Рішення

від 02.05.2019 по справі 2340/5114/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 року Справа № 2340/5114/18

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного закладу Християнська Адвентистська гімназія Оазис Надії про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до приватного навчально-виховного комплексу Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів ОАЗИС , в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за незайняте робоче місце для особи з інвалідністю у розмірі 27 766 грн. 67 коп. та пені 4231 грн. 64 коп.

Ухвалою суду від 01.03.2019 із занесенням до протоколу судового засідання допущено заміну відповідача - приватного навчально-виховного комплексу Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів ОАЗИС на належного відповідача - приватний заклад Християнська Адвентистська гімназія Оазис Надії .

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що відповідач не вжив заходів щодо створення робочого місця та працевлаштування особи з інвалідністю, а отже обов'язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2017 рік відповідачем не виконано, що є порушенням статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , у зв'язку з чим до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції за незайняте робоче місце для осіб з інвалідністю у розмірі 27 766 грн. 67 коп. та прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій, нарахована пеня, сума якої на день подачі позову становить 4231 грн. 64 коп.

В ході судового розгляду спору представник позивача позовні вимоги підтримувала та наполягала на їх задоволенні.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову, посилаючись на ту обставину, що приватний навчально-виховний комплекс Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів ОАЗИС є неприбутковою організацією та внесений до реєстру неприбуткових організацій, тому відповідно до ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні не зобов'язаний сплачувати адміністративно-господарські санкції за незайняте робоче місце для особи з інвалідністю.

За відсутності клопотань учасників процесу про розгляд справи в судовому засіданні, суд керуючись положеннями ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд постановив ухвалу від 02.04.2019, із занесенням до протоколу судового засідання, про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Суд встановив, що управлінням Держпраці у Черкаській області проведено перевірку додержанням відповідачем законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки складено акт №23-01-111/0220 від 19.09.2018, яким встановлено порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а саме: недотримання норм робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, відсутня реєстрація у Фонді соціального захисту інвалідів, неподання звітності про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до листа Черкаського міського центру зайнятості №04-18/3289 від 06.11.2018 протягом 2017 року відповідач не подав інформацію про вакансії (звітність за формою №3-ПН), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю.

На підставі наведеного, листами №1609/01-12 від 27.0.2018 та №1821/01-12 від 07.11.2018 позивач повідомив відповідача про необхідність сплати штрафних санкції та пені.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII (далі - Закон № 875-XII).

Статтею 18 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб і інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 ст. 19 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно ч. 5 ст. 19 Закону №875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Також частинами 9, 10 статті 19 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Частиною 1 ст. 20 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно ч. 2, 4 ст. 20 Закону № 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Таким чином, з огляду на викладені норми, закон пов'язує необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій з обставиною невиконання нормативу робочих для працевлаштування інвалідів, тому враховуючи, що середньооблікова кількість працівників відповідача складає 9 осіб, позивач вважає, що останній зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідів.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно ч. 3 ст. 20 Закону № 875-XII сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, необхідною умовою сплати адміністративно-господарських санкцій відповідно до вказаних вимог закону є наявність прибутку у підприємств і організацій, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів.

Як встановлено судом, згідно рішення Головного управління ДФС у Черкаській області №1923014600066 від 13.03.2019 приватний заклад Християнська Адвентистська гімназія Оазис Надії повторно включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій. При цьому, відповідно до наведеного рішення, первинне включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій здійснено на підставі рішення №1723014601270 від 07.09.2017.

З урахуванням викладеного, на переконання суду, відсутність прибутку в організації виключає можливість сплати адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідів.

Суд відхиляє твердження позивача з посиланням на норми п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 про необхідність сплати зазначених санкцій за рахунок інших джерел, у разі відсутності прибутку.

У цьому контексті суд звертає увагу, що пунктом 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Тобто, за наявності закону, який встановлює відповідальність за певні дії чи бездіяльність, підзаконний акт не може застосовуватись та містити більш широке тлумачення відповідальності, оскільки закон має вищу юридичну силу та такого розширеного тлумачення не містить.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Останній день строку вирішення спору припадає на 15.04.2019, однак враховуючи, що у період з 15.04.2019 по 26.04.2019 головуючий у справі передував у відпустці, рішення суду прийнято на наступний за вказаною датою робочий день 02.05.2019 на підставі ч. 6 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України згідно вимог якої, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його підписання суддею.

Суддя В.В. Гаращенко