Ухвала

від 22.04.2019 по справі 755/2867/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/2867/19

Провадження №: 1-кс/755/2647/19

"22" квітня 2019 р.

м. Київ

слідчий суддяДніпровського районногосуду м.Києва ОСОБА_1 ,секретар судовихзасідань ОСОБА_2 ,за участюслідчого ОСОБА_3 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотанняслідчогоз ОВС четвертого слідчого відділу РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_4 про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32019100000000102 від 05.02.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205-1 КК України, встановив:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

До слідчого судді даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурора відділу наглядуза додержаннямзаконів органамифіскальної службипрокуратури м.Києва ОСОБА_5 пронакладення арештуна майно, урамках цьогопровадження,у зв`язку з здійсненням досудового розслідування у ньому та необхідністю встановлення обставин визначених ст.ст. 2, 91 КПК України при наявності на передумов визначених ст.ст. 132, 170 того ж Кодексу.

Встановлені обставини у ході розслідування цього кримінального провадження органом досудового розслідування та наведені заявником у клопотанні відомості на їх підтвердження щодо доцільності застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження

Четвертим слідчимвідділом розслідуваннякримінальних провадженьСУ ФРГУ ДФСу м.Києві здійснюєтьсядосудове розслідування(адресаСВ:м.Київ,вул.Пожарського,5-А) у кримінальному проваджені внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32019100000000102 від 05.02.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205-1 КК України.

В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на прохання невстановленої особи, вніс в реєстраційні документи ТОВ «Торговий Дім «Газ Трейд» (код ЄДРПОУ 41724057), які в подальшому подавалися для проведення державної перереєстрації, завідомо неправдиві відомості.

Також ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою змовою з невстановленою особою, придбав ТОВ «Торговий Дім «Газ Трейд» (код ЄДРПОУ 41724057), з метою прикриття незаконної діяльності.

ТОВ «Торговий Дім «Газ Трейд» (код 41724057) зареєстровано Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією, перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві. Податкову звітність подано: за жовтень 2018 з нульовими показниками, за листопад 2018: податкові зобов`язання складають 21 697 654 грн. (за операції з вивезення товарів за межі митної території України) та за грудень 2018: податкові зобов`язання складають 837500 грн.

Так, допитано директора та засновника ТОВ «Торговий Дім «Газ Трейд» (код 41724057) ОСОБА_6 , який надав покази, що зареєстрував кероване ним підприємство на прохання ОСОБА_7 , за грошову винагороду, з метою прикриття незаконної діяльності. Також показав, що не формував статутний фонд ТОВ «Торговий Дім «Газ Трейд».

Зазначена вище інформація дає достатні підстави вважати, що невстановлені на даний момент особи, встановивши контроль над зазначеним суб`єктом підприємницької діяльності ТОВ «Торговий Дім «Газ Трейд», отримали у володіння його установчі, реєстраційні документи, документи про відкриття банківських рахунків, ключі доступу до системи електронних платежів «Клієнт-Банк», печатки та інше, для подальшого їх використання з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає у документальному оформленні від імені даного підприємства псевдо фінансово-господарських операцій з метою сприяння підприємствам реального сектору в ухиленні від сплати податків, а також незаконного переведення безготівкових грошових коштів в готівку.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 100 % статутного фонду у розмірі 100 000 грн. ТОВ «Торговий Дім «Газ Трейд» (код 41724057) належать ОСОБА_6 та являються речовим доказом вчиненого кримінального правопорушення, оскільки відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

При розслідуванні кримінального провадження, з метою збереження речових доказів, у слідства виникла необхідність у накладенні арешту на корпоративні права ОСОБА_8 у вигляді 100 % статутного ТОВ «Торговий Дім «Газ Трейд», що становить 100 000 гривень, шляхом заборони державним реєстраторам Подільської районної у місті Києві державної адміністрації вчиняти будь-які дії, пов`язані з перереєстрацією та внесенням змін до установчих документів зазначеного підприємства.

Іншим способом, окрім як накласти арешт на корпоративні права у вигляді 100 % статутного фонду ТОВ «Торговий Дім «Газ Трейд», що становить 100000 грн., та заборонити державним реєстраторам Подільської районної у місті Києві державної адміністрації вчиняти будь-які дії, пов`язані з перереєстрацією та внесенням змін до установчих документів зазначеного підприємства, неможливо забезпечити збереження речових доказів, оскільки наявні достатні підстави вважати, що існує реальна загроза зміни засновників (учасників) ТОВ «Торговий Дім «Газ Трейд», що призведе до втрати статутного фонду у розмірі 100 000 гривень, сформованого за рахунок коштів, набутих злочинним шляхом.

Незастосування даного виду запобіжного заходу суттєво зашкодить кримінальному провадженню, призведе до втрати та зникнення речових доказів, які зберегли на собі сліди вчинених кримінальних правопорушень.

У світлого чого заявник просить це звернення задовольнити.

Позиція сторін

Слідчий групи слідчих старший слідчий з ОВС СВ розслідування особливоважливих кримінальнихпроваджень СУФР ГУДФС ум.Києві ОСОБА_3 усудовомузасіданні заявленеклопотання підтримав,просив задовольнитиз підставвикладених уйого мотивувальнійчастині.

В свою чергу, ураховуючи норми ч. 2 ст. 172 КПК України, яка регламентує, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, слідчим суддею, з огляду на фактичні обставини на доводи наведені автором звернення з даного питання, визнано за можливе провести судовий розгляд клопотання без участі власника майна, та у ракурсі норм частини 1 тієї ж статті, статей 22, 26 зазначеного Кодексу у відсутність прокурора.

Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання

Слідчий суддя, перевіривши клопотання заявника на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України (далі КПК), приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Відповідно ж до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

У цьомузверненні йогоавтор наводить єдинумету збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1ст. 98 КПК Україниє матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням того, що необхідність арешту майна з ціллю досягнення тієї чи іншої мети з переліку визначених ч. 2ст. 170 КПК Україниє можливим лише у разі наявності обставин визначних абз. 2 ч. 1ст. 170 того ж Кодексу, яка передбачає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У цій ситуації, сам по собі факт наявності постанови про визнання грошових коштів на рахунку речовим доказом не є ключовим фактором, адже якщо виходити з структурного змісту норми ч. 3ст. 170 КПК України, то слідує, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 указаного Кодексу, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.

Тотожного висновку дійшов і апеляційний суд м. Києва в ухвалі від 30.05.2017 у справі № 752/4897/17 указавши, що при арешті майна з підстави визначеної п. 1 ч. 2ст. 170 КПК України«висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом» та у справі № 757/54015/17-к (ухвала від 11.10.2017), а саме зауваживши, що «наявність постанови про визнання майна, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт, речовими доказами у кримінальному провадженні, не встановлює обов`язок слідчого судді або суду у накладенні арешту на вказане майно. При накладенні арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченимст. 98 КПК України, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом».

Аналізуючи наявнуу ційсправі постановупро визнаннягрошових коштівречовими доказамислідчий суддяураховує,що вонамістить описзагальної фабулидіяння,разом з тим, ані з цього процесуального рішенні, ані з і змісту клопотання не установленим факту того, яким саме кртеріям ст. 98 КПК України відповідає статутний капітал (постанова про речовий доказ зводиться до прямого цитування норми права - ст. 98 КПК України і все).

ЄСПЛ у справі «Ушаков таУшакова протиУкраїни» 18 червня 2015 року указує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).

У цій ситуації, заявник висунувши указане твердження, довести його «поза розумним сумнівом» не зміг.

З огляду на, що слідчий суддя сприймає критично доводи сторони обвинувачення про відповідність критеріям ст. 98 КПК України майна статутного капіталу, так як у цій частині цю обставину заявники просто указують у клопотанні, але не подають слідчому судді докази на підтвердження її дійсності.

Як наслідок з метою визначеною п. 1 ч. 2ст.170КПК України підстави для арешту указаного майна відсутні.

За змістом положеньст. 2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Окрім того, статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, як-то того, що вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року), аджебудь-яке втручання у те чи інше право особиправо повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільствата вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу,бо необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар(див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52), тобто іншими словами,має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти(див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98), оскільки у справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, а у справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має не становити "особистий і надмірний тягар для особи".

За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1-29,131-132,170-173,309,369-372,376,534 КПК України, слідчий суддяпостановив:

у задоволенніклопотання слідчогоз ОВС четвертого слідчого відділу РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_4 про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32019100000000102 від 05.02.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205-1 КК України, відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1