Рішення
від 03.05.2019 по справі 513/10/19
САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/10/19

Провадження № 2/513/248/19

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2019 року Саратський районний суд Одеської області у складі :

Головуючого судді - Тончевої Н.М.,

за участю секретаря - Коротаєвої О.В .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Сарата у спрощенному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Саратське лісове господарство про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства Саратське лісове господарство , в якому просить стягнути з останнього на її користь середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 79652 гривні 17 копійок, індексацію в розмірі 681 гривня 26 копійок, моральну шкоду в розмірі 18000 гривень.

В обгрунтування позову зазначила, що 22 квітня 2016року Саратським районним судом Одеської області було розглянуто цивільну справу № 513/1083/15-ц за її, ОСОБА_1 позовом до Державного підприємства Саратське лісове господарство про стягненні допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, індексації ненарахованої та невиплаченої допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку та позов задоволено: стягнуто з державного підприємства Саратське лісове господарств на її користь допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі 1938 (одна тисяча девятсот-тридцять вісім) гривень 70 копійок, індексацію заробітної плати у розмірі 1607 (одна тисяча шістсот сім) гривень 18 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 106736 (сто шість тисяч сімсот тридцять шість) гривень 37 копійок а також стягнуто судовий збір у розмірі 1378 гривень.

Так, зазначене рішення набрало законної сили після апеляційного та касаційного оскарження відповідачем тільки 11 липня 2018року.

Та лише 23 листопада 2018року Державне підприємство Саратське лісове господарство виплатило належні їй при звільнені суми, у тому числі її середньомісячний заробіток за весь час затримки по день ухвалення Саратським районним судом Одеської області рішення від 22.04.2016року у справі № 513/1083/15-ц, тобто з 08.11.2012року по 22.04.2016рік.

Тож, позивачка зазначила, що оскільки фактично Державне підприємство Саратське лісове господарство розрахувалось з нею тільки 23 листопада 2018 року, то відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство , установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тобто, Державне підприємство Саратське лісове господарство повинно виплатити їй її середній заробіток за період невиплати їй належних при звільненні сум, після ухвалення Саратським районним судом Одеської області рішення від 22.04.2016року у справі 513/1083/15-ц, тобто за період з 23.04.2016року по 23.11.2018року.

Крім того, зазначила, що Державне підприємство Саратське лісове господарство на виконання рішення Саратського районного суду Одеської області від 22.04.2016року у справі 513/1083/15-ц виплатило їй індексацію заробітної плати за період з 08.11.2012року по 22.04.2016року, вважає , що останнє повинно виплатити їй індексацію заробітної плати за період з 23.04.2016року по 23.11.2018року.

Також, зазначила, що порушення відповідачем її законних прав на оплату праці призвели до моральних страждань, інших негативних змін, що відбулися в її свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення її трудових прав, що призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагало від неї зусиль для організації її життя.

Позивач до судового засідання не з`явилась, надала заяву в якій просила розглянути справу у її відсутності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Не заперечувала розглянути справу у заочному порядку.

Відповідач до судового засідання не з`явився. Сповіщався судом належним чином. Надійшла заява на розгляд суду про те, що Державне підприємство Саратське лісове господарство вважає позов необгрунтованим, а вимоги безпідставними, оскільки рішення Саратського районного суду від 22.04.2016року виконано підприємством у повному обсязі.

Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством Саратське лісове господарство та 07.11.2012року була звільнена з займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.8-9).

В день звільнення позивача відповідачем не було здійснено позивачеві виплати всіх сум, що належать йому від підприємства в день його звільнення, а також позивачеві не виплачено його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 1ст. 117 КЗпП України,- в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості сум належних при звільненні роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.

Невиконання роботодавцем вимог ст.116 КЗпП України є триваючим правопорушенням, тому звільнений працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог за ст.117 зазначеного Кодексу й моментом припинення правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, у тому числі й за рішенням суду (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22.01.2014 року у справі №6-159цс13).

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, визначені ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 зазначеного Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від такої відповідальності (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29.01.2014 року у справі №6-144цс13).

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок власника або уповноваженого ним органу щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення остаточного розрахунку, вина підприємства.

При цьому, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум ( Постанова Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 331/4222/16-ц).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 від 08.02.1995 р.,- нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в п. 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці ,- задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України,- обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 22.04.2016року позов ОСОБА_1 до державного підприємства Саратське лісове господарство про стягнення допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, індексації не нарахованої та невиплаченої допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено у повному обсязі . Стягнуто з державного підприємства Саратське лісове господарство на користь ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі 1938 (одна тисяча девятсот-тридцять вісім) гривень 70 копійок, індексацію заробітної плати у розмірі 1607 (одна тисяча шістсот сім) гривень 18 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 106736 (сто шість тисяч сімсот тридцять шість) гривень 37 копійок а також стягнуто судовий збір у розмірі 1378 гривень. (а.с.10-12).

До того ж, зазначеним рішенням при розгляді справи встановлено, що два останні місяці перед звільненням її заробітна плата складала ( вересень 2012року - 2025, 55 гривень, жовтень 2418 гривень) :43 робочі дні за два місяці = 123 гривні 11 копійок ( середньоденна заробітна плата).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30 вересня 2016року рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ДП Саратське лісове господарство про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку змінено шляхом зменшення стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку з 106 736, 37 гривень до 4000 гривень. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11.07.2018року рішення апеляційного суду Одеської області від 30.09.2016року скасовано, рішення Саратського районного суду Одеської області від 22 квітня 2016року залишено в силі.

Тож, рішення Саратського районного суду Одеської області набрало законної сили 11.07.2018року.

Фактичний розрахунок з позивачем проведено 23.11.2018 р., що підтверджується випискою по особовому рахунку, відкритому на ім`я позивача у АТ КБ Приватбанк (а.с.39).

Тож, період затримки розрахунку при звільненні позивача на дату фактичного розрахунку, тобто з 22.04.2016р. по 23.11.2018 р., становить 647 робочих днів, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 79 652,17гривень ( 123, 11 грн. х 647 робочих дів) з утриманням з цієї суми встановлених законом податків і зборів.

Крім того, компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться підприємством згідно зі ст. 34 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 р. № 2050-ІП та Постановою КМУ від 21.02.2001р. №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" у разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. Компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу, за відповідний місяць (після утримання податку й обовязкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення компенсації.

Приріст індексу інфляції за період невиплати допомоги для оздоровлення при на мені щорічної відпустки за період роботи з 20.10.2011 по 19.10.2012 складає добу місячних індексів з квітня 2016 року по листопад 2018 року.

1,035 * 1,001 * 0,998 * 0,999 * 0,997 * 1,018 * 1,028 * 1,018 * 1,009 * 1,011 * 1,010*1,018 * 1,009 * 1,013 * 1,016 * 1,002 * 0,999 * 1,020 * 1,012 * П009 * 1,010 * 1,015 * 1,009*1,011 * 1,008 * 1,0 * 1,0 * 0,993 * 1,0 * 1,019 * 1,017 = 1,3514 * 100 = 135,14 %

135,14%-100% = 35,1

Величина приросту споживчих цін складає: 35,1

Тож, сума індексації заробітної платні за період з 23.04.2016 року по 23.11.2018року складає : 681, 26 ( 1938, 7 х35,1/100) грн.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Суд вважає, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди ґрунтується на вимогах ст. 237-1 КЗпП України, якою передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При вирішенні питання щодо розміру суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд враховує, що діями відповідача позивачу спричинені моральні страждання, оскільки порушені його трудові права.

Разом з тим, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині в розмірі 500 гривень.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 983( дев`ятсот вісімдесят три) гривні.

Керуючись ст.10, 14, 57, 60, 141, 212, 213, ЦПК України, ст.ст. 47, 115,116,117 КЗпП України, ст. 33, 34 Закону України Про оплату праці , постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, Постановою Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати №100 від 08 лютого 1995 року,

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства Саратське лісове господарство про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства Саратське лісове господарство (68200, Одеська область, смт Сарата вул. Котовського, 1, код ЄДРПОУ 00992585, ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати у розмірі 681 ( шістсот вісімдесят одну) гривню 26 копійок та середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 79652 ( сімдесят дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят дві) гривні 17 копійок (з подальшим відрахуванням прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів).

Стягнути з державного підприємства Саратське лісове господарство (68200, Одеська область, смт Сарата вул. Котовського, 1, код ЄДРПОУ 00992585, ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 500( п`ятсот) гривень.

Стягнути з державного підприємства Саратське лісове господарство (68200, Одеська область, смт Сарата вул. Котовського, 1, код ЄДРПОУ 00992585, ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 983( дев`ятсот вісімдесят три) гривні.

Відповідач має право подати до Саратського районного суду Одеської області письмову заяву про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення та має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Одеського апеляційного суду . Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н. М. Тончева

СудСаратський районний суд Одеської області
Дата ухвалення рішення03.05.2019
Оприлюднено05.05.2019
Номер документу81516851
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —513/10/19

Рішення від 03.05.2019

Цивільне

Саратський районний суд Одеської області

Тончева Н. М.

Ухвала від 21.03.2019

Цивільне

Саратський районний суд Одеської області

Тончева Н. М.

Ухвала від 14.03.2019

Цивільне

Саратський районний суд Одеської області

Тончева Н. М.

Ухвала від 14.01.2019

Цивільне

Саратський районний суд Одеської області

Тончева Н. М.

Ухвала від 08.01.2019

Цивільне

Саратський районний суд Одеської області

Тончева Н. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні