Рішення

від 15.04.2019 по справі 160/2010/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року Справа № 160/2010/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. за участі секретаря судового засіданняВербного Д.С. за участі: представника позивача представника відповідача Зайцевої Г.С., Дерець Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІАРЕ" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТІАРЕ (вул. Олени Теліги, 41, м. Київ, 04086, код ЄДРПОУ 42513765) до Дніпропетровської митниці ДФС (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 39421732) про визнання протиправними та скасування рішень.

Ухвалою суду від 11.03.2019 року провадження у даній справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

21.03.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов уточнений адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю ТІАРЕ зі збільшеними позовними вимогами, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів: від 12.02.2019 року №UA110000/2019/500012/2; від 15.02.2019 року №UA110000/2019/500013/2; від 18.02.2019 року №UA110000/2019/500014/2, від 19.02.2019 року №UA110000/2019/500015/2, від 19.02.2019 року №UA110000/2019/500016/2, від 19.02.2019 року №UA110000/2019/500017/2, від 20.02.2019 року №UA110000/2019/500018/2, від 20.02.2019 року №UA110000/2019/500019/2, від 21.02.2019 року №UA110000/2019/500020/2, від 22.02.2019 року №UA110000/2019/500021/2, від 22.02.2019 року №UA110000/2019/500022/2, від 26.02.2019 року №UA110000/2019/500023/2, від 26.02.2019 року №UA110000/2019/500024/2, від 26.02.2019 року №UA110000/2019/500025/2, від 27.02.2019 року №UA110000/2019/500026/2, від 27.02.2019 року №UA110000/2019/500027/2, від 28.02.2019 року №110000/2019/500028/2, від 28.02.2019 року №110000/2019/500029/2, від 28.02.2019 року №110000/2019/500030/2, від 01.03.2019 року №UA110000/2019/500031/2, від 05.03.2019 року №UA110000/2019/500032/2, від 05.03.2019 року №110000/2019/500033/2, від 07.03.2019 року №UA110000/2019/500034/2, від 12.03.2019 року №110000/2019/500035/2, від 12.03.2019 року №UA110000/2019/500036/2, від 12.03.2019 року №110000/2019/500037/2, від 13.03.2019 року №110000/2019/500038/2, від 15.03.2019 року №UA110000/2019/500039/2;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA110190/2019/00016, №UA110190/2019/00017, №UA110190/2019/00018, №UA110190/2019/00019, №UA110190/2019/00020, №UA110190/2019/00021, №UA110190/2019/00022, №UA110190/2019/00023, №UA110190/2019/00025, №UA110190/2019/00028, №UA110190/2019/00029, №UA110190/2019/00030, №UA110190/2019/00031, №UA110190/2019/00032, №UA110190/2019/00033, №UA110190/2019/00034 №UA110190/2019/00035, №UA110190/2019/00036, №UA110190/2019/00037, №UA110190/2019/00038, №UA110190/2019/00040, №UA110190/2019/00041 №UA110190/2019/00042, №UA110190/2019/00043, №UA110190/2019/00044, №UA110190/2019/00045, №UA110190/2019/00046, №UA110190/2019/00048.

Свій позов товариство обґрунтувало тим, що ціна товару чітко визначена контрактом з продавцем і у відповідача не було ніяких підстав ставити її під сумнів, відмовляти в прийнятті митної декларації, та визначати митну вартість за резервним методом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на пояснення, викладені в уточненому позові.

Представником відповідача до суду було надано відзив на уточнений адміністративний позов, яким останній проти задоволення позову заперечував, обґрунтовуючи це тим, що подані декларантом документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості: 1) не надано документи на підтвердження доставки від продавця до порту Нінбо; 2) не надано митні декларації країни експорту; 3) відсутні відомості про страхування товару; 4) схема розрахунків за поставлений товар суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості; 5) не надано сертифікат якості продавця; 6) компанія - продавець зареєстрована в офшорній зоні, у зв'язку з чим, наявні підстави вважати, що у наданих для підтвердження ціни виробника документах містяться не ринкові (конкурентні) ціни, а так звані трансфертні ціни.

Враховуючи це, митним органом, самостійно визначено митну вартість за резервним методом. З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та Дніпропетровською митницею ДФС були проведені консультації, про що зазначено в рішеннях про коригування митної вартості товарів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТІАРЕ зареєстровано в якості юридичної особи 03.10.2018 року. Основним видом діяльності ТОВ ТІАРЕ є неспеціалізована оптова торгівля (код згідно КВЕД 46.90).

10.12.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТІАРЕ (покупець) уклало контракт міжнародної купівлі-продажу №TR10/12-18 (далі - Контракт) з компанією-нерезидентом ZENITH ELECTRIC TOOLS LIMITED (продавець) на поставку електроінструментів на загальну суму 10 000 000,00 доларів США, яка визначається як наростаюча сума за всіма поставками здійсненими за цим Контрактом.

Ціни встановлюються в доларах США. Ціна на Товар включає в себе вартість товару, маркування, упаковку, транспортування (п.2.3 Контракту).

Згідно з п.2.4. Контракту, кількість Товару має відповідати зазначеному в Додатку на поставку Товару до Контракту та Специфікації на поставку партії Товару до даного Контракту по кожному замовленню.

Відповідно до п.3.1 Контракту, поставка Товару за цим Договором здійснюється на умовах визначених в Додатках на поставку Товару, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010 . Поставка Товару здійснюється партіями на підставі підписаної Специфікації у відповідності до Додатку на поставку Товару.

Датою поставки є дата, визначена в Специфікації на кожну партію Товару (пункт 3.2 Контракту).

Так, в наданих позивачем інвойсах визначено умови поставки: CFR.

Згідно умов оплати, визначених Контрактом, покупець сплачує Товар на умовах відстрочення платежу не пізніше 180 (сто вісімдесят) календарних днів після надходження на склад покупця. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця. Оплата за товар може здійснюватися іншими контрагентами за погодженням сторін.

На виконання умов зазначеного вище Контракту, ZENITH ELECTRIC TOOLS LIMITED поставило, а позивач отримав зазначений в додатках до цього контракту товар.

У рамках Контракту ZENITH ELECTRIC TOOLS LIMITED здійснило на позивача ряд поставок на однакових умовах постачання.

Транспортування товару від пункту прибуття (Одеський морський торгівельний порт, морський торгівельний порт Чорноморськ ) до пункту розмитнення, здійснювалось згідно договору транспортного експедирування від 18.01.2019 року №18/01/19 укладеного з ТОВ ЕС ТРАНС ГРУП 928 (код ЄДРПОУ 36288413), договору на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних та транзитних вантажів від 05.01.2019 року №KL-308/19 укладеного з ТОВ КЕРРРІЛЕНД ЛОГІСТИК ЛТД (код ЄДРПОУ 41024321) та договору від 05.02.2019 року №655/19/А щодо розміщення автотранспорту на території пункту прибуття укладеного з ТОВ ДНІПРО ЛОГІСТИК СЕРВІС (код ЄДРПОУ 33856636).

Для здійснення митного оформлення придбаного товару, позивачем до Дніпропетровської митниці ДФС були подані електронні митні декларації, в яких позивач визначив митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, а саме: №UA110190/2019/501223 від 14.02.2019 року, №UA110190/2019/ 501154 від 13.02.2019 року, №UA110190/2019/500989 від 08.02.2019 року, №UA110190/2019/501244 від 14.02.2019 року, №UA110190/2019/501353 від 18.02.2019 року, №UA110190/2019/501156 від 13.02.2019 року, №UA110190/2019/501535 від 20.02.2019 року, №UA110190/2019/501537 від 20.02.2019 року, №UA110190/2019/501287 від 15.02.2019 року, №UA110190/2019/501288 від 15.02.2019 року, №UA110190/2019/501801 від 22.02.2019 року, №UA110190/2019/501538 від 20.02.2019 року, №UA110190/2019/501536 від 20.02.2019 року, №UA110190/2019/501224 від 14.02.2019 року, №UA110190/2019/501968 від 27.02.2019 року, №UA110190/2019/501988 від 27.02.2019 року, №UA110190/2019/502005 від 28.02.2019 року, №UA110190/2019/502100 від 04.03.2019 року, №UA110190/2019/502102 від 04.03.2019 року, №UA110190/2019/502216 від 06.03.2019 року, №UA110190/2019/502314 від 11.03.2019 року, №UA110190/2019/502300 від 11.03.2019 року, №UA110190/2019/502354 від 11.03.2019 року, №UA110190/2019/502347 від 11.03.2019 року, №UA110190/2019/502522 від 15.03.2019 року, №UA110190/2019/501916 від 25.02.2019 року, №UA110190/2019/501986 від 27.02.2019 року, №UA110190/2019/501790 від 22.02.2019 року, №UA110190/2019/502594 від 18.03.2019 року.

Разом з деклараціями підприємством надано відповідачу: контракт від 10.12.2018 року №TR10/12-18, додатки на поставку товару до контракту, специфікації, прайси, інвойси, морські коносаменти, пакувальні листи, міжнародні товарно-транспортні накладні.

На етапі перевірки митної вартості, відповідач відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за основним (першим) методом у зв'язку з тим, що подані декларантом документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, тому, згідно з вимогами ст.53 Митного кодексу України, відповідач повідомленнями витребував у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

У свою чергу, позивач на виконання зазначених повідомлень, надав Дніпропетровській митниці ДФС письмові пояснення, в яких повідомив, що документи, які були складені в результаті здійснення господарської операції та були надані до митного органу разом з деклараціями, у повному обсязі підтверджують заявлену вартість товару, а також, пояснив, що:

- оплата товару не здійснювалась, оскільки відповідно до Контракту оплата здійснюється не пізніше 180 календарних днів після надходження на склад покупця;

- ТОВ ТІАРЕ та ZENITH ELECTRIC TOOLS LIMITED не страхували товар, а відповідно до базису поставки CFR, жодна із сторін зовнішньоекономічної операції не мають зобов'язань з обов'язкового страхування, а витрати на транспортування до місця призначення включені у вартість товару;

- митна декларація країни експорту не подавалась, оскільки, п.2 ст.53 Митного кодексу України встановлено перелік документів, які декларант подає разом з митною декларацією органу доходів і зборів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Серед цих документів відсутній такий документ, як митна декларація країни експорту;

- сертифікат якості не надавався, п.2 ст.53 Митного кодексу України встановлено перелік документів, який декларант подає до органу доходів і зборів разом з митною декларацією та які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Серед такого переліку документів відсутній такий документ, як сертифікат якості продавця;

- витрати на транспортування товару до місця призначення включені у вартість товару, згідно умов контракту.

Разом з тим, Дніпропетровська митниця ДФС не взяла до уваги зазначені пояснення ТОВ ТІАРЕ та дійшла висновку, що підприємством не надано документи, які підтверджують митну вартість товару.

Дніпропетровською митницею ДФС прийняті рішення про коригування митної вартості товарів: від 12.02.2019 року №UA110000/2019/500012/2; від 15.02.2019 року №UA110000/2019/500013/2; від 18.02.2019 року №UA110000/2019/500014/2,від 19.02.2019 року №UA110000/2019/500015/2, від 19.02.2019 року №UA110000/2019/500016/2, від 19.02.2019 року №UA110000/2019/500017/2, від 20.02.2019 року №UA110000/2019/500018/2, від 20.02.2019 року №UA110000/2019/500019/2, від 21.02.2019 року №UA110000/2019/500020/2, від 22.02.2019 року №UA110000/2019/500021/2, від 22.02.2019 року №UA110000/2019/500022/2, від 26.02.2019 року №UA110000/2019/500023/2, від 26.02.2019 року №UA110000/2019/500024/2, від 26.02.2019 року №UA110000/2019/500025/2, від 27.02.2019 року №UA110000/2019/500026/2, від 27.02.2019 року №UA110000/2019/500027/2, від 28.02.2019 року №110000/2019/500028/2, від 28.02.2019 року №110000/2019/500029/2, від 28.02.2019 року №110000/2019/500030/2, від 01.03.2019 року №UA110000/2019/500031/2, від 05.03.2019 року №UA110000/2019/500032/2, від 05.03.2019 року №110000/2019/500033/2, від 07.03.2019 року №UA110000/2019/500034/2, від 12.03.2019 року №110000/2019/500035/2, від 12.03.2019 року №UA110000/2019/500036/2, від 12.03.2019 року №110000/2019/500037/2, від 13.03.2019 року №110000/2019/500038/2, від 15.03.2019 року №UA110000/2019/500039/2, від 19.03.2019 року №UA110000/2019/500041/2.

Разом з цим, Дніпропетровською митницею ДФС прийняті картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA110190/2019/00016, №UA110190/2019/00017, №UA110190/2019/00018, №UA110190/2019/00019, №UA110190/2019/00020, №UA110190/2019/00021, №UA110190/2019/00022, №UA110190/2019/00023, №UA110190/2019/00025, №UA110190/2019/00028, №UA110190/2019/00029, №UA110190/2019/00030, №UA110190/2019/00031, №UA110190/2019/00032, №UA110190/2019/00033, №UA110190/2019/00034 №UA110190/2019/00035, №UA110190/2019/00036, №UA110190/2019/00037, №UA110190/2019/00038, №UA110190/2019/00040, №UA110190/2019/00041 №UA110190/2019/00042, №UA110190/2019/00043, №UA110190/2019/00044, №UA110190/2019/00045, №UA110190/2019/00046, №UA110190/2019/00048, №UA110190/2019/00052.

При цьому, визначаючи митну вартість цього товару, відповідач використав резервний метод, на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. (ст. 64 МК України).

Не погодившись з рішеннями органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів, скориставшись своїм правом відповідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України, позивач звернувся до відповідача, з метою випуску придбаного товару у вільний обіг на територію України та сплатив різницю між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною самим декларантом та сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, шляхом надання фінансових гарантій.

У зв'язку з тим, що у митному оформленні первинно заявлених ТОВ ТІАРЕ митних декларацій було відмовлено, а зазначена в них за основним методом митна вартість товару відкоригована, такі митні декларації вже не моли бути використані для подальшого митного оформлення.

Тому, для випуску задекларованих товарів у вільний обіг, позивачем, згідно ч.4 ст.55 Митного кодексу України, також було подано відповідачу нові електронні митні декларації, із зазначенням в них ціни товару, яка була визначена Позивачем та ціни товару, що була визначена митним органом, а саме: від 27.02.2019 року №UA110190/2019/5011984, від 27.02.2019 року №UA110190/2019/501989, від 28.02.2019 року №UA110190/2019/502017, від 28.02.2019 року №UA110190/2019/502045, від 28.02.2019 року №UA110190/2019/502049, від 0.03.2019 року №UA110190/2019/502084, від 05.03.2019 року №UA110190/2019/502184, від 05.03.2019 року №UA110190/2019/02201, від 07.03.2019 року №UA110190/2019/502290, від 12.03.2019 року №UA110190/2019/502405, від 12.03.2019 рок №UA110190/2019/502407, від 13.03.2019 року №UA110190/2019/502414, від 13.03.2019 року №UA110190/2019/502435, від 18.03.2018 року №UA110190/2019/55025588.

На підставі вказаних нових митних декларацій, було здійснено митне оформлення придбаного за контрактом №TR10/12-18 від 10.12.2018 року товару та випущено його у вільний обіг, з гарантуванням сплати Позивачем відповідних платежів з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Згідно з ч.7 ст. 55 МК України, у випадку незгоди з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів заявленої декларантом, задекларовані товари можна забрати у вільний обіг, у разі надання фінансових гарантій.

Умовами випуску товарів у вільний обіг є сплата митної вартості товару, визначеної декларантом самостійно та сплата різниці між митною вартістю товару, яка визначена декларантом та митною вартістю товару, що визначена митним органом шляхом надання гарантії у порядку визначеному Митним кодексом України.

Випуск товарів у вільний обіг до завершення процедури оскарження рішень у судовому порядку, дозволяє декларанту вільно розпоряджатись товаром та уникнути витрат на зберігання вантажу на складі тимчасового зберігання під митним контролем.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 МК України, під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 263 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв'язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів.

Підставою для прийняття спірних рішень, стали сумніви відповідача щодо можливості визначення цінової складової митної вартості товару без надання позивачем додатково запитаних митним органом документів, а також посилання на те, що надані позивачем пояснення не спростовують сумнівів щодо правильності її визначення.

Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.5 ст.58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У відповідності до ч.2 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в України відповідно до режиму імпорт є метод за ціною договору (контракту), тобто за ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Частиною 6 ст. 54 МК України встановлено, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Рішення митного органу про відмову у митному оформленні за ціною договору та коригуванні митної вартості повинно відповідати критеріям, передбаченим ч.3 ст.2 КАС України.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що відповідач прийняв оскаржувані рішення не обґрунтовано, з огляду на наступне.

Як під час митного оформлення, так і під час судового розгляду, відповідач мотивував рішення про коригування митної вартості: 1) відсутністю інформації про страхування товару; 2) відсутністю документів щодо витрат на доставку товару до пункту призначення 3) не зазначенням позивачем, які саме запасні частини заявлені декларантом у додатку на поставку товару №1 до Контракту 4) складання рахунку-фактури та специфікації до Контракту російською та англійською мовами; 5) ненадання сертифікатів якості продавця; 6) ненадання митної декларації експорту; 7) прайс-лист від 28.12.2018 року не кореспондується із Додатком на поставку №1 від 10.12.2018 року виданий на весь асортимент товарів контракту; 8) реєстрація компанії-Продавця в офшорній зоні; 9) схема розрахунків за поставлений товар суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості.

По-перше, під час проведення консультацій ТОВ ТАРЕ письмово повідомляло відповідача, що страхування товару не здійснювалось. Аналогічно, страхування не здійснювалось компанією-продавця. На переконання суду, жодним іншим документом підтвердити те, що позивачем не страхувався товар під час перевезення, ніж поясненням самого підприємства, у цьому випадку неможливо. Тому, вимога до позивача надати якийсь документ про відсутність договору страхування на товар, є безпідставною. Натомість, митниця могла би спростувати це твердження позивача, надавши такий договір або вказавши його реквізити. Але, митниця такий договір не надала, та пояснень позивача про відсутність будь-яких договорів страхування не спростувала. За таких обставин, неможливо стверджувати про відсутність числових значень складових митної вартості щодо сплати за страхування, оскільки відомо, що такої сплати не було.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.02.2019 року у справі №814/1888/16.

По-друге, згідно умов Контракту від 10.12.2018 року №TR10/12-18, всі витрати на маркування, пакування та транспортування товару вже були включені продавцем в ціну товару, яка відображена у відповідних товаросупровідних документах, наданих митному органу для митного оформлення, а тому додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту, згідно з вимогами частини 10 статті 58 МК України, Товариство не понесло. За таких обставин, вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим.

Зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.08.2018 року у справі №821/1617/17.

По-третє, як під час проведення консультацій, так і під час розгляду справи, ТОВ ТІАРЕ надано пояснення, що на момент підписання Додатку на поставку товару №1 від 10.12.2018 року, сторони не узгодили повний перелік, найменувань, асортимент та кількість запасних частин, та враховуючи пункти 1.4 та 1.5 Контракту, сторони визначили повний перелік, найменування, асортимент та кількість запасних частин у специфікації на поставку партії товару.

По-четверте, пунктом 13.6 Контракту визначено, що справжній договір складено у двох примірниках, українською та англійською мовами кожний, і кожен з яких представляють собою одну й ту ж угоду, в разі наявності відмінностей український текст буде мати переважну силу.

У цей же час, умовами Контракту не встановлено, що у разі складання додатків до нього, зокрема рахунку-фактури та специфікації, мовою іншою ніж українська, робить такі додатки недійсними.

Крім того, зазначена у специфікації та рахунку-фактурі ціна повністю співпадає з ціною зазначеною у примірниках цих документів, складених англійською мовою.

Також немає розбіжностей між цими документами щодо назви товару, його технічних особливостей, виробника товару, кількості та умов поставки.

При цьому, сам по собі факт складання рахунку-фактури та специфікації російською мовою, жодним чином не вливає на ціноутворення по Контракту та не суперечить чинному в Україні законодавству.

Відповідно до ст.10 Конституції України, держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Статтею 254 МК України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного я органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст.33 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, коли автентичність тексту договору було встановлено двома або кількома мовами, його текст кожною мовою має однакову силу, якщо договором не передбачено або учасники не домовились, що в разі розходження між цими текстами переважну силу матиме якийсь один певний текст. Варіант договору мовою, іншою, ніж ті, якими було встановлено автентичність тексту, вважається автентичними тільки в тому випадку, коли це передбачено договором або коли про це домовились учасники договору.

З приводу ненадання документів, необхідних для підтвердження митної вартості сертифікату якості, суд зазначає, що сертифікат походження товару чи сертифікат якості товару не визначені ст.53 МК України, як документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.09.2018 року у справі №815/2365/17.

Крім того, зазначені документи відповідно до ч.3 ст.53 МК України подаються за наявності їх у декларанта. Тобто, законодавець припускає, що таких документів може не бути у декларанта, або не існувати взагалі.

Більш того, ТОВ ТІАРЕ надало до суду копії сертифікатів якості продавця та каталог, що містить опис та технічні характеристики товарів, які придбавались.

Стосовно ненадання митному органу митної декларації експорту слід зазначити наступне.

Пунктом 2 ст. 53 МК України, встановлено перелік документів, які декларант подає разом з митною декларацією органу доходів і зборів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, серед яких відсутній такий документ, як митна декларація країни експорту.

При цьому, зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості не вбачається, яким саме чином, ненадання митної декларації країни експорту вплинуло на достовірність визначення позивачем задекларованої митної вартості.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на те, що наданий позивачем прайс-лист від 28.12.2018 року має суб'єктивний характер у розумінні вимог статті 52 МК України, оскільки містить виключно перелік товарів, заявлених за митною декларацією та конкретні умови поставки - CFR Чорноморськ, та не кореспондується з Додатком на поставку №1 від 10.12.2018 року виданий на весь асортимент товарів контракту.

До переліку додаткових документів, визначених частиною 3 статті 53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки.

Крім того, органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв'язку з наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).

Вказана правова позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 р. за №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року.

Твердження відповідача про те, що компанія-продавець ZENITH ELECTRIC TOOLS LIMITED зареєстрована в офшорній зоні, у зв'язку з чим, є підстави вважати, що у наданих на підтвердження ціни виробника документах містять не ринкові ціни, а так звані трансфертні ціни, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вказані твердження є суб'єктивним оціночним судження відповідача, які самі по собі, як твердження, не можуть та не слугують підставою визнання невідповідності обраного методу визначення митної вартості товару.

Крім того, слід зауважити, що кожна юридична та фізична особа не несе відповідальність за дії інших осіб (ст.61 Конституції України).

Більш того, митний орган обирає як підставу для сумніву щодо правильності обрання методу ціноутворення - місце реєстрації контрагента позивача, що саме по собі є абсурдним, адже, не є забороненим чи обмеженим діючим законодавством.

Стосовно тверджень відповідача про те, що визначена контрактом від 10.12.2018 року №TR10/12-18 схема розрахунків суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових угод, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів, суд зазначає наступне.

У першу чергу слід зазначити, що відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження вказаної вище позиції та які б моли свідчити про вплив такої схеми розрахунків на ціноутворення за контрактом від 10.12.2018 року №TR10/12-18.

По-друге, жодним нормативним актом, як національного, так і міжнародного законодавства, не встановлено обмеження строків відстрочення платежу для договорів міжнародної купівлі-продажу.

Відповідно до ст.1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб'єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України Про валюту і валютні операції .

У відповідності до частини першої статті 14 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України.

З аналізу наведених обставин справи та приписів законодавства, вбачається відсутність підстав вважати, що визначений сторонами контракту від 10.12.2018 року №TR10/12-18 порядок розрахунків суперечить світовій практиці та унеможливлює підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Також, в якості обґрунтування позовних вимог, позивачем надано суду складений за результатом товарознавчої експертизи висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 25.02.2019 року №ГО-564.

Згідно висновку експерта, вартість за одиницю товару співпадає з вартістю товару визначеною позивачем у вантажно-митних деклараціях, складених та поданих Позивачем з метою розмитнення товару ввезеного на територію України.

Відповідно до статей 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У відповідності до частини третьої статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або, яка підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість визначається самостійно декларантом, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

У разі, якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч.3 ст.53 МК України).

Згідно зі статтею 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом з цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями частини шостої статті 54 МК України, підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Тобто, згідно норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Також, згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 року у справі 21-591а15 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018 року у справі №821/1617/17.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав всі можливі у цьому випадку документи та пояснення, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого ТОВ ТІАРЕ товару та протиправність оскаржуваних рішень.

У відповідності до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з вимогами ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 19 210,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 26.02.2019 року №39.

З огляду задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 19 210,00 грн. підлягає стягненню з Дніпропетровської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 77, 90, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТІАРЕ (вул. Олени Теліги, 41, м. Київ, 04086, код ЄДРПОУ 42513765) до Дніпропетровської митниці ДФС (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 39421732) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці ДФС від 12.02.2019 року №UA110000/2019/500012/2; від 15.02.2019 року №UA110000/2019/500013/2; від 18.02.2019 року №UA110000/2019/500014/2,від 19.02.2019 року №UA110000/2019/500015/2, від 19.02.2019 року №UA110000/2019/500016/2, від 19.02.2019 року №UA110000/2019/500017/2, від 20.02.2019 року №UA110000/2019/500018/2, від 20.02.2019 року №UA110000/2019/500019/2, від 21.02.2019 року №UA110000/2019/500020/2, від 22.02.2019 року №UA110000/2019/500021/2, від 22.02.2019 року №UA110000/2019/500022/2, від 26.02.2019 року №UA110000/2019/500023/2, від 26.02.2019 року №UA110000/2019/500024/2, від 26.02.2019 року №UA110000/2019/500025/2, від 27.02.2019 року №UA110000/2019/500026/2, від 27.02.2019 року №UA110000/2019/500027/2, від 28.02.2019 року №110000/2019/500028/2, від 28.02.2019 року №110000/2019/500029/2, від 28.02.2019 року №110000/2019/500030/2, від 01.03.2019 року №UA110000/2019/500031/2, від 05.03.2019 року №UA110000/2019/500032/2, від 05.03.2019 року №110000/2019/500033/2, від 07.03.2019 року №UA110000/2019/500034/2, від 12.03.2019 року №110000/2019/500035/2, від 12.03.2019 року №UA110000/2019/500036/2, від 12.03.2019 року №110000/2019/500037/2, від 13.03.2019 року №110000/2019/500038/2, від 15.03.2019 року №UA110000/2019/500039/2.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпропетровської митниці ДФС №UA110190/2019/00016, №UA110190/2019/00017, №UA110190/2019/00018, №UA110190/2019/00019, №UA110190/2019/00020, №UA110190/2019/00021, №UA110190/2019/00022, №UA110190/2019/00023, №UA110190/2019/00025, №UA110190/2019/00028, №UA110190/2019/00029, №UA110190/2019/00030, №UA110190/2019/00031, №UA110190/2019/00032, №UA110190/2019/00033, №UA110190/2019/00034 №UA110190/2019/00035, №UA110190/2019/00036, №UA110190/2019/00037, №UA110190/2019/00038, №UA110190/2019/00040, №UA110190/2019/00041 №UA110190/2019/00042, №UA110190/2019/00043, №UA110190/2019/00044, №UA110190/2019/00045, №UA110190/2019/00046, №UA110190/2019/00048.

Стягнути з Дніпропетровської митниці ДФС (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 39421732) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТІАРЕ (вул. Олени Теліги, 41, м. Київ, 04086, код ЄДРПОУ 42513765) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 19210,00грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 26.02.2019 року № 39.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 15 квітня 2019 року.

Суддя Р.З. Голобутовський