Постанова

від 24.04.2019 по справі 641/3547/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

24 квітня 2019 року

М. Харків

справа № 641/3547/17

провадження № 22-ц/818/609/19

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Кругової С.С., Маміної О.В.

за участю секретаря: Плахотнікової І.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4

відповідачі - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПФ Беатріс ,

третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та приватної фірми Беатріс , третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з апеляційними скаргами Приватної фірми Беатріс , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2018 року, у складі судді Колодяжної І.М., в м. Харкові,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, моральну шкоду у розмірі 1 500 000 грн. та шкоду завдану, у зв'язку зі смертю потерпілої ОСОБА_7 у розмірі 103 975,00 грн. на кожного.

Також у червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ПФ Беатріс на користь малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 моральну шкоду у розмірі 1 500 000 грн. та шкоду завдану у зв'язку зі смертю потерпілої ОСОБА_7 у розмірі 103 975 грн. на кожного.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що згідно рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2013 року позивач призначена опікуном над малолітніми дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Їх батько ОСОБА_8, який є рідним сином позивача, згідно рішення Комінтернівського районного суду від 29.10.2013 року позбавлений батьківських прав відносно малолітніх дітей. Мати дітей ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у клініці ПФ Беатріс в результаті проведення незаконного аборту.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.04.2017 року лікаря - гінеколога ОСОБА_5 та анестезіолога ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності у відповідності до вимог ст. 49 КК України із закінченням строків давності, тобто за нереабілітуючими обставинами, та відповідно до ст. 284 ч.2 п.1 КПК України провадження по справі закрито. Обвинувальними актами та ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.04.2017 року підтверджено факт, що ІНФОРМАЦІЯ_3 саме у приміщенні ПФ Беатріс проведений незаконний аборт, внаслідок якого померла ОСОБА_7 Діти померлої не отримали від клініки грошової компенсації за моральну шкоду внаслідок смерті їх матері. В матеріалах кримінального провадження є копія довіреності від 21.07.2010 року, згідно якої син позивача та батько дітей довіряє ОСОБА_9 бути його представником зі всіма правами та в усіх установах з питань отримання компенсації у грошовому вигляді, без будь-яких обмежень у розмірі від клініки на поховання його дружини ОСОБА_7, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Також, у матеріалах кримінального провадження є заява ОСОБА_10 про отримання від клініки грошової суми у розмірі 157946 грн. від 22.07.2010 року у якості компенсації витрат та інших заходів пов*язаних зі смертю та похованням ОСОБА_7, але відсутні докази, що ОСОБА_8 отримав ці кошти. Внаслідок протиправних дій відповідачів, які привели до смерті ОСОБА_7, заподіяно моральну шкоду її дітям: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка полягає у душевних стражданнях, які вони зазнали у зв'язку із втратою своєї матері, діти перенесли великий стрес, вони зростають без матері, позбавлені материнського тепла, материнської любові та турботи. Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 3000000 грн. Враховуючи те, що потерпіла на час смерті працювала, позивач також просить стягнути з відповідача шкоду згідно ст. 1200 ЦК України, за період з 01.07.2010 року по 30.04.2017 року у розмірі 103975,00 грн. на кожну дитину.

Ухвалою Комінтернівського районного суду від 02 серпня 2018 року цивільну справу №641/3547/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про відшкодування шкоди заподіяної смертю фізичної особи, внаслідок вчинення кримінального правопорушення об'єднано в одне провадження з цивільною справою №641/3546/17 за позовом ОСОБА_2 до ПФ Беатріс , третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про стягнення шкоди заподіяної смертю фізичної особи, внаслідок вчинення кримінального правопорушення .

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, моральну шкоду у розмірі 150 000 грн. та шкоду, завдану у зв'язку зі смертю потерпілої ОСОБА_7 у розмірі 103 975 грн. на кожного. Стягнуто з ПФ Беатріс на користь малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, моральну шкоду у розмірі 150 000 грн. та шкоду, завдану у зв'язку зі смертю потерпілої ОСОБА_7 у розмірі 103 975 грн. на кожного. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 5079 грн. 50 коп. Стягнуто з ПФ Беатріс на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 5079 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі ПФ Беатріс просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ПФ Беатріс моральної шкоди у розмірі 150 000 грн. та шкоди у зв'язку зі смертю у розмірі 103 975 грн. на кожного скасувати та постановити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу представник ПФ Беатріс вказує на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зазначає, що висновки суду про спільні дії як безпосередньо винних у кримінальному правопорушенні осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6, так й інших посадових осіб ПФ Беатріс , спільним наслідком яких є настання смерті потерпілої ОСОБА_7 - не ґрунтується на матеріалах цивільної справи та зібраних у ній доказах, а також суперечать встановленим у кримінальному провадженні фактичним обставинам кримінального правопорушення. Будь-якими належними та допустимими доказами, які зібрані в матеріалах справи не доведено, в чому конкретно та, які саме спільні дії та яких посадових осіб ПФ Беатріс знаходяться в прямому та безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із діями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Вказує, що юридична особа ПФ Беатріс за подією кримінального правопорушення у кримінальному провадженні не була та не могла бути його об'єктом. Також зазначає, що позовна заява в частині вимог до ПФ Беатріс про відшкодування моральної шкоди взагалі не містить належних та достатніх обґрунтувань, в чому полягають неправомірні (протиправні) дії ПФ Беатріс , як такі дії, пов'язані із наслідками у вигляді смерті ОСОБА_7, не наведено обґрунтувань щодо суми, яка є достатньою та справедливою для відшкодування моральних страждань неповнолітніх дітей. Звертає увагу суду на те, що вчинені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дії з гінекологічного втручання у ПФ Беатріс не входили до їх посадових (трудових) обов'язків на посадах, які вони займали у ПФ Беатріс та їм не доручались адміністрацією ПФ Беатріс . Вважає, що суд першої інстанції помилково притягнув ПФ Беатріс до обв'язку відшкодування шкоди на користь потерпілих. Також зазначає, що необґрунтовано стягнуто з ПФ Беатріс утримання в розмірі мінімальної заробітної плати на кожну неповнолітню дитину за період з липня 2010 року по квітень 2017 року, що становить 103 975 грн. на кожного, тобто на загальну суму 207 950 грн., що становить дві мінімальні заробітні плати, оскільки позивачем такий розрахунок не здійснений, а також відсутні дані про дохід потерпілої ОСОБА_7

Також з апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_11, яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в якій просила рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 моральної шкоди у розмірі 150 000 грн. та шкоди у зв'язку зі смертю у розмірі 103 975 грн. на кожного скасувати та постановити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_11, яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказує на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зазначає, що відшкодування шкоди, що пов'язане із фактом смерті пацієнта - ОСОБА_7, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_3 в приміщенні медичного центру ПФ Беатріс , відбулося на користь представника потерпілого ОСОБА_8 в загальній сумі 157 946 грн., що є еквівалентом 20 000 доларів США станом на 22.07.2010 року за рахунок коштів лікарів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, тому заявники вважають, що вони відшкодували на користь представника неповнолітніх дітей - їх батька ОСОБА_8 всю шкоду, пов'язану із фактом смерті та похованням ОСОБА_7 На думку апелянтів в даному випадку фактично відбулася юридична заміна представника неповнолітніх дітей, тобто сторони зобов'язання, в той час як саме зобов'язання не змінилося. Звертають увагу на те, що суд допустив повторне притягнення заявників до цивільної відповідальності за припиненим зобов'язанням, оскільки вони ще в 2010 році повністю відшкодували шкоду. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не встановлено, що сплачена ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сума відшкодування у сумі 20 000 доларів США є несправедливою або недостатньою. Вказує, що за відсутності даних про наявний на момент смерті ОСОБА_7 постійний дохід (заробітну плату), відсутня як фактична, так і юридична можливість стверджувати про його втрату іншими утриманцями, зокрема неповнолітніми дітьми.

ОСОБА_2 надала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в обґрунтування якого посилалась на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що кошти в розмірі 20 000 доларів США отримані ОСОБА_8 від ОСОБА_9, яка їх отримала від ПФ Беатріс , були коштами, пов'язаними з похованням ОСОБА_7 Моральна шкода дітям не відшкодовувалась. Зазначає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про стягнення з відповідачів моральної шкоди, завданою смертю матері, враховуючи тяжкість та тривалість моральних страждань, обставин заподіяння шкоди, віку дітей та глибини сприйняття ними загибель матері.

Також ОСОБА_2 було надано відзив на апеляційну скаргу ПФ Беатріс . Зазначає, що відповідальність за дотримання кваліфікаційних вимог працівників несуть керівники закладу охорони здоров'я і ті органі, яким надано право видавати ліцензію на провадження господарської діяльності у сфері охорони здоров'я. Особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність перед потерпілим .

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги Приватної фірми Беатріс , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу № 02.06.09 К 1 про прийняття на роботу - ОСОБА_5 з 02.06.2009 року прийнятий на посаду лікаря-акушера-гінеколога за сумісництвом, зі строком випробування два місяці в ПФ Беатріс (а.с. 108 т. 2).

Згідно наказу № 02.06.09 К 1 про прийняття на роботу - ОСОБА_6 з 01.11.2009 року прийнята на посаду лікаря-анестезіолога за сумісництвом, зі строком випробування два місяці в ПФ Беатріс (а.с. 112 т. 2).

Матеріали справи містять дані про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 є батьками малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження (а.с. 13,14).

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, матір малолітніх дітей - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12015220000000313 від 21.04.2017 ОСОБА_5 був обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 134 КК України, а саме незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило смерть потерпілої, а ОСОБА_6 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, а саме неналежне виконання медичним працівником своїх медичних обов*язків внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого.

Із обвинувального акту вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що 10.06.2010 року ОСОБА_7 звернулася до лікаря-гінеколога ОСОБА_5 з приводу переривання її небажаної вагітності. В свою чергу ОСОБА_5, маючи медичну освіту, але не маючи спеціального дозволу - сертифікату з надання комплексної допомоги жінкам при небажаній вагітності, розуміючи, що його дії виходять за межі компетенції, як лікаря-гінеколога, у порушення Клінічного протоколу , без заведення необхідної медичної документації, а саме: медичних карток по перериванню вагітності та медичного обстеження, погодився зробити ОСОБА_7 аборт. За раніше досягнутої домовленості, 11.06.2010, приблизно о 14-00 год., ОСОБА_7 прийшла у приміщенні ПФ Беатрис , до лікаря-гінеколога ОСОБА_5, який, без оформлення медичних документів з відображенням скарг хворої, з'ясування анамнезу пацієнтки, у тому числі без здійснення спеціальних акушерсько-гінекологічних та лабораторних досліджень, прийняв ОСОБА_7 При цьому, ОСОБА_5, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що ПФ Беатрис не має ліцензії МОЗ України на проведення медичної практики по здійсненню операцій штучного переривання вагітності (абортів), що відділення гінекології у даній фірмі перебуває на стадії відкриття, а також те, що операція штучного переривання вагітності здійснюється виключно лікарями акушерами-гінекологами в акредитованих стаціонарних лікувально-профілактичних закладах (пологових будинках, лікарнях, у складі є гінекологічні, загально хірургічні відділення), що регламентовано Інструкцією Про порядок проведення операції штучного переривання вагітності , затвердженою наказом МОЗ України від 28.06.1994 № 111, знехтував вимогами вказаного нормативного акту та порушив дану Інструкцію.

Далі, ОСОБА_5, з метою здійснення операції штучного переривання вагітності, провів ОСОБА_7 до оглядової палати, де на гінекологічному кріслі із застосуванням медичних інструментів, у числі кульових щипців, які використовуються для фіксації шийки матки при діагностичному вискоблюванню слизової оболонки порожнини матки та вискоблюванні матки під час проведення штучного аборту, здійснив ОСОБА_7 операцію по вискоблюванню матки (аборт), що призвело до відкриття масивної кровотечі зі статевих шляхів ОСОБА_7, внаслідок чого остання втратила свідомість. На вимогу ОСОБА_5 до вказаної оглядової палати прийшла лікар- анестезіолог гінекологічного відділення фірми Беатрис ОСОБА_6, яка визначила, що у ОСОБА_7 наявні ознаки клінічної смерті, та стала проводити реанімаційні заходи, направленні на відновлення серцевої діяльності, а саме: прекардіальний удар, непрямий масаж серця, штучну вентиляцію легенів масочным методом (мішком АМБУ), які виявились неефективними. У зв'язку з чим було прийнято рішення провести катетеризацію підключичної вени для введення ліків, яка була протипоказана ОСОБА_7 у випадку значної крововтрати, при відсутності даних про її групу крові. Помилкове уведення повітрявідвідної трубки не в трахею, а у стравохід, а також невдало виконана катетеризація призвели до додаткової крововтрати, що поглибило тяжкість стану ОСОБА_7 та сприяло настанню її біологічної смерті. Усвідомлюючи, що їх реанімаційні заходи є неефективними, що стан ОСОБА_7 є критичним, що можуть настати тяжкі наслідки у вигляді її смерті, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, бажаючі приховати свою злочину діяльність, з метою недопущення розголосу, побоюючись за свою репутацію, свідомо не викликали ОСОБА_7 бригаду швидкої медичної допомоги для надання їй невідкладної медичної допомоги в умовах стаціонарного медичного закладу.

Отже, за змістом обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачувався в тому, що виконуючи обов*язки лікаря-гінеколога, ІНФОРМАЦІЯ_3 у приміщенні Приватної фірми Беатрис , розташованої за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, б. 44, за раніше досягнутою домовленістю, без оформлення документів із відображенням скарг хворого, з*ясування анамнезу пацієнтки, у тому числі без здійснення спеціальних акушерсько-гінекологічних та лабораторних досліджень, прийняв пацієнтку ОСОБА_7 до оглядової палати, де на гінекологічному кріслі із застосуванням медичних інструментів, в тому числі кулькових щипців, здійснив ОСОБА_7 операцію по вискоблюванню матки (аборт), що призвело до відкриття масивної кровотечі зі статевих шляхів у останньої та втрати останньою свідомості. В подальшому ОСОБА_7 за участю лікаря-гінеколога ОСОБА_5 були виконані невдалі реанімаційні заходи, які сукупно із геморагічним шоком (гіповолемічним), дистрес синдром, що розвинулись ймовірно при проведенні операції по вискоблюванню порожнини матки, сприяли настанню смерті ОСОБА_7

ОСОБА_6 обвинувачувалась в тому, що виконуючи обов'язки лікаря-анастезіолога 11.06.2010р., у приміщенні ПФ Беатрис , розташованої за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, б. 44, під час надання невідкладної медичної допомоги пацієнту ОСОБА_7 , недбало, неналежно та некваліфіковано виконала свої професійні обов'язки, застосувала невдалу медичну маніпуляцію у вигляді катетеризації правої підключичної вени для ведення ліків, яка була протипоказана пацієнту, що стало наслідком додаткової крововтрати та погіршення стану ОСОБА_7 та сприяла настанню смерті останньої.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2017 року ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 134 КК України у відповідності до вимог ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 140 КК України у відповідності до вимог ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України провадження по справі закрито.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналогічні підстави відповідальності й за завдану моральну шкоду, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК України.

Факт смерті ОСОБА_7 у клініці ПФ Беатріс ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок неправомірних дій ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підтверджений висновком судово-медичної комісійної експертизи ДУ Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України № 432/11 від 15.10.2014 року.

За змістом зазначених висновків (мовою оригіналу): Смерть ОСОБА_7 наступила от геморрагического шока (гиповолемического), дистресс-синдрома, развившихся предположительно при проведении операции выскабливания полости матки усугубившегося кровопотерей из поврежденных при катеризации правой подключичной вены, ветви подключичной артерии, купола плевры с верхушкой правого легкого и кровоизлияния (1300мл) в правую плевральную полость. Об этом также свидетельствуют полосовидные кровоизлияния под эндокардом левого желудочка (пятна Минакова), а также результаты судебно-гистологического исследования проведенного в Главном бюро судебно-медицинской экспертизы: респираторный дистресс-синдром с очаговыми кровоизлияниями у верхушки правого легкого. Шунтирование кровотока в почке. Показателями прижизненности кровоизлияний в области грудной клетки являются обильное пропитывание кровью подкожной клетчатки вокруг области стояния подключичного катетера, распространение кровоизлияния от срединной до передне-подмышечной линии и от правой подключичной области до области 6-го межреберья, продолжающегося в правую дельтовидную область, межмышечная гематома (150мл) в области стояния венозного катетера. Между обнаруженными повреждениями и смертью ОСОБА_7 имеется прямая причинная связь. …

Проведенная ОСОБА_7 попытка лечения в виде катетеризации правой подключичной вены для введения лекарств была ей противопоказана. В случае значительной кровопотери, при отсутствии данных о группе крови, показано было для устранения гиповолемии, проведение внутривенного вливания в области руки растворов кровезаменителей для восполнения объема циркулирующей крови. Неудачная катетеризация привела к дополнительной кровопотере, усугубила тяжесть ее состояния и способствовала наступлению смерти.

Медицинская помощь ОСОБА_7 оказана неквалифицированно, что и обусловило наступление смерти. …

Между недостатками оказания медицинской помощи ОСОБА_7 и ее смертью имеется причинная связь. Нанесенные в процессе оказания медицинской помощи повреждения и их осложнения относятся к тяжким телесным повреждениям по признаку опасности для жизни. …

Зазначений висновок не спростований, отже, колегія суддів вважає доведеним наявність причинного зв'язку між винними неправомірними діями ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та смертю ОСОБА_7

Згідно посадової інструкції лікаря акушера-гінеколога ПФ Беатрис , лікар акушер-гінеколог до відкриття відділення гінекології, керуючись нормативними документами, проводить консультації та практичні роботи з планування приміщень майбутнього відділення, комплектації медичним та іншим обладнанням, інвентарем, медичними препаратами. Приведення майбутнього відділення до санітарних норм яких потребує законодавство. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію гінекологічної допомоги населенню. Надає швидку і невідкладну медичну допомогу хворим. Після відкриття відділення гінекології, організовує та проводить диспансеризацію гінекологічних хворих. Застосовує сучасні методи профілактики, лікування та реабілітації у межах своєї спеціальності. Володіє всіма методами амбулаторного і стаціонарного лікування, повним обсягом хірургічних втручань, включаючи екстирпацію матки, перев'язку підчеревних артерій, мікрохірургічні й пластичні операції. Надає швидку й невідкладну медичну допомогу хворим гінекологічного профілю. Здійснює нагляд за побічними реакціями /діями лікарських засобів. Проводить консультації за направленнями лікарів інших спеціальностей, в тому - числі і вдома. Здійснює експертизу працездатності. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Дотримується принципів медичної деонтології. Сприяє правовому захисту жінок відповідно до чинного законодавства. Керує роботою середнього медичного персоналу. Бере активну участь у поширенні медичних знань серед населення, у проведенні масових профілактичних оглядів. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

Проаналізувавши обставини справи та наявні докази, встановивши, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 гінекологічне відділеня у ПФ Беатрис не було відкрито, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_5 по проведенню аборту, які призвели до смерті ОСОБА_7, були вчинені ним на власний розсуд поза межами його посадових обов'язків, покладених на нього ПФ Беатрис .

Згідно посадової інструкції лікаря анестезіолого-реаніматолога ПФ Беатрис , лікар-анестезіолог зобов'язаний: забезпечувати належний рівень обстеження хворих, надання знеболювання та невідкладної допомоги хворим. Проводити знеболювання, інтенсивну терапію, комплекс реанімаційних заходів з урахуванням стану хворого, особливостей оперативного втручання спеціального чи методу дослідження. При утрудненнях консультуватися з завідуючим відділенням. Вчасно давати завідуючому відділенням оперативну інформацію про зміни обстановки на робочому місці (палата реанімації й інтенсивної терапії, операційної тощо). Контролювати дотримання санітарно-епідеміологічного режиму і техніки безпеки на своєму робочому місці. Контролювати збереження, облік наркотичних і сильнодіючих медикаментів, використовуваних для проведення інтенсивної терапії, реанімації і знеболювання. Нести чергування в лікувально-профілактичній установі тільки як анестезіолога по своєму основному чи графіку в порядку сумісництва (заступництва). Систематично підвищувати свою кваліфікацію як у робоче, так і в неробочий час. Контролювати якість ведення медичної документації (реанімаційна карта, анестезіологічна карта). Брати участь у проведенні організаційно-методичної роботи відділення, аналізу кількісних і якісних показників роботи відділення. Проходити інструктажі на робочому місці з питань охорони праці 1 раз у 3 місяці, проходити періодичні медичні огляди, знати інструкції з охорони праці по безпечній експлуатації медичного устаткування та електропобутових приладів, користуватися спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, керуючись нормативними документами та в межах своєї компетенції проводить консультативні та практичні роботи з планування приміщень майбутнього гінекологічного відділення, комплектація медичним та іншим обладнанням, інвентарем, медичними препаратами. Приведення майбутнього відділення до санітарних норм, яких потребує законодавство.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства охорони здоров'я України від 16 лютого 2011 року № 38/63 містять спеціальні вимоги до суб'єктів господарювання, що здійснюють медичну практику, серед яких обов*язок надавати першу невідкладну медичну допомогу хворим, які перебувають у критичному для життя стані, а також при нещасному випадку та гострих захворюваннях; дотримуватись вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю, крім випадків, передбачених законодавчими актами. Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) здійснюється в порядку, передбаченому статтями 42 - 44 Основ законодавства України про охорону здоров'я.

Згідно ч. 1 ст. 74, ст. 80 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 року, медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються певними видами медичної і фармацевтичної діяльності, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладу охорони здоров'я і ті органи, яким надано право видавати ліцензію на провадження господарської діяльності в сфері охорони здоров'я. Особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ст. 37 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 року медичні працівники зобов'язані подавати першу невідкладну допомогу при нещасних випадках і гострих захворювання. Медична допомога забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності з подальшим відшкодування витрат.

Оскільки ОСОБА_7 перебувала у критичному для життя стані на території ПФ Беатрис , то саме ПФ Беатрис була зобов*язана забезпечити надання хворій невідкладної медичної допомоги та була відповідальна за якість такої допомоги.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу цивільної відповідальності необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду), так і певних спеціальних умов. До таких спеціальних умов належать: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Якщо шкода завдана працівником у робочий час, але діями, які не пов'язані з виконанням трудових (службових) обов'язків, роботодавець відповідальності нести не буде.

Оскільки надаючи невідкладну допомогу ОСОБА_7, здійснюючи реанімаційні заходи ОСОБА_6 діяла в межах посадових обов*язків, покладених на неї ПФ Беатрис , тому відповідальність за шкоду, спричинену недбалим, неналежним та некваліфікованим виконанням нею своїх професійних обов'язків необхідно покласти на ПФ Беатрис .

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За змістом зазначеної норми закону спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому не обов'язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Дане правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку.

При цьому у заподіянні шкоди спільними діями має місце єдність дій заподіювачів, яка полягає у такому їх взаємозв'язку, при якому виключення хоча би однієї із цих дій із комплексу діянь співзаподіювачів не призводить до виникнення спільного шкідливого результату. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їх вини.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які призвели до смерті ОСОБА_7 знаходяться у такому їх взаємозв'язку, при якому виключення хоча би однієї із цих дій із комплексу їх діянь не призвели б до виникнення спільного шкідливого результату. Так, ОСОБА_5 без з*ясування анамнезу пацієнтки, без здійснення спеціальних акушерсько-гінекологічних та лабораторних досліджень, прийняв пацієнтку ОСОБА_7 до оглядової палати, де на гінекологічному кріслі із застосуванням медичних інструментів, в тому числі кулькових щипців, здійснив ОСОБА_7 операцію по вискоблюванню матки (аборт), що призвело до відкриття масивної кровотечі зі статевих шляхів у останньої та втрати останньою свідомості. В подальшому ОСОБА_7 за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були виконані невдалі реанімаційні заходи, які сукупно із геморагічним шоком (гіповолемічним), дистрес синдром, що розвинулись при проведенні операції по вискоблюванню порожнини матки, сприяли настанню смерті ОСОБА_7

Як роз'яснено у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами і доповненнями), особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, позивач має вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, ОСОБА_5 та ПФ Беатрис повинні нести солідарну відповідальність за шкоду, спричинену позивачам в результаті смерті ОСОБА_7, а позов в частині стягнення відшкодування з ОСОБА_6 задоволено судом помилково.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення невірно застосовані норми матеріального права, а саме ст. 1195 ЦК України, в той час, як підстави та розмір відшкодування у спірних правовідносинах визначаються ст. 1200, 1202, 1208 ЦК України.

Так, згідно пунктів 1 та 4 ч.1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років ( учню, студенту-до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд : за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого-до досягнення ними чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 2 ст. 1200 ЦК України, особам, визначеним у п.1-5 ч. 1 ст. 1200 ЦК України, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого із вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають право на відшкодування шкоди.

Положеннями частини 4 ст. 1200 ЦК України встановлено, що розмір відшкодування, обчислений для кожної з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданою смертю годувальника не підлягає подальшому перерахунку. Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Згідно до вимог ст. 1202 ЦК України , відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального положення фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки на перед.

За змістом ст. 1208 ЦК України, за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції неповно з*ясував обставини справи та виходив з того, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 не працювала та доходу не мала.

Між тим, із відповіді Головного управління ДФС у Харківській області № 11727/9/20-40-05-01 від 14.04.2019 року вбачається, що за другий квартал 2010 року доходи ОСОБА_7 отримані в ПАТ Кондитерська фабрика Харків'янка склали 62,94 грн. та заробітна плата отримана в ТОВ Хлібокомбінат Кулиничівський за період з 02.06.2010 року склала 147,33 грн.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Отже, на підставі наведеного, оскільки не доведено інше, за середньомісячний дохід ОСОБА_7 колегія суддів приймає 168,31 грн. (62,94 грн. : 3 місяці другого кварталу + 147, 33 грн.)

Судом встановлено, що такий дохід ОСОБА_7 витрачала на своє утримання та утримання двох своїх неповнолітніх дітей. Отже, на утримання кожної дитини припало по 1/3 частині доходів ОСОБА_7, тобто 56,10 грн. на місяць.

Оскільки позивач просила визначити розмір відшкодування із урахуванням росту середньомісячної заробітної плати та росту споживчих цін, колегія суддів вважає за можливе застосувавши ст. 1208 ЦК України, здійснити індексацію розміру відшкодування.

Так, шляхом множення індексів споживчих цін за 82 місяці періоду з липня 2010 року по квітень 2017 року (в межах заявлених позовних вимог) встановлено, що інфляція досягла 172,76 %.

Отже стягненню на користь кожної дитини з урахуванням індексації на відшкодування майнової шкоди підлягає 12 548,46 грн. (82 місяці х (56,10 грн. : 100 х 172,76% + 56,10 грн.) ) Рішення суду в частині цієї суми стягнення підлягає відповідній зміні.

Доводи апеляційних скарг про те, що шкода завдана смертю ОСОБА_7 вже відшкодована позивачам не підтверджені належними та допустимими доказами.

Дійсно, суду доведено, що на відшкодування витрат та інших заходів пов*язаних зі смертю та похованням ОСОБА_7 чоловік померлої ОСОБА_8 отримав гроші у розмірі 157946 грн., що було еквівалентно 20000 доларів США. (а.с. 84, 172 том 1)

Однак належних та допустимих доказів того, що майнова та моральна шкода завдана дітям померлої відшкодована відповідачами - матеріали справи не містять. Колегія бере до уваги той факт, що ОСОБА_8, як чоловік померлої особисто також мав право на відшкодування шкоди, спричиненої йому смертю дружини.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичний або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 3, 4, 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи характер, тривалість, обсяг та глибину душевних страждань малолітніх дітей, які залишилися без матері, непоправність втрати близької людини, їх суттєві негативні наслідки, в тому числі, пов'язані із порушенням нормального життєвого укладу родини, неможливістю повного відновлення попереднього стану, виходячи із принципу розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів вважає за можливе виходити із розміру відшкодування моральної шкоди 300 000 грн. на кожну дитину.

При цьому колегія суддів враховує те, що позивачами рішення суду першої інстанції в частині моральної шкоди не оскаржено, отже вони погодились із сумою стягнення моральної шкоди, яка загалом становить по 300 000 грн. на кожну дитину.

Оскільки при зверненні з позовом до суду позивачами судовий збір не сплачувався, тому суд першої інстанції помилково зазначені витрати стягнув з відповідачів на користь законного представника позивачів.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати або змінити рішення суду першої інстанції, підставою для чого, згідно п.п. 2, 3, ч. 1 ст. 309 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2018 року підлягає скасуванню у зазначеній частині та відповідній зміні із наведених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватної фірми Беатріс , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення - скасувати, у задоволенні цих позовних вимог - відмовити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2018 року в частині порядку та сум стягнення з ОСОБА_5 та Приватної фірми Беатріс - змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та Приватної фірми Беатріс на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на відшкодування майнової шкоди 12 548, 46 грн., на відшкодування моральної шкоди 300 000 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та Приватної фірми Беатріс на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 на відшкодування майнової шкоди 12 548, 46 грн., на відшкодування моральної шкоди 300 000 грн.

Рішення в частині стягнення витрат по сплаті судового збору на користь ОСОБА_2 - скасувати.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

О.В. Маміна