Постанова

від 25.07.2019 по справі 2340/5114/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2340/5114/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Ключкович В. Ю., Парінова А. Б. за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника відповідача Тука Я. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року (місце ухвалення: місто Черкаси, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: не зазначена) у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного закладу Християнська адвентистська гімназія Оазис Надії про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до приватного закладу Християнська адвентистська гімназія Оазис Надії про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняте робоче місце для особи з інвалідністю у розмірі 27766, 67 грн. та пені у розмірі 4231, 64 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у відповідності до акту за результатами перевірки від 19.09.2018 р. № 23-01-111/0220 середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2017 році складала 9 осіб. Вказана обставина відповідачем не заперечується. Таким чином, у відповідача повинна була працювати у спірному періоді 1 особа з інвалідністю.

Натомість, вказана особа у спірній період працевлаштована не була та звітність про потребу у робочій силі до центру зайнятості не подавалась.

Також апелянт зазначає, що ч. 1 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875) визначає вичерпний перелік суб`єктів, що звільняються від сплати адміністративно-господарських санкцій - підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Натомість, відповідач заснований на приватній формі власності, та оплата праці працівників не здійснюється за рахунок державного та місцевого бюджетів.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 22.07.2019 р. за вх. 26930, у якій відповідач зазначає, що Закон № 875 чітко вказує про звільнення неприбуткових організацій від сплати спірної санкції.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, особі, що з`явилась, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, управлінням Держпраці у Черкаській області проведено перевірку додержанням відповідачем законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складено акт № 23-01-111/0220 від 19.09.2018 р., яким встановлено порушення вимог Закону № 875, а саме: недотримання норм робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, відсутня реєстрація у Фонді соціального захисту інвалідів, неподання звітності про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до листа Черкаського міського центру зайнятості № 04-18/3289 від 06.11.2018 р. протягом 2017 року відповідач не подав інформацію про вакансії (звітність за формою № 3-ПН), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю.

На підставі наведеного, листами № 1609/01-12 від 27.09.2018 р. та № 1821/01-12 від 07.11.2018 р. позивач повідомив відповідача про необхідність сплати штрафних санкції та пені.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як свідчать матеріали справи, відповідач використовує найману працю, що не заперечується сторонами по справі. Відтак на відповідача покладено обов`язок виділити та створити у 2017 році 1 робоче місце для особи з інвалідністю.

Відповідачем у відповідності до принципу змагальності сторін не надано аргументації про наявність підстав для звільнення закладу, заснованого на приватному капіталі, від обов`язку працевлаштування соціально вразливих у цій сфері верств населення.

Колегією суддів встановлено, що у відповідності до п. 1.8 Статуту приватного закладу Християнська адвентистська гімназія Оазис Надії , затвердженого Дніпровською конференцією Церкви АСД (протокол № 11 - 02 від 11.02.2019 р.), навчання у гімназії проводиться на платній основі (а. с. 46).

За цих обставин, попри доводи відповідача про повну неприбутковість, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач при створенні заклав мету отримання доходу від свого основного виду діяльності.

У відповідності до п. 1.13 Статуту гімназія має право, в тому числі, бути власником, розпорядником та користувачем рухомого і нерухомого майна згідно із законодавством України та власним статутом; отримувати кошти і матеріальні цінності від органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб; залишати у своєму розпорядженні та використовувати власні надходження у порядку визначеному законодавством України.

При цьому, згідно п. п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 ПК України доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

З огляду на положення вказаної норми, колегія суддів не вбачає існування переконливих тверджень відповідача для висновку про відсутність можливості у відповідача спрямувати свої доходи на такі видатки, як сплата, в тому числі, але не виключно, штрафів та інших обов`язкових платежів.

Натомість, за доводами апелянта, юридичні особи приватного сектору, що створені без мети отримання прибутку, мають привілейоване становище по відношенню до інших роботодавців у вигляді відсутності відповідальності за порушення обов`язку забезпечити робочим місцем особу з інвалідністю.

Така позиція, на думку колегії суддів, має ознаки недотримання у випадку відмови у задоволенні позовних вимог принципу пропорційності приватних і публічних інтересів.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідач добровільно порушив вказаний принцип, знехтувавши обов`язком працевлаштування особи з інвалідністю.

Натомість, виконання цього обов`язку звільнило б відповідача від накладення штрафу.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону 875 сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

З вказаної норми, крім визначення джерела сплати штрафів та пені і черговості їх сплати по відношенню до обов`язкових платежів, випливає також і те, що у випадку відсутності у відповідача коштів на погашення санкції, стягнення може бути звернено також на майно відповідача, як додаткове джерело сплати штрафів та пені.

Натомість, вказана норма помилково не була застосована судом першої інстанції до спірних правовідносин, що сформувало невірний висновок про виключність джерела сплати коштів у вигляді прибутку як підстави для звільнення неприбуткових організацій від працевлаштування осіб з інвалідністю та відповідальності за непрацевлаштування.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року № 755-IV державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 86 ЦК України непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Відповідач зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як юридична особа з кодом 40102549 з 05.11.2015 р. Організаційно-правова форма: установа.

Відтак за організаційно - правовою формою відповідач є суб`єктом, на якого частиною 3 ст. 18 Закону № 875 покладено обов`язок з працевлаштування осіб з інвалідністю.

При цьому, як юридична особа відповідач може мати власні рахунки у банківських установах та самостійний баланс, що зазначено також у п. 1.3 Статуту.

У відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Як свідчать матеріали справи, відповідач до центру зайнятості не заявляв про створення робочого місця для особи з інвалідністю, чим позбавив можливості уповноважений державний орган бути обізнаним із потребою відповідача у робочій силі та надання відповідачу відповідних пропозицій.

Таким чином, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом приймаються в якості належних.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.

У відповідності до ст. 139 КАС України вирішенню підлягає питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 139, 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного закладу Християнська адвентистська гімназія Оазис Надії про стягнення коштів задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року скасувати.

Позовні вимоги Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з приватного закладу Християнська адвентистська гімназія Оазис Надії (ЄДРПОУ 40102549, місцезнаходження: 18023, місто Черкаси, вулиця Пушкінська, 90) адміністративно-господарські санкції 27766, 67 гривень (двадцять сім тисяч сімсот шістдесят шість гривень 67 копійок) та пеню у розмірі 4231, 64 гривень (чотири тисячі двісті тридцять одна гривня 64 копійки) на розрахунковий рахунок 31217230023002, одержувач платежу: УК у м. Черкасах, код ЄДРПОУ 38031150, МФО 899998, Казначейство України. Призначення платежу:*;101; код підприємства - платника; Платіж до Фонду соціального захисту інвалідів за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2017 році.

Стягнути з приватного закладу Християнська адвентистська гімназія Оазис Надії (ЄДРПОУ 40102549, місцезнаходження: 18023, місто Черкаси, вулиця Пушкінська, 90) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ЄДРПОУ 21368023, місцезнаходження: 18002, місто Черкаси, вулиця Благовісна, 269/105) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4405, 00 гривень (чотири тисячі чотириста п`ять гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 25.07.2019 р.)