ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" квітня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2633/18
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "ОТП БАНК" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43)
третя особа 1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Солонько Микола Миколайович (АДРЕСА_1),
третя особа 2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Компанія Енерджи" (02125, м. Київ, пр-т Визволителів, буд. 3),
про усунення перешкод у здійсненні права власності та звільнення майна з-під арешту
секретар судового засідання: Демідова А.А.
представники сторін:
від позивача: Ігнатенко М.В. (свідоцтво адвоката № 893 від 18.03.2017 р.; довіреність б/н від 07.12.2018 р.);
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: Яценко С.А. (свідоцтво адвоката КС № 6865/10 від 05.09.2018 р.; довіреність б/н від 14.01.2019 р.).
Обставини справи:
Акціонерне товариство "ОТП БАНК" (далі - АТ "ОТП БАНК", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІНКСТОН" (далі - ТОВ "ГІНКСТОН", відповідач), за участі третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Солонько Микола Миколайович (далі - третя особа 1) та третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства "Компанія Енерджи" (далі - ПП "Компанія Енерджи", третя особа 2), про усунення перешкод у здійсненні права власності та звільнення майна з-під арешту.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2018 р. у справі № 910/23071/17 було задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІНКСТОН" до Приватного підприємства Компанія Енерджи про стягнення заборгованості у розмірі 1241670,00 грн. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 18625,05 грн. і видано відповідний наказ про примусове виконання рішення. 28.03.2018 р. приватним виконавцем Солоньком М.М. було відкрито виконавче провадження ВП № 56070165 та винесено постанову про арешт майна ПП Компанія Енерджи , а саме - нежитлових приміщень загальною площею 3959,2 кв.м, що знаходяться за адресою: Київська обл., Васильківський р-н., смт. Калинівка, вул. Залізнична, 172, та розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221455800:07:003:0038, цільове призначення: для обслуговування існуючого майнового комплексу, площа 0,8 га.
Однак, вказане нерухоме майно згідно договору застави (іпотеки) № PL17-125/28-2 від 16.05.2017 р. перебувало в іпотеці у АТ ОТП БАНК задля забезпечення виконання умов кредитного договору № CR 17-099/28-2 від 16.05.2017 р. З огляду на невиконання ПП Компанія Енерджи зобов'язань за кредитним договором, що підтверджено рішенням господарського суду м. Києва у справі № 910/2723/18, банк набув права власності на предмет іпотеки, у зв'язку з чим позивач просить суд усунути перешкоди у здійсненні права власності на нерухоме майно, а саме - нежитлові приміщення - літера А: будівля офісно-складського приміщення, загальною площею 1691,5 кв.м; літера Б: складське приміщення, загальною площею 2267,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вулиця Залізнична, 172; скасувати арешт приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича, накладений постановою від 28.03.2018 р. у виконавчому провадженні ВП № 56070165, стягувачем у якому є ТОВ "ГІНКСТОН"; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІНКСТОН" на користь Акціонерного товариства "ОТП БАНК" 3524,00 грн. судового збору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2018 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.01.2019 р.
Підготовче засідання відкладалось.
08.01.2019 р. до господарського суду Київської області від третьої особи 1 надійшли пояснення № 7 від 03.01.2019 р. (вх. № 237/19 від 08.01.2019 р.) щодо позовних вимог у справі № 911/2633/18, за змістом яких приватний виконавець просить суд відмовити у задоволенні позову в частині скасування постанови ВП № 56070165 про арешт майна боржника від 28.03.2018 р. з огляду на те, що, на думку третьої особи 1, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу зобов'язаний був відмовити позивачу у вчиненні реєстраційних дій щодо набуття права власності на спірне нерухоме майно, на яке існувало обтяження у вигляді арешту, а отже підстави для зняття арешту, накладеного в ході виконавчого провадження ВП № 56070165, на переконання приватного виконавця, відсутні. Також третя особа 1 просить розглядати справу № 911/2633/18 без участі останнього.
18.01.2019 р. до господарського суду Київської області від третьої особи 2 надійшло клопотання б/н від 18.01.2019 р. (вх. № 1049/19 від 18.01.2019 р.) про зупинення провадження у справі, за змістом якого ПП Компанія Енерджи просить суд зупинити провадження у справі № 911/2633/18 до завершення розгляду та набрання законної сили рішенням у справі № 910/8635/18 за позовом ПП ПП Компанія Енерджи до Акціонерного товариства "ОТП БАНК" та до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчика Володимира Вікторовича про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації права власності за АТ "ОТП БАНК" на нерухоме майно, а саме - нежитлові приміщення, літера А: будівля офісно-складського приміщення загальною площею 1691,5 метрів квадратних; літера Б: складське приміщення загальною площею 2267,7 метрів квадратних, що знаходяться за адресою: Київська обл., Васильківський р-н., смт. Калинівка, вул. Залізнична, 172, яка розглядається господарським судом міста Києва.
22.01.2019 р. до господарського суду Київської області від представника третьої особи 2 надійшло клопотання б/н від 22.01.2019 р. (вх. № 1291/19 від 22.01.2019 р.) про долучення додаткових матеріалів до справи № 911/2633/18, а саме - копії позовної заяви у справі № 910/8635/18 за позовом ПП "Компанія Енерджи" до Акціонерного товариства "ОТП БАНК" та до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчика Володимира Вікторовича про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації права власності за АТ "ОТП БАНК" на нерухоме майно, а саме - нежитлові приміщення, літера А: будівля офісно-складського приміщення загальною площею 1691,5 метрів квадратних; літера Б: складське приміщення загальною площею 2267,7 метрів квадратних, що знаходяться за адресою: Київська обл., Васильківський р-н., смт. Калинівка, вул. Залізнична, 172, яка розглядається господарським судом міста Києва, оскільки, на думку третьої особи 2, існує преюдиційний зв'язок між вказаною справою та справою № 911/2633/18.
29.01.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло заперечення № 12-4-10/157 від 29.01.2019 р. (вх. № 1824/19 від 29.01.2019 р.) проти клопотання третьої особи 2 про зупинення провадження у справі № 911/2633/18, за змістом якого позивач наголошує, що у вказаному клопотанні, на думку останнього, не наведено жодної підстави, яка б могла призвести до визнання господарським судом міста Києва правочину недійсним та скасування державної реєстрації права власності за АТ "ОТП БАНК" на нерухоме майно у судовому порядку, а також не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені судом у рамках даної справи № 911/2633/18 для ухвалення законного рішення. Водночас, позивач зазначає, що ПП "Компанія Енерджи" не вказано, яким саме чином розгляд справи № 910/8635/18 впливає чи може вплинути на подання та оцінку доказів у даній справі № 911/2633/18. З огляду на викладене, АТ "ОТП БАНК" просить суд відмовити у задоволенні клопотання третьої особи 2 б/н від 18.01.2019 р. про зупинення провадження у справі.
30.01.2019 р. до господарського суду Київської області від представника третьої особи 2 надійшло пояснення б/н від 29.01.2019 р. (вх. № 2005/19 від 30.01.2019 р.) щодо змісту позовних вимог у справі № 911/2633/18, за змістом якого ПП "Компанія Енерджи" просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що, на думку третьої особи 2, арешт на нерухоме майно, накладений постановою приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. від 28.03.2018 р. в межах виконавчого провадження ВП № 56070165, повністю відповідає вимогам чинного законодавства України та не був скасований у встановленому порядку на дату реєстрації права власності за АТ "ОТП БАНК" на предмет іпотеки.
У судовому засіданні 18.03.2019 р. представник третьої особи 2 подав клопотання б/н від 18.03.2019 р. (вх. № 5290/19 від 18.03.2019 р.) про долучення документів до матеріалів справи, а саме - копії апеляційної скарги ПП "Компанія Енерджи" на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2019 р. у справі № 910/8635/18 про банкрутство ПП "Компанія Енерджи" та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 р. про призначення вказаної справи до апеляційного розгляду.
У судовому засіданні 18.03.2019 р. представник третьої особи 2 підтримував подане раніше клопотання б/н від 18.01.2019 р. про зупинення провадження у справі; представники позивача, відповідача та третьої особи 1 у судове засідання не з'явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.03.2019 р. було залишено без задоволення клопотання ПП "Компанія Енерджи" б/н від 18.01.2019 р. (вх. № 1049/19 від 18.01.2019 р.) про зупинення провадження у даній справі.
У судовому засіданні 18.03.2019 р. представник третьої особи 2 заявив про надання суду всіх наявних у ПП "Компанія Енерджи" доказів, що мають значення для вирішення спору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.03.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.04.2019 р.
У судовому засіданні 11.04.2019 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала; представник третьої особи 2 проти задоволення позовних вимог заперечував; представники відповідача та третьої особи 1 у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У судовому засіданні 11.04.2019 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи 2, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
16.05.2017 р. між Публічним акціонерним товариством "ОТП БАНК" (правонаступник - Акціонерне товариство "ОТП БАНК", банк) та Приватним підприємством "Компанія Енерджи" (клієнт) було укладено договір про надання банківських послуг № CR 17-099/28-2, відповідно до умов якого банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі - своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку. Кількість банківських послуг, що надаються за договором, необмежена. Банківські послуги можуть надаватися в будь-якій валюті, що дозволяється чинним законодавством України та щодо якої сторони письмово прийшли до згоди. Ліміт банківської послуги може змінюватися шляхом укладення додаткових договорів про зміну договору.
Також 16.05.2017 р. у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між Приватним підприємством "Компанія Енерджи" (іпотекодавець) та Публічним акціонерне товариство "ОТП БАНК" (банк) було укладено договір застави (іпотеки) № РL 17-125/28-2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В., зареєстрований в реєстрі за № 613, відповідно до п. 4 умов якого предметом іпотеки за договором може бути: нерухоме майно, що є власністю іпотекодавця на момент укладення договору застави; нерухоме майно, що стане власністю іпотекодавця після укладення договору застави; об'єкт незавершеного будівництва; майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено; право оренди чи користування нерухомим майном; повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти; підприємство як єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. Опис предмета іпотеки наведений в пункті 25 договору застави.
Пунктом 5 договору застави (іпотеки) передбачено, що відповідно до умов договору банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі - своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку. Кількість банківських послуг, що надаються за договором, необмежена. Якість банківських послуг відповідає стандартам банку. Банківські послуги можуть надаватися в будь-якій валюті, що дозволяється чинним законодавством України та щодо якої банк та клієнт письмово прийшли до згоди. Ліміт банківської послуги може змінюватися шляхом укладення додаткових договорів про зміну договору. Детальні умови кожної з банківських послуг узгоджені в пунктах 28-31 договору.
У відповідності з п. 15 договору застави (іпотеки) за рішенням суду звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) на підставі рішення суду здійснюється в порядку, встановленому законодавством України. Сторони встановлюють та вирішують, що звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) можливе шляхом позасудового врегулювання на підставі договору застави. Позасудове врегулювання здійснюється згідно з цим застереженням про задоволення вимог банку, що є окремим правочином (договором), що міститься в договорі застави, та не потребує укладення сторонами окремого договору чи будь-якого іншого додаткового підтвердження чи погодження. Визначений згідно положень цього пункту спосіб задоволення вимог банку не перешкоджає банку застосувати інші встановлені чинним законодавством України чи договором застави способи звернення стягнення на комплекс. У разі порушення боргових зобов'язань та/або умов договору застави та наміру банку звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) в позасудовому порядку, банк направляє/надсилає клієнту/іпотекодавцю письмове(і) повідомлення про порушення. Якщо протягом встановленого в повідомленні про порушення строку вимога про виконання порушеного зобов'язання/умов залишається без задоволення, банк вправі розпочати звернення стягнення на предмет застави (іпотеки). Сторони домовились, що положення, викладені вище в цьому пункті, не є перешкодою для реалізації права банку звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку, а також не перешкоджають банку здійснювати право щодо вимоги дострокового виконання клієнтом боргових зобов'язань, а також право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) в позасудовому порядку без попереднього повідомлення клієнта/іпотекодавця шляхом направлення/надіслання вимоги про усунення перешкод.
Поряд з цим, банк може задовольнити забезпечені заставою (іпотекою) за договором застави боргові зобов'язання шляхом набуття права власності на предмет застави (іпотеки). Сторони встановлюють, що положення цього пункту разом з іншими положеннями договору застави, являють собою окремий договір (правочин) про передачу іпотекодавцем права власності на предмет застави (іпотеки) банку в рахунок виконання боргових зобов'язань. Іпотекодавець здійснює передачу банку під відкладальною обставиною (умовою), а банк набуває право власності щодо предмету застави (іпотеки) за вартістю предмету застави (іпотеки), визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмету застави (іпотеки) суб'єктом оціночної діяльності, якщо сторони письмово не домовляться про іншу вартість. Передача іпотекодавцем банку прав власності на предмет застави (іпотеки) вважається такою, що відбулася, і банк вважається таким, що став власником предмету, з дати надання/направлення банком письмового повідомлення іпотекодавцю про набуття банком права власності на предмет застави (іпотеки). Сторони встановлюють, що договір застави є достатньою правовою підставою для здійснення будь-якої реєстрації, у випадку необхідності, прав банку щодо предмету застави (іпотеки). З моменту набуття права власності банку на предмет застави (іпотеки) сума боргових зобов'язань зменшується на вартість предмету застави (іпотеки), що визначена в повідомленні про набуття. Іпотекодавець зобов'язаний виконати всі вимоги, встановленні чинним законодавством України та договором застави, вимоги, що підлягають застосуванню при здійсненні передачі права власності, а також здійснити всі інші дії, необхідні для повної реалізації банком своїх прав за договором застави. Передача банку прав власності на предмет застави (іпотеки) здійснюється в силу та на підставі договору застави, і не вимагає в подальшому підтвердження будь-якою додатковою угодою сторін або будь-яким іншим чином. Сторони домовились, що здійснення банком права позасудового врегулювання, що передбачене цим пунктом, можливе лише за обставини, що банком було надано/направлено і повідомлення про порушення, проте клієнтом/іпотекодавцем не було виконано/задоволено протягом 30 календарних днів боргових зобов'язань в повному обсязі.
Згідно з п. 25 договору застави (іпотеки) предметом іпотеки є нежитлові приміщення - літера А: будівля офісно-складського приміщення, загальною площею 1691,5 кв.м; літера Б: складське приміщення, загальною площею 2267,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 172, заставною вартістю 14417917,00 грн.
Як слідує з матеріалів справи, банком, згідно з умовами договору застави (іпотеки), було направлено боржнику (ПП Компанія Енерджи ) повідомлення про порушення № 06-73-3-3/654 від 15.02.2018 р., яке було отримано останнім 21.02.2018 р., відповідно до якого AT ОТП БАНК повідомляв про порушення ПП Компанія Енерджи умов договору про надання банківських послуг № CR17-099/28-2 від 16.05.2017 р., а саме - що станом на 14.02.2018 р. позичальником не було погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачено відсотки. Водночас, банк зазначав, що у забезпечення виконання зобов'язань за договором між банком та позичальником було укладено договір застави (іпотеки) № РL 17-125/28-2 від 16.05.2017 р., а також, що загальний розмір невиконаної забезпеченої іпотекою вимоги банку на 25.01.2018 р. (включно) складає 13649778,88 грн. У зв'язку з наведеним банк вимагав від боржника виконати порушене зобов'язання у тридцятиденний строк та попереджав боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (докази направлення банком повідомлення боржнику долучені до справи).
У подальшому, AT ОТП БАНК було направлено на адресу ПП Компанія Енерджи повідомлення про набуття майна № 73-3-73-3-1/2957 від 19.07.2018 р., відповідно до якого банк повідомляв іпотекодавця про те, що у зв'язку з настанням випадку невиконання умов договору, направленням банком повідомлення про порушення та відсутністю виконання боргових зобов'язань в повному обсязі протягом тридцятиденного строку, банк, посилаючись на положення договору застави, отримавши оцінку (звіт про незалежну оцінку майна) комплексу, що визначена суб'єктом оціночної діяльності та копія якої є додатком до цього повідомлення про набуття майна, повідомив боржника про настання відкладальної обставини, що передбачена договором застави, зокрема, застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, та про набуття банком права власності на предмет іпотеки за вартістю, що визначена у згаданому звіті про незалежну оцінку предмета іпотеки.
Слід зазначити, що заставна вартість предмета іпотеки станом на 16.05.2017 р. була письмово погоджена сторонами та складала 14417917,00 грн.
Відповідно до Звіту про оцінку майна № 158-04-18 від 24.04.2018 р. (оцінювач - Приватне підприємство Тасадор ) величина ринкової вартості об'єкта оцінки станом на дату оцінки, з округленням до тисяч гривень без ПДВ, становить 13825000,00 грн. (копію звіту долучено до матеріалів справи).
Поряд з цим, рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2018 р. у справі № 910/23071/17 було задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ГІНКСТОН до Приватного підприємства Компанія Енерджи про стягнення заборгованості у розмірі 1241670,00 грн. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 18625,05 грн. і видано судовий наказ про примусове виконання вказаного рішення.
28.03.2018 р. на виконання вказаного рішення приватним виконавцем Виконавчого округа міста Києва Солоньком М.М. було відкрито виконавче провадження ВП № 56070165 та винесено постанову про арешт майна ПП Компанія Енерджи , а саме - нежитлових приміщень, загальною площею 3959,2 кв.м, що знаходяться за адресою Київська обл., Васильківський р-н., смт. Калинівка, вул. Залізнична, 172, та розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3221455800:07:003:0038, цільове призначення: для обслуговування існуючого майнового комплексу, площа: 0,8 га.
При цьому, як зазначалося вище, станом на день винесення приватним виконавцем Солоньком М.М. постанови ВП № 56070165 про арешт майна ПП Компанія Енерджи вказане нерухоме майно згідно договору застави (іпотеки) № РL 17-125/28-2 від 16.05.2017 р. перебувало в іпотеці у АТ ОТП БАНК задля забезпечення виконання умов кредитного договору № СR 17-099/28-2 від 16.05.2017 р.
Поряд з цим, у березні 2018 року Публічне акціонерне товариство ОТП БАНК звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Компанія Енерджи про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 14149058,15 грн. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 16.05.2017 р. між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг № CR17-099/28-2, відповідно до умов якого позивач надав відповідачеві кредитну лінію, відповідач, у свою чергу, неналежним чином виконав умови вказаного кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, внаслідок чого станом на 21.02.2018 р. за відповідачем утворилася заборгованість в розмірі 14149058,15 грн., з яких - 12407035,99 грн. заборгованості за кредитом, 972972,76 грн. заборгованості за відсотками, 769049,40 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту.
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.07.2018 р. у справі № 910/2723/18 наведений позов було задоволено та стягнуто з Приватного підприємства Компанія Енерджи на користь Акціонерного товариства ОТП БАНК 12407035,99 грн. заборгованості по кредиту, 972972,76 грн. заборгованості по відсотках, 769049,40 грн. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 212235,87 грн. Рішення набрало законної сили та не було оскаржено.
При цьому, під час розгляду справи № 910/2723/18 відбулося часткове погашення заборгованості 16.07.2018 р. за рахунок зазначеного вище предмету іпотеки, переданого боржником за договором застави (іпотеки), у розмірі 13825000,00 грн., оскільки банк реалізував своє право та задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, що підтверджується засвідченою копією Витягу № 130940189 від 16.07.2018 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Правовою підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно - предмет іпотеки за AT ОТП БАНК стало відповідне застереження в договорі застави (іпотеки).
Також з матеріалів справи вбачається, що 27.04.2018 р. AT ОТП БАНК від приватного виконавця Солонька М.М. було отримано вимогу № 133 від 20.04.2018 р., відповідно до якої банку стало відомо, що приватним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження ВП № 56070165 було накладено арешт на все майно боржника - ПП Компанія Енерджи , у тому числі - і на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за договором іпотеки, переданого боржником банку в якості забезпечення своїх зобов'язань по кредитному договору. Зазначеною вимогою приватний виконавець Солонько М.М. вимагав у банку повідомити про вартість заставного майна та надати письмову згоду на звернення стягнення на нерухоме майно.
На зазначену вимогу приватного виконавця банк надав відповідь № 73-3-73-3-1/1845 від 05.05.2018 р., якою повідомив, що станом на 04.05.2018 р. загальна заборгованість Приватного підприємства Компанія Енерджи перед АТ ОТП Банк за договором про надання банківських послуг № CR17-099/28-2 від 16.05.2017 р. складає 15575786,71 грн. Заставна вартість нерухомого майна загальною площею 3959,2 кв.м (реєстр. № 86597432214), що знаходиться за адресою: Київська обл., Васильківський р-н., смт. Калинівка, вул. Залізнична, 172, та перебуває в заставі АТ ОТП Банк згідно договору застави (іпотеки) № РL 17-125/28-2 від 16.05.2017 р., складає 14417917,00 грн. Разом з цим, АТ ОТП Банк , як заставодержатель вказаного у запиті майна ПП Компанія Енерджи , повідомляв, що не надає згоду на його реалізацію.
Водночас, відповідно до постанови приватного виконавця Солонька М.М. про відкриття виконавчого провадження ВП № 56070165 від 28.03.2018 р. та листа приватного виконавця Солонька М.М. № 496 від 02.07.2018 р. про проведені виконавчі дії щодо наказу господарського суду м. Києва у справі № 910/23071/17 від 21.03.2018 р., вбачається, що арешт на все майно ПП Компанія Енерджи та заборона на його відчуження були накладені у виконавчому провадженні ВП № 56070165 за наказом господарського суду міста Києва від 21.03.2018 р. у справі № 910/23071/17, стягувачем за яким є ТОВ ГІНКСТОН .
Із позову слідує, що банку від арбітражного керуючого ПП Компанія Енерджи стало відомо про те, що 21.08.2018 р. приватний виконавець Солонько М.М. виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві.
Отже, як зазначає позивач, на момент звернення банку з даним позовом до господарського суду Київської області, виконавчий документ було повернуто стягувачеві, а підстави для зняття арешту з нерухомого майна, яке вже належить позивачу на праві власності, у приватного виконавця, враховуючи вимоги Закону України Про виконавче провадження , відсутні.
З урахуванням викладеного банк зазначає, що особа вправі звернутись до суду з позовом як про визнання права власності на майно, на яке накладено арешт і зняття з нього арешту, так і з позовом лише про зняття з такого майна арешту. Оскільки банк є власником спірного майна, то вимоги про зняття арешту із зазначеного майна, на його переконання, є обґрунтованими, у зв'язку з чим позивач у даній справі просить суд усунути перешкоди у здійсненні права власності на нерухоме майно, а саме - нежитлові приміщення - літера А: будівля офісно-складського приміщення, загальною площею 1691,5 кв.м; літера Б: складське приміщення, загальною площею 2267,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вулиця Залізнична, 172, та скасувати арешт приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича, накладений постановою від 28.03.2018 р. у виконавчому провадженні ВП № 56070165.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Поряд з цим, за приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно зі ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 3 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки; пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Відповідно до ст. 7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
У статті 12 Закону України Про іпотеку вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно зі ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до приписів ст. 37 Закону України Про іпотеку право іпотекодержателя на задоволення вимог за основним зобов'язанням забезпеченим іпотекою є абсолютним та переважним перед правами та вимогами інших осіб на предмет іпотеки.
Як зазначалося вище, відповідно до п. 15 договору іпотеки банк може задовольнити забезпечені іпотекою за договором іпотеки боргові зобовязання шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Положення цього пункту є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя і мають силу договору про задоволення вимог.
При цьому, слід відзначити, що сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.
Статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав. Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який установлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями. За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
Пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Таким чином, для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 760/14438/15-ц.
Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наведеними вище нормами визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і, з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора, у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Як слідує з матеріалів справи, АТ ОТП БАНК було надано приватному нотаріусу Колейчику В.В. всі документи, передбачені чинним законодавством України. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано. У свою чергу, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик В.В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, і банк став власником цього майна, що підтверджується копією Витягу № 130940189 від 16.07.2018 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Відповідно до приписів ст.ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У відповідності з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
З огляду на наявність арешту, накладеного приватним виконавцем Солоньком М.М. у виконавчому провадженні ВП № 56070165 за наказом господарського суду міста Києва від 21.03.2018 р. у справі № 910/23071/17, банк, як власник спірного нерухомого майна, позбавлений права вільно розпоряджатися ним.
Водночас, слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як слідує з наданих до матеріалів справи приватним виконавцем Солоньком М.М. письмових пояснень, на виконанні у нього перебувало виконавче провадження ВП № 56070165 з виконання наказу господарського суду м. Києва у справі № 910/23071/17, однак 21.08.2018 р. приватним виконавцем Солоньком М.М. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
При цьому, в разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження не є закінченим. Водночас, частиною 3 вказаної статті 37 Закону, виконавцю не надано права на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Натомість, статтею 59 Закону України Про виконавче провадження передбачено підстави для зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Слід зазначити, що згідно з приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності у даному випадку підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до п. 15 договору застави (іпотеки) № РL 17-125/28-2 від 16.05.2017 р. банк може задовольнити забезпечені іпотекою за договором іпотеки боргові зобов'язання шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Сторони встановлюють, що положення цього пункту, разом з іншими положеннями договору іпотеки, являють собою окремий договір (правочин) про передачу іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки банку в рахунок виконання боргових зобов'язань. Положення цього пункту є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя і мають силу договору про задоволення вимог.
Тобто сторони, підписавши зазначений договір застави (іпотеки), обумовили всі його умови, у тому числі - вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору. При цьому, іпотекодавець здійснює передачу банку під відкладальною обставиною (умовою), а банк набуває право власності щодо предмета іпотеки за вартістю предмета іпотеки, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, якщо сторони письмово не домовляться про іншу вартість.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії Звіту про оцінку майна № 158-04-18 від 24.04.2018 р., складеного суб'єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством Тасадор , величина ринкової вартості об'єкта оцінки станом на дату оцінки, з округленням до тисяч гривень без ПДВ, становить 13825000,00 грн.
Укладаючи договір застави (іпотеки), сторони домовились, що передача іпотекодавцем банку прав власності на предмет іпотеки вважається такою, що відбулася, і банк вважається таким, що став власником предмета іпотеки, з дати надання/направлення банком письмового повідомлення іпотекодавцю про набуття банком права власності на предмет іпотеки, за формою, що наведена в пункті 21 договору іпотеки. Сторони встановлюють, що договір іпотеки є достатньою правовою підставою для здійснення будь-якої реєстрації, у випадку необхідності, прав банку щодо предмету іпотеки. З моменту набуття права власності банку на предмет іпотеки сума боргових зобов'язань зменшується на вартість предмета іпотеки, що визначена в повідомленні про набуття. Передача банку прав власності на предмет іпотеки здійснюється в силу та на підставі договору іпотеки, і не вимагає в подальшому підтвердження будь-якою додатковою угодою сторін або будь-яким іншим чином. Сторони домовились, що здійснення банком права позасудового врегулювання, що передбачене цим пунктом, можливе лише за обставини, що банком було надано/направлено повідомлення про порушення, проте клієнтом/іпотекодавцем не було виконано/задоволено протягом 30 (тридцяти) календарних днів боргових зобов'язань в повному обсязі.
У матеріалах справи наявні копії повідомлення про порушення № 06-73-3-3/654 від 15.02.2018 р. та повідомлення про набуття майна № 73-3-73-3-1/2957 від 19.07.2018 р., а також докази їх направлення банком та вручення боржникові.
Отже, з урахуванням викладеного, банк як іпотекодержатель мав підстави задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, іпотека банку була зареєстрована належним чином ще 16.05.2017 р., що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень від 16.05.2017 р. № 87183183, тобто раніше за накладення арешту на нерухоме майно на підставі постанови приватного виконавця Солонька М.М. в межах виконавчого провадження ВП № 56070165 від 28.03.2018 р.
Слід відзначити, що чинне цивільне законодавство гарантує іпотекодержателю майна право на задоволення за рахунок предмету іпотеки виключно його вимог, а не вимог інших кредиторів іпотекодавця, тобто інший кредитор не може задовольнити свої вимоги за рахунок нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці банку.
З таким висновком Київського апеляційного господарського суду погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 01.11.2018 р. у справі № 911/467/18.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, переглядаючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 р. у справі № 910/4772/17, у постанові від 10.04.2018 р. дійшов висновку, що оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Зі змісту приписів Закону України "Про іпотеку" випливає, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що наявність арешту приватного виконавця Солонька М.М., накладеного на майно боржника в межах виконавчого провадження ВП № 56070165 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва, виданого 21.03.2018 р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2018 р. у справі № 910/23071/17, яким стягнуто з Приватного підприємства "Компанія Енерджи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГІНКСТОН заборгованість у розмірі 1214670,00 грн., не може бути перешкодою в одержанні іпотекодержателем - АТ "ОТП БАНК" задоволення своїх вимог за рахунок набуття права власності на предмет іпотеки та в подальшій реалізації правомочностей власника.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За таких обставин позовні вимоги Акціонерного товариства "ОТП БАНК" у даній справі про усунення перешкод у здійсненні права власності та звільнення майна з-під арешту підлягають задоволенню в повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Судові витрати відповідно до п. 1 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Усунути перешкоди у здійсненні права власності Акціонерного товариства "ОТП БАНК" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, код 21685166) на нерухоме майно, а саме - нежитлові приміщення - літера А: будівля офісно-складського приміщення, загальною площею 1691,5 кв.м; літера Б: складське приміщення, загальною площею 2267,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вулиця Залізнична, 172.
3. Скасувати арешт приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича, накладений постановою від 28.03.2018 р. у виконавчому провадженні ВП № 56070165.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІНКСТОН" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 7, код 41186479) на користь Акціонерного товариства "ОТП БАНК" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, код 21685166) 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 06.05.2019 р.
Суддя В.М. Бабкіна
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 11.04.2019 |
Оприлюднено | 06.05.2019 |
Номер документу | 81530227 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Бабкіна В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні