Постанова

від 18.06.2019 по справі 570/2041/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2019 року м. Рівне

Справа № 570/2041/17

Провадження № 22-ц/4815/845/19

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Ковальчук Н.М., Хилевича С.В., секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3 ,

за участю сторін, їх представників, представника третьої особи

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області в складі судді Остапчук Л.В. від 7 березня 2019 року, проголошене в 9 год. 09 хв. в м. Рівне, дата складання повного судового рішення - 19 березня 2019 року,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини. Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , спадкоємцями першої черги після смерті якого були вона, її мати ОСОБА_5 , брати ОСОБА_3 та ОСОБА_2

18.01.2008 року з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 , мати- подала заяву про відмову від спадщини.

Також вказує, що після смерті батька вона фактично прийняла спадщину, так як зайняла в будинку, який належав батьку, кімнату, яку займав батько до смерті, поставила туди свій диван, принесла постільну білизну, ночувала там, в кімнаті залишилися меблі, якими користувався її батько і якими почала користуватися вона після його смерті.

Крім того, вона користується земельною ділянкою, яка належала батьку та одразу після його смерті забрала речі, які батько прийняв як спадкове майно після смерті своєї матері, а саме: образи, скатертину, рушники, вазочку під квіти, та користувалася будинком і господарськими будівлями.

Після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 вона продовжувала користуватись будинком, поки брат ОСОБА_2 , який не визнає, що вона є спадкоємицею після смерті батька і матері та фактично прийняла спадщину, не почав чинити їй перешкоди в користуванні будинком.

З наведених підстав ОСОБА_1 просить встановити факт прийняття нею спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Оржів, Рівненського району Рівненської області.

25.10.2017 року ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 7 березня 2019 року встановлено факт, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Оржів Рівненського району Рівненської області.

Рішення мотивовано тим, що позивачка після смерті батька на протязі шести місяців взяла в користування частину майна, яке належало її батькові, користувалася господарськими будівлями, періодично проживала в кімнаті, в якій проживав батько, використовувала земельну ділянку, успадкувала майновий пай батька, а тому за нормами ст.549 ЦК України в редакції 1963 року є такою, що у передбаченому на час відкриття спадщини порядку фактично прийняла спадщину померлого батька.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 покликається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Зазначає, що ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_4 не була зареєстрована та не проживала з батьками, за адресою АДРЕСА_1 , тобто проживання однією сім`єю з спадкодавцем та ведення з ними спільного господарства було відсутнє, а дані правовідносини під дію норм ст. 549 ЦК УРСР не підпадають.

Доводить, що ще при житті ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 між членами сім`ї було вирішено, що все батьківське майно перейде йому, а тому ніхто з членів сім`ї не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батька.

В період з 1996 року до 2017 року позивачка не претендувала на спадщину, не вчиняла дій по її оформленню, а лише після смерті ОСОБА_5 та після того, як він виготовив технічну документацію на будинок, отримав рішення Оржівської селищної ради №302 від 28.07.2017 року, яким затверджено технічну документацію, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ОСОБА_1 почала претендувати на частину будинку АДРЕСА_1 .

Крім того, 29.01.2008 року рішенням Оржівської селищної ради Рівненського району Рівненської області йому надано дозвіл на будівництво веранди до житлового будинку в АДРЕСА_1 , що підтверджує факт одноособового користування ним житловим будинком.

Пояснення позивачки про те, що вона після смерті батька зайняла належну батькові кімнату, поставила туди свій диван, принесла постільну білизну та колись там ночувала не відповідає дійсності, оскільки на момент смерті батька вона була зареєстрована в гуртожитку. Також, не відповідає дійсності і пояснення, що вона забирала якісь речі належні ОСОБА_4

Допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 вказали, що позивач періодично здійснювала догляд матері до її смерті, однак вказані свідки не підтвердили факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_4

Вважає, що покази свідків є недопустимими доказами прийняття спадщини, яка складається з нерухомого майна.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки-адвокат Спічек Г.В. зазначає, що рішення судом постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на основі наданих сторонами письмових доказах та показах свідків, допитаних у судовому засіданні. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують. Просить залишити її без задоволення.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинний на момент відкриття спадщини, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно з частиною першою статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4

Його спадкоємцями за законом були його дружина - ОСОБА_5 та діти - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно статті 548 ЦК Української РСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР визначено, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За наведеного, неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Як вбачається з матеріалів справи 2.09.2016 року ОСОБА_1 звернулась до Рівненської районної державної нотаріальної контори із заявою в якій просила повідомити чи відкривалася спадкова справа після смерті її батька, хто із спадкоємців звернувся із заявою про прийняття спадщини та чи були звернення спадкоємців про відмову від прийняття спадщини.

Згідно відповіді Рівненської районної нотаріальної контори № 2423/02-14 від 3.09.2016 року позивачці повідомлено, що на підставі заяви ОСОБА_2 . №97 від 18.01.2008 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та поданої ОСОБА_5 заяви № 36/2-06 від 18.01.2008 року про неприйняття спадщини була заведена спадкова справа №54/2008, на майно ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свідоцтво про право на спадщину не видавалося (а.с.9).

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є таким що прийняли спадщину, так як на день смерті ОСОБА_4 були прописані та постійно проживали із спадкодавцем. Письмова заява ОСОБА_5 від 18.01.2008року про відмову від прийняття спадщини після смерті чоловіка правового значення не має, оскільки вона подана поза межами строку, встановленого ст.553 ЦК УРСР.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4).

26.12.1997 року ОСОБА_5 було складено заповіт, який посвідчено секретарем виконкому Оржівської селищної ради Рівненського району Рівненської області та зареєстровано в реєстрі за № 228, відповідно до якого вона усе своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла сину - ОСОБА_2 (а.с.29)

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 72876572 від 11.11.2016 року житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, площею 115,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_2 на підставі рішення Оржівської селищної ради Рівненського району Рівненської області № 85 від 7.09.2016 року (а.с.30).

Також, на замовлення ОСОБА_2 ПП "Техно Ком" 9.09.2016 року було виготовлено технічний паспорт на вищезгадане будинковолодіння (а.с.33-35).

Відповідачем не заперечується, що вказаний житловий будинок належав їхньому з позивачкою батьку ОСОБА_4 , який за життя не оформив права власності на нього.

Рішенням Оржівської селищної ради Рівненського району Рівненської області № 302 від 28 липня 2017 року затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 та надано йому у власність земельну ділянку(а.с. 32).

На підставі вказаного рішення селищної ради за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 93921556 від 8.08.2017 року (а.с.31).

Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (в редакції на момент відкриття спадщини), доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Однак, жодного із перелічених вказаною інструкцією документів на підтвердження вступу в управління чи володіння спадковим майном позивачкою не надано.

Також не надано ОСОБА_1 і будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів про те, що у неї знаходиться свідоцтво на майновий пай, який належав батькові, та після його смерті її було включено в списки як його спадкоємицю.

Не свідчить про дані обставини і наявна в матеріалах справи копія довідки ЗАТ "АПК "Зоря" №118 від 1.03.2000 року, з якої слідує, що її видано ОСОБА_4 про те, що він дійсно являється власником 1418 іменних акцій ЗАТ "АПК "Зоря" номінальною вартістю 10 грн.(а.с.70).

Вказана довідка була видана на ім`я ОСОБА_4 через чотири роки після його смерті та не містить жодних відомостей про включення ОСОБА_1 до списку осіб, котрі мають право на майновий пай, як спадкоємиці останнього.

Покликання позивачки на пояснення свідків щодо підтвердження факту управління та володіння нею спадковим майном після смерті батька судовою колегією не приймаються, оскільки вони не являються належними та допустимими доказами, виходячи з вимог ст. ст. 77,78 ЦПК України.

Крім того, покази свідків про те, що після смерті батька ОСОБА_1 обробляла земельну ділянку, забрала собі з будинку деякі речі, які йому належали, не заслуговують на увагу, оскільки свідки не ствердили в категоричній формі, що вказані дії позивачкою були вчинені саме протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Те, що ОСОБА_1 після смерті батька час від часу приїздила та залишалась ночувати в житловому будинку, який йому належав та в якому продовжувала проживати її мати, саме по собі не свідчить про вступ позивачкою в управління спадковим майном. Свої права на спадщину позивачка заявила через 21 рік після смерті батька.

За наведеного, позивачкою не доведено належними та допустимими доказами того, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті батька, а тому суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про прийняття нею спадщини.

Враховуючи викладене, рішення судом першої інстанції ухвалено за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 та ч. 13 ст.141 ЦПК України підлягають пропорційному розподілу понесені сторонами судові витрати.

За подачу апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір в сумі 960 грн. Однак, відповідачем його було сплачено в розмірі 1153,21 грн.

Таким чином, в зв`язку з відмовою в задоволенні позову з позивачки на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати, понесені по сплаті судового збору при поданні апеляційної скарги, в сумі 960 грн.

Також, відповідачу слід повернути з Державного бюджету зайво сплачений ним судовий збір в розмірі 193,21 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375,376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, ст.ст.548,549,553 ЦК УРСР, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення рівненського районного суду Рівненської області від 7 березня 2019 року скасувати.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) витрати понесені по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн.

Управлінню Державної казначейської служби України у м. Рівне повернути ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) кошти в розмірі 193 (сто дев`яносто три) грн. 21 коп., які були сплачені ним на рахунок отримувача: УК у м. Рівне № 34316206080030, код банку отримувача 38012714, банк отримувача Казначейство України, МФО отримувача: 899998, згідно квитанції №3 від 3.04.2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 червня 2019 року.

Судді: Бондаренко Н.В.

Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.