Рішення

від 17.04.2019 по справі 199/4032/16-ц

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/4032/16-ц

(2/199/186/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

17.04.2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Гасанової М.Ю.

представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс до ОСОБА_1, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю БНС Групп , про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю БНС Групп , про визнання договору поруки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу.

В обґрунтуванні позовних вимог посилався на те, що 06 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Український Лізинговий фонд та Товариством з обмеженою відповідальністю БНС Групп був укладений Генеральний договір фінансового лізингу №3576.

06 березня 2015 року між Позивачем та ТОВ БНС Групп в рамках Генерального договору був укладений договір фінансового лізингу №3576-01/03/15-Н.

10.03.2015 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору фінансового лізингу №3576-01/03/15-Н від 06.03.2015 року.

23.03.2015 року між сторонами була укладена додаткова угода №2 до договору фінансового лізингу №3576-01/03/15-Н від 06.03.2015 року.

Із метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаними договорами між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений Договір поруки від 06.03.2015 року, відповідно до умов якого вона відповідає перед ТОВ Український Лізинговий фонд у тому ж обсязі, що і ТОВ БНС Групп , в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та штрафних санкцій, що обумовлені у Генеральному договорі та Договорі фінансового лізингу, та передбачені чинним законодавством.

Свої зобов'язання позивач виконав своєчасно, належним чином та в повному обсязі, зокрема, оплатив вартість предмета лізингу, а саме автомобіля Мазда СХ 5, 2014 року випуску; шасі НОМЕР_2; двигун НОМЕР_3, реєстраційний НОМЕР_4, та передав вказаний автомобіль у користування ТОВ БНС Групп на підставі Акту приймання-передачі від 23.03.2015 року. Відповідно до статті 2 Генерального договору ТОВ БНС Групп повинен сплачувати лізингові платежі, які складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та винагороду (комісію) лізингодавця, в порядку, строки та у розмірі, згідно з Графіком внесення лізингових платежів.

ТОВ БНС Групп оплатив авансовий платіж та сплачував лізингові платежі своєчасно та у повному обсязі з урахуванням курсової різниці, але згодом почав порушувати платіжну дисципліну по сплаті лізингових платежів, у зв'язку з чим лізингодавець неодноразово направляв листи з вимогою усунути порушення, а з травня 2015 року ТОВ БНС Групп взагалі припинив виконувати зобов'язання по оплаті договору фінансового лізингу в повному обсязі, продовжуючи незаконно експлуатувати предмет лізингу на безоплатній основі, про що на адресу ТОВ БНС Групп була направлена Лист-вимога (вих. №1600-УПК від 30.04.2015 року), яка залишилась без задоволення з боку ТОВ БНС-Групп .

Таким чином, керуючись ч.2 ст.7 Закону України Про фінансовий лізинг та п.11.4. Договору позивач повідомив ТОВ БНС Групп про відмову від Договору та повернення Предмету лізингу протягом 7 днів з дати направлення Повідомлення (вих. №2186-УПК від 16.02.2016 року). Таким чином, Договір Фінансового лізингу вважається розірваним із 16.02.2016 року.

ТОВ БНС Групп жодним чином не відреагував на повідомлення та не повернув предмет лізингу.

Заборгованість ТОВ БНС Групп перед ТОВ Український Лізинговий фонд складається з: заборгованості зі сплати лізингових платежів згідно з Договором фінансового лізингу - 351 930,38 грн., пені - 100 867,40 грн., 3% річних від простроченої суми - 6 635,64 грн., інфляційне збільшення боргу - 23 075,75 грн., штраф - 47 297,75 грн., збитки лізингодавця у зв'язку з неповерненням предмету лізингу становлять 738 829,75 грн.

Таким чином, у зв'язку з порушенням зобов'язання щодо сплати лізингових платежів згідно з Договором, утворилася загальна заборгованість у розмірі 1268 636,68 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачки, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 029,55 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому зазначила, що цей договір нею не підписувався та наголосила на тому, що підпис, який міститься на другій сторінці Договору поруки в Розділі 5 Реквізити та підписи сторін у графі Поручитель навпроти ПІБ ОСОБА_1. не є автентичним з її справжнім підписом і вважає його сфальсифікованим.

Договір поруки від 06.03.2015 року є оспорюваним правочином, оскільки вказаний документ, що був наданий представником ТОВ Український лізинговий Фонд як додаток до первісного позову, нею не підписувався, а відтак він не відповідає її внутрішній волі та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тому ОСОБА_1. просила суд визнати недійсним Договір поруки від 06.03.2015 року.

16.10.2018 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс про заміну позивача на його процесуального правонаступника, у якій представник заявника зазначив, що 17 березня 2017 року на підставі Договору про відступлення права вимоги від 17.03.2017 року, ТОВ УЛФ-Фінанс набуло всі права та обов'язки ТОВ Український лізинговий фонд , у тому числі за Договором фінансового лізингу №3576-01/03/15-Н від 06 березня 2015 року.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23.11.2018 року судом був залучений належний позивач у справі за позовом ТОВ Український лізинговий фонд до ОСОБА_1, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю БНС Групп , про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, - Товариство з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс .

Представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2, надала до суду відзив на позовну заяву у якому зазначила, що відповідачці стало відомо про те, що 13.05.2016 року за заявою позивача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 був вчинений виконавчий напис, відповідно до якого ТОВ БНС Групп запропоновано повернути шляхом вилучення на користь позивача майно - автомобіль Мазда СХ 5, 2014 року випуску, вартістю 839 000,00 грн., що був переданий у користування на підставі Договору фінансового лізингу №3576-01/03/15-Н, укладеного 06 березня 2015 року, та підлягає поверненню за невиплачені лізингові платежі за період з 24 травня 2015 року по 12 травня 2016 року у розмірі 351 910,40 гривень.

Постановою державного виконавця Індустріального ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Коваленко М.С. від 11.10.2017 року було описано та арештовано майно - автомобіль Мазда СХ 5, 2014 року випуску, при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса (ВП №51497470).

Також Постановою державного виконавця Індустріального ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Коваленко М.С. від 22.12.2017 року виконавче провадження №51497470 було закінчено у зв'язку з тим, що вимоги виконавчого документу були виконані у повному обсязі - автомобіль Мазда СХ 5, 2014 року випуску, був повернутий позивачу.

Представник також зазначила, що до позовної заяви не додано будь-яких належних доказів виконання позивачем вимог п. 2.2 Договору поруки, відсутня письмова вимога та докази її направлення ОСОБА_1, а також докази та отримання нею такої вимоги, тому пред'явлення позову до ОСОБА_1, як до поручителя, є передчасним та безпідставним.

Окрім цього, представник відповідачки зазначила, що згідно з Графіком внесення лізингових платежів до Договору фінансового лізингу, загальна сума лізингового платежу включає в себе дві складові - платіж-відшкодування вартості предмету лізингу та винагороду (комісію) лізингодавця.

У зв'язку з розірванням позивачем спірного договору (як зазначено у позові самим позивачем, Договір фінансового лізингу вважається розірваним з 16.02.2016 року), право власності на предмет лізингу до ТОВ БНС Групп не перейшло і не перейде, а відтак позивач втратив право на відшкодування вартості предмета лізингу з моменту розірвання договору лізингу. Таким чином, з дати розірвання Договору фінансового лізингу вимога про відшкодування вартості предмету лізингу є необґрунтованою та суперечить нормам діючого законодавства України та усталеній судовій практиці.

Таким чином, нарахування 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу на суми, які складають вартість предмету лізингу, є помилковим, а тому ці позовні вимоги задоволенню не підлягають, крім того нарахування пені на суми, які складають вартість предмету лізингу, є також помилковим та заслуговує на увагу той факт, що розрахунок пені зроблено позивачем з порушенням спеціального строку позовної давності, передбаченого ст.258 ЦК України.

За умови повернення позивачу предмету лізингу позовна вимога щодо стягнення прямих реальних збитків задоволенню не підлягає, у зв'язку з чим, представник відповідачки просила суд відмовити у первісному позові у повному обсязі.

10.12.2018 року представник ТОВ УЛФ-Фінанс надав до суду уточнену позовну заяву зі зменшенням позовних вимог, у якій просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УЛФ-ФІНАНС , заборгованість у розмірі 288 975,86 грн., а саме: несплачена винагорода лізингодавця у сумі 187 981,77 грн.; пеня у сумі 56 237,57 грн.; 3% річних у сумі 3 700,76 грн.; інфляційні втрати у сумі 12 858,49 грн. та штраф у сумі 28 197,27 грн., також стягнути судові витрати та повернути 14694,91 грн. судового збору, оскільки позовні вимоги були зменшені.

Представник відповідача надав відповідь на відзив та зазначив, що автомобіль повернутий лізингодавцю 11.11.2017 року. Стосовно ненаправлення поручителю вимоги про невиконання боржником договору, представник позивача зазначив, що звернення до суду із позовом саме й є належним способом пред'явлення вимоги.

Також представник позивача зазначив, що 187 981,77 грн. є різницею між первинно пред'явленою сумою та сумою несплачених частин тіла предмету лізингу . Крім того, позов поданий 26.05.2016 року, пеня розрахована за період часу з 23.04.2015 року у розмірі 9,83 грн., тому залишено позовні вимоги в частині пені у розмірі 56237,57 грн.

Станом на момент подання даної відповіді на відзив розмір заборгованості становить : 187 981,77 грн. - несплачена винагорода лізингодавця; 56 237,57 грн., - пеня, 3 700,76 грн. - 3% річних; 12 858,49 грн. - інфляційні витрати та штраф 28197,27 грн..

У судове засідання 17.04.2019 року представник позивача - УЛФ-Фінанс не з'явився, надав заяву, якою просив слухати справу за його відсутності, позов підтримав, про що надав відповідну заяву.

Представник відповідачки за основним та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, якою просила суд розглянути справу за її відсутності, проти первісного позову заперечувала та просила відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача за зустрічним позовом - ТОВ Український лізинговий фонд у судове засідання не з'явився про день та час слухання справи повідомлявся належним чином причин неявки до суду не повідомив.

Представник третьої особи ТОВ БНС Групп у судове засідання також не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, причин неявки до суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні як первісного позову, так і зустрічного позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Український Лізинговий фонд та Товариством з обмеженою відповідальністю БНС Групп був укладений Генеральний договір фінансового лізингу №3576 (т.1, а.с. 9-27).

06 березня 2015 року між позивачем та ТОВ БНС Групп в рамках Генерального договору було укладений Договір фінансового лізингу №3576-01/03/15-Н (т.1, а.с.28-29).

10.03.2015 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору фінансового лізингу №3576-01/03/15-Н від 06.03.2015 року (т.1 а.с.30).

23.03.2015 року між сторонами була укладена додаткова угода №2 до договору фінансового лізингу №3576-01/03/15-Н від 06.03.2015 року (т.1 а.с.31).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаними договорами між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений Договір поруки від 06.03.2015 року, відповідно до умов якого вона відповідає перед ТОВ Український Лізинговий фонд у тому ж обсязі, що і ТОВ БНС Групп , у тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та штрафних санкцій, що обумовлені у Генеральному договорі та Договорі фінансового лізингу та передбачені чинним законодавством (т.1, а.с.32, 184).

Відповідно до Акту прийому-передачі предмету лізинг від 23.03.2015 року, ТОВ Український лізинговий фонд передав у користування ТОВ БНС Групп автомобіль Мазда СХ 5, 2014 року випуску; шасі НОМЕР_2; двигун НОМЕР_3, реєстраційний НОМЕР_4 (т.2, а.с.37).

У зв'язку з невиконанням ТОВ БНС Групп вимог Договору фінансового лізингу, ТОВ Український лізинговий фонд направив 12.05.2015 року лист-вимогу на суму 44 833,35 грн. до ТОВ БНС Групп на юридичну та фактичну адреси (т.1, а.с.38,39).

16.02.2016 року ТОВ Український лізинговий фонд направив повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу на юридичну та фактичну адреси ТОВ БНС Групп (т.1, а.с.40,41).

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

За ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ч.ч.1,2 ст.806 ЦК України).

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ст.807 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України Про фінансовий лізинг лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову (ч.3 ст.7 Закону України Про фінансовий лізинг ).

17 березня 2017 року на підставі Договору про відступлення права вимоги від 17.03.2017 року, ТОВ УЛФ-ФІHAHC набуло всі права та обов'язки ТОВ Український лізинговий фонд , у тому числі за Договором фінансового лізингу №3576-01/03/15-Нвід 06 березня 2015 року (т.1, а.с. 221-231).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.554 у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки від 06.03.2015 року, у разі повного або часткового невиконання боржником своїх зобов'язань за Лізинговим договором/Генеральним договором кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя (т.1, а.с.184).

Відповідно до п. 2.2 Договору поруки, поручитель повинен виконати свої зобов'язання на користь кредитора шляхом протягом 5 банківських днів з моменту пред'явлення кредитором вимог, забезпечених порукою згідно цього договору (т.1, а.с.184).

Відповідно до абзацу 2 п. 2.2 Договору поруки, під пред'явленням вимоги розуміється надсилання кредитором рекомендованим листом на адресу поручителя, вказану у розділі 5 даного Договору, письмової вимоги (заяви) про невиконання боржником своїх зобов'язань, передбачених Лізинговим договором/Генеральним договором (т.1, а.с.184).

Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано доказів надсилання письмової вимоги поручителю ОСОБА_1 та отримання такої нею вимоги, суд вважає, що позивачем не дотримана процедура та порядок пред'явлення вимоги до поручителя, що передбачено як вимогами діючого законодавства, так і положеннями Договору поруки, укладеного між сторонами. З цих підстав суд вважає, що дані позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

До посилань позивача на те, що пред'явлення позову до суду прирівнюється до пред'явлення письмової вимоги, суд ставиться критично, оскільки пред'явлення письмової вимоги повинно передувати зверненню до суду, і тільки у разі невиконання умов у строки, які в ній зазначені, у позивача виникає право звернення до суду.

Стосовно зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю БНС Групп , про визнання договору поруки недійсним, суд також вважає відмовити з наступних підстав.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому зазначила, що цей договір нею не підписувався та наголосила на тому, що підпис, який міститься на другій сторінці Договору поруки в Розділі 5 Реквізити та підписи сторін в графі Поручитель навпроти ПІБ ОСОБА_1. не е автентичним з її справжнім підписом і вважає його сфальсифікованим.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 надала клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, 20.04.2017 року вказане клопотання було задоволено та призначена по справі судова криміналістична почеркознавча експертиза, однак ОСОБА_1 рахунок за проведення експертизи не сплатила та повторно клопотання про проведення експертизи не заявляла. Ухвала суду з цих підстав не виконана та справа повернулася до суду.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 ст.16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджене порушення було обгрунтованим.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов'язаний надати суб'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізоване належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звертатися за судовим захистом.

У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання про наявність порушеного суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Відповідно, з урахуванням відсутності належних та допустимих доказів по справі, правові підстави для задоволення позову відсутні, оскільки позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що вона не підписувала вказаний договір поруки.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265, ЦПК України,15, 16, 202,215, 513, 526, 553, 554, 806 ЦК України, ст.7 Закону України Про фінансовий лізинг , -

У Х В А Л И В:

Товариству з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс у позові до ОСОБА_1,третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю БНС Групп , про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, - відмовити.

ОСОБА_1 позові до Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю БНС Групп , про визнання договору поруки недійсним, - відмовити.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс , код ЄДРПОУ 41110750, місцезнаходження: 04205, м.Київ, просп.Оболонський, 35, оф. 300.

Відповідач:ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_5 виданий Амур-Нижньодніпровським РВ у м.Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 22.07.2014 року,зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд , код ЄДРПОУ 37859096, місцезнаходження: 04205, м.Київ, просп.Оболонський, 35-А, оф. 301.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю БНС Групп , код ЄДРПОУ 38677264, юридична адреса: м.Дніпро. вул. Березинська, буд. 10, кв. 65, фактична адреса: м.Дніпро. вул. Верхня, буд. 7.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: