Постанова

від 24.04.2019 по справі 816/1353/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Слободянюк Н.І.

24 квітня 2019 р.Справа № 816/1353/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів - Присяжнюк О.В. , Бенедик А.П. ,

за участю секретаря судового засідання - Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМ-АПГРЕЙД до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

24.04.2018 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю ПРОМ-АПГРЕЙД (подалі - ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД , підприємство) звернувся до суду з позовом, яким просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача Головного управління ДФС у Полтавській області (подалі - ГУ ДФС у Полтавській області, контролюючий орган) № 0000921405 від 23.01.2018 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 53.426,25 грн /за основним платежем - 42.741,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10.685,25 грн/.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що обставини організації та ведення господарської діяльності, бухгалтерського та податкового обліків контрагентом позивача не позбавляють останнього права на податковий кредит, що підтверджений податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та документами бухгалтерського обліку, зауважень до яких відповідач під час перевірки не висував.

Також зазначає, що інформація про відсутність ТОВ ГЕЛІОС-СМ за місцезнаходженням не підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а інформація про відсутність у цього товариства трудових ресурсів не підтверджена жодними належними доказами відповідача і ґрунтується лише на припущенні контролюючого органу, зробленого на підставі податкової інформації Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області про неподання ТОВ ГЕЛІОС-СМ податкових розрахунків за формою 1-ДФ.

Договори, укладені позивачем з ТОВ ГЕЛІОС-СМ , є діючими і у встановленому законом порядку не визнавалися недійсними. Непідтвердження придбання робіт ТОВ ГЕЛІОС-СМ в ланцюгу постачання не свідчить про нереальність господарських операцій за участю позивача і не зумовлює притягнення ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД до відповідальності за порушення податкового законодавства його контрагентом.

Заперечуючи проти позову, ГУ ДФС у Полтавській області, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Відповідач посилається на дані податкової інформації щодо контрагента позивача, отриманої ним від Кіровоградської ОДПІ, згідно яких ТОВ ГЕЛІОС-СМ звітність форми 1-ДФ до податкового органу не подає і тому відомості про кількість працюючих на цьому підприємстві відсутні; ТОВ ГЕЛІОС-СМ за місцезнаходженням не знаходиться і з травня 2017 року не звітується, а також посилається на необґрунтованість з боку ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД меті та доцільності залучення до виконання підрядних робіт сторонньої організації при наявності в штаті власних працівників відповідної кваліфікації та допусків, ліцензій і дозволів на виконання електромонтажних робіт.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 року (рішення у повному обсязі складено 29.10.2018 року) позовні вимоги ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД задоволені у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення ГУ ДФС у Полтавській області від 23.01.2018 року.

Судом проведений розподіл судових витрат, а саме: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору у сумі 1762,00 грн.

Висновок суду першої інстанції вмотивований тим, що контролюючим органом не викладено в акті перевірки № 33/16-31-14-05-09/37469044 від 09.01.2018 року фактів проведення ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД збиткових операцій та невикористання придбаних робіт у власній господарській діяльності; фактів, які б свідчили про наявність у формі, змісті чи походженні первинних документів та податкових накладних № № 3, 4 від 30.11.2016 року, № № 17,18 від 29.12.2016 року, №№ 33, 34 від 28.02.2017 року дефектів, котрі б в силу статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та статті 44 Податкового кодексу України спричиняли втрату юридичної сили і доказовості; даних, які б у встановленому законом порядку підтверджували фіктивне підприємництво ТОВ ГЕЛІОС-СМ та недійсність договорів, укладених між ТОВ ГЕЛІОС-СМ та ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД ; відомостей про вчинення посадовими особами ТОВ ГЕЛІОС-СМ та ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на безпідставне набуття податкової вигоди, як то винесення обвинувальних вироків суду по кримінальному провадженню.

Суд зазначив, що відповідачем не подано документів на підтвердження тієї податкової інформації стосовно ТОВ ГЕЛІОС-СМ , яка зберігається в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, та яка була використана відповідачем в обґрунтування прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов'язання. З огляду на це, суд визнав такі відомості баз даних не підтвердженими допустимими доказами.

Такий документ як Результати опрацювання зібраної податкової інформації не передбачений Податковим кодексом України як доказ вчинення платником податків податкового правопорушення або здійснення фіктивного підприємництва.

Таким чином, використані відповідачем документи/бази даних за своїм призначенням об'єктивно не здатні підтвердити обставини відсутності у ТОВ ГЕЛІОС-СМ штатних працівників за трудовими договорами та найманих працівників за цивільно-правовими договорами, допусків, ліцензій, дозволів для виконання електромонтажних робіт тощо.

За таких обставин саме лише неподання ТОВ ГЕЛІОС-СМ податкової звітності форми 1-ДФ про кількість працюючих осіб не свідчить про відсутність у цього товариства працівників за трудовими та цивільно-правовими договорами.

Крім цього, законодавство не зобов'язує платника податків-замовника робіт (у даному випадку ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД ) вести облік та мати документацію стосовно працівників підрядної організації. Відповідна документація та облік має бути в наявності у виконавця робіт, тобто у контрагента позивача за договором - ТОВ ГЕЛІОС-СМ . Ці обставини мали бути перевірені контролюючим органом у контрагента позивача шляхом проведення зустрічної перевірки.

З приводу викладеного в акті перевірки доводу про відсутність в тексті договорів підряду № 05/01/1-2016 від 05.01.2016 року та № 216/12/30-121/01 від 30.12.2016 року посилання на залучення до виконання робіт субпідрядних організацій, суд зазначив, що така обставина не може бути визнана достатньою підставою для позбавлення платника права на податковий кредит.

Довід відповідача про те, що ТОВ ГЕЛІОС-СМ не звітується з травня 2017 року, суд вважає неспроможним, оскільки позивач мав взаємовідносини з цим товариством у листопаді, грудні 2016 року та лютому 2017 року. При цьому контролюючий орган не виявив порушень закону у визначенні ТОВ ГЕЛІОС-СМ податкових зобов'язань з податку на додану вартість за цей період. Наявні у матеріалах справи податкові декларації з податку на додану вартість за вказані звітні податкові періоди засвідчують факт декларування ТОВ ГЕЛІОС-СМ податкових зобов'язань по господарським операціям з позивачем. Обставина сплати податку до бюджету ТОВ ГЕЛІОС-СМ відповідачем не заперечувалася.

Аргумент відповідача про відсутність ТОВ ГЕЛІОС-СМ за своїм місцезнаходженням спростовується записами, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З урахуванням наведеного, суд не знайшов підстав для визнання доведеними суджень відповідача про нереальність господарських операцій, здійснених позивачем, та факту вчинення останнім податкового правопорушення.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач ГУ ДФС у Полтавській області, посилаючись порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що ТОВ ГЕЛІОС-СМ звітність форми 1-ДФ/іншу звітність, згідно якої можливо встановити наявну кількість працівників на підприємстві до контролюючого органу не подавало. Відсутні відомості про працюючих на підприємстві. Таким чином, наявна кількість працівників у ТОВ ГЕЛІОС-СМ не відповідає розрахунковій, що вказує на не можливість виконання даних робіт, згідно наданих до перевірки актів форми КБ-2В.

ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД до перевірки не надано документів, підтверджуючих наявність у ТОВ ГЕЛІОС-СМ необхідної кількості працівників відповідної кваліфікації та допусків, ліцензій, дозволів для виконання електромонтажних робіт та щодо залучення ТОВ ГЕЛІОС-СМ до виконання робіт субпідрядних організацій.

Доказів, яким чином працівники долучалися до роботи з підвищеною небезпекою ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД не надано.

Мета та доцільність залучення ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД до виконання сторонньої організації ТОВ ГЕЛІОС-СМ (без штату працівників, ліцензій, дозволів) не обґрунтована.

Звертає увагу на той факт, що ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД у період з 01.11.2016 року по 28.02.2017 року виконувало роботи на об'єктах лише одного контрагента-замовника - НВП ФЕРОЛІТ , маючи в штаті працівників, наявні та діючі ліцензії та дозволи на виконання робіт з підвищеною небезпекою.

При дослідженні ланцюга постачання ТОВ ГЕЛІОС-СМ , встановлено наступне: згідно проведеного аналізу баз даних ІС Податковий блок та бази даних ЄРПН зареєстрованих податкових накладних по ланцюгам постачання ТОВ ГЕЛІОС-СМ не встановлено придбання вищевказаних послуг (за період з 01.01.2016 року по час перевірки). ТОВ ГЕЛІОС-СМ здійснювало придбання ПММ (бензин автомобільний А-92, 95, паливо дизельне, газ вуглеводний скраплений марки БТ, оливи моторні, антифриз, тосол, паливо альтернативне А-95Е, газ скраплений).

Таким чином, чітко прослідковується обрив ланцюга постачання та неможливість надання/виконання послуг, що були придбані ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД у листопаді 2016 року - лютому 2017 року у ТОВ ГЕЛІОС-СМ на суму ПДВ 42.740,6грн., так як первинне введення в обіг (первинний продаж) послуг не підтверджується фактом (законним джерелом) реального їх походження (відсутнє дійсне формування активу) у ТОВ ГЕЛІОС-СМ .

Отже, згідно проведеного аналізу встановлено факти, які свідчать про те, що ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД по взаємовідносинах з ТОВ ГЕЛІОС-СМ здійснювало безтоварні операції з придбання послуг, які в дійсності не надавалися/не виконувалися, а лише полягали в документальному їх оформленні (в тому числі шляхом складання податкових накладних), а саме:

- відсутність у ТОВ ГЕЛІОС-СМ матеріально-технічної і технологічної можливості виконання робіт/надання послуг, трудових ресурсів;

- відсутність факту реального надання та можливості виконання послуг ТОВ ГЕЛІОС-СМ , засвідчує неможливість формування ТОВ ГЕЛІОС-СМ відповідного активу та доказує неможливість надання та здійснення електромонтажних робіт;

- по ланцюгу постачання ТОВ ГЕЛІОС-СМ здійснюється реалізація товарів/послуг невідомого походження, введеного ним в обіг завдяки оформленню недостовірних документів;

- нереальність первинного постачання (продажу) товару ТОВ ГЕЛІОС-СМ та його постачальниками по ланцюгу достачання доказує нереальність одержання (купівлі) ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД саме цих послуг/робіт.

В свою чергу, ТОВ ГЕЛІОС-СМ не мало необхідного людського ресурсу для виконання електромонтажних робіт (звітність форми 1-ДФ/іншу звітність, згідно якої можливо встановити наявну кількість працівників на підприємстві до податкового органу не подавало, відсутні відомості про працюючих на підприємстві) та не придбавало дані роботи у інших контрагентів.

Тобто, позивачем документально оформлено взаємовідносини із контрагентом, який не має штату працівників, ліцензій та відповідних дозволів.

Доводи ГУ ДФС у Полтавській області про фактичну відсутність операцій між ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД та ТОВ ГЕЛІОС-СМ ґрунтуються не на дефектах первинних документів, а на неможливості контрагентом виконати обсяг робіт, що оформлений документально.

Враховуючи вищевикладене, скаржник вважає, що ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми по взаємовідносинах з ТОВ ГЕЛІОС-СМ , чим порушено п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкового кредиту на загальну суму 42.741 грн,, в тому числі за листопад 2016 року сумі 14.338 грн., за грудень 2016 року сумі 10.806 грн., за лютий 2017 року сумі 17.597 грн.

Заперечуючи проти доводів та аргументів апеляційної скарги, покладених в обґрунтування її вимог, ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД зазначає, що усі договори, які укладені між ТОВ ГЕЛІОС-СМ та ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД , відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, ст. 180 ГК України щодо його змісту, жодне положення договору не суперечить інтересам держави та суспільства, не порушує будь-чиїх прав, ніким не оскаржувалися в судовому порядку, а тому є правомірними.

Крім того, ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, за яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Документи та докази підтверджують, і це було визнано судом першої інстанції, про реальність здійснення господарської діяльності ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД та ТОВ ГЕЛІОС-СМ та фактичного виконання самих договорів, досягнення кінцевої мети.

При цьому ніяких зауважень чи претензій до виконання умов договорів ТОВ ГЕЛІОС-СМ зі сторони ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД не виникало, а тому необхідності перевіряти порядок виконання самих робіт у замовника не було.

Окрім того, відзначає, що відсутність підтвердження у замовника трудових ресурсів та/чи виробничих потужностей контрагента для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт, у тому числі й по ПДВ. Також законодавство не зобов'язує платника податків- замовника робіт (у даному випадку ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД ) вести облік та мати документацію стосовно працівників підрядної організації. Відповідна документація та облік має бути в наявності у виконавця робіт, тобто у контрагента позивача за договором - ТОВ ГЕЛІОС-СМ .

Ці обставини мали бути перевірені контролюючим органом у контрагента позивача шляхом проведення зустрічної перевірки.

Щодо висновків відповідача (апелянта), то вони ґрунтуються на даних податкової, інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги ГУ ДФС у Полтавській області, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

За приписами статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ГУ ДФС у Полтавській області підлягає задоволенню, а судове рішення слід скасувати, з наступних підстав.

У відповідності до приписів п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 ПК України.

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу)

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

У відповідності до вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Судом установлено, що у період з 22.12.2017 року по 29.12.2017 року ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ГЕЛІОС-СМ за період з 01.11.2016 року по 28.02.2017 року.

За результатами перевірки складено акт № 33/16-31-14-05-09/37469044 від 09.01.2018 року, у якому зафіксовані порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок заниження податку на додану вартість на загальну суму 42.741,00 грн, у тому числі за листопад 2016 року в сумі 14.338,00 грн, грудень 2016 року в сумі 10.806,00 грн, лютий 2017 року в сумі 17.597,00 грн /а.с. 48-67, т. 1/.

Означених висновків контролюючий орган дійшов з огляду на неможливість виконання ТОВ ГЕЛІОС-СМ робіт з монтажу трансформатора в ТП-5 та монтажу високовольтних ячеек за договором № 221/11-16 від 01.11.2016 року, робіт з монтажу ТПЧ-400 та переносу ТПЧ-250 за договором № 282/12-16 від 01.12.2016 року, робіт з ремонту та монтажу двох магнітних сепараторів, ремонту печей опору, підключення трьох конвеєрів за договором № 19/02-17 від 01.02.2017 року, оскільки за Результатами опрацювання зібраної податкової інформації ТОВ ГЕЛІОС-СМ звітність форми 1-ДФ про кількість працюючих осіб до фіскального органу не подавало, а відтак інформація про наявність у цього товариства трудових ресурсів відсутня.

ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД також до перевірки не надало документи, які б підтверджували наявність у ТОВ ГЕЛІОС-СМ необхідної для виконання робіт кількості працівників відповідної кваліфікації, а також допуски, ліцензії і дозволи для виконання електромонтажних робіт та щодо залучення ТОВ ГЕЛІОС-СМ до виконання робіт субпідрядних організацій.

При дослідженні ланцюга постачання електромонтажних робіт за допомогою бази даних ІС Податковий блок та бази даних Єдиний реєстр податкових накладних встановлено обрив ланцюга постачання на ТОВ ГЕЛІОС-СМ , тобто це товариство не придбавало вказані роботи у інших осіб.

Також ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД не обґрунтувало мету та доцільність залучення до виконання підрядних робіт сторонньої організації - ТОВ ГЕЛІОС-СМ при тому, що у штаті ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД перебувають власні працівники відповідної кваліфікації, та підставу для такого залучення, враховуючи, що умовами договорів підряду № 05/01/1-2016 від 05.01.2016 року та № 216/12/30-121/01 від 30.12.2016 року, укладених між ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД та НВП ФЕРОЛІТ , не передбачено залучення до виконання робіт сторонніх організацій.

Окрім вказаного, ТОВ ГЕЛІОС-СМ з травня 2017 року до контролюючого органу не звітується та за місцезнаходженням не знаходиться.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000921405 від 23.01.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 53.426,25 грн /за основним платежем - 42.741,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10.685,25 грн/ /а.с. 27, т. 1/.

Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД , колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (подалі - Закон № 996-XIV) визначено, що під економічною вигодою розуміється потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. При цьому під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом ч.ч. 1 і 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм убачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (подалі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 Положення № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Наведені норми свідчать про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не відбувалось, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом установлено, що 01.11.2016 року між ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД (замовник) та ТОВ ГЕЛІОС-СМ (підрядник) укладено договір № 221/11-16, предметом якого є монтаж трансформатора в ТП-5 та монтаж високовольтних ячеек вартістю 86.025,60 грн, в тому числі ПДВ - 14.337,60 грн /а.с. 145, т. 1/.

На підтвердження виконання вказаного виду робіт позивачем надано засвідчені копії акта приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2016 року № 221/11/1, локального кошторису з розрахунком договірної ціни № 221/11-16/1, рахунку-фактуру № СФ-221/11-16/1 від 30.11.2016 року, акта приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2016 року № 221/11/2, локального кошторису з розрахунком договірної ціни № 221/11-16/2, рахунку-фактуру № СФ-221/11-16/2 від 30.11.2016 року, податкової накладної № 4 від 30.11.2016 року, податкової накладної № 3 від 30.11.2016 року, банківської виписки по рахунку /а.с. 146-153, 215-221, т. 1/.

01.12.2016 року між ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД (замовник) та ТОВ ГЕЛІОС-СМ (підрядник) укладено договір № 282/12-16, предметом якого є монтаж ТПЧ-400 та перенос ТПЧ-250 № 2 вартістю 64.836,00 грн, в тому числі ПДВ - 10.806,00 грн /а.с. 154, т. 1/.

На підтвердження виконання вказаного виду робіт позивачем надано засвідчені копії акта приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2016 року № 282/12-16-1, локального кошторису з розрахунком договірної ціни № 282/12-16-1, рахунку-фактуру № СФ-282/12-16-1 від 29.12.2016 року, акта приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2016 року № 282/12-16-2, локального кошторису з розрахунком договірної ціни № 282/12-16-2, рахунку-фактуру № СФ-282/12-16-2 від 29.12.2016 року, податкової накладної № 17 від 29.12.2016 року, податкової накладної № 18 від 29.12.2016 року, банківської виписки по рахунку /а.с. 155-163, 208, т. 1/.

01.02.2017 року між ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД (замовник) та ТОВ ГЕЛІОС-СМ (підрядник) укладено договір № 19/02-17, предметом якого є ремонт та монтаж двох магнітних сепараторів, ремонт печей опору, підключення трьох конвеєрів вартістю 105.582,00 грн, в тому числі ПДВ - 17.597,00 грн /а.с. 164, т. 1/.

На підтвердження виконання вказаного виду робіт позивачем надано засвідчені копії акта приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2017 року № 1- 19/02-17, локального кошторису з розрахунком договірної ціни № 1- 19/02-17, рахунку-фактуру № СФ-1- 19/02-17 від 28.02.2017 року, акта приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2017 року № 2-19/02-17, локального кошторису з розрахунком договірної ціни № 2- 19/02-17, рахунку - фактуру № СФ-2- 19/02-17 від 28.02.2017 року, акта приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2017 року № 3-19/02-17, локального кошторису з розрахунком договірної ціни № 3- 19/02-17, рахунку - фактуру № СФ-3- 19/02-17 від 28.02.2017 року, податкової накладної № 32 від 28.02.2017 року, податкової накладної № 33 від 28.02.2017 року, податкової накладної № 34 від 28.02.2017 року, банківської виписки по рахунку /а.с. 165-177, 201-205, т. 1/.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що наявні в матеріалах справи первинні документи в цілому відповідають вимогам до їх оформлення в розумінні Закону № 996-XIV та Положення № 88.

При цьому, колегія суддів зазначає, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Як установлено судовим розглядом, позивач у листопаді 2016 року - лютому 2017 року на підставі укладених договорів мало взаємовідносини ТОВ ГЕЛІОС-СМ щодо придбання ремонтних та монтажних робіт.

Відповідно до наданих до перевірки актів виконаних робіт форми КБ-2В в частині кількості людино-годин (2780 люд/год за лютий 2017 року) та кількості днів, в які ймовірно проводилися електромонтажні роботи, а саме:

- 20 робочих днів (лютий 2017 року - встановлено, що мінімальна кількість осіб, які повинні були б виконувати дані роботи для відпрацювання 2780 люд/год за 20 робочих днів становить - 17 осіб).

Згідно з аналізом баз даних ДФС, ТОВ ГЕЛІОС-СМ перебуває на обліку у Кіровоградській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, вид діяльності 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля. ТОВ ГЕЛІОС-СМ звітність форми 1-ДФ/іншу звітність до контролюючого органу не подавало, відомості про працюючих на підприємстві відсутня.

Відповідно до узагальненої податкової інформації щодо ТОВ ГЕЛІОС-СМ Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 22.02.2017 року № 32/11-23-12-02/40674299 за звітні періоди декларування ПДВ з 01.11.2016 року по 22.02.2017 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами, встановити місцезнаходження останнього та його службових осіб не уявилося можливим.

Мета та доцільність залучення ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД до виконання сторонньої організації ТОВ ГЕЛІОС-СМ (без штату працівників, ліцензій, дозволів) не обґрунтована, оскільки позивач у період з 01.11.2016 року по 28.02.2017 року виконував роботи на об'єктах лише одного контрагента-замовника НВП ФЕРОЛІТ , у підприємства у штаті перебувало 8-9 працівників, наявні діючі ліцензії та дозволи на виконання робіт з підвищеною небезпекою.

Згідно з аналізом бази даних ІС Податковий блок та бази даних ЄРПН зареєстрованих податкових накладних по ланцюгам постачання ТОВ ГЕЛІОС-СМ не встановлено придбання послуг (за період з 01.01.2016 року по теперішній час), що реалізовані на адресу ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД . ТОВ ГЕЛІОС-СМ здійснювало придбання ПММ (бензин автомобільний А-92, 95, паливо дизельне, газ вуглеводний скраплений марки БТ, оливи моторні, антифриз, тосол, паливо альтернативне А-93Е, газ скраплений).

В умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суд звертався до ТОВ СІГМА Україна з пропозицією надання доказової бази, яка б підтверджувала наявність у його контрагентів трудових, майнових і технічних ресурсів (у тому числі, аутсортинг, аутстаффінг, оренда, лізинг тощо) у період поставок товарно-матеріальних цінностей, який був охоплений перевіркою.

Колегія суддів зазначає, що доказів можливості залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або у іншій не забороненій законом формі у період поставок товарно-матеріальних цінностей, що був охоплений перевіркою, суду не надано.

За наведених обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 23.01.2018 року № 0000921405, яким підприємству на підставі акту перевірки № 33/16-31-14-05-09/37469044 від 09.01.2018 року за встановлені порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України і заниження податку на додану вартість, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 53426,25 грн.

Оскільки означенні обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу ГУ ДФС в Полтавській області, скасовує судове рішення, та приймає нове про відмову у задоволенні вимог ТОВ ПРОМ-АПГРЕЙД .

Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині < > є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справами, неправильне застосування норм матеріального (пункти перший, четвертий частини першої статті 317 КАС України).

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМ-АПГРЕЙД .

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк А.П. Бенедик Постанова у повному обсязі складена і підписана 03 травня 2019 року.