Ухвала

від 04.09.2019 по справі 826/11871/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 вересня 2019 року

Київ

справа №826/11871/18

адміністративне провадження №К/9901/25064/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 у справі №826/11871/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промкріплення до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у місті Києві 29.08.2019 звернулося з касаційною скаргою та клопотанням про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 у справі №826/11871/18 до Верховного Суду.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 14 частини 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема, судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання судових рішень; засади організації та діяльності адвокатури.

Закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов`язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим органом влади), або безпосередньо народом.

Статтею 75 Конституції України визначено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Відповідно, виключно у Верховної Ради України наявні повноваження приймати закони.

Стаття 1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Отже, виключно Кодекс адміністративного судочинства України встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах без будь-яких виключень.

Статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право сторони, третьої особи в адміністративній справі, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

При цьому, за змістом частин першої та третьої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи - юридичних осіб мають бути підтверджені довіреністю юридичної особи, яка від її імені видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Цією ж статтею Кодексу адміністративного судочинства України (частина шоста) встановлено, що відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Отже, у разі участі юридичної особи у судовому процесі через представника, на підтвердження повноважень останнього має бути подано оригінал довіреності, виданий за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, або ж її копія, засвідчена у визначеному саме законом порядку.

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України (єдиний нормативно-правовий акт, який встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах) чітко визначено, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника, або представника, повноваження якого, підтвердженні довіреністю, яка видана за підписом керівника.

Право підписати довіреність або право засвідчити її іншими посадовими особами повинно бути встановлено законом або установчими документами.

На законодавчому рівні не закріплено право підписувати довіреність (на представництво в судах у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України) іншими посадовими особами податкового органу, окрім керівника, відповідно ніхто крім керівника не має можливості підписати, та відповідно, засвідчити довіреність.

Щодо підтвердження повноважень установчими документами, то у Головного управління ДФС у місті Києві, як територіального органу Державної фіскальної служби України (тобто центрального органу виконавчої влади) зазначені документи відсутні.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, касаційна скарга від імені Головного управління ДФС у місті Києві підписана ОСОБА_1 , як представником, на підтвердження повноважень якого надано копію довіреності, засвідчену заступником начальника Головного управління ДФС у місті Києві ОСОБА_2 на підставі наказу від 21.03.2019 №3562 Про право підпису документів . Втім, жодних доказів щодо уповноваження цієї посадової особи на вчинення таких дій від імені суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України (згідно закону, установчих документів) суду касаційної інстанції не надано.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДФС у місті Києві підписана представником заявника за відсутності належних доказів на підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва.

Враховуючи вимоги пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України, суд не вбачає підстав для прийняття до розгляду вказаної касаційної скарги, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 169, 248, 327, 332, 355, 359 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 у справі №826/11871/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промкріплення до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

І.Я. Олендер

Суддя Верховного Суду