Рішення

від 24.04.2019 по справі 924/960/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2019Справа № 924/960/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства Вектор-А , м. Хмельницький

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ентел Сервіс , м. Київ

про стягнення 92 296,80 грн, -

За участю представників:

від позивача: Заболотний А. М.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Вектор-А звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ентел Сервіс про стягнення 92 296,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підряду № 2016-VEKTOR-A від 23.12.2016 в частині оплати вартості виконаних робіт на суму 73 819,69 грн, що стало підставою для нарахування пені в сумі 14 857,95 грн, 3 % річних в сумі 1 292,00 грн та інфляційних втрат в сумі 2 327,16 грн.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві на позов від 09.01.2019 проти задоволення позову заперечив, посилаючись на наявність передбачених договором підстав для зупинення оплати за договором підряду № 2016-VEKTOR-A від 23.12.2016, оскільки підрядником не було повернуто устаткування замовника. Також, за твердженнями відповідача, рахунки на оплату позивач не направляв, а наявність лише актів здачі-приймання робіт не може бути підтвердженням реальності здійснення робіт. Крім того, відповідач вказав, що позивачем безпідставно нараховано пеню в розмірі, який перевищує 10 % від суми заборгованості, що суперечить пункту 7.5 договору.

11.01.2019 Господарським судом Хмельницької області постановлено ухвалу про передачу справи № 924/960/18 за підсудністю до Господарського суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача.

04.02.2019 матеріали справи № 924/960/18 отримано Господарським судом міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.02.2019 справу передано для розгляду судді Князькову В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 справу прийнято до провадження новим складом суду, призначено підготовче судове засідання на 13.03.2019.

13.03.2019 судом розглянуто клопотання відповідача про витребування доказів, викладене у відзиві на позов від 09.01.2019, та частково задоволено останнє, а саме витребувано у Приватного підприємства Вектор-А копії рахунків та оплату виконаних робіт за період з 01.02.2017 по 01.06.2018, які були виставлені Товариству з обмеженою відповідальністю Ентел Сервіс . В іншій частині (щодо витребування у позивача актів приймання-передачі обладнання, актів про повернення демонтованого обладнання, витягів з журналів технічного обслуговування, а також заявок на виконання робіт) клопотання відповідача залишено судом без задоволення, оскільки в силу положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України саме на відповідача покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається (у тому числі обставини неповернення підрядником обладнання замовника). У зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування доказів у позивача, судом відкладено підготовче засідання на 03.04.2019.

22.03.2019 на адресу Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення позивача та докази, витребувані судом 13.03.2019.

У підготовче судове засідання 03.04.2019 представники позивача та відповідача не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.

03.04.2019 судом розглянуто та залишено без задоволення клопотання відповідача від 10.01.2019, подані до Господарського суду Хмельницької області, про залучення до участі у справі Приватного акціонерного товариства ВФ Україна в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та про витребування у Приватного акціонерного товариства ВФ Україна доказів у справі. При цьому, господарський суд виходить з того, що Приватне акціонерне товариство ВФ Україна не є учасником спірних правовідносин між позивачем і відповідачем за договором підряду № 2016-VEKTOR-A від 23.12.2016. Відносини між відповідачем та Приватним акціонерним товариством ВФ Україна склались на підставі інших господарських договорів, обставини укладення та виконання яких не входять до предмета дослідження в межах даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.04.2019.

У судове засідання 24.04.2019 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача до суду в черговий раз не з'явився, натомість повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано зайнятістю останнього в іншому судовому процесі.

У даному випадку господарський суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є саме неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні, а не наявність відповідного клопотання учасника судового процесу.

Згідно з вичерпним переліком підстав для відкладення розгляду справи, який передбачено частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, підставами для відкладення розгляду справи є: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Як зазначено у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Проте відповідачем не було доведено суду неможливості заміни представника, а також неможливості розгляду справи без участі сторони відповідача на підставі письмових пояснень та доказів у справі. Судом прийнято до уваги, що представник відповідача не з'явився в судове засідання втретє, належних доказів поважності причин своєї неявки не надав, у зв'язку з чим у суду відсутні передбачені законом підстави для відкладення підготовчого засідання.

Також судом враховано, що відкладення розгляду справи може призвести до затягування строків розгляду спору та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на шкоду сторони позивача.

Ураховуючи наведене, судом було залишено без задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

23.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ентел Сервіс (замовник) та Приватним підприємством Вектор-А (підрядник) укладено договір підряду № 2016-VEKTOR-A (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого підрядник зобов'язався виконувати роботи і надавати послуги з технічного обслуговування енергогосподарства замовника, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи і надані послуги на умовах цього договору.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.1 Договору вартість робіт/послуг за даним договором вказана в Додатках № 6/1,6/2, 6/3 до цього договору. Загальна вартість цього договору визначається сумарною вартістю усіх послуг та робіт, наданих і виконаних підрядником, відповідно до цього договору, заявок та додаткових угод, прийнятих за актами здачі-приймання робіт, які є невід'ємною частиною даного договору.

Виконані роботи приймаються за фактом їх виконання, шляхом підписання сторонами акту здачі-приймання робіт/послуг (п. 6.1.2 Договору).

Згідно з п. п. 8.1, 8.2 Договору останній набуває чинності з 23.12.2016 і діє до 31.12.2017 включно. Після закінчення строку, визначеного в п. 8.1 договору, строк дії договору може бути продовжений шляхом підписання сторонами додаткової угоди до цього договору.

Матеріали справи містять копії актів здачі-приймання виконаних робіт на загальну сума 73 819,70 грн, а саме:

акт № КНМ 1.12 Лабораторія 10.2017 від 11.12.2017 на суму 5 955,18 грн;

акт № _28_11_2017 КНМ від 14.12.2017 на суму 670,72 грн;

акт № 8_12_2017 Заміна лічильників з модемами КНМ від 18.01.2018 на суму 7 708,07 грн;

акт № 9.01 Перенос ВЛ КНМ від 22.01.2018 на суму 18 318,67 грн;

акт № 2_02_2018 Ремонт ТП від 15.02.2018 на суму 2 308,28 грн;

акт № 9А 10 Заміна обладнання КНМ від 05.03.2018 на суму 14 995,60 грн;

акт № 21_11_2017 Замена АКБ КНМ від 05.03.2018 на суму 8 506,18 грн;

акт № 24_01_2018 Замена АКБ КНМ від 05.03.2018 на суму 3 563,62 грн;

акт № 9Б 10 Заміна обладнання КНМ від 15.03.2018 на суму 1 240,24 грн;

акт № _18_03_2018 DER KOT від 22.03.2018 на суму 837,04 грн;

акт № _15_03_2018 KHM REV від 22.03.2018 на суму 1 142,26 грн;

акт № 19.03 Заміна та ремонт КТП від 30.03.2018 на суму 8 573,84 грн.

Вказані акти підписані представниками замовника та підрядника без зауважень і заперечень.

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним, як вказує позивач, виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та відповідні заперечення відповідача, господарський суд зазначає наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає договір підряду № 2016-VEKTOR-A від 23.12.2016 як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України та глави 33 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (ч. ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи (підписаними обома сторонами актами здачі-приймання робіт № КНМ 1.12 Лабораторія 10.2017 від 11.12.2017, № _28_11_2017 КНМ від 14.12.2017, № 8_12_2017 Заміна лічильників з модемами КНМ від 18.01.2018, № 9.01 Перенос ВЛ КНМ від 22.01.2018, № 2_02_2018 Ремонт ТП від 15.02.2018, № 9А 10 Заміна обладнання КНМ від 05.03.2018, № 21_11_2017 Замена АКБ КНМ від 05.03.2018, № 24_01_2018 Замена АКБ КНМ від 05.03.2018, № 9Б 10 Заміна обладнання КНМ від 15.03.2018, № _18_03_2018 DER KOT від 22.03.2018, № _15_03_2018 KHM REV від 22.03.2018, № 19.03 Заміна та ремонт КТП від 30.03.2018) підтверджується факт виконання позивачем робіт на загальну суму 73 819,70 грн.

Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

У пункті 6.3.1 Договору сторони передбачили, що оплата виконаних робіт-наданих послуг здійснюється щомісячно протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт на підставі наданого рахунку.

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та пункту 6.3.1 Договору, замовник повинен був здійснити оплату протягом 30 календарних днів з моменту підписання відповідного акту здачі-приймання робіт. Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Матеріали справи містять копію акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 10.07.2018, за змістом якого сторонами було погоджено суму заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Ентел Сервіс перед Приватним підприємством Вектор-А за Договором станом на 11.07.2018 в розмірі 73 819,69 грн.

Як вказує позивач, станом на дату звернення до суду відповідачем не виконано свої грошові зобов'язання за Договором, заборгованість в сумі 73 819,69 грн не сплачено.

З приводу заперечень відповідача щодо відсутності виставлених рахунків на оплату господарський суд зазначає, що матеріали справи містять копії сформованих підрядником рахунків на оплату № СФ-00410/1 від 11.12.2017, № СФ-00419/1 від 14.12.2017, № СФ-00435/1 від 18.01.2018, № СФ-00440/1 від 22.01.2018, № СФ-00459/1 від 15.02.2018, № СФ-00469/1 від 05.03.2018, № СФ-00469/2 від 05.03.2018, № СФ-00469/3 від 05.03.2018, № СФ-00475/1 від 15.03.2018, № СФ-00480/1 від 22.03.2018, № СФ-00480/2 від 22.03.2018, № СФ-00477/1 від 30.03.2018. Згідно з поясненнями представника позивача такі рахунки надавались замовнику одночасно з відповідними актами здачі-приймання робіт.

У даному випадку суд наголошує, що відсутність належних доказів виставлення рахунків не нівелює обов'язку замовника оплатити прийняті ним роботи. Підставою для оплати робіт за умовами Договору є саме підписаний сторонами акт здачі-приймання робіт. До того ж, підписані відповідачем акти здачі-приймання робіт містять усі відомості, які необхідні для здійснення платежу (зокрема, грошову суму та реквізити банківського рахунку підрядника).

Також відповідач посилається на положення пунктів 5.1, 7.10 Договору, відповідно до яких замовник має право зупинити розрахунок між сторонами до повного усунення недоліків, що виникли в результаті допущених підрядником порушень. При цьому, як на допущене позивачем порушення відповідач вказує на обставини неповернення підрядником устаткування, що належить замовнику.

Однак, за висновками суду, обставини, про які вказує відповідач, не підтверджуються будь-якими доказами у справі та не можуть бути прийняті судом до уваги.

У даному випадку, господарський суд наголошує, що за приписами статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, за приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності . Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд звертає увагу учасників справи, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Всупереч викладеним вище процесуальним нормам, відповідачем не було доведено наявності обумовлених договором підстав для зупинення розрахунків між сторонами, а також не спростовано доказів, наданих позивачем. Зокрема, відповідач, який стверджує про порушення позивачем свого обов'язку повернути обладнання замовнику, не надав суду жодних доказів того, що будь-яке обладнання надавалось замовником в користування підряднику.

При цьому, безпідставними є посилання відповідача на обставини укладення та виконання ним інших господарських договорів, які укладені між відповідачем та Приватним акціонерним товариством ВФ Україна . Такі обставини не входять до предмета дослідження в межах даної справи у спорі, що виник між позивачем та відповідачем за договором підряду № 2016-VEKTOR-A від 23.12.2016. За умовами спірного договору позивач не відповідає за порушення відповідачем господарських зобов'язань перед іншими особами, у тому числі перед Приватним акціонерним товариством ВФ Україна .

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог про стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт в розмірі 73 819,70 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що за порушення строків оплати сум, які підлягають сплаті замовником підряднику на виконання даного договору, замовник за кожний день прострочення сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми, яка підлягає оплаті, але не більше 10 % від затриманої суми.

Одночасно з цим, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач та відповідач при укладенні Договору не встановили іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж передбачено у частині 6 статті 232 Господарського кодексу України. Однак, позивачем не було враховано вимог вказаної норми при розрахунку суми пені.

За власним перерахунком суду, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, сума пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення оплати 73 819,70 грн становить 12 566,59 грн, що більше 10 % від суми заборгованості.

Отже, зважаючи на умови пункту 7.5 Договору, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 10 % від суми заборгованості, що становить 7 382,00 грн (73 819,70 грн х 10 % = 7 382,00 грн), а відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

При перевірці розрахунку спірної суми 3 % річних судом встановлено, що позивачем було застосовано математичне округлення грошових сум до цілих гривні, що призвело до заниження нарахованої суми (на 7,35 грн). Відтак, ураховуючи межі позовних вимог, позивні вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 1 292,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також судом були виявлені арифметичні помилки, допущені позивачем при розрахунку суми інфляційних втрат. За перерахунком суду, сума інфляційних втрат за прострочення відповідачем оплати виконаних робіт на суму 73 819,97 грн, яка нарахована у період з січня по вересень 2018 року (враховуючи окремі періоди прострочення за кожним актом здачі-приймання робіт), становить 1 898,91 грн, а відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного підприємства Вектор-А та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ентел Сервіс заборгованості за договором в розмірі 73 819,97 грн, пені в сумі 7 382,00 грн, 3 % річних в сумі 1 292,00 грн та інфляційних втрат в сумі 1 898,91 грн.

Інша частина позовних вимог (про стягнення пені в сумі 7 475,95 грн та інфляційних втрат в сумі 428,25 грн) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1 611,11 грн. Інша частина сплаченого судового збору в сумі 150,89 грн залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства Вектор-А до Товариства з обмеженою відповідальністю Ентел Сервіс про стягнення 92 296,80 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ентел Сервіс ( 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3-Б; ідентифікаційний код 34405255) на користь Приватного підприємства Вектор-А (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 26/4, кв. 13; ідентифікаційний код 32995105) заборгованість за договором в розмірі 73 819 (сімдесят три тисячі вісімсот дев'ятнадцять) грн 97 коп., пеню в сумі 7 382 (сім тисяч триста вісімдесят дві) грн 00 коп., 3 % річних в сумі 1 292 (одна тисяча двісті дев'яносто дві) грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 1 898 (одна тисяча вісімсот дев'яносто вісім) грн 91 коп. та судовий збір в розмірі 1 611 (одна тисяча шістсот одинадцять) грн 11 коп.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 7 475,95 грн та інфляційних втрат в сумі 428,25 грн - відмовити.

4. Залишити за позивачем судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в розмірі 150,89 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.05.2019.

Суддя В. В. Князьков