яким визначено об`єкт нарахування пені - вартість непоставленого або несвоєчасно поставленого товару, у зв`язку з чим розмір пені становив би 32 284,44 грн., що є більшим від визначеного позивачем. Проте, позивачем визначені інші періоди - триваліші, а суми заборгованості, на які нараховуються штрафні санкції, визначені менші і дорівнюють вартості поставки, а не вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару, як погоджено сторонами в п.7.10 договору. Водночас, суд не вправі виходити за періоди і за суми, визначені позивачем, і здійснивши перерахунок пені в межах визначених судом періодів (не виходячи за дати останнього дня, визначеного позивачем) і в межах визначених позивачем сум, на які здійснено нарахування пені, загальна сума пені становить 17 630,19 грн. Однак, як вбачається із платіжного доручення від 16.10.2018 року відповідачем сплачено 6 853,68 грн. пені, нарахованої за період 22.06.2018-10.07.2018 року, у зв`язку з чим залишок несплаченої пені становить 10 776,51 грн. Відповідно, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення 14 203,35 грн. задоволенню не підлягає. Крім того, місцевий господарський суд встановив, що штраф у розмірі 7% становить 44 188,20 грн. та підлягає до задоволення.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 02.05.2019 у справі № 914/378/19, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 02.05.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов АТ Укргазвидобування в особі філії БУ Укрбургаз АТ Укргазвидобування до ТОВ Західбурмашінвест про стягнення пені у розмірі 24 979, 86 грн., штрафу у розмірі 44 188, 20 грн. та судового збору у розмірі 1921, 00грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для правильного винесення обґрунтованого та законного рішення. Апелянт стверджує, що датою з якої слід нараховувати пеню та штраф за кожну окрему несвоєчасну поставку товару першої партії є 22.06.2018 року, а за кожну окрему несвоєчасну поставку товару другої партії є 20.08.2018 року. Проте в рішенні суд зазначив, що при здійснені розрахунку пені, період прострочки поставки товару потрібно рахувати з дати фактичного поставленого товару кожної окремої поставки товару першої та другої партії з урахуванням строків поставки вказаної у Графіку, що на думку позивача не відповідає як умовам договору так і законодавству України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04 червня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою суду від 24 червня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі №914/1696/18 та призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Поряд з тим, розпорядженням в.о. керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №752 від 27 серпня 2019 року, у зв`язку з перебуванням у відпустці членів колегії: суддів Бойко С.М. та Матущака О.І., призначено автоматизовану заміну складу колегії суддів у справі №914/378/19.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 серпня 2019 року справу №914/378/19 розподілено колегії суддів у складі: Якімець Г.Г. (головуючий суддя), судді: Орищин Г.В. та Хабіб М.І.

Оскільки ціна позову в даній справі становить 69 168, 06 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то враховуючи ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про розгляд цієї справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, про що вказано в ухвалі суду від 24 червня 2019 року.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Львівської області від 02 травня 2019 року у справі №914/378/19 без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укргазвидобування без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством Укргазвидобування в особі заступника директора Філії Бурове управління Укрбургаз Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування і Товариством з обмеженою відповідальністю Західбурмашінвест укладено договір поставки від 23.03.2018 №УБГ 181/015-18, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та графіком поставки.

Згідно із специфікацією № 1, загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, складає 2 479 950,00 гривень, у т.ч. ПДВ 413 325,00 грн.; умови поставки товару: DDP (згідно ІНКОТЕРМС 2010), кінцеве місце призначення 63303, Харківська обл., м. Красноград, вул. Українська, 165, Красноградська база виробничо-технічного забезпечення і комплектації БУ "Укрбургаз''; строк поставки товару - відповідно до графіку поставки.

З графіку поставки № 1 від 23.03.2018 вбачається, що товар Шків крон блоки ШК-32х1000 (4062.89.050) сталь 35 Л постачається наступним шляхом: 90 календарних днів з дати підписання договору для поставки товару в кількості 22 шт. та 150 календарних днів з можливістю дострокової поставки товару в кількості 33 шт.

На виконання договору №УБГ 181/015-18 від 23.03.2018 року постачальником поставлено товар на загальну суму 2 066 625,00 грн., а разом з ПДВ 2 427 345,00 грн., згідно з наступними видатковими накладними:

-№ЗБ-0000026 від 11.07.2018 року на суму 300 600 грн., разом з ПДВ 360 720 грн.,

-№ЗБ-0000030 від 26.07.2018 року на суму 413 325 грн., разом з ПДВ 495 990 грн.,

-№ЗБ-0000031 від 07.08.2018 року на суму 225 450 грн., разом з ПДВ 270 540 грн.,

-№ЗБ-0000032 від 08.08.2018 року на суму 225 450 грн., разом з ПДВ 270 540 грн.,

-№ЗБ-0000033 від 17.08.2018 року на суму 263 025 грн., разом з ПДВ 315 630 грн.,

-№ЗБ-0000034 від 20.08.2018 року на суму 263 025 грн., разом з ПДВ 315 630 грн.,

-№ЗБ-0000036 від 22.08.2018 року на суму 225 450 грн., разом з ПДВ 270 540 грн.,

-№ЗБ-0000037 від 30.08.2018 року на суму 150 300 грн., разом з ПДВ 180 360 грн.

В матеріалах справи, наявні копії претензії, які надсилалися позивачем на адресу відповідачу, щодо необхідності сплати пені та штрафу за несвоєчасне поставлення товару, а саме претензія від 02.08.2018 р. №032-03-8929-1, претензія від 21.08.2018р. №032-03-9725-1 з доказами її надіслання 21.08.2018 року та отримання адресатом 25.08.2018 року, претензія від 13.09.2018р. №032-03-10754-1 з доказами її надіслання 13.09.2018 року та отримання адресатом 19.09.2018 року.

Крім того, ТОВ Західбурмашінвест сплатило філії Дочірньої компанії Укргазвидобування пеню у розмірі 6 853,68 грн., як вбачається із платіжного доручення № 1107 від 16.10.2018 з призначенням платежу пеня за несвоєчасно поставлений товар за договором поставки №УБГ 181/015-18 від 23.03.2018 року .

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Однією із підстав припинення зобов`язання є, у відповідності до ст.599 ЦК України виконання, проведене належним чином.

Порушенням зобов`язання, за ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання умов договору №УБГ 181/015-18 від 23.03.2018 року постачальником поставлено товар на суму 2 066 625,00 грн., а разом з ПДВ 2 427 345,00 грн. Видаткові накладні №ЗБ-0000031 від 07.08.2018 року та №ЗБ-0000032 від 08.08.2018 року не містять підпису отримувача, однак, як встановлено судом першої інстанції, позивач визнав факт поставки за вказаними накладними та визначає ціну позовних вимог з урахуванням відповідних поставок.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Однією із підстав припинення зобов`язання є, у відповідності до ст.599 ЦК України, виконання, проведене належним чином.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

З врахуванням умов визначених у графіку № 1 від 23.03.2018 поставка товару в кількості 22 шт. мала бути здійснена до 21.06.2018 року включно, а товару в кількості 33 шт.до 20.08.2018 року включно.

Крім того, Специфікацією № 1 від 23.03.2018 визначено ціну за одиницю товару 37 575,00 грн., яка також відображена в видаткових накладних, що дозволяє визначити вартість товару, що мав бути поставлений до 21.06.2018 року включно та до 20.08.2018 року включно.

Таким чином, з врахуванням умов договору та додатків до нього, до 21.06.2018 включно повинен був бути поставлений товар в кількості 22 шт. за вартістю 826 650, 00 грн., а з ПДВ - 991 980, 00 грн; до 20.08.2018 включно повинен був бути поставлений товар в кількості 33 шт. за вартістю 1 239 975,00 грн., а з ПДВ 1 487 970,00 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 22.06.2018 року по 11.07.2018 року відповідач вважався таким, що прострочив поставку товару в кількості 22 шт., вартістю 991 980, грн., з 12.07.2018 року по 26.07.2018 року поставку товару в кількості 14 шт., вартістю 631 260,00 грн., з 27.07.2018 року по 07.08.2018 року поставку товару в кількості 3 шт., вартістю 135 270,00 грн.

Також, поза межами визначеного графіком строку здійснено поставку 22.08.2018 року 6-ти шт., вартістю 270 540,00 грн., та 30.08.2018 року 4-ьох шт., вартістю 180 360,00 грн., Тобто, з 21.08.2018 року по 22.08.2018 року існувало прострочення поставки товару в сумі 450 900,00 грн., а з 23.08.2018 року по 30.08.2018 року існувало прострочення поставки товару, вартістю 180 360,00 грн.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини 2 статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Пунктом 7.10 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобовязань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Як вбачається із поданого розрахунку, позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання нараховано відповідачу 44 188, 20 грн - штрафу та 24 979, 86 грн - пені.

Однак, судова колегія погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, щодо невірно визначених періодів зазначених при здійснених розрахунках позивача, щодо нарахування пені та штрафу, з огляду на наступне:

Позивач має право нараховувати пеню у межах періодів прострочення, з врахуванням умов договору, специфікації № 1 та графіку № 1, що є невід`ємними додатками до договору, а саме: з 22.06.2018 року-11.07.2018 року, з 12.07.2018 року-26.07.2018 року, з 27.07.2018 року-07.08.2018 року, з 21.08.2018 року-22.08.2018 року, з 23.08.2018 року-30.08.2018 року, що відповідає правилам перебіг строку.

Крім того, позивачем неправильно визначено суми заборгованості на які слід було нараховувати пеню та штраф. Відтак, місцевим господарським судом, зазначено вірні суми заборгованості із урахуванням договору, специфікації № 1 та графіку № 1, а саме: 991 980, грн., 631 260,00 грн., 135 270,00 грн., 450 900,00 грн., 180 360,00 грн., що відповідає положенню п.7.10 договору, яким визначено обєкт нарахування пені - вартість непоставленого або несвоєчасно поставленого товару, у зв`язку з чим розмір пені становив би 32 284,44 грн., що є більшим від визначеного позивачем.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що зі здійсненням кожної наступної поставки змінювався період існування прострочення поставки та вартість поставки. Проте, позивачем визначені інші періоди - триваліші, а суми заборгованості, на які нараховуються штрафні санкції, визначені менші і дорівнюють вартості поставки, а не вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару, як погоджено сторонами в п.7.10 договору.

Однак, згідно ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак, господарський суд, що розглядає позовну заяву з вимогою про стягнення заборгованості відповідно до приписів ст. ст. 14, 237 Господарського процесуального кодексу України обмежений предметом позову і не має право вийти за межі позовних вимог, а тому, не вправі виходити за періоди і за суми, визначені позивачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у даних спірних правовідносинах, суд вправі здійснити перерахунок пені в межах визначених судом періодів (не виходячи за дати останнього дня, визначеного позивачем) і в межах визначених позивачем сум, на які здійснено нарахування пені.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача пені за наступні періоди: з 22.06.2018 по 10.07.2018 в сумі 6 853, 68 грн, з 11.07.2018 по 25.07.2018 в сумі 7 439, 85, з 26.07.2018 - 06.08.2018 в сумі 1623, 24 грн, з 21.08.2018 по 21.08.2018 в сумі 270, 54 та з 22.08.2018 по 29.08.2018 в сумі 1442, 88 грн.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідачем сплачено 6 853, 68 грн. пені нарахованої за період 22.06.2018 - 10.07.2018, що підтверджується платіжним дорученням, яке наявне в матеріалах справи. З врахуванням здійсненого вірного перерахунку пені судом першої станції на суму 17 630,19 грн та враховуючи сплачену відповідачем частину пені у сумі 6 853,68 грн, судова колегія приходить до висновку про правомірне задоволення позовних вимог в частині стягнення 10 776,51 грн - пені. При цьому, судова колегія погоджується із правомірним висновком суду про відмову у задоволені позову в частині стягнення 14 230, 35 грн нарахованої пені.

Щодо нарахування штрафу, колегія суддів вважає правомірний висновок місцевого суду, що прострочення понад тридцять днів, а саме станом на 31-ий день 23.07.2018 року, існувало щодо поставки товару, вартістю 631 260,00 грн. Відповідно, штраф у розмірі 7% нараховується від вказаної суму та становить 44 188,20 грн. Згідно з розрахунком позивача штраф нараховано від суми 495 990,00 грн. в розмірі 34 719,30 грн. та від суми 135 270,00 грн. в розмірі 9 468,90 грн., проте загальна сума, заявлена до стягнення, не перевищує суми, отриманої за розрахунками суду.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 10 776, 51 грн пені та 44 188, 20 штрафу.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 02 травня 2019 року у справі №914/378/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укргазвидобування - без задоволення.

Матеріали справи №914/378/19 повернути до Господарського суду Львівської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Орищин Г.В.

Суддя Хабіб М.І.