Ухвала

від 02.05.2019 по справі 826/11871/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11871/18                                                                               УХВАЛА про залишення апеляційної скарги без руху   02 травня 2019 року                                                                                   м. Київ            Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Горяйнов А.М., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промкріплення» до Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Головне управління ДФС у м. Києві 15 квітня 2019 року вдруге направило апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2018 року. У відповідності до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду – протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2018 року було прийняте в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно з ч. 2 ст. 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Копія рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2018 року була вручена скаржнику 13 грудня 2018 року. Отже, Головне управління ДФС у м. Києві мало б право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у разі подачі апеляційної скарги у строк до 14 січня 2019 року. Разом з тим, дана апеляційна скарга була направлена до суду лише 15 квітня 2019 року. Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу. В апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що Головне управління ДФС у м. Києві у межах встановленого законом строку зверталося до суду із апеляційної скарги, яку було повернуто з підстав ненадання документа про сплату судового збору. Також скаржник зазначив, що пропуск строку на апеляційне оскарження зумовлений реформуванням органів Державної фіскальної служби України. З матеріалів справи вбачається, що Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві 14 січня 2019 року подало апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2018 року. Ухвалами суду від 07 лютого 2019 року було відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору та залишено апеляційну скаргу без руху з підстав ненадання документа по сплату судового збору в розмірі 5286 грн 00 коп. Відповідач у встановлений строк не усунув зазначений недолік апеляційної скарги, у зв'язку з чим ухвалою суду від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу було повернуто  скаржнику. Головне управління ДФС у м. Києві 15 квітня 2019 року повторно направило до суду апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Відповідач зазначає, що повторна апеляційна скарга була подана в межах граничного річного строку, передбаченого ч. 2 ст. 299 КАС України. У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки. Перевіряючи обґрунтованість доводів клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження враховую, що саме по собі звернення до суду в межах встановленого строку із апеляційною скаргою, яка була повернута судом, не є достатньою і безумовною підставою для визнання поважними причин пропуску строку апеляційного оскарження при зверненні з повторною апеляційною скаргою до закінчення річного строку. Разом з тим, повернення апеляційної скарги не є перешкодою для повторного апеляційного оскарження судового рішення за умови усунення підстав, які зумовили її повернення та за наявності поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження. Наявність об'єктивних перешкод для усунення недоліків апеляційної скарги може бути підставою для поновлення строку апеляційного оскарження у разі невідкладного звернення до суду з повторною апеляційною скаргою після усунення таких перешкод. Надаючи оцінку доводам податкового органу, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 квітня 2018 року у справі № 815/3029/17 щодо умов, за яких причини пропуску строку апеляційного оскарження можуть вважатися поважними. У вказаній постанові зазначено, що належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на касаційне оскарження у даній справі у найкоротші строки. Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Враховуючи зміст доводів щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження, вважаю, що скаржник повинен був надати суду письмові докази, які підтверджують: -          відсутність коштів на рахунку Головного управління ДФС у м. Києві починаючи з дати податі апеляційної скарги вперше по день закінчення строку усунення недоліків апеляційної скарги, встановленого ухвалою суду від 07 лютого 2019 року;           -          вжиття заходів, спрямованих на виконання вимог ухвали суду від 17 січня 2019 року в установлений строку, а також на отримання коштів для сплати судового збору. Разом з тим, до апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження Головне управління ДФС у м. Києві не приєднало зазначених доказів. У матеріалах справи такі докази також відсутні. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтоване також тим, що операції на рахунку Головного управління ДФС у м. Києві були заблоковані у зв'язку із надходженням на виконання виконавчих документів про безспірне списання коштів. Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, колегія суддів враховує, що з 16 березня 2018 року набули чинності зміни до п. 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі – Порядок), відповідно до яких зупинення операцій по рахунках органами Державного казначейства України не є перешкодою для проведення такого платежу, як сплата судового збору. У відповідності до п. 25 Порядку безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку, крім платежів: за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України; із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору; за видатками спеціального фонду відповідного бюджету на оплату праці та нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв; з рахунків із спеціальним режимом використання; за рахунок позик/грантів за міжнародними договорами; у випадку, встановленому абзацом другим пункту 30 цього Порядку. Таким чином, починаючи із 16 березня 2018 року Головне управління ДФС у м. Києві мало можливість сплачувати судовий збір навіть у разі зупинення операцій на рахунках відповідно до листів Державної казначейської служби України. Крім того відповідач у якості підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження послався на структурну реорганізацію ДФС у рамках комплексної реформи ДФС. Надаючи оцінку зазначеному доводу податкового органу, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24 січня 2019 року у справі № 826/15518/17. Верховний Суд зазначив, що з огляду на приписи  ст. 44 КАС України    відповідач, який діє як суб'єкти владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Відповідач в особі свого керівника, який, в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності податкового органу, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно-позовної роботи з урахуванням, окрім іншого, структурних особливостей установи, зокрема, процесу її реорганізації, обсягу навантаження на працівників та перерозподілу їх службових обов'язків, кадрових питань та пов'язаних із цим факторів, а тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку    апеляційного оскарження (реструктуризація податкового органу) не можна визнати поважними, оскільки вони не пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судових рішень. Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованими, а причини пропуску такого строки – неповажними. Згідно з ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Також скаржник не надав до суду документ про сплату судового збору у розмірі 5286 грн 00 коп., визначеному ухвалою суду від 07 лютого 2019 року. У відповідності до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. З огляду на викладене приходжу до висновку про те, що апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві слід залишити без руху та надати скаржнику час для підготовки заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, а також надання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 5286 грн 00 коп. Реквізити для сплати судового збору з: отримувач – УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) – 38004897; банк отримувача – Казначейство України (ЕАП); код банку (МФО) – 899998; номер рахунка – 34312206081055; код класифікації доходів бюджету – 22030101. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 169, 293, 295, 296, 298 КАС України, – УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промкріплення» до Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії – залишити без руху. Встановити Головному управлінню Державної фіскальної служби у м. Києві строк для усунення вказаних недоліків – десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.   Суддя                                                                                                     А.М. Горяйнов