Постанова

від 25.04.2019 по справі 686/5506/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/5506/18

Провадження № 22-ц/4820/178/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Купельського А.В. (суддя-доповідач),

Спірідонової Т.В., Янчук Т.О.

секретар судового засідання Журбіцького В.О.

за участю учасників справи: представники апелянта ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гречани на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2018 року (суддя Стефанишин С.Л.) у цивільній справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гречани до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок,

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року СТОВ Агрофірма Гречани , звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №532 від 29 вересня 1998 року "Про передачу земель у колективну власність АТЗТ "Гречани", правонаступником якого є СТОВ "Агрофірма "Гречани", було передано у колективну власність земельну ділянку загальною площею 160 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі цього рішення товариству було видано державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_5. 28 серпня 2013 року Хмельницькою міською радою прийнято рішення №70 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29 вересня 1998 року №532", а саме викладено п.1 в наступній редакції: передати у власність СТОВ "Агрофірма "Гречани", що є правонаступником АСТЗТ "Гречани", земельні ділянки: по АДРЕСА_2, площею 3,1800 га, цільове призначення - несільськогосподарські угіддя (господарський двір), по вул. Лезневській, площею 0,1266 га, цільове призначення - несільськогосподарські угіддя (господарський двір), по АДРЕСА_1, площею 37,3102 га, цільове призначення - несільськогосподарські угіддя, землі тимчасової консервації, залуження; доповнено п.1 підпунктом наступного змісту: 1.1. передати в запас міста земельні ділянки: по АДРЕСА_1 площею 17,0 га, по АДРЕСА_3 площею 2,1 га".

У подальшому, на підставі вищезгаданого рішення №70 земельна ділянка СТОВ "Агрофірма "Гречани" по АДРЕСА_1 була зареєстрована з площею 37,3102 га та поділена на окремі земельні ділянки, в тому числі, площею 3 га (кадастровий номер НОМЕР_4), площею 3 га (кадастровий номер НОМЕР_3), площею 1,6 га (кадастровий номер НОМЕР_2), площею 1,2 га (кадастровий номер НОМЕР_1).

Вказані обставини підтверджуються листом управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області від 11 жовтня 2016 року, а крім того - судовими рішеннями у господарській справі №924/668/16.

Після вищезазначеного поділу усі земельні ділянки були відчужені. Зокрема, 19 грудня 2014 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєвим Ю.В. було посвідчено чотири договори купівлі-продажу, за якими відповідачі набули чотири земельні ділянки:

- згідно договору купівлі-продажу №2187 ОСОБА_6 - земельної ділянки площею 1,6 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2;

- згідно договору купівлі-продажу №2188 ОСОБА_6 - земельної ділянки площею 1,2 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1;

- згідно договору купівлі-продажу №2189 ОСОБА_8 - земельної ділянки площею 3 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_4;

- згідно договору купівлі-продажу №2190 ОСОБА_8 - земельної ділянки площею 3 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3.

Вказані договори купівлі-продажу, на переконання позивача, не відповідають вимогам чинного законодавства. Позивач зазначав, що в результаті тривалих судових процесів було встановлено, що усі дії, вчинені від імені СТОВ "Агрофірма "Гречани" ОСОБА_10 та ОСОБА_11, є протиправними, оскільки вони ніколи не були учасниками товариства (судові рішення у справах №924/182/15 та №924/106/17). Такими діями є і прийняття рішення про відчуження земельних ділянок і укладення спірних договорів купівлі-продажу.

Крім встановлення факту неправомірності дій псевдоучасників товариства, встановленим є і факт протиправності самого рішення Хмельницької міської ради №70 (рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 листопада 2016 року у справі №924/817/16, залишене в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26 січня 2017 року).

Вищезазначені земельні ділянки є складовою земельної ділянки, яка залишилась не розпайованою землею, що надавалась у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При видачі державного акту жодних рішень щодо поділу та зміни її цільового призначення у визначеному земельним законодавством порядку не приймалось. Тобто, по факту спірні земельні ділянки є складовою частиною земельної ділянки площею 79,10 га, згідно державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_5.

У зв'язку з тим, що поділ земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому та її подальша реалізація вчинені з порушенням норм чинного законодавства, СТОВ Агрофірма Гречани просило суд визнати недійсними договори купівлі-продажу №№ 2187, 2188, 2189, 2190, що посвідчені 19 грудня 2014 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєвим Ю.В.:

-земельної ділянки площею 1,6 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2;

-земельної ділянки площею 1,2 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1;

-земельної ділянки площею 3 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_4;

-земельної ділянки площею 3 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3. Судові витрати - покласти на відповідачів.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 20 березня 2018 року за заявою позивача на вказані вище земельні ділянки накладено арешт.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, СТОВ Агрофірма Гречани в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вважає, що суд прийняв рішення із рядом порушень норм матеріального та процесуального права, що призвело не лише до прийняття незаконного рішення, а й до порушення прав СТОВ Агрофірма Гречани та майнових прав учасників цього товариства.

Посилається на те, що судом грубо порушено процесуальну норму, а саме ч. 4 ст. 82 ЦПК України, яка вказує на те, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Рішеннями у господарських справах №№ 924/182/15, 924/668/16, 924/817/16, які набрали законної сили, встановлено, що земельна ділянка, яка перебувала у власності товариства, є землею для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а рішення щодо зміни цільового призначення не приймали, отже, неправомірним є відчуження земельних ділянок, оскільки вони є землями, вилученими з цивільного обороту.

За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції не лише не застосував преюдицію, а й намагався спростувати встановлені судами касаційної інстанції (в інших справах) обставини.

Суд першої інстанції неправомірно встановив, що зміна цільового призначення землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва була проведена законно, тому для задоволення позову не знайшов підстав. Однак, на думку апелянта, в даному випадку суд не врахував заборону Земельного кодексу України щодо зміни цільового призначення земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Враховуючи пряму заборону законодавства на реалізацію та зміну цільового призначення земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, спірні правочини по своїй природі є навіть не оспорюваними, а нікчемними, в силу приписів ст. 216 та ч. 2 ст. 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Крім того, у рішенні зазначені обставини, які не відповідають дійсності. Так, суд посилається на те, що постановою Вищого господарського суду України від 25 травня 2017 року було скасовано рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 листопада 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26 січня 2017 року. Проте, суд не взяв до уваги, що постановою Верховного Суду України від 20 лютого 2018 року зазначену вище постанову ВГСУ було скасовано, а рішення судів першої та апеляційної інстанції було залишено в силі.

За доводами апеляційної скарги судом не було враховано, що в рішенні Хмельницької міської ради №70 від 28 серпня 2013 року не йшлось ні про поділ земельної ділянки, ні про зміну цільового призначення (в передбачений законодавством спосіб), а тому посилання на це рішення №70 є необґрунтованим та не пояснює підстави внесення до Державного земельного кадастру земельних ділянок із призначенням, відмінним від товарного сільськогосподарського виробництва, та площ, відмінних від вказаних в чинному державному акті на право колективної власності на землю серії НОМЕР_5 від 29 жовтня 1998 року.

Крім того, товариство вважає невірним твердження суду стосовно повноважень директора, адже висновки суду в даному випадку прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені матеріали справи, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням усіх норм матеріального та процесуального права, а скарга СТОВ Агрофірма Гречани задоволенню не підлягає. Скаржник у своїх доводах не може посилатись на прийняті рішення у справі №924/817/16 як такі, що набрали законної сили та є обов'язковими до виконання.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 28 серпня 2013 року Хмельницькою міською радою прийнято рішення №70 Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29.09.1998 року № 532 Про передачу земель у колективну власність АТЗТ Гречани , а саме: викладено п. 1 в наступній редакції:

1. Передати у власність сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гречани (ідентифікаційний код 05529646), що є правонаступником АСТЗТ Гречани , земельні ділянки: по АДРЕСА_2, площею 3,1800 га, цільове призначення - несільськогосподарські угіддя (господарський двір); по вул. Лезневській, площею 0,1266 га, цільове призначення - несільськогосподарські угіддя (господарський двір); по АДРЕСА_1, площею 37,3102 га, цільове призначення - несільськогосподарські угіддя, землі тимчасової консервації, залуження ;

доповнено п.1 підпунктом наступного змісту:

1.1. передати в запас міста земельні ділянки: по АДРЕСА_1 площею 17,0 га; по АДРЕСА_3 площею 2,1 га (а. с. 13).

Відповідно до листа Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області у подальшому за заявами від 28.10.2014 року на підставі відповідно поданої документації із землеустрою земельна ділянка по АДРЕСА_1, площею 37,3102 га, була поділена на окремі земельні ділянки, у тому числі: площею З га (кадастровий номер НОМЕР_4), площею З га (кадастровий номер НОМЕР_3), площею 1,6 га (кадастровий номер НОМЕР_2), площею 1,2 га (кадастровий номер НОМЕР_1) (а. с. 18).

На зазначені земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гречани видано Реєстраційною службою Хмельницького міськрайонного управління юстиції: свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14.11.2014 року, індексний номер 29516555 - на земельну ділянку площею 1,6 га (кадастровий номер НОМЕР_2); свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14.11.2014 року, індексний номер 29519376 - на земельну ділянку площею 1,2 га (кадастровий номер НОМЕР_1); свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17 листопада 2014 року, індексний номер 29566011 - на земельну ділянку площею З га (кадастровий номер НОМЕР_4); свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17.11.2014 року, індексний номер 29562930 - на земельну ділянку площею З га (кадастровий номер НОМЕР_3).

18.12.2014 року проведені загальні збори учасників СТОВ Агрофірма Гречани , за результатами яких було вирішено: з метою поповнення обігових коштів товариства здійснити відчуження усіх належних товариству на праві власності, земельних ділянок у м. Хмельницькому по АДРЕСА_1.

19.12.2014 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гречани в особі директора ОСОБА_10 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєвим Ю.В. (а. с. 14).

Відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.3 договору продавцем передано у власність покупця, а покупцем прийнято у власність земельну ділянку площею 1,6 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, із наступною характеристикою земельної ділянки: площа - 1,60000 га, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, несільськогосподарські угіддя, землі тимчасової консервації, залуження; кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2. Земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 29516555, виданого Реєстраційною службою Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області 14.11.2014 року (а. с. 15).

19.12.2014 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гречани в особі директора ОСОБА_10 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєвим Ю.В. (а. с. 14).

Відповідно до п.1.1, 1.2, 1.3 договору продавцем передано у власність покупця, а покупцем прийнято у власність земельну ділянку площею 1,2 га, яка знаходиться за адресою: Хмельницька область, вул. Західно-Окружна, із характеристикою: площа - 1,2000 га, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, несільськогосподарські угіддя, землі тимчасової консервації, залуження; кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1. Земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 29519376, виданого Реєстраційною службою Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області 14.11.2014 року (а. с. 15).

19.12.2014 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гречани в особі директора ОСОБА_10 (продавець) та ОСОБА_8 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєвим Ю.В. (а. с. 16).

Відповідно до п.1.1, 1.2, 1.3 договору продавцем передано у власність покупця, а покупцем прийнято у власність земельну ділянку площею 3 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя, землі тимчасової консервації, залуження, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4. Земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 29566011, виданого Реєстраційною службою Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області 17.11.2014 року (т. 2 а. с. 1).

19.12.2014 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гречани в особі директора ОСОБА_10 (продавець) та ОСОБА_8 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лаврентьєвим Ю.В. (а. с. 17).

Відповідно до п.1.1, 1.2, 1.3 договору продавцем передано у власність покупця, а покупцем прийнято у власність земельну ділянку площею З га, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, несільськогосподарські угіддя, землі тимчасової консервації, залуження, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3. Земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 29562930, виданого Реєстраційною службою Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області 17.11.2014 року (а. с. 17).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.11.2016 року (справа №924/817/16) визнано недійсним рішення двадцять сьомої сесії Хмельницької міської ради №70 Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29.09.1998 року № 532 Про передачу земель у колективну власність АТЗТ Гречани та його скасовано (а. с. 19 - 22).

Вказане судове рішення залишено в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2017 року скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року та рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2016 року (справа № 924/817/16) та провадження у справі припинено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що відповідачі діяли недобросовісно, знали або за всіма обставинами не могли не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства чи про відсутність в нього необхідного обсягу повноважень та незаконність рішення Хмельницької міської ради №70.

Неправомірними та необґрунтованими суд першої інстанції визнав твердження представника позивача щодо відсутності правових підстав у товариства для відчуження спірних земельних ділянок, оскільки право власності СТОВ Агрофірма Гречани на спірні земельні ділянки підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, які в установленому порядку недійсними не визнано.

Місцевий суд не взяв до уваги посилання позивача на те, що рішення Хмельницької міської ради №70 від 28 серпня 2013 року в судовому порядку визнано незаконним та скасовано. При цьому суд послався на постанову Вищого господарського суду України від 25 травня 2017 року, якою скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26 січня 2017 року та рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 листопада 2016 року, де провадження у справі №924/817/16 припинено.

За висновками суду позивачем не доведено та не представлено доказів щодо порушення його прав, внаслідок чого позов визнано необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в позові суд скасував заходи забезпечення позову - накладення арешту на спірні земельні ділянки.

З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України .

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Відповідно до частин 1-3 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними вищевказаних договорів купівлі-продажу, позивач посилався на визнання судом недійсним рішення Хмельницької міської ради від 28 серпня 2013 року №70 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29 вересня 1998 року №532" та те, що уповноваженими особами товариства земельні ділянки відчужувались на шкоду товариства неуповноваженим на підписання договорів директором ОСОБА_10 і ОСОБА_11 без зміни цільового призначення земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2 , 80 , 91 , 92 ЦК України ).

При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України ).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Крім того, управління товариством також здійснюють його органи загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України ). За системним аналізом норм ЦК України (статті 99, 145, 147), ГК України (стаття 89), Закону України Про господарські товариства (статті 58, 59, 62, 63) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому частиною четвертою статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак закон ураховує, що питання щодо визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій відноситься до внутрішніх взаємовідносин юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 ЦК України містить виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203 , 241 ЦК України ). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом з тим обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України .

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України ).

За таких обставин, з урахуванням норм статті 98 ЦК України та приписів статей 92 , 203 , 215 , 241 цього Кодексу , рішення загальних зборів учасників товариства є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності товариства, вони мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Таким чином, якщо суд визнає недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, воно є недійсним з моменту його прийняття.

Проте для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства (директором) з третьою особою, з огляду на порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом визнане недійсним у судовому порядку рішення загальних зборів учасників товариства про обрання (призначення) виконавчого органу, згідно з яким виконавчий орган діяв на момент укладення договору.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року у справі №6-72цс17 та від 13.03.2017 року у справі №6-147цс17.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представником позивача не надано доказів того, що відповідачі діяли недобросовісно, знали або за всіма обставинами не могли не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства чи про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень.

Необґрунтованим є твердження позивача щодо продажі землі без зміни її цільового призначення.

Згідно із ст.19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення визначені як окрема категорія земель. Землями сільськогосподарського призначення Кодекс визнає землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Наведене свідчить, що визначення поняття "землі сільськогосподарського призначення" насамперед пов'язано з використанням їх для такої цілі, як виробництво сільськогосподарської продукції, що зумовлено їх природними властивостями.

Стаття 22 Земельного кодексу України визначає види використання сільськогосподарських земель, які відповідають їх цільовому призначенню, та осіб, які мають право на отримання таких земель у власність та у користування.

Згідно частини 1 статті 23 Земельного кодексу України землі повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Пріоритетність правового режиму цих земель передбачає необхідність їх цільового використання.

Окрему групу суб'єктів сільськогосподарського землевикористання становлять громадяни, яким землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського товаровиробництва. Правовий режим наведених видів землевикористання встановлюється Земельним кодексом України та спеціальними законами. Натомість порядок використання земельних ділянок, наданих у власність для товарного сільськогосподарського виробництва, спрямований на ведення такого виробництва на ринкових товарних засадах, коли продукти виробляються не для власного споживання виробника, а для продажу, тобто споживання іншими членами суспільства.

Здійснення прав власника землі передбачає дотримання ним обов'язків, пов'язаних з володінням земельною ділянкою, першочерговим з яких згідно з пунктом "а" частини першої статті 90 Земельного кодексу України визначено обов'язок забезпечення її використання за цільовим призначенням.

Стаття 1 Закону України "Про землеустрій" передбачала, що цільове призначення земельної ділянки - це її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою в установленому законодавством порядку.

Наведене свідчить, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються у власність або передаються у користування, за конкретними цілями використання поділяються на види. Віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення до того чи іншого виду позначається на їх правовому режимі (порядку використання), який відповідає їх цільовому призначенню (використанню).

Відповідно до положень статей 13 , 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу і є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв'язку з чим гарантоване Конституцією право власності на землю має набуватися і реалізовуватися громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підпунктом "б" пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (редакція на дату укладання спірних угод) запроваджено мораторій на купівлю-продаж та інші способи відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності юридичних осіб та громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства та власникам земельних часток (паїв), крім обміну земельної ділянки на іншу відповідно до закону, передачі їх у спадщину та вилучення земель для суспільних потреб.

Відповідно до підпункту "б" пункту 15 розділу X (Перехідні положення) Земельного кодексу України (редакція на дату укладання спірних угод) передбачено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01.01.2016р., не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Проте, наведене обмеження не поширюється на право приватної власності на земельні ділянки іншого призначення (виду використання), які перебувають у власності громадян та юридичних осіб.

Право власності СТОВ Агрофірма Гречани на спірні земельні ділянки підтверджуються свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, які в установленому порядку не визнано недійсними.

Відповідно до зазначених свідоцтв про право власності, витягів з Державного реєстру речових право на нерухоме майно, витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки (кадастрові номера: НОМЕР_4; НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_1) цільове призначення та категорія земель зазначена: 01.13. землі сільськогосподарського призначення, несільськогосподарські угіддя, землі тимчасової консервації, залуження (т.1 а.с.207-209, 235-237, т.2 а.с.14-16, 40-42).

Посилання представників позивача на те, що рішення Хмельницької міської ради від 28.08.2013 року №70 Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29.09.1998 року №532 у судовому порядку визнано незаконним та скасовано не заслуговують на увагу, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2017 року скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року та рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2016 року (справа № 924/817/16) та провадження у справі припинено.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦК України. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Тому, безпідставним є посилання апелянта на факт продажу земельних ділянок зі шкодою для товариства. Крім того, факт неотримання товариством коштів від продажу земельних ділянок за оспорюваними договорами купівлі-продажу частково спростовано в ході судового розгляду справи. З рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 20 липня 2017 року, залишеного без змін постановою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року вбачається, що ОСОБА_6 сплачено кошти згідно укладених ним договорів у повному розмірі.

Не може бути підставою для скасування рішення суду посилання апелянта, що судом грубо порушено процесуальну норму, а саме ч. 4 ст. 82 ЦПК України. У справі відсутні рішення судів, що набрали законної симли, що доводять обґрунтованість вимог позивача.

Посилання апелянта на те, що рішеннями у господарських справах №№ 924/182/15, 924/668/16, 924/817/16, які набрали законної сили, встановлено, що земельна ділянка, яка перебувала у власності товариства, є землею для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а рішення щодо зміни цільового призначення не приймали, отже, неправомірним є відчуження земельних ділянок, оскільки вони є землями, вилученими з цивільного обороту, є загальним і суперечить вимогам закону.

Не може бути підставою для скасування рішення суду твердження апелянта, що у рішенні зазначені обставини, які не відповідають дійсності, що суд посилається на постанову Вищого господарського суду України від 25 травня 2017 року, якою було скасовано рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 листопада 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26 січня 2017 року, та не взяв до уваги, що постановою Верховного Суду України від 20 лютого 2018 року зазначену вище постанову ВГСУ було скасовано, а рішення судів першої та апеляційної інстанції було залишено в силі. Постановою Верховного Суду України від 20 лютого 2018 року постанову Вищого господарського суду України від 25 травня 2017 року передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Передчасним є твердження СТОВ Агрофірма Гречани , що судом не було враховано, що в рішенні Хмельницької міської ради №70 від 28 серпня 2013 року не йшлось ні про поділ земельної ділянки, ні про зміну цільового призначення (в передбачений законодавством спосіб), а тому посилання на це рішення №70 є необґрунтованим та не пояснює підстави внесення до Державного земельного кадастру земельних ділянок із призначенням, відмінним від товарного сільськогосподарського виробництва, та площ, відмінних від вказаних в чинному державному акті на право колективної власності на землю серії НОМЕР_5 від 29 жовтня 1998 року. Зазначене рішення є чинним.

Не може бути підставою для скасування рішення суду твердження позивача, що невірними є висновки суду стосовно повноважень директора, адже такі висновки зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому частиною четвертою статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про обґрунтованість позову, а стосуються переоцінки доказів.

Інші доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гречани залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне судове рішення складено 2 травня 2019 року.

Судді А.В. Купельський

Т.В. Спірідонова

Т.О. Янчук