Рішення

від 03.05.2019 по справі 640/3714/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 03 травня 2019 року                                                    № 640/3714/19           Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шейко Т.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Теплодар ПІВІ» доДержавної фіскальної служби України провизнання недійсною та скасування індивідуальної податкової консультації В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплодар ПІВІ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, у якому просило суд: - визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію №596/6/99-99-15-02-02-15/ІПК від 19 лютого 2019 року; - зобов'язати Державну фіскальну службу України надати нову податкову консультацію з врахуванням висновків суду; - зобов'язати Державну фіскальну службу України подати суду звіт про виконання судового рішення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при наданні оскарженої податкової консультації відповідачем не враховано загальні принципи податкового законодавства, висновки контролюючого органу суперечать нормам чинного податкового законодавства, створюють додаткові обов'язки для позивача як платника податків та порушують таким чином визначені чинним законодавством права позивача.. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якій заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи власну позицію тим, що відповідач діяв в межах наданих повноважень та надав повну та обґрунтовану відповідь. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплодар Піві» 01 лютого 2019 року подано запит до Державної фіскальної служби України про надання податкової консультації щодо врахування підприємством, що утворилось після реорганізації, від'ємного значення об'єкта оподаткування підприємства, що реорганізувалось шляхом приєднання. Відповідачем надано податкову консультацію від 19 лютого 2019 року №596/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, в якій Державною фіскальною службою України презумується те, що від'ємне значення об'єкта оподаткування у податковому обліку формується окремо, у бухгалтерському обліку - не приймає участі при передачі активів та зобов'язань до новоствореного підприємства. Також, в податковій консультації зазначено, що Кодексом не передбачено різниці, що надають право платникам при реорганізації здійснювати врахування при визначенні об'єкта оподаткування на прибуток підприємством, яке приєднало іншого платника податку, його податкових збитків, фінансовий результат до оподаткування платника податку - правонаступника не зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що обліковувалось у платника податку (платників податків), який (які) припиняється (припиняються) в процесі реорганізації шляхом приєднання, перетворення, злиття, на дату затвердження передавального акту. На думку позивача, податкова консультація від 19 лютого 2019 року №596/6/99-99-15-02-02-15/ІПК є протиправною та такою, що суперечить нормам чинного податкового законодавства, тому звернувся до суду та просить її скасувати. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного. Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються  Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI. Згідно з підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України  (далі  ПК України), податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган. Відповідно до пункту 52.1 статті 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт  52.2  статті  52 ПК України). За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. (пункт 52.3 статті 52 ПК України). Приписами пунктів 52.4 та 52.5 статті 52 ПК України передбачено, що консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень. Водночас, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору (пункт 53.3 статті 53 ПК України). Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію. З огляду на вищевикладені законодавчі положення можна дійти висновку, що податкова консультація надається контролюючими органами у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, виходячи з норм або змісту відповідного податку чи збору. При цьому, дослідженню в справах про визнання протиправною та скасування податкової консультації підлягають обставини щодо: поставлених у зверненні платника про надання податкової консультації питань; викладених у податковій консультації відповідей; відповідність зазначених у податковій консультації висновків нормам або змісту відповідного податку чи збору. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2016 року № К/800/52977/13. Основною підставою для надання оскаржуваної податкової консультації відповідачем визначена відсутність у Податковому кодексі України в редакції, чинній на момент звернення, норм, які б прямо передбачали право платників при реорганізації здійснювати врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємством, яке приєднало іншого платника податків. Суд критично оцінює такі висновки відповідача, з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Згідно з пунктом 2 статті 107 ЦК України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторів та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Отже, витрати за зобов'язаннями, що передаються правонаступнику у разі реорганізації шляхом приєднання та по яких дата визнання підприємством, що ліквідується, не настала, виникають у правонаступника, який враховує їх при формуванні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за правилами бухгалтерського обліку. Таким чином, у балансі позивача як правонаступника містяться відображення як власних активів, зобов'язань та капіталу, а також активів, зобов'язань та капіталу платника податку, який ліквідується шляхом приєднання. При цьому в складі власного капіталу відображається нерозподілений прибуток (накопичений збиток), який є наслідком у тому числі і всіх раніше отриманих прибутків та/чи збитків платника податків, який ліквідується шляхом приєднання. Згідно з підпунктом 98.1.2 пункту 98.1 статті 98 ПК України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, в тому числі злиття платників податків, а саме - передачу майна платника податків до статутних фондів інших платників податків, внаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який зливається з іншими. За змістом пункту 98.8 статті 98 ПК України у разі якщо платник податків, що реорганізується, має суми надміру сплачених грошових зобов'язань, такі суми підлягають заліку в рахунок його непогашених грошових зобов'язань або податкового боргу за іншими податками. Зазначена сума розподіляється між бюджетами та державними цільовими фондами пропорційно загальним сумам грошового зобов'язання або податкового боргу такого платника податків. Відповідно до пункту 98.9 статті 98 ПК України у разі якщо сума надміру сплачених грошових зобов'язань або невідшкодованих податків та зборів платника податків перевищує суму грошових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, сума перевищення перераховується в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно його частці в майні, що розподіляється, згідно з розподільним балансом або передаточним актом. Отже, вказані норми Податкового кодексу України не містять жодних обмежень щодо врахування правонаступником у складі від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) періодів збитків реорганізованого підприємства. З огляду на вказані норми, Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплодар ПІВІ», як правонаступник, приймає на себе всі права та обов'язки платника податків, у тому числі негативний фінансовий результат (від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств). Відповідно до вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, порядок визначення об'єкта оподаткування базується на результатах бухгалтерського обліку, відображеного платником податку у фінансовій звітності та скоригованого на різниці, які передбачені Розділом 3 Податкового кодексу України. Цим же розділом ПК України (підпункту 140.4.2 статті 140 ПК України) надана можливість зменшувати фінансовий результат до оподаткування на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Поточна редакція  Податкового кодексу України  не містить заборони на врахування правонаступником збитків підприємств, що припиняються в результаті реорганізації. Підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України передбачає, що одним із принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно- правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Окрім того, пунктом 56.21 статті 56 ПК України передбачає, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Наведене свідчить, що Податковим кодексом України встановлена можливість використання положень інших нормативно-правових актів для цілей оподаткування, якщо вони не суперечать Податковому кодексу України. В контексті наведеного суд наголошує, що до платника податків-правонаступника переходять всі права та обов'язки з урахуванням зобов'язань реорганізованого підприємства зі сплати податків та з можливістю врахувати від'ємне значення об'єкта оподаткування реорганізованого підприємства на підставі пункту 98.9 статті 98, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 статті 140 Податкового кодексу України. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Таким чином, суд вважає, що при наданні оскаржуваної податкової консультації відповідачем не враховано загальні принципи податкового законодавства, висновки контролюючого органу суперечать нормам чинного податкового законодавства, створюють додаткові обов'язки для позивача як платника податків. Протилежного відповідачем не доведено. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана податкова консультація від 19 лютого 2019 року №596/6/99-99-15-02-02-15/ІПК є протиправною та підлягає скасуванню, а позов задоволенню. У відповідності до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень є правом, а не обов'язком суду. В даному випадку суд не вбачає наявності підстав для зобов'язання відповідача подати звіт за наслідками набрання рішенням законної сили. Керуючись статтями 2, 77, 139, 242 - 246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва – В И Р І Ш И В: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплодар ПІВІ» задовольнити. Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію №596/6/99-99-15-02-02-15/ІПК від 19 лютого 2019 року. Зобов'язати Державну фіскальну службу України надати нову податкову консультацію з врахуванням висновків суду. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплодар ПІВІ» (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100А, код ЄДРПОУ 38058759) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3842,00 грн.           Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.           Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 – 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                Т.І. Шейко