Рішення

від 02.05.2019 по справі 320/132/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2019 року справа №320/132/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальінстю "Спецремонт-Сервіс" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецремонт-Сервіс" з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0017455705 від 14.12.2018 року та №0038231414 від 18.12.2018 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецремонт-Сервіс" не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, вважає їх безпідставними, необгрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що призвело до незаконного винесення податкових повідомлень-рішень №0017455705 від 14.12.2018 року та №0038231414 від 18.12.2018 року, які мають бути скасовані.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених у письмовому відзиві, представник відповідача просив суд відмовити в його задоволенні та вказував на обставини, які на його думку свідчать про те, що ГУ ДФС у Київській області під час прийняття оспорюваних рішень, діяло в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі направлення від 22.11.2018 року № 4785, 4786 виданого ГУ ДФС у Київській області (надалі Відповідач) та наказу ГУ ДФС у Київській області від 20.11.2018 року №2524 з 22.11.2018 року по 28.11.2018 року головним державним ревізором-інспектором Холод І.Ф. та головним державним ревізором-інспектором Денисом І.Л. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецремонт-Сервіс" (надалі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Мултум (код за ЄДРПОУ 40270213) за період з 01.05.2017 по 30.06.2017 року.

За результатами перевірки було складено Акт від 05.12.2018 № 1084/10-36-14-14/31826751 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Спецремонт-Сервіс" (код ЄДРПОУ 31826751) дотримання податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Мултум (код ЄДРПОУ 40270213) за період з 01.05.2017 по 30.06.2017 року (надалі - Акт перевірки).

У висновках Акту перевірки зазначено про порушення позивачем вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 228 555,70грн, в тому числі за травень 2018 року в сумі - 228 555,70грн., та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.21 декларації) на загальну суму - 22 018грн.

До таких висновків податковий орган дійшов у зв'язку із тим, що в ході перевірки, ГУ ДФС у Київській області виявлено факти, що свідчать про недостовірність придбаного та реалізованого товару (робіт, послу) ТОВ "Спецремонт-Сервіс" у травні 2018 року. Відповідно до ІС Податковий блок , аналізу податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "Мултум" з'ясовано документальне оформлення господарських операції щодо реалізації товарів відмінних від придбаних. Враховуючи вищенаведене, відповідач прийшов до висновку про наявність проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального характеру.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ "Спецремонт-Сервіс" та ТОВ Мултум відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, задекларований на папері, зазначені податкові накладні не можуть бути підставою для формування ТОВ "Спецремонт-Сервіс" податкового кредиту по безтоварним операціям по взаємовідносинах з ТОВ Мултум .

На підставі таких висновків Акта перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 14.12.18 № 0017455705 на загальну суму штрафних санкцій в розмірі 170,00грн, та від 18.12.18 № 0038231414 на загальну суму 285 694,60грн, в тому числі збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 228 555,70грн та визначено штраф - 57138,90грн.

Позивач, не погоджується із вказаними вище висновками та оспорюваними рішеннями, вважаючи їх не обгрунтованими, протиправними та такими, що не базується на нормах чинного законодавства України і фактичних обставинах справи, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 3 Закону № 996-ХІV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ст.4 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати коштів.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів (п. 6 ст. 8 Закону України № 996-ХІV).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платника податку учасника відповідної операції.

Слід звернути увагу, що в самому Акті перевірки відсутні посилання на те, що позивач не надав повний пакет документів по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Мултум .

Оглянуті судом документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону № 996-ІV, ст. 44 ПК України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Наявність належним чином оформлених первинних документів по оформленню господарських операцій позивача з його контрагентами не заперечується відповідачем.

Проте, за висновками перевірки, наявна в матеріалах справи первинна документація позбавлена юридичної значимості з огляду на нереальність здійснених господарських відносин.

Висновки перевіряючих про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються лише на аналізі власних податкових баз "Єдиний реєстр податкових накладних" фіскального органу, відповідно до якої відповідачем досліджувався ланцюг постачання запчастин до 2-ї ланки.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "Спецремонт-Сервіс", податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

3 травня 2017 року ТОВ "Спецремонт-Сервіс" було укладено договір поставки №35 з ТОВ Мултум на придбання товарів.

Судом встановлено, що ТОВ Мултум поставлено позивачеві товари, а саме: розпилювачі, масляні насоси в зборі, ручні насоси підкачки масла, шланги, гофри, корпуси повітряного фільтра в зборі, коліна, шланги фільтри відцентровані в асортименті на загальну суму 392457,70грн, що підтверджується видатковою накладною від 16.05.2017 №РН-1605171; гільзи, прокладки гільзи, прокладки кришки головини циліндра, поршні, кільця, рокери клапанного механізму, втулки, прокладки в асортименті на загальну суму 398901,31грн, що підтверджується видатковою накладною від 16.05.2017 №РН-1605172; розподільчі вали, рокери клапанного механізму, кришки головки циліндра на загальну суму 66103,20грн, що підтверджується видатковою накладною від 16.05.2017 №РН-1605173; стартери, колінчасті вали на загальну суму 326640,00грн, що підтверджується видатковою накладною від 17.05.2017 №РН-170517; паливний насос, плунжерні пари, ремкомплекти турбокомпресора, турбокомпресори, прокладки, хомути на загальну суму 234739,97грн, що підтверджується видатковою накладною від 17.05.2017 №РН-1705171; муфти "Вулкан" на загальну суму 84600,00грн, що підтверджується видатковою накладною від 12.06.2017 №РН-120617.

12 та 13 червня 2017 року позивач перерахував ТОВ Мултум 1503442,18 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою від 06.12.2018.

Перевезення товару відбувалось до виробничого приміщення ТОВ "Спецремонт-Сервіс", що розташовані за адресами: м.Васильків, вул.Тракторна, 9, якими позивач користується на умовах договору оренди від 24.07.2002.

На підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих ТОВ Мултум у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач відніс до податкового кредиту ПДВ у розмірі 250573,70грн., сплачений ТОВ "Спецремонт-Сервіс" у складі вартості відповідних товарів, що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за травень 2017 року та додатком 5 до неї в сумі 14100,00 грн., за червень 2017 року та додатком 5 до неї в сумі 236 473,70грн.

Придбані у ТОВ Мултум товари були використані у межах господарської діяльності позивача під час робіт з капітального ремонту силових агрегатів WOLA-24ANF, що підтверджується підписаними актами здачі-прийняття робіт №ОУ-180517 від 18.05.17 та №190517 від 19.05.2017 та видатковою накладною №РН-190318 від 29.06.2017 шляхом подальшої реалізації робіт (послуг) для ТОВ Компанія "Б.І.Г. Холдинг" .

Оцінюючи спірні правовідносини суд приходить до таких висновків.

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за рахунок якого утворюється від'ємне значення ПДВ, що підлягає відшкодуванню платнику податків з бюджету.

Суд приходить до висновку про відповідність первинних документів позивача законодавчим вимогам. Матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ Мултум , був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товарів дійсно мав місце.

Відповідач як контролюючий орган не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за вказаними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Акт перевірки та відзив відповідача також не містять зауважень щодо обсягу, форми і змісту наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку.

Зокрема, відповідач під час розгляду справи не заперечував, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками та відповідальні за їх здійснення.

Під час перевірки відповідачем не досліджувались докази, які б свідчили, що надані до перевірки первинні бухгалтерські документи були підписані неуповноваженими особами або підроблені, як-то висновків почеркознавчих експертиз; зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб ТОВ Мултум , у яких останні заперечували б факт складання первинних документів чи свою причетність до господарської діяльності очолюваного підприємства.

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ Мултум спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних правочинів і формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Суд зауважує, що стверджуючи в Акті перевірки про неможливість ТОВ Мултум фактичного здійснення господарських операцій на користь позивача, що вказує на формування позивачем активу за рахунок надходження активів (запасних частин в асортименті) з джерела невідомого походження, контролюючий орган будь-яких доказів не досліджував. Крім того, по змісту відзив відповідача зводиться до наведення цитат з Податкового кодексу та акту перевірки за відсутності спростування доводів позовної заяви.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, будь-який доказ підлягає обов'язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України вина посадових осіб ТОВ Мултум у фіктивному підприємництві, фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, ухиленні від сплати податків має підтверджуватись відповідними доказами.

Сама по собі відсутність у відповідача даних щодо походження запасних частин у контрагента платника податків, без зібраних доказів, що спростовують наявність таких товарів у особи-контрагента, не може бути підставою для автоматичного спростування реальності усіх фінансово-господарських операцій з платником податків - позивачем.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування та проведення перевірки контрагентів позивача замість сторони у справі суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

У зв'язку з цим суд констатує, що судом за результатами вчинених процесуальних дій у межах своєї компетенції не отримано, а відповідачем не надано жодного належного доказу протиправної діяльності ТОВ Мултум у досліджуваних правовідносинах.

Щодо обриву ланцюга постачання товарів, робіт і послуг суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Слід наголосити, що у рішенні від 07.09.2016 року по справі №К/800/31623/15 Вищий адміністративний суд України вкотре констатував про неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, що також підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка, в свою чергу відповідно до Закону України Про виконання рішень за застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права .

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що справедливий баланс не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. Платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, якщо платник ПДВ не знав і не міг знати про зловживання інших учасників ланцюга постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

Отже, порушення контрагентом позивача норм податкового законодавства або навіть наявність кримінального провадження щодо такого контрагента, жодним чином не відносяться та не впливають на правильність формування податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість. Необхідною та достатньою умовою є документальне підтвердження здійснення господарських операцій. Таке документальне підтвердження наявне в матеріалах справи, про що також зазначено в самому тексті акта перевірки.

З огляду на викладене, доводи відповідача про допущені з боку позивача порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами спростовані дослідженими у судовому засіданні доказами. В ході судового розгляду справи відповідачем не було надано доказів зворотного.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що суми по взаємовідносинам із контрагентами були правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Згідно ч.2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності свого рішення, відзив відповідача зводяться до наведення цитат з Податкового кодексу та акту перевірки за відсутності спростування доводів позовної заяви

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 4618,24грн, отже такі понесені витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення №0017455705 від 14.12.2018, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області.

Визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення №0038231414 від 18.12.2018, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецремонт-Сервіс" (код ЄДРПОУ 31826751) понесені судові витрати у розмірі 4618 (чотири тисячі шістсот вісімнадцять) грн 24 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.