Рішення

від 07.03.2019 по справі 570/2041/17

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/2041/17

Номер провадження 2/570/81/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2019 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Остапчук Л.В.

за участю: секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

позивачки ОСОБА_2

представника позивачки, адвоката ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача, адвоката Крутеня І.В.

представника 3-ї особи, адвоката Косіва С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне в порядку загального позовного провадження

цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, (залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_7) про встановлення факту прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

У зв'язку з тим, що після смерті батька, ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, спадкоємцями всього належного йому майна були вона, її мати, брати - ОСОБА_7 та ОСОБА_4, 18 січня 2008 року з заявою про прийняття спадщини до нотконтори звернувся ОСОБА_4, мати подала заяву про відмову від спадщини, проте після смерті батька вона фактично прийняла спадщину, так як зайняла в будинку, який належав батьку, кімнату, яку займав батько до смерті, поставила туди свій диван, принесла постільну білизну, ночувала там, в кімнаті залишилися меблі, якими користувався її батько і якими почала користуватися вона після його смерті, користується земельною ділянкою, яка належала батьку, одразу після його смерті забрала речі, які батько прийняв як спадкове майно після смерті своєї матері, а саме: образи, скатертину, рушники, вазочку під квіти, та користувалася будинком і господарськими будівлями навіть після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, поки брат не почав чинити перешкоди, який не визнає що вона є спадкоємицею після смерті батька і матері, не визнає те, що вона фактично прийняла спадщину, позивачка звернулася з даним позовом до суду і просить встановити факт прийняття нею спадщини після смерті батька ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт.Оржів, Рівненського району Рівненської області.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позов підтримала і просила його задоволити. Будучи допитаною за правилами свідка, дала показання, що на момент смерті батька була зареєстрована в гуртожитку, проте брала участь в організації похорон батька, після цього, взяла образи, вишиванку, користувалася огородом, на якому вирощувала овочі, які потім зберігала в льосі, а свою фанеру зберігала в сараї. Після смерті батька, зайняла його кімнату, користувалась шафою, столом, які там стояли, завезла диван, постільну білизну, там періодично проживала до 2017 року, її дитина більшість проживала в даному будинку, ходила звідти у школу. Речі, які взяла після смерті батька, є майном, яким вона розпоряджалася. Крім того, звернулася в колгосп для отримання майнового паю після смерті батька і її було включено в списки як спадкоємицю, у неї знаходиться свідоцтво на майновий пай, а майновий пай, який належав батькові, входить до спадкової маси після його смерті. Крім того, з мамою, за її життя, білили будинок, красили його, після смерті батька, під Різдво зробили ремонт. В шестимісячний строк до нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав не зверталася, звернулася у 2010 році, але у визначений законом строк з заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався. В той час вона, брат, мама жили дружно, а на даний час зі сторони брата чиняться перешкоди у користуванні будинком, вона ж хоче приходити до будинку, де жили батьки, а зараз зареєстрований і проживає молодший брат зі своєю сім'єю, який в 2017 році оформив будинок на себе, і будинок належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Оржівською селищною радою. Тобто, подавши заяву в нотконтору про прийняття спадщини після смерті батька, брат спадкові права не оформляв, а отримав свідоцтво про право власності на будинок як на свій власний, а не як на спадковий. Після того, брат став чинити перешкоди у користуванні будинком. Тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом. Вважає, що фактично прийняла спадщину після смерті батька, тому просить її позов задоволити.

Представник позивачки, адвокат ОСОБА_3, в судовому засіданні позов підтримала, пояснила, що позивачка зверталася до нотконтори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, але зробила це після спливу шестимісячного терміну від дати смерті спадкодавця, а тому заяву нотаріус не прийняв. Зазначила, що мати та відповідач проживали в будинку разом з батьком, а після його смерті саме позивачка заїхала до кімнати, де жив батько, завезла свої речі, меблі, зробила ремонт, обробляла земельну ділянку, заявила своє право на майновий пай, отримала кошти, тобто вчинила дії що свідчили про прийняття спадщини, що згідно ЦК України в редакції від 1963 року означає факт прийняття спадщини. Крім того, після смерті батька, мати і відповідач запевняли позивачку, що вона отримає частину спадкового майна після смерті батька, але після смерті матері, брат оформив все на себе шляхом отримання в селищній раді свідоцтва про право власності на будинок. Виходячи з цього, вважає, що позивачка вчинила дії, які свідчать про прийняття нею спадщини після смерті батька, тому просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, і будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка дав показання, що за життя батько завжди говорив, що будинок залишиться йому, як найменшому сину. Після смерті батька він одружився, провів ремонт та реконструкцію будинку, збільшивши його з трьох кімнат до чотирьох кімнат, ванної кімнати і кухні. В 2017 році звернувся до селищної ради, там розглянули питання та прийняли рішення про надання дозволу на переобладнання будинку, зробив план і на сьогодні є власником будинку. Відповідачка виписалась з будинку в 90-х роках, проте батьківських образів не забирала, вони залишилася в хаті. Показав також, що ніяких речей сестра після смерті батька не завозила, фанери в сараї не зберігала, оскільки там не було місця, брикетами вони не користувалися, чи привозила сестра вугілля - не пам'ятає. Дивана сестри в хаті не було і він його не викидав, було металеве ліжко батька, яке він виніс на горище. Сестра дійсно користувалася огородом, який їй віддала їхня мати, так як той огород був для них лишнім, вирощені на огороді овочі, сестра зберігала в льосі. Дочка позивачки інколи приходила провідувати бабу. До нотконтори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, він звернувся ще за життя матері, хотів оформити спадщину після смерті батька, але зробити цього не зміг, оскільки батько побудував будинок, але правовстановлюючих документів на будинок на ім'я батька не було. Тому після реконструкції будинку, він оформив своє право власності на будинок на підставі рішення сесії сільської ради. Вважає, що позов сестри є безпідставним, не доведеним належними доказами, тому просить відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_4, адвокат Крутень І.В., подав до суду спочатку заперечення, а потім відзив на позовну заяву, в яких зазначив, що 29 січня 2008 року відповідач отримав дозвіл на будівництво веранди до житлового будинку в АДРЕСА_1, що підтверджує факт фактичного одноособового користування житловим будинком. Рішенням № 302 від 28 липня 2017 року Оржівською селищною радою затверджено технічну документацію , щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, площею - 0,15 га, за вищезгаданою адресою і яку надано у власність ОСОБА_4 Також зазначає, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько сторін, проте право власності на житловий будинок за ним зареєстровано не було, позивачка на момент його смерті разом з ним не проживала і зареєстрована не була, оскільки знята з реєстрації у спірному будинку 05 червня 1990 року, а отже дія саме п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР не підпадає під дані правовідносини. Крім того, ще при житті матері сторін, після смерті батька, між членами сім'ї було вирішено, що все батьківське майно перейде ОСОБА_4, про що в заповіті зазначила мати позивачки та відповідача, саме тому ніхто з членів сім'ї не звертався протягом тривалого часу до нотаріуса.

В судовому засіданні представник відповідача, адвокат Крутень І.В., позов не визнав і заперечив проти його задоволення, так як відсутні правові підстави для його задоволення. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько сторін, позивачка зареєстрована разом з батьком не була, мати склала заповіт і на підставі ст.549 ЦК УРСР 1963 року, відповідач фактично вступив у володіння спадковим майном. З огляду на вищевикладене, вважає, що позивачкою не надано доказів на підтвердження позовних вимог, а тому позов є безпідставним і необґрунтованим та до задоволення не підлягає.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7, який залучений до участі у справі судом, подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що дійсно, після смерті батька, спадкоємцями за законом були позивачка, відповідач, він та їхня мати. Однак, ще за життя матері, було вирішено, що все майно, що залишилося після смерті батьків, повинен оформити ОСОБА_4, оскільки він проживав разом з батьками, після смерті батька доглядав матір та здійснив обряд її поховання, саме тому ніхто крім нього не звертався до нотконтори з заявою про прийняття спадщини, в тому числі і позивачка. Пояснення позивачки, що вона фактично прийняла спадщину не відповідають дійсності, адже до 2017 року вона не цікавилася спадщиною, що залишилася після смерті батьків, майже не навідувалася до батьківської хати, ніяких речей після смерті батька вона собі не забирала. Лише після смерті матері, після того як ОСОБА_4 виготовив технічну документацію на будинок та землю, позивачка почала претендувати на частину будинку. Виходячи з вищевикладеного, просить відмовити в задоволенні позову.

В подальшому, будучи допитаним в судовому засіданні за правилами свідка, третя особа ОСОБА_7 подані ним письмові пояснення підтримав. Ствердив, що позивачка в будинку не проживала, будь-яких меблів в будинок не завозила. Вона приходила до будинку лише провідати матір, а в будинку не проживала жодного дня. Ніяких речей з будинку позивачка не забирала. Ще за життя батько казав, що будинок залишиться найменшому сину, відповідачу ОСОБА_4, тому після смерті батька ніхто не звертався до нотаріуса і спадщину не приймав. Брат провів реконструкція будинку, на даний час є його власником, тому вважає, що позов до задоволення не підлягає.

Представник третьої особи ОСОБА_7, адвокат Косів С.П., в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_7 не згідний з позовом, але він на спадкове майно не претендує, так як ще за життя матері було вирішено, що оскільки його брат ОСОБА_4 проживає з мамою, він її доглядає, то він і має успадкувати все майно, саме тому ніхто крім ОСОБА_4 до нотконтори із заявами про прийняття спадщини не звертався. Зазначив, що в 1996 році саме ОСОБА_2 в шестимісячний термін до нотконтори із заявою про прийняття спадщини не зверталася, будь яких дій по прийняттю спадщини не вчиняла, в будинок не вселялася. Виходячи з вищевикладеного вважає позов безпідставним, не доведеним належними доказами, тому просить в його задоволенні відмовити.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні дала показання, що позивачка доглядала матір, яка хворіла, але чи ночувала позивачка в будинку після смерті батька і яку саме кімнату зайняла, яке майно прийняла в користування і чи користувалася огородом, чи тримали позивачка худобу, вона не знає, знає що позивачка користувалася погребом біля батьківського будинку.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що знає обох сторін, оскільки вчила їх у школі. З позивачкою жила по сусідські. Також дала показання, що позивачка має своє житло, проте постійно їздила відвідувати матір, доглядала її, мала огород і зберігала огородину в льосі батьків. На 60-ти річчя матері сторін, позивачка показувала, на якому дивані вона спить. Після того, як матері ампутували ногу, позивачка прала після неї одяг, зараз їздить прибирати на могилах батьків. Як відповідач чинив перешкоди позивачці у користуванні будинком, не бачила, та чому позивачка не зверталася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не знає.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дала показання, що позивачка на момент смерті батька працювала швачкою та підробляла в гуртожитку, а після смерті батька, вона постійно проживала з матір'ю, оскільки її кімната в гуртожитку була завалена взуттям, вермішеллю та іншим товаром. Її дочка постійно ночувала в баби. Показала також, що позивачка біля батьківської хати садила огород, де зберігала вирощені овочі - не знає, але біля її хати погреба немає. В батьківській хаті сторін, свідок ніколи не була, тому не знає, яку кімнату зайняла позивачка після смерті батька, яке майно вона прийняла у спадок і чому своєчасно не звернулась в нотконтору.

Свідок ОСОБА_12, яка є дочкою позивачки, в судовому засіданні показала, що її мама постійно приходила до баби з дідом, так як вона була у них і вони її гляділи, в цьому ж будинку проживав і її дядько. В будинку було три кімнати і кухня, баба спала в кухні, дід в кімнаті, дві кімнати було у дядька. Після смерті діда, мати взяла з будинку ікони та сервіз. Вона сама приходила до баби, спала на дідовому ліжку, а мати спала в тій же кімнаті на іншому ліжку. За життя баба тримала корову, свині, і вони споживали ці продукти. Крім того, вони з матір'ю садили огород біля хати, мама насадила фруктових дерев, овочі зберігали в льосі біля хати, фанеру ставили в коморі у баби, матір завезла туди холодильник. Чи перевозила матір якісь свої речі до будинку після смерті діда, чи зберігала вона щось у хліві, чому мама своєчасно не звернулась в нотконтору з заявою про прийняття спадщини після смерті діда - не знає. Мама доглядала покійну бабусю, забезпечувала її всім необхідним, а дядько Міша відвідував більше дядька ОСОБА_4. Будинковолодіння змінилося, дядько ОСОБА_4 зробив його реконструкцію. Зараз будинок зареєстровано на відповідача.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні дала показання, що в позивачки з відповідачем були добрі відносини, позивачка постійно їздила провідувати матір, допомагала матері, проте коли їхня мати захворіла, то позивачку почали не допускати до будинку. Крім того, показала, що в позивачки є дитина, яка в дитинстві проживала в діда з бабою, які її доглядали, оскільки позивачка проживала в гуртожитку і залишити дитину не могла. Яке майно позивачка взяла після смерті батька, свідок не знає.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що відповідач та його дружина били матір сторін, а позивачка провідувала свою матір майже щодня, приїздила до неї, доглядала, не била її, за що, коли матір продала корову, то гроші від її продажу віддала позивачці, щоб та вставила зуби. Після смерті батька позивачка привезла в будинок диван, холодильник, телевізор, насадила біля хати дерева, виписувала фанеру, качалки, вугілля, які зберігала у матері в сараї. Крім того, позивачка садила огород і зібрані овочі зберігала в льосі біля батьківського будинку. Позивачка взяла з батьківської хати образи та вазочку.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що позивачку знає давно, оскільки спілкувались по питанню лікування її батька у Клеванській ЦРЛ. В 1996-1997 роках вона купувала в позивачки качалки (деревину), через що часто була за місцем проживання батьків позивачки, адже саме там зберігалася деревина. Бачила, що дочка позивачки проживає у діда і баби. Про конфлікт між сторонами не знала, адже позивачка завжди за брата стояла горою, тому про перешкоди зі сторони відповідача не чула.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання сторін, як свідків, показання інших свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачка - ОСОБА_2, відповідач - ОСОБА_4 та третя особа - ОСОБА_7 є дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_16 і рідними сестрою і братами, що підтверджується відповідними свідоцтвами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.5).

Після його смерті, спадкоємцями за законом всього належного йому майна були дружина - ОСОБА_7 та його діти - ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, виданого ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_16 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.4).

26 грудня 1997 року ОСОБА_16, на випадок своєї смерті було складено заповіт, який посвідчено секретарем виконкому Оржівської селищної ради Рівненського району Рівненської області, зареєстрований в реєстрі під № 228, яким вона усе своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла сину - ОСОБА_4 (а.с.29)

Згідно листа Рівненської районної нотаріальної контори № 2423/02-14 від 03 вересня 2016 року, на підставі заяви про прийняття спадщини за законом ОСОБА_4 № 97 від 18 січня 2008 року та поданої заяви про неприйняття спадщини від ОСОБА_16 № 36/2-06 від 18 січня 2008 року, заведена спадкова справа № 54/2008, на майно ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Свідоцтво про право на спадщину не видавалося (а.с.9).

Житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, площею 115,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_4 на підставі рішення Оржівської селищної ради Рівненського району Рівненської області № 85 від 07 вересня 2016 року, про що зазначено в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 72876572 від 11 листопада 2016 року (а.с.30).

Технічний паспорт на вищезгадане будинковолодіння, виданий ПП "Техно Ком" від 09 вересня 2016 року виготовлений також на ім'я ОСОБА_4 (а.с.33-35).

Земельна ділянка з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_5, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_4 на підставі рішення Оржівської селищної ради Рівненського району Рівненської області № 302 від 28 липня 2017 року, про що зазначено у Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 93921556 від 08 серпня 2017 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.31).

З метою забезпечення однакового застосування законодавства про спадкування Пленум ВСУ від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" дав відповідні роз'яснення.

Відповідно до частин 2 та 3 п.1 Постанови Пленуму, відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу України 1963 року.

Відповідно до ч.1 п.4 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України 2003 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки спадкодавець помер у 1996 році, спадкові відносини виникли у той час, то підлягають застосуванню положення ЦК України 1963 року.

Згідно приписів статті 529 ЦК України, в редакції 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст.548 ЦК України 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Момент відкриття спадщини міститься в правилі ст.525 ЦК України 1963 року, а саме моментом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.

Згідно ст.549 ЦК України в редакції 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що у визначений законом шестимісячний термін, із заявами про прийняття спадщини ніхто із спадкоємців до нотаріуса не звертався.

Як зазначено у ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд визнає їх належними і допустимими. В суді встановлено, що позивачка після смерті батька на протязі шести місяців взяла в користування ряд майна, яке належало її батькові, користувалася господарськими будівлями, періодично проживала в кімнаті, в якій проживав батько, використовувала земельну ділянку, успадкувала майновий пай батька.

Отже, за нормами ст.549 ЦК України в редакції 1963 року позивачка є такою, що у передбаченому на час відкриття спадщини порядку фактично прийняла спадщину померлого батька, адже речі, які вона успадкувала відносяться до майна. Тобто позивачка вчинила дії, які свідчать про прийняття нею спадщини після смерті батька. Відповідачем не заперечується той факт, що позивачка користувалася льохом, зберігаючи там свої овочі, сараєм, що є частиною домоволодіння, в будинку інколи проживала сама позивачка і її дочка, будучи дитиною.

Сам відповідач ОСОБА_8, подаючи 18 січня 2008 року заяву про прийнятті спадщини після смерті батька, серед спадкоємців вказував сестру ОСОБА_2, що підтверджує той факт, що він визнавав позивачку такою, що успадкувала майно після смерті батька.

Суд приймає до увагу на той факт, що спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_8, на даний час на праві власності належить ОСОБА_4, однак останній, звернувшись до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, свідоцтва про право на спадщину так і не отримав, хоча за його ж заявою спадкова справа відносно майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 була заведена. Таким чином, звернувшись до нотаріуса, відповідач визнав і не заперечив, що домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належало померлому ОСОБА_8, однак відповідач оформив дане майно на своє ім'я на підставі рішення Оржівської селищної ради Рівненського району Рівненської області, а питання спадкування майна, після смерті ОСОБА_8 залишається відкритим.

Отже, встановивши факт прийняття позивачкою спадщини після смерті батька ОСОБА_8 на підставі відповідних доказів, суд вважає, що в наявності є порушення права позивачки, а тому позов підлягає до задоволення.

Оскільки позивачка не наполягала на стягненні судового збору, то суд вважає, що він не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.76, 78, 263-265, 293, 294, 315-319, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.524, 529, 549 ЦК України 1963 року, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, (залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_7) про встановлення факту прийняття спадщини - задоволити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт.Оржів Рівненського району Рівненської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 паспорт серії НОМЕР_6, виданий 30 червня 1998 року Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_7, виданий 29 жовтня 1999 року Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_7, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 паспортні дані та ідентифікаційний номер суду невідомі.

Повний текст рішення виготовлено 19 березня 2019 року.

Суддя Остапчук Л.В.