Рішення

від 25.04.2019 по справі 915/209/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року Справа № 915/209/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної компанії Факторія (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 136, кімната 34) поштова адреса: 07301, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Новопромислова, 1)

до відповідача: Фермерського господарства Маяк-2 Кухарука Анатолія Олексійовича (56101, Миколаївська область, Баштанський район, м. Баштанка, вул. Ювілейна, 93)

про: стягнення 2235383,57 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Жар Д.В., адвокат за ордером,

від відповідача: не з'явився,

Суть спору:

04.02.2019 товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Факторія звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. № 32 від 01.02.2019 про стягнення з фермерського господарства Маяк-2 Кухарука Анатолія Олексійовича попередньої оплати у сумі 1420000,00 грн, процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 515383,57 грн та штрафу у сумі 300000,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору поставки № 05/12-17 від 05.12.2017; рахунку-фактури № 1 від 06.12.2017 для здійснення попередньої оплати на суму 150000,00 грн; банківської виписки за період з 06.12.2017 по 06.12 2017 про перерахування попередньої оплати; листа-вимоги № 620 від 18.12.2018; платіжних доручень № 326 від 16.11.2018 на повернення 50000,00 грн, № 329 від 23.11.2018 на повернення 30000,00 грн; застосування норм статей 525, 526, 530, 611, 612, 655, 662, 664, 693, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 230, 231, 265 Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань в частині поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/209/19; підготовче засідання призначено на 05.03.2019 о 10 год. 00 хв.; викладено вимоги до позивача; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

18.02.2019 до суду від позивача надійшла заява № 1 від 14.02.2019, в якій, на виконання ухвали суду від 08.02.2019, заявник повідомив, про наявність у сторін оригіналів документів, доданих до позовної заяви.

Крім того, 18.02.2019 до суду від позивача надійшло клопотання № 2 від 14.02.2019 про приєднання письмових доказів до матеріалів справи.

За результатами судового засідання, проведеного 05.03.2019 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04.04.2019 о 09:30.

25.03.2019 до суду від позивача надійшла заява № 4 від 20.03.2019 за текстом якої позивач повідомив суд, зокрема, про таке: - позивач підтримує свої позовні вимоги у повному обсязі та розмір заявлених судових витрат; - позивач заявляє про необхідність закриття підготовчого засідання, у тому числі, у разі неявки відповідача або за наявності клопотання відповідача про оголошення перерви, відкладення справи тощо (вважати запереченням позивача) ; - відповідач своїм правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, позивач відзиву на позовну заяву не отримав; - у зв'язку з тим, що відповідач уникає контактів з позивачем, сторони не мають можливості укласти мирову угоду або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участі судді; - позивач заявляє про проведення судового засідання 04.04.2019 за відсутності представника позивача, явка якого визнана судом 05.03.2019 необов'язковою; - позивач вважає за доцільне висловити міркування щодо оперативного призначення розгляду справи по суті, виходячи зі ст. 2 ГПК України щодо завдання господарського судочинства, і у зв'язку тим, що в позивача наявна інформація з відкритих інформаційних джерел про наявність податкового боргу у Відповідача, виведення активів підприємства як наслідок зменшення ефективності захисту порушених прав позивача.

За підсумками проведеного судового засідання, ухвалою суду від 04.04.2019 було закрито підготовче провадження у справі № 915/209/19; призначено справу № 915/209/19 до судового розгляду по суті на 25 квітня 2019 року об 11:15.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, ухвалою суду від 08.02.2019 відповідачу було надано право в 15-денний строк від дня отримання даної ухвали надати суду відзив на державній мові з посиланням на номер справи, оформлений у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідач отримав вказану ухвалу суду 14.02.2019, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400135698098. Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву тривав до 01.03.2019 включно.

Разом з тим, ні станом на 01.03.2019, ні станом на дату розгляду справи по суті, відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

25.04.2019 в судове засідання з'явився лише представник позивача, якого суд заслухав. Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, про причини нез'явлення суд не сповістив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про отримання відповідачем 11.04.2019 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2019 у справі № 915/209/19 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400136195006.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.

Водночас, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, суд 25.04.2019 за результатами розгляду даної справи проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

05 грудня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельною компанією Факторія , як покупцем, та фермерським господарством Маяк-2 Кухарука Анатолія Олексійовича, як постачальником, був укладений договір поставки № 05/12-17 (далі - Договір), відповідно до предмету якого, в порядку та на умовах цього Договору постачальник у визначений сторонами строк передає у власність (поставляє) покупцю наступну сільськогосподарську продукцію: найменування товару: товарне насіння гірчиці сарептської врожаю 2018 року, а покупець зобов'язується прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його.

За умовами наведеного Договору:

- термін поставки: по 10 серпня 2018 року включно. Постачальник повідомляє покупця про готовність товару до відвантаження на протязі трьох робочих днів до дати запланованої поставки кожної партії товару (п. 2.5 Договору);

- постачальник гарантовано зобов'язується поставити покупцю весь оплачений об'єм товарного насіння гірчиці сарептської. Постачальник не має права реалізовувати товар третім особам, не виконавши умови цього договору ( п. 5.1 Договору);

- сума попередньої оплати за товар становить 1500000,00 грн в т.ч. ПДВ (п. 5.4 Договору);

- у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термін або виконає їх неналежним чином ( у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина Постачальника, розірвання та /або припинення договору тощо), або у разі отримання Покупцем інформації, що Постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо виконання даного Договору, Покупець має право зупинити виконання своїх обов'язків, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому Постачальник зобов'язаний повернути Покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь Постачальника на виконання умов цього Договору та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних за період з дня одержання попередньої оплати від Покупця до дня її повернення останньому та штраф у розмірі 20% від суми отриманої попередньої оплати. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога Покупця. З метою можливості оперативного застосування прав, що визначені цим пунктом, Покупець має право у будь-який час здійснювати огляд полів, на яких вирощується Товар та приміщень / земельних ділянок, у / на яких знаходиться Товар, а також отримувати / збирати / зберігати / обробляти / використовувати / поширювати (у будь-який спосіб) будь-яку інформацію, що стосується діяльності/ бездіяльності Постачальника та/або будь-яких посадових осіб Постачальника (п. 6.4 Договору);

- у разі невиконання/неналежного виконання Постачальником зобов'язань щодо поставки Товару, Постачальник зобов'язаний сплатити на користь Покупця неустойку у розмірі 0,3% від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення зобов'язань, а за прострочення зобов'язань щодо поставки Товару понад 3 (трьох) днів, Постачальник, окрім неустойки, сплачує також штраф у розмірі 20% від суми отриманої попередньої оплати, що визначена п.5.4. цього Договору (п. 7.2 Договору);

- у разі затримки в поставці Товару більш ніж на 5 (п'ять) календарних днів Покупець набуває право вимагати від Постачальника здійснити повернення вартості передплати на розрахунковий рахунок Покупця (протягом 1-го банківського дня з моменту пред'явлення такої вимоги з боку Покупця) та сплатити понесені Покупцем транспортні витрати та штрафні санкції (п. 7.3 Договору);

- даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 10.1 Договору)

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми грошових коштів (попередньої оплати), процентів за користування чужими грошовими коштами та штрафу внаслідок порушення останнім договірних зобов'язань з поставки оплаченого позивачем товару.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору позивач, на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № 1 від 06.12.2017, перерахував останньому попередню оплату в розмірі 1500000,00 грн за насіння гірчиці сарептської.

Цей факт підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за 06.12.2017 .

В подальшому, 16.11.2018 фермерське господарство Маяк-2 Кухарука Анатолія Олексійовича платіжним дорученням № 326 від 16.11.2018 здійснило перерахування на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної компанії Факторія 50000,00 з призначенням платежу повернення коштів за неотриману продукцію гірчиці сарапт. зг. дог № 05/12-17 від 05.12.2017, рах.№1 від 06.12.17 р. ;

23.11.2018 фермерське господарство Маяк-2 Кухарука Анатолія Олексійовича платіжним дорученням № 329 від 23.11.2018 здійснило перерахування на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної компанії Факторія 30000,00 з призначенням платежу повернення коштів за неотриману продукцію гірчиці сарапт. зг. дог № 05/12-17 від 05.12.2017, рах.№1 від 06.12.17 р. .

Як вже вище було наведено, термін поставки товару сторонами був встановлений по 10.08.2018 включно.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним у постановах від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 05.06.2018 у справі № 904/8972/17.

З метою досудового врегулювання спору, 17.12.2018 позивачем було оформлено відповідачу письмову вимогу (лист-вимога) № 620 про повернення попередньої оплати в розмірі 1420000,00 грн відповідно до п. 6.4 та п. 7.3 Договору поставки № 05/12-17 від 05.12.2017.

Вимога була мотивована тим, що поставка товару станом на 17.12.2018 здійснена не була.

Наведена вимога позивача була належним чином направлена на юридичну адресу фермерського господарства 18.12.2018, а 29.01.2019 була повернута органом поштового зв'язку за зворотною адресою, отже - залишена відповідачем без належного реагування.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов'язок доведення факту повернення суми попередньої оплати за договором покладається на відповідача.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором не представив, доводи позивача не спростував.

Доказів повернення вказаної суми відповідачем на користь позивача матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності поставки обумовленого договором товару, та, як наслідок, своєчасності повернення суми попередньої оплати за договором поставки № 05/12-17 від 05.12.2017.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості (сума попередньої оплати) та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 1420000,00 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення суми процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 515383,57 грн суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.4 Договору, сторонами узгоджено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами на рівні 30 %.

Таким чином, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 30 процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом перевірено розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами та встановлено, що позивачем суму 515383,57 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення суми штрафу в розмірі 300000,00 грн суд зазначає таке.

За приписами частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За умовами п. 6.4 Договору, у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, …, покупець має право зупинити виконання своїх обов'язків, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь Постачальника на виконання умов цього Договору та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних за період з дня одержання попередньої оплати від Покупця до дня її повернення останньому та штраф у розмірі 20% від суми отриманої попередньої оплати.

Судом перевірено розрахунок суми штрафу в розмірі 300000,00 грн та встановлено, що позивачем суму заборгованості зазначено вірно.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фермерського господарства Маяк-2 Кухарука Анатолія Олексійовича (56101, Миколаївська область, Баштанський район, м. Баштанка, вул. Ювілейна, 93; ідентифікаційний код 23041007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної компанії Факторія (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 136, кімната 34; ідентифікаційний код 40326847) попередню оплату в сумі 1420000,00 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 515383,57 грн, штраф в сумі 300000,00 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 33530,75 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної компанії Факторія (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 136, кімната 34; ідентифікаційний код 40326847);

Відповідач: Фермерське господарство Маяк-2 Кухарука Анатолія Олексійовича (56101, Миколаївська область, Баштанський район, м. Баштанка, вул. Ювілейна, 93; ідентифікаційний код 23041007).

Повне рішення складено та підписано 06.05.2019.

Суддя О.Г. Смородінова