Рішення

від 06.05.2019 по справі 918/160/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/160/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук , за участю секретаря судового засідання Б.Рижого, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Радивилівської районної державної адміністрації

про відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів за 2018 рік,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

УСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Радивилівської районної державної адміністрації (відповідач) про стягненням 56 714,25 грн невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення.

Ухвалою суду від 14.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.04.2019 року.

У судовому засіданні 01.04.2019 року оголошено перерву на 06.05.2019 року.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Як вбачається з позовної заяви в період з січня по грудень 2018 року позивачем надавалися телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення Радивилівського району Рівненської області з урахуванням пільг, встановлених законодавством, розмір яких підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (за формою № 2). Споживачі отримували рахунки для оплати за мінусом пільги, а різниця між вартістю тарифу та рахунком пільговика відображалася у розрахунках за формою № 2- пільга та скеровувалася відповідачу.

Усупереч вимогам чинного законодавства витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах в період з січня по грудень 2018 року, відповідачем компенсовані позивачу не були.

Отже, станом на день подання позову залишається невідшкодованою сума пільг, наданих у 2018 році, в розмірі 56 714, 25 грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Позивач також зазначає, що заборгованість відповідача за 2015-2017 роки стягнута рішеннями Господарського суду Рівненської області від 24.012017 року у справі № 918/1358/16, від 11.09.2017 року у справі № 918/554/17, від 16.05.2018 року у справі № 918/231/18.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на Закон України Про телекомунікації , Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", ст.ст. 174, 218 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 617,625, 633 ЦК України, БК України, Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ № 295 від 11.04.2012 року, тощо.

01.04.2019 року від відповідача надійшов відзив, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що по заявленій заборгованості взяті реєстри зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та реєстри бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників бюджетних коштів за надані у 2018 році пільги зв'язку на суму 56 714,25 грн. Відповідачем також з метою погашення заборгованості направлено на адресу відповідних сільських та місцевої рад листи щодо сприяння в погашенні заборгованості за надані послуги. Погашення заборгованості, яка виникла за видатками, що здійснювалися за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, можливе до розгляду при надходженні коштів з державного бюджету та бюджетів органів місцевого самоврядування на зазначені цілі.

Заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши надані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

У період з січня по грудень 2018 року позивачем надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню Радивилівського району Рівненської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювалась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про прокуратуру" та інші.

Споживачі отримували рахунки для оплати з тарифами за мінусом суми, на яку споживач мав встановлену законом пільгу. Різниця між вартістю тарифу та рахунком пільговика відображалась у розрахунках видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг за формою № 2 - пільга, яка встановлена наказом Мінпраці № 535 від 04.10.2007 року.

Щомісячно у письмовій та в електронній формі позивач направляв відповідачу розрахунки видатків за формою № 2 - пільга у форматі DBF - файлів, який затверджений наказом Міністерства праці № 535 від 04.10.2017 року, та створений з метою забезпечення надання підприємствами надавачами послуг на електронних носіях інформації щодо наданих пільг окремим категоріям громадян та автоматизованої перевірки інформації, наданої підприємствами.

За період з січня по грудень 2018 року сума неотриманої компенсації за надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення Радивилівського району склала 56 714,25 грн, а саме: січень 2018 року - 248,06 грн, лютий 2018 року - 5 461,00 грн, березень 2018 року - 5 787,09 грн, квітень 2018 року - 5 217,62 грн, травень 2018 року - 5 387,50 грн, червень 2018 року - 4 671,16 грн, липень 2018 року - 5 122,27 грн, серпень 2018 року - 4 897,81 грн, вересень 2018 року - 4 943,71 грн, жовтень 2018 року - 4 642,31 грн, листопад 2018 року - 5 211,14 грн, грудень 2018 року - 5 124,58 грн.

Суму витрат за кожен місяць 2018 року підтверджено розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг, які направлялися відповідачу, що стверджується описами вкладення у цінний лист.

Відповідач своїх зобов'язань з відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів за 2018 рік не здійснив, отже за ним рахується заборгованість у розмірі 56 714,25 грн.

30.01.2019 року позивач направив відповідачу претензію № 37/20 на суму 56 714,25 грн, однак відповідач на вказану претензію не відповів, боргу не погасив.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із наданням операторами телекомунікацій споживачам, які мають установлені законодавством пільги, телекомунікаційних послуг з урахуванням цих пільг, а також із відшкодуванням витрат на надання таких послуг, регулювання яких здійснюється Законом України "Про телекомунікації", Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України Про прокуратуру , постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117 Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги , ГК України, ЦК України та БК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

За змістом п.п. 1, 6 ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання (ч. 1 ст. 20 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ).

Частинами 6, 7 ст. 48 БК України унормовано, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів визначається Міністерством фінансів України.

За ч. 1 ст. 91 БК України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема видатки на: соціальний захист та соціальне забезпечення, місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення; пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 295, споживачам, які мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Про жертви нацистських переслідувань", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Норми цих законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Законом України Про телекомунікації та Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі та можливості позивачу як оператору телекомунікаційних послуг відмовитись від надання відповідних послуг пільговим категоріям споживачів.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 року № 535 Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг 2-пільга та Інструкції про порядок її заповнення , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 року за № 1172/14439, затверджено форму для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг 2-пільга , за якою підприємства та організації, що надають послуги, формують та надають до управлінь праці та соціального захисту населення розрахунки на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, у вигляді файлів DBF або ТХТ-формату.

Як установлено судом, позивач щомісячно протягом 2018 року у письмовій та в електронній формі направляв відповідачу розрахунки видатків за формою № 2 - пільга у форматі DBF - файлів.

У п.п. 3, 5, 10, 11 Постанови КМ України від 29.01.2003 року № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги передбачено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в п. 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги. Для включення до Реєстру інформації про пільговика він подає уповноваженому органу копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім'ї на пільги (з пред'явленням оригіналів цих документів), копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, пред'являє паспорт та надає інформацію про характеристику житла та послуги, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується. Підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга".

Відповідач доказів того, що заявлені позивачем суми не відповідають дійсним, суду не надав, хоча відповідну інформацію щодо кожного пільговика повинен фіксувати в реєстрі осіб, які мають право на пільги, і не був позбавлений можливості їх перевірити, а відтак заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості є доведеною.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у цій справі виникають безпосередньо із законів України, та про те, що спірні правовідносини носять змішаний характер і підпадають під правове регулювання не лише БК України, який визначає безпосередню процедури сплати грошових коштів, але також регулюються нормами ЦК України, ГК України та відповідними законами України, які визначають правову підставу, в цьому випадку для оператора телекомунікаційних послуг, надавати послугу на пільговій умові певним категоріям осіб.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Прострочення у виконанні зобов'язань з оплати наданих послуг відбулося у зв'язку з відсутністю фінансування з місцевих бюджетів.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі "Кечко проти України" Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та у справі Бакалов проти України зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідач реалізує функціональний механізм відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, отже останній відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб. Зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Позивач, у свою чергу, є суб'єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності якого як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку, як це передбачено ч. 2 ст. 3 ГК України.

Отже, у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 1 ст. 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України).

З урахуванням наведеного судом установлено наявність у відповідача заборгованості по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям населення, за 2018 рік в розмірі 56 714,25 грн, а відтак заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а отже про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 56 714,25 грн витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів за 2018 рік.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 1 921, 00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено в повному обсязі, відтак судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 120, 123, 129, 130, 233, 236 - 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління праці та соціального захисту населення Радивилівськогої районної державної адміністрації про відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів за 2018 рік задоволити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Радивилівської районної державної адміністрації (35500, Рівненська область, м. Радивилів, вул. Івана Франка, буд. 11, ідентифікаційний код 03195493) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, вул. Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) 56 714,25 грн витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів за 2018 рік.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Радивилівської районної державної адміністрації (35500, Рівненська область, м. Радивилів, вул. Івана Франка, буд. 11, ідентифікаційний код 03195493) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, вул. Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) 1 921,00 грн судового збору.

Стягувач: Публічне акціонерне товариство Укртелеком (01601,м. Київ, вул. Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766).

Боржник: Управління праці та соціального захисту населення Радивилівської районної державної адміністрації (35500, Рівненська область, м. Радивилів, вул. Івана Франка, буд. 11, ідентифікаційний код 03195493).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Повне судове рішення складене та підписане 06.05.2019 року.

Суддя О.Андрійчук