Рішення

від 02.05.2019 по справі 924/1059/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 травня 2019 року м. ТернопільСправа № 924/1059/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оіл-Ценрт Плюс" (юридична адреса: вул ОСОБА_2, 24, кв 24, м Хмельницький, 29000, поштова адреса: вул Трудова, 9, м Хмельницький, 29000)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (с Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823)

про стягнення 88725,37 грн

За участю від:

позивача - ОСОБА_3

відповідача - ОСОБА_4

Суть справи.

19.11.2018 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оіл-Ценрт Плюс" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" про стягнення заборгованості в сумі 88725,37 грн (73692,60 грн - основного боргу, 11686,28 грн - інфляційних нарахувань, 3346,49 - 3% річних).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу, який виник на підставі усної домовленості.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 23.11.2018 відкрито провадження у справі № 924/1059/18.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Хмельницької області, відповідачем подано до матеріалів справи клопотання б/н від 28.11.2018 (вх № 05-22/10138/18 від 05.12.2018) про передачу справи за підсудністю, з додатком.

За результатами розгляду клопотання від 28.11.2018 про передачу справи №924/1059/18 за територіальною підсудністю, поданого представником ТОВ "Агробізнес", на підставі п 1 ч 1 ст 31 ГПК України, Господарським судом Хмельницької області 12.12.2018 постановлено ухвалу про направлення за територіальною підсудністю до Господарського суду Тернопільської області справи №924/1059/18.

Ухвала мотивована тим, що відповідно до ст 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Враховуючи вказані законодавчі умови, а також те, що місцезнаходження відповідача є с Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичним осіб - підприємців та громадських формувань від 12.12.2018 № НОМЕР_1, даний спір підлягає вирішенню у Господарському суді Тернопільської області за територіальною підсудністю.

ОСОБА_5 з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2019 справу №924/1059/18 передано на розгляд судді Шумському І.П.

За результатами розгляду позовних матеріалів у справі №924/1059/18 ухвалою суду від 11.01.2019 позовну заяву ТОВ "Оіл-Ценрт Плюс" було залишено без руху, на підставі ст 174 ГПК України, у зв'язку з недотриманням ним вимог ст ст 162, 164 ГПК України, при її подачі до суду. Цією ж ухвалою позивачу було встановлено визначений ч 2 ст 174 ГПК України строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В подальшому, ТОВ "Оіл-Ценрт Плюс" подано до матеріалів справи супровідний лист б/н від 25.01.2019 (вх №1598 від 29.01.2019) з доданими матеріалами на усунення недоліків, вказаних в ухвалі від 11.01.2019. За результатами їх розгляду та з їх врахуванням, ухвалою суду від 04.02.2019 справу №924/1059/18 прийнято до провадження суддею Шумським І.П., постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у справі (з врахуванням ухвали від 19.02.2019) призначено на 06.03.2019, яке відкладалось до 04.04.2019.

В ході розгляду справи Господарським судом Тернопільської області позивачем до матеріалів справи долучено вже згадуваний супровідний лист б/н від 25.01.2019 (вх №1598 від 29.01.2019) з додатком

В свою чергу, відповідачем до матеріалів справи подано: клопотання б/н від 20.02.2019 (вх №3040 від 20.02.2019) про відкладення розгляду справи, з додатком; відзив б/н від 20.02.2019 (вх №3045 від 20.02.2019) з додатком; клопотання б/н від 04.03.2019 (вх №3802 від 04.03.2019) про відкладення розгляду справи, з додатком; клопотання б/н від 04.04.2019 (вх №5935 від 04.04.2019) з додатком.

У відзиві відповідачем зазначено наступне:

- ТОВ "Агробізнес" визнає факт отримання товару згідно видаткових накладних №35 від 20.01.2017, №370 від 25.04.2017, №452 від 17.05.2017, №1056 від 10.10.2017, №1057 від 10.10.2017, №1209 від 22.11.2017, №1281 від 11.12.2017, №112 від 12.02.2018, №113 від 12.02.2018 на загальну суму 121312,64 грн. Про це зазначив і представник відповідача в судових засіданнях. Разом з цим, відповідач зазначає про сплату частини боргу в розмірі 8550,01 грн, на підтвердження чого ним додано до відзиву копію платіжного доручення №5836 від 22.11. 2018;

- попри це, вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних ТОВ Агробізнес визнаються частково. З приводу цього, ним зазначено, що з врахуванням приписів ст ст 11, 509, 638 ЦК України, ст 181 ГК України між сторонами у даній справі укладено договір поставки у спрощений спосіб, шляхом підписання між ними видаткових накладних;

- за твердженням відповідача, згідно із ст ст 655, 663, 664, 691, 692, 712 та ст 530 ЦК України, початок строку виконання обов'язку щодо оплати товару слід рахувати з 01.06.2018, оскільки позивач направив претензію №3 лише 22.05.2018, яка отримана відповідачем 24.05.2018;

- зважаючи на вищенаведене, ТОВ Агробізнес визнаються вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 2137,09 грн (73692,6*102,9%-73692,6) та 3% відсотків річних у сумі 1011,51 грн (73692,6/100*3/365*167).

З приводу часткової сплати боргу, про яку вказано у відзиві, представником позивача у підготовчому судовому засіданні 06.03.2019 підтверджено її здійснення після звернення з позовом до суду.

Також, клопотанням б/н від 04.04.2019 відповідачем долучено до матеріалів справи копію платіжного доручення №572 від 05.03.2019 на підтвердження часткової оплати боргу на суму 10000 грн.

Від позивача у справі - ТОВ "Оіл-Ценрт Плюс" не надходило заяв про зменшення позовних вимог, у зв'язку із частковими проплатами ТОВ Агробізнес суми основного боргу.

Ухвалою суду від 04.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №924/1059/18 до розгляду по суті на 02.05.2019.

Представником позивача в судовому засіданні під час розгляду справи по суті 02.05.2019 підтримано позовні вимоги, а також не заперечено факту часткової оплати суми боргу по двох доданих відповідачем платіжних дорученнях.

Повноважним представником відповідача в судовому засіданні 02.05.2019 підкреслено про часткову сплату суми основного боргу, а в решті - підтримано позицію, наведену у відзиві.

Судом враховано, що у силу вимог ч 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер №J 18 VF 23 D 8144434 C 1.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

На виконання усної домовленості ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оіл-Ценрт Плюс" (продавцем) в період з 20.01.2017 по 12.02.2018 здійснено передачу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (покупцю) згідно підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних №35 від 20.01.2017 на суму 9800 грн, №370 від 25.04.2017 на суму 23974,44 грн, №452 від 17.05.2017 на суму 13845,60 грн, №1056 від 10.10.2017 на суму 28140,08 грн, № 1057 від 10.10.2017 на суму 8550,01 грн, №1209 від 22.11.2017 на суму 11285,22 грн, №1281 від 11.12.2017 на суму 8200,02 грн, №112 від 12.02.2018 на суму 8140,06 грн, №113 від 12.02.2018 на суму 9377,21 грн товару , а саме: оливу моторну TEMOL Extra Diesel 15W-40, тосол-аквілон (арктика), оливу гідравлічну ПРОТЕК HYDROIL HM 46, оливу компресорну КС-19, оливу моторну для автотракторних дизелів М-10 Г 2 к, оливу моторну TEMOL Luxe Diesel 10W-40, оливу моторну TEMOL Diesel (М-10 Г 2 к), рідину охолоджуючу TEMOL Tosol A-40, мастила Літол-24, оливу нафтову індустріальну І-40, оливу КС-19, оливу ПРОТЕК MD+15W-40, оливу TEMOL ATF II, оливу MC-20, засіб мийний для скла "Райдуга мінус 20 С", оливу для гідромеханічних передач МГЕ-46В).

Загальна вартість переданого товару склала 121312,64 грн.

У відзиві ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" визнається факт одержання товару по вищевказаних видаткових накладних.

З перелічених накладних вбачається, що передача товару здійснювалась згідно договорів №15 від 17.01.2017 та №10 від 25.03.2015. Проте, згідно з позову та відзиву на нього (заяв сторін по суті справи), а також наданих представниками сторін пояснень такі між сторонами не укладались, а передача товару здійснювалась виключно на підставі видаткових накладних. Інших правовідносин щодо купівлі-продажу товару, окрім тих, про які йдеться в позові між сторонами не виникало. У суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання сторонами. Тому, відповідно до ч 1 ст 75 ГПК України, вони не підлягають доведенню.

Матеріали справи містять банківські виписки по рахунку позивача, які вказують на те, що відповідачем 09.02.2017, 25.07.2017, 15.08.2017 здійснено проплати в розмірі 9800 грн, 23974,44 грн та 13845,60 грн відповідно. Загальна сума оплачених ТОВ "Агробізнес" коштів склала 47620,04 грн.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оіл-Ценрт Плюс" зверталось до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" із претензією №3 від 21.05.2018, в якій просило оплатити суму боргу в розмірі 73692,60 грн.

Вказана вимога-претензія отримана відповідачем 30.05.2018, підтвердженням чого являється наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення від 22.05.2018 зі штрихкодовим ідентифікатором 290903275973.

Факт отримання претензії відповідачем визнається у відзиві на позовну заяву. Однак стверджено, що така отримана ним 24.05.2018.

Вищевказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Несплата коштів в сумі 73692,60 грн мало наслідком звернення позивача з даним позовом до суду 19.11.2018.

В ході підготовчого провадження у справі №924/1059/18 відповідачем до матеріалів справи подано копії платіжних доручень №5836 від 22.11.2018 на суму 8550,01 грн та № 572 від 05.03.2019 на суму 10000 грн. ОСОБА_5 вказаних платіжних доручень ТОВ "Агробізнес" перераховано ТОВ "Оіл-Ценрт Плюс" кошти на загальну суму 18550,01 грн за отриманий товар - оливу після пред'явлення позивачем позову.

Представником позивача в судовому засіданні 02.05.2019 підтверджено факт отримання ТОВ "Оіл-Ценрт Плюс" коштів по двох вказаних платіжних дорученнях на загальну суму 18550,01 грн.

За твердженням позивача, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, стало підставою для звернення до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

З'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову з огляду на таке.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

ОСОБА_5 з ч 2 ст 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч 1 ст 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч 1 ст 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст 525 ЦК України).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що передача позивачем товару, його отримання відповідачем за видатковими накладними, часткова його оплата останнім свідчить про виникнення між сторонами правовідносин по договору купівлі-продажу, який оформлявся у такий спосіб за кожною окремою передачею товару, що не суперечить приписам ст 205 ЦК України та ст 181 ГК України.

ОСОБА_5 з ч 1 ст 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч 2 ст 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів ч 2 ст 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису ч 1 ст 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч 2 ст 530 ЦК України (п 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Зі змісту ст 692 ЦК України вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов'язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи ст 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Вищенаведені норми закону встановлюють обов'язок по виконанню зобов'язання щодо оплати товару з дня, наступного за днем передачі товару.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.02.2018 у справі №910/9075/17, від 03.03.2018 у справі №911/1163/17.

Відповідно до ч 4 ст 236 ГПК України, ч 6 ст 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Судом встановлено, що у видаткових накладних №35 від 20.01.2017, №370 від 25.04.2017, №452 від 17.05.2017, №1056 від 10.10.2017, № 1057 від 10.10.2017, №1209 від 22.11.2017, №1281 від 11.12.2017, №112 від 12.02.2018, №113 від 12.02.2018 (за період з 20.01.2017 по 12.02.2017), підписаних і скріплених печатками обох сторін, зафіксовано передачу і прийняття товару, та не вказано строку його оплати. А відтак, відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду неоплачена частина отриманого відповідачем товару складала 73692,60 грн.

Як вже зазначалось, після звернення ТОВ "Оіл-Ценрт Плюс" з позовом до суду ТОВ "Агробізнес" сплачено частину суми основного боргу в розмірі 18550,01 грн.

За твердженням представників обох сторін в судовому засіданні 02.05.2019, в частині позовних вимог щодо стягнення 18550,01 грн основного боргу між сторонами не залишилось неврегульованих питань.

Відповідно до п 2 ч 1 ст 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

А відтак, провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю, з огляду на відсутність предмета спору, внаслідок сплати відповідачем вказаної вартості товару після звернення з позовом до суду та відкриття провадження у справі (п 2 ч 1 ст 231 ГПК України, п 4 постанови пленуму Вищогого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Нормами ст 599 ЦК України, ст 202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи встановлення тієї обставини, що на момент звернення з позовом до суду сума основного боргу відповідача складала 73692,60 грн, часткової сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 18550,01 грн та як наслідок закриття провадження у справі №924/1059/18 в цій частині позовних вимог, суд вважає, що обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є позовні вимоги про стягнення 55142,59 грн основного боргу.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч 1 ст 612 ЦК України).

ОСОБА_5 зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, позивачем враховуючи приписи ст 692 ЦК України, заявлено до стягнення з відповідача 11686,28 грн - інфляційних нарахувань та 3346,49 грн - 3% річних, нарахованих починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару по неоплачених видаткових накладних.

Останньою датою заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних у відповідних розрахунках зазначено 14.11.2018.

Як вже зазначалось, відповідачем у відзиві заперечується підставність нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних, починаючи з наступного дня після дати отримання товару.

Вказані розрахунки 11686,28 грн - інфляційних нарахувань та 3346,49 грн - 3% річних наведені заявником серед додатків до супровідного листа від 25.01.2019 (вх №1598 від 29.01.2019), поданого на усунення недоліків, наведених в ухвалі від 11.01.2019.

Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Зважаючи на наведене, приписи згаданих норм закону, встановлення обставин неналежного виконання зобов'язання щодо розрахунку за переданий товар після його отримання, вказані в розрахунку позивача суми зобов'язання, період нарахування, судом здійснено перерахунок сум інфляційних нарахувань та 3% річних, заявлених до стягнення.

ОСОБА_5 проведеного перерахунку, в межах визначених позивачем періодів, сум на які здійснювалось нарахування, встановлено, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 6491,97 грн та 2155,07 грн - 3% річних (проведений судом перерахунок в матеріалах справи).

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5194,31 грн - інфляційних нарахувань та 1191,42 грн - 3% річних є безпідставними та необґрунтованими, а відтак не підлягають до задоволення.

З врахуванням вищенаведеного суд відхиляє наведені у відзиві доводи та міркування відповідача, згідно яких нарахування сум інфляційних та 3% річних повинно було б здійснюватись після отримання боржником претензії.

ОСОБА_5 зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст 13, ч 1 ст 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст 14, ч 4 ст 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч 1 ст 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч 1 ст 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Оіл-Ценрт Плюс" підлягають до задоволення частково, шляхом стягнення із ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" 55142,59 грн - основного боргу, 6491,97 грн - інфляційних нарахувань та 2155,07 грн - 3% річних.

В задоволені вимог про стягнення 5194,31 грн - інфляційних нарахувань та 1191,42 грн - 3% річних, слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Враховуючи вищенаведене, судом не приймаються до уваги наведені у відзиві доводи відповідача щодо підставності нарахування інфляційних та 3% річних після отримання претензії.

Як вже зазначалось, провадження у справі в частині стягнення 18550,01 грн суми основного боргу підлягає закриттю за п 2 ч 1 ст 231 ГПК України.

Щодо розподілу судових витрат у справі слід зазначити наступне.

У п 5 ч 1 ст 7 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З врахування наведеної норми, закриття провадження у справі №924/1059/18 на підставі п 2 ч 1 ст 231 ГПК України (у зв'язку з відсутністю предмету спору) в частині позовних вимог щодо стягнення 18550,01 грн суми основного боргу, суд роз'яснює, що за клопотанням позивача йому може бути повернено з Державного бюджету України 368,39 грн судового збору.

Решта суми сплаченого судового збору в порядку ст ст 123,129 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст ст 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 231, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

1. В частині позовних вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оіл-Ценрт Плюс" про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" 18550,01 грн суми основного боргу - закрити провадження у справі на підставі п 2 ч 1 ст 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (с Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, код 30915832) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Оіл-Ценрт Плюс" (вул ОСОБА_2, 24, кв 24, м Хмельницький, Хмельницька обл, код 39544856) 55142 (п'ятдесят п'ять тисяч сто сорок дві) грн 59 коп - основного боргу, 6491 (шість тисяч чотириста дев'яносто одну) грн 97 коп - інфляційних нарахувань, 2155 (дві тисячі сто п'ятдесят п'ять) грн 07 коп - 3% річних, 1266 (одна тисяча двісті шістдесят шість) грн 79 коп - сплаченого судового збору.

Видати наказ.

2. В решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03 травня 2019 року.

Суддя І.П. Шумський