Рішення

від 03.05.2019 по справі 611/658/18

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 611/658/18

Провадження № 2/611/9/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2019 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Андросова О.М.

за участі секретарів - Сторчай С.В.

ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Барвінкового справу за позовом заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Харківській області , ОСОБА_3 , про визнання незаконними наказів та їх скасування, визнання договорів оренди землі недійсними, скасування їх реєстрації та повернення земель, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - відділ з питань економічного розвитку, містобудування та архітектури, адміністративних послуг та цивільного захисту Барвінківської районної державної адміністрації, фермерське господарство Гаврилюк Олена Олександрівна ,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_3 про визнання незаконними наказів та їх скасування, визнання договорів оренди землі недійсними, скасування їх реєстрації, та повернення земель, третя особа - відділ з питань економічного розвитку, містобудування та архітектури, адміністративних послуг та цивільного захисту Барвінківської районної державної адміністрації.

Оскільки у спірних правовідносинах орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, є відповідачем, звертаючись із даним позовом, прокурор діє в статусі позивача.

Позивач прохає в позовній заяві:

-визнати незаконним та скасувати накази ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Харківській області Про надання в оренду земельної ділянки від 10.11.2015 № 3313-СГ, від 10.11.2015 № 3314-СГ, від 10.11.2015 № 3315-СГ, 14.01.2016 № 200-СГ, від 14.01.2016 № 201СГ, від 14.01.2016 № 202-СГ, від 14.01.2016 № 203-СГ;

-визнати недійсними укладені між ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_3.О. договори оренди землі: від 21.12.2015 щодо земельної ділянки площею 40,6222 га з кадастровим номером 6320481000:04:000:0328, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.12.2015 за № 12810328; від 21.12.2015 щодо земельної ділянки площею 27,8157 га з кадастровим номером 6320481000:05:000:0450, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.12.2015 за № 12811163; від 21.12.2015 щодо земельної ділянки площею 78,8000 га з кадастровим номером 6320481000:04:000:0329, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.12.2015 за № 12809529; від 29.03.2016 щодо земельної ділянки площею 14,0000 га з кадастровим номером 6320481000:05:000:0400, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.04.2016 за № 14118907; від 29.03.2016 щодо земельної ділянки площею 6,2553 га з кадастровим номером 6320481000:04:000:0325, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.04.2016 за № 14118328; від 29.03.2016 щодо земельної ділянки площею 20,7517 га з кадастровим номером 6320481000:04:000:0326, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.04.2016 за № 14118807; від 29.03.2016 щодо земельної ділянки площею 7,3206 га з кадастровим номером 6320481000:05:000:0451, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.04.2016 за № 14118475, скасувавши їх державну реєстрацію;

-зобов'язати ОСОБА_3.О. повернути у віддання держави в особі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки з кадастровими номерами 6320481000:04:000:0328 площею 40,6222 га, 6320481000:05:000:0450 площею 27,8157 га, 6320481000:04:000:0329 площею 78,8000 га, 6320481000:05:000:0400 площею 14,0000 га, 6320481000:04:000:0325 площею 6,2553 га, 6320481000:05:000:0451 площею 7,3206 га, 6320481000:04:000:0326 площею 20,7517 га.

25 жовтня 2018 року відкрито провадження по даній цивільній справі, призначено проведення підготовчого засідання на 20 листопада 2018 року.

Ухвалою суду від 04.12.2018 за клопотанням відповідача ОСОБА_3 залучено до участі в справі на стороні відповідачів в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору фермерське господарство Гаврилюк Олена Олександрівна .

Ухвалами суду від 04.12.2018, 03.01.2019 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про закриття провадження у справі, а ухвалою суду від 12.03.2019 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 03 січня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 24 січня 2019 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Лозівською місцевою прокуратурою в ході вивчення стану законності надання у користування земель сільськогосподарського призначення на території Барвінківського району виявлені факти порушення інтересів держави ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру у Харківській області та громадянкою ОСОБА_3.О., що полягають у прийнятті зазначених вище незаконних наказів про передачу земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, а також укладенні договорів оренди земель сільськогосподарського призначення.

Позивач вважає, що накази ГУ Держгеокадастру в області від 10.11.2015 № 3313-СГ, від 10.11.2015 № 3314-СГ, від 10.11.2015 № 3315-СГ, 14.01.2016 № 200-СГ, від 14.01.2016 № 201СГ, від 14.01.2016 № 202-СГ, від 14.01.2016 № 203-СГ прийняті з порушенням вимог земельного законодавства (ст. ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, ст. ст. 7, 12 Закону України Про фермерське господарство в редакції на час виникнення правовідносин), у зв'язку з чим, вказані земельні ділянки загальною площею 195,5655 га ОСОБА_3.О. надано в оренду незаконно, оскільки ОСОБА_3 отримала земельні ділянки як громадянин для розширення створеного нею СТОВ Гаврилюк поза процедурою земельних торгів.

З моменту укладення спірних договорів оренди землі ОСОБА_3 не вжито будь-яких дій щодо переоформлення (переукладення) правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки за фермерським господарством.

Прокурор вважає, що право на отримання земельної ділянки державної власності громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року у справі № 325/1672/15-ц).

Прокурор зазначає, що фактично ОСОБА_3 від ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Харківській області отримала земельні ділянки не для ведення фермерського господарства, а для іншої підприємницької діяльності, оскільки вона вже була засновником СТОВ Гаврилюк (код 30772868). Державну реєстрацію вказаного товариства проведено 04.01.2001. Основним видом діяльності СТОВ Гаврилюк є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за вказаною юридичною особою зареєстровано речові права щодо 320 земельних ділянок, які ОСОБА_3 могла використовувати для ведення фермерського господарства.

З моменту укладення оспорюваних договорів оренди землі ОСОБА_3 не створила фермерське господарство, для діяльності якого вона і отримувала земельні ділянки.

Прокурор також посилається на те, що спірні земельні ділянки загальною площею 195,5655 га, які знаходяться за межами населених пунктів на території Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району, не становлять єдиного масиву та розташовані окремо одна від одної (поодиноко) по всій території сільської ради.

При цьому ОСОБА_3 при зверненні із заявами про надання в оренду вказаних земельних ділянок не підтверджено наявності в неї необхідної матеріально - технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо), а також не додано відомостей, щодо наявної у неї відповідної аграрної освіти.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав і в надісланому до суду відзиві зазначив, що справа непідсудна місцевому загальному суду за суб'єктним складом учасників справи (ст. 19 ЦПК України, ст. 20 ГПК України), оскільки ОСОБА_3 створено і зареєстровано фермерське господарство, яке і здійснює оренду земельних ділянок, про повернення яких заявлено позов. Крім того, минули строки позовної давності оскарження наказів ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Харківській області за правилами КАСУ. Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАСУ такий строк складає 3 місяці з дня виникнення підстав. Прокурор не надав суду достатнього обґрунтування в підтвердження необхідності представництва захисту інтересів держави в суді. Позивач порушив ч. 6 ст. 81 ЦПК України, в якій зазначено, що доказування не може ґрунтувався на припущеннях. Всі мотиви позову прокурора ґрунтуються на припущеннях.

В подальшому інший представник відповідача ОСОБА_3 зазначила, що прокурор не обґрунтував належним чином наявності в нього підстав для представництва в суді інтересів держави. Прокурором не доведено, в чому саме вбачаються порушення інтересів держави оспорюваними наказами ОСОБА_2 управління, а також що оспорювані накази та правочини суперечать вимогам актів цивільного законодавства, прийняті ГУ Держгеокадастру у Харківській області з порушенням компетенції та поза межами повноважень

Представник відповідача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Харківській області, будучи належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду в судове засідання не з'явився, в надісланому до суду відзиві позов не визнав, зазначив, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права, а тому не підлягають задоволенню у зв'язку із таким.

По-перше, прокурор не обґрунтував належним чином наявності в нього підстав для представництва в суді інтересів держави.

У позовній заяві прокурор зазначає, що у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності.

Подібний висновок прокурора не відповідає дійсності, оскільки за приписами ст. 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Органами, які уповноважені перевіряти законність та обґрунтованість актів ОСОБА_2 управління як територіального органу Держгеокадастру, є відповідно Держгеокадастр та Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо виконання прокурором вимог ч. 4 ст. 23 Закону № 1697-VII стосовно направлення повідомлення суб'єктам владних повноважень, які зазначені вище, з приводу необхідності звернення до суду в інтересах держави з метою скасування наказу ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Харківській області.

По-друге, прокурором не доведено в позовній заяві факту порушення, не визнання або оспорювання відповідачами законних прав або інтересів держави. Прокурором не доведено, в чому саме вбачаються порушення інтересів держави оспорюваними наказами ОСОБА_2 управління, не подано належних та допустимих доказів, які б своїй сукупності давали б підстави вважати, що наявне порушення інтересів держави або реальна загроза такого порушення, що ОСОБА_2 управлінням було порушено вимоги чинного законодавства при передачі спірних земельних ділянок в користування на умовах оренди ОСОБА_3

По-третє, прокурором не доведено, що оспорювані накази та правочини суперечать вимогам актів цивільного законодавства, прийняті ГУ Держгеокадастру у Харківській області з порушенням компетенції та поза межами повноважень.

За приписами ЗК України земельні ділянки надаються не для створення фермерського господарства, як про те зазначає прокурор у позовній заяві, і на чому ґрунтується весь позов та доводи, викладені у ньому, а для ведення фермерського господарства, тобто, прямими нормами не передбачено обмеження у кількості земельних ділянок, переданих громадянину для ведення фермерського господарства та у їх площі, строках отримання таких ділянок.

Закон Про фермерське господарство не містить застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містить обмежень щодо кількості таких ділянок, а також не встановлює строк, упродовж якого громадянин повинен створити та зареєструвати фермерське господарство.

Прокурор зазначає, що особа може отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства один раз.

Вказане посилання прокурора не підтверджуються нормами права, оскільки жодним нормативно-правовим актом (ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими) не встановлено обмежень щодо отримання громадянином земельної ділянки для ведення фермерського господарства одноразово.

Третя особа - відділ з питань економічного розвитку, містобудування та архітектури, адміністративних послуг та цивільного захисту Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області у поданій до суду заяві просить справу розглянути за відсутності свого представника, що суд вважає за можливе, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Третя особа - фермерське господарство Гаврилюк Олена Олександрівна проти задоволення позову заперечує з тих же підстав, що і ОСОБА_3

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов такого.

В судовому засіданні встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

До ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Харківській області 04.10.2015 звернулася ОСОБА_3 із заявами про укладення договорів щодо земельних ділянок площею 40,6222 га з кадастровим номером 6320481000:04:000:0328, площею 27.8157 га з кадастровим номером 6320481000:05:000:0450, площею 78,800 га з кадастровим номером 6320481000:04:000:0329.

За результатами розгляду заяв ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру у Харківській області було видано накази від 10.11.2015 № 3313-СГ, від 10.11.2015 № 3314-СГ, від 10.11.2015 № 3315-СГ та в подальшому укладено договори оренди. землі: від 21.12.2015 щодо земельної ділянки площею 40,6222 га з кадастровим номером 6320481000:04:000:0328, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.12.2015 за № 12810328; від 21.12.2015 щодо земельної ділянки площею 27,8157 га з кадастровим номером 6320481000:05:000:0450, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.12.2015 за № 12811163; від 21.12.2015 щодо земельної ділянки площею 78,8000 га з кадастровим номером 6320481000:04:000:0329, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.12.2015 за № 12809529.

До ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Харківській області 12.01.2016 звернулася ОСОБА_3 з заявою про надання земельних ділянок площею 14,0000 га з кадастровим номером 6320481000:05:000:0400, площею 6,2553 га з кадастровим номером 6320481000:04:000:0325, площею 20,7517 га з кадастровим номером 6320481000:04:000:0326, площею 7,3206 з кадастровим номером 6320481000:05:000:0451.

За результатами розгляду заяв ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру у Харківській області було видано накази № 200-СГ від 14.11.2016, № 201-СГ від 14.11.2016, № 202-СГ від 14.11.2016, № 203-СГ від 14.11.2016 та в подальшому укладено договори оренди землі: від 29.03.2016 щодо земельної ділянки площею 14,0000 га з кадастровим номером 6320481000:05:000:0400, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.04.2016 за № 14118907; від 29.03.2016 щодо земельної ділянки площею 6,2553 га з кадастровим номером 6320481000:04:000:0325, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.04.2016 за № 14118328; від 29.03.2016 щодо земельної ділянки площею 20,7517 га з кадастровим номером 6320481000:04:000:0326, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.04.2016 за № 14118807; від 29.03.2016 щодо земельної ділянки площею 7,3206 га з кадастровим номером 6320481000:05:000:0451, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.04.2016 за № 14118475.

Відповідач по справі ОСОБА_3 є засновником фермерського господарства Гаврилюк Олена Олександрівна , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якому ФГ Гаврилюк Олена Олександрівна зареєстровано 16.11.2018, номер запису 1 488 102 0000 000568, статутом ФГ Гаврилюк Олена Олександрівна .

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Інтерес держави (національний, суспільний інтерес) у вказаній сфері суспільних відносин полягає у дотриманні органом виконавчої влади конституційних обов'язків в частині здійснення повноважень щодо реалізації прав на землю Українського народу та користуватися природними об'єктами права власності народу виключно відповідно до вимог Закону.

У даному спірному випадку порушення інтересу держави (національного, суспільного інтересу) відбулося внаслідок порушення сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельними ділянками для ведення фермерського господарства та відсутності у громадянина дійсного волевиявлення на створення фермерського господарства в силу прагнення отримати земельні ділянки за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів.

Факт протиправного надання у користування земель сільськогосподарського призначення державної власності порушує інтереси держави, як власника, щодо реалізації передбаченого ч. 1 ст. 319 ЦК України права вільно, у встановленому законом порядку, розпоряджатися ними через уповноважений орган виконавчої влади.

Незаконна передача в довгострокову оренду землі ослаблює економічні основи держави, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

Згідно п.п. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, вказане управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Харківської області.

Крім того, відповідно до п.п. 30 п .4 Положення, управління здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

У зв'язку з вищевикладеним, а також враховуючи те, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у т.ч. законності укладення цивільно-правових угод з цих питань, однак у нього відсутні повноваження щодо звернення до суду в інтересах держави, а також те, що управління являється відповідачем у даній справі, прокурор звертається з цим позовом самостійно.

Суд погоджується з наведеним вище обґрунтуванням прокурора.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема на умовах оренди.

Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Статтею 123 ЗК України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлено загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України Про фермерське господарство .

Так, згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон України Про фермерське господарство визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України Про фермерське господарство ).

Крім того, Закон України Про фермерське господарство передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Таким чином, при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України Про фермерське господарство як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16.

ОСОБА_3 із заявами про надання йому в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства зверталася до ГУ Держгеокадастру у Харківській області 03.11.2015, 12.01.2016, а вже 10.11.2015, 14.01.2016, тобто через дуже незначний проміжок часу, були видані оскаржувані накази ГУ Держгеокадастру про надання їй в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

При цьому в зазначених вище заявах ОСОБА_3 фактично не зазначено обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Суд відхиляє посилання представника відповідача ОСОБА_3 на те, що до заяви ОСОБА_3 надано обґрунтування площі земельних ділянок, необхідної для відведення в оренду для ведення фермерського господарства, і що чинне законодавство не містить вимог до форми і змісту такого обґрунтування, оскільки доданий до заяви документ тільки озаглавлений обґрунтування площі земельних ділянок, необхідної для відведення в оренду для ведення фермерського господарства , а фактично взагалі не містить ніякого обґрунтування, тим більше з урахуванням саме перспектив діяльності фермерського господарства, тому, на думку суду, посилання на відсутність форми і змісту такого обґрунтування недоречні.

Суд вважає, що ГУ Держгеокадастру не мало можливості за такий короткий проміжок часу належним чином, а не формально, перевірити подані заявником документи, такі дії свідчать про формальний підхід ГУ Держгеокадастру до розгляду заяв ОСОБА_3, що створило передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання орендарем у користування земель державної власності значної площі без проведення земельних торгів, тим самим порушивши баланс законних інтересів громадянина і держави.

З матеріалів справи вбачається, що в оренді у ОСОБА_3 перебуває не одна земельна ділянка державної власності, яка передана їй на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області для здійснення нею фермерського господарства.

04 січня 2001 року ОСОБА_3 здійснила реєстрацію СТОВ Гаврилюк .

В подальшому ОСОБА_3 було укладено з ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру у Харківській області 7 договорів оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства без конкурентних засад (проведення земельних торгів).

В судовому засіданні встановлено, що на даний час відповідач по справі, ОСОБА_3 є засновником фермерського господарства Гаврилюк Олена Олександрівна , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якому ФГ Гаврилюк Олена Олександрівна зареєстровано 16.11.2018 (вже після звернення прокурора до суду з позовом), номер запису 1 488 102 0000 000568, статутом ФГ Гаврилюк Олена Олександрівна .

На підставі наведеного вище суд доходить висновку про відсутність у ОСОБА_3 волевиявлення та намірів займатися веденням фермерського господарства на отриманих земельних ділянках, її дії були спрямовані на штучне збільшення земельного банку вже існуючого СТОВ Гаврилюк за спрощеним, пільговим порядком одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою, без проведення земельних торгів. Наведене підтверджується також подальшою поведінкою ОСОБА_3 щодо зволікання з реєстрацією фермерського господарства, яка, маючи всі необхідні для цього підстави, зареєструвала фермерське господарство лише 16 листопада 2018 року, вже після звернення прокурора з позовом до суду, а саме більш ніж через два роки після отримання в оренду спірних земельних ділянок. Суд не вважає зазначені ОСОБА_3 причини нереєстрації фермерського господарства на протязі більш ніж двох років поважними, оскільки вказані причини могли утруднювати використання орендованих земельних ділянок, але не реєстрацію фермерського господарства. В оспорюваних договорах оренди зазначено, що земельні ділянки передаються в оренду в стані, придатному для їх ефективного використання за призначенням і не мають недоліків, що перешкоджають їх використанню.

Крім того, порядок передачі земельних ділянок у користування фермерському господарству передбачений спеціальним законом, однак такий порядок було порушено, оскільки, приймаючи рішення про надання ОСОБА_3 в оренду земельних ділянок, а також укладаючи оспорювані договори оренди, ГУ Держгеокадастру у Харківській області не звернуло увагу на те, що подані ОСОБА_3 заяви про надання в оренду земельних ділянок взагалі не містить жодного обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Суд відхиляє посилання відповідачів на ту обставину, що Закон Про фермерське господарство не встановлює строк, упродовж якого громадянин повинен створити та зареєструвати фермерське господарство, оскільки, з одного боку, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, з іншого - відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства. Про це в своїй постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц зазначила ОСОБА_4 Верховного Суду.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи в їх сукупності і взаємозв'язку норми ст.ст. 1, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство , ст.ст. 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, суд доходить висновку, що громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства не на конкурентних засадах може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати лише на конкурентних засадах через участь у торгах.

Відповідно до положень статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може здійснюватися шляхом визнання угоди недійсною, а також визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Аналогічні способи захисту також передбачені і статтею 16 ЦК України.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

За змістом ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральних засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків що обумовлені ним.

Договір, укладений на підставі правового акту органу державної влади, має відповідати цьому акту (ст. 648 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки вищевказані оспорювані накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області про передачу ОСОБА_3 в оренду земельних ділянок є незаконними, укладені на їх підставі договори оренди земельних ділянок не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, і тому підлягають визнанню недійсними.

У даному випадку не були додержані вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, тому відповідно до ст. 228 ЦК України оспорювані договори оренди слід визнати недійсними.

Статтею 153 ЗК України закріплено гарантії прав власника на земельну ділянку, в тому числі коли у відповідності до частини 2 статті 27 Закону України Про оренду землі власник як орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Оскільки за таких обставин ОСОБА_3 не можна вважати добросовісним орендарем, суд не вбачає порушення, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. гарантій на мирне володіння майном, у даному випадку у вигляді права оренди.

У даному випадку втручання відбувається відповідно до закону, в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, оскільки норма ст. 228 ЦК України забезпечує державний контроль за користуванням майном відповідно до загальних, публічних, інтересів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, ст.ст. 22, 31, 93, 122, 123, 124 ЗК України Законом України Про фермерське господарство , суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати накази ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області Про надання в оренду земельної ділянки від 10.11.2015 № 3313-СГ, від 10.11.2015 № 3314-СГ, від 10.11.2015 № 3315-СГ, 14.01.2016 № 200-СГ, від 14.01.2016 № 201СГ, від 14.01.2016 № 202-СГ, від 14.01.2016 № 203-СГ.

Визнати недійсними укладені між ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_3 договори оренди землі: від 21.12.2015 щодо земельної ділянки площею 40,6222 га з кадастровим номером 6320481000:04:000:0328, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.12.2015 за № 12810328; від 21.12.2015 щодо земельної ділянки площею 27,8157 га з кадастровим номером 6320481000:05:000:0450, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.12.2015 за № 12811163; від 21.12.2015 щодо земельної ділянки площею 78,8000 га з кадастровим номером 6320481000:04:000:0329, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.12.2015 за № 12809529; від 29.03.2016 щодо земельної ділянки площею 14,0000 га з кадастровим номером 6320481000:05:000:0400, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.04.2016 за № 14118907; від 29.03.2016 щодо земельної ділянки площею 6,2553 га з кадастровим номером 6320481000:04:000:0325, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.04.2016 за № 14118328; від 29.03.2016 щодо земельної ділянки площею 20,7517 га з кадастровим номером 6320481000:04:000:0326, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.04.2016 за № 14118807; від 29.03.2016 щодо земельної ділянки площею 7,3206 га з кадастровим номером 6320481000:05:000:0451, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.04.2016 за № 14118475, скасувавши їх державну реєстрацію;

Зобов'язати ОСОБА_3 повернути у віддання держави в особі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки з кадастровими номерами 6320481000:04:000:0328 площею 40,6222 га, 6320481000:05:000:0450 площею 27,8157 га, 6320481000:04:000:0329 площею 78,8000 га, 6320481000:05:000:0400 площею 14,0000 га, 6320481000:04:000:0325 площею 6,2553 га, 6320481000:05:000:0451 площею 7,3206 га, 6320481000:04:000:0326 площею 20,7517 га.

Стягнути на користь прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений платіжним дорученням від 15.06.2018 № 1244 судовий збір в сумі 103479 (сто три тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 00 коп.: з ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Харківській області в сумі 7929 (сім тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 00 коп., з ОСОБА_3 в сумі 95550 (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 03 травня 2019 року.

Суддя Барвінківського районного суду О.М.Андросов