Постанова

від 23.04.2019 по справі 910/6096/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2019 р. Справа№ 910/6096/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Добрицька В.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.10.2018 (повний текст рішення складено 31.10.2018)

у справі № 910/6096/18 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Державного підприємства Мирноградвугілля

до Товариства з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд

про стягнення заборгованості у розмірі 1 146 279, 35 грн.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Мирноградвугілля (далі - ДП Мирноградвугілля , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд (далі - ТОВ Захистпром Трейд , відповідач) про стягнення 1 146 279, 35 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором про закупівлю №2711/17Т від 27.11.2017 по результатам відкритих торгів, які відбулись 13.11.2017, відтак просило стягнути з відповідача 589 014, 04 грн. пені та 557 265, 31 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 у справі № 910/6096/18 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд на користь Державного підприємства Мирноградвугілля пеню в розмірі 581 053, 11 грн., штраф в розмірі 557 265, 31 грн. та судовий збір у розмірі 17 074, 78 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Захистпром Трейд оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильної оцінки наданих доказів. За твердженнями апелянта, кошти у сумі 14 325 879,36 грн. для оплати вартості товару надійшли на рахунок відповідача 12.12.2017, що фактично унеможливило здійснення поставки товару до кінця 2017, про що повідомлено позивача, зокрема гарантійним листом. Водночас, за змістом Договору про закупівлю затримка фінансування є підставою для зміни строку виконання зобов'язань за Договором, проте вказана обставина не була взята до уваги судом першої інстанції. Крім цього, місцевим господарським судом не надано оцінки аргументам відповідача щодо необґрунтованого розміру заявлених штрафних санкцій. На переконання апелянта, встановивши факт виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення поставки, судом не враховано винятковості ситуації із затримкою здійснення поставки товару, наявності незалежних від відповідача обставин (затримка фінансування), здійснення поставки в повному обсязі, а також відсутності реальних збитків позивача, внаслідок порушення виконання зобов'язання тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 23.04.2019 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду не надіслав, про причини неявки апеляційний суд не повідомив, відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвали нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 27.11.2017 між ДП Мирноградвугілля (позивачем, покупцем за договором) та ТОВ Захистпром Трейд (відповідачем, постачальником за договором) укладено Договір про закупівлю №2711/17Т по результатам відкритих торгів, які відбулись 13.11.2017 (надалі Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити покупцю теплообмінники, кондиціонери повітря, холодильне обладнання та фільтрувальні пристрої за кодом CPV за ДК 021:2015-42510000-4, а саме саморятівники ізолюючі типу ШСС-1П KS зазначені в специфікації, а покупець - прийняти і оплатити товар.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару, його кількість викладено у специфікації до Договору. Специфікація є невід'ємною частиною Договору (п.1.2 ).

Положеннями п. 3.1 Договору сторони погодили, що його ціна становить 27 089 800, 00 грн., з них - 14 332 000, 00 грн. - кошти державного бюджету, 12 757 800, 00 грн.- кошти підприємства.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за товар проводяться покупцем на умовах 100% передплати.

За змістом п. 5.1 Договору строк поставки товару - протягом 60 календарних днів з моменту отримання передплати, але у разі сплати за рахунок коштів державного бюджету України не пізніше 31.12.2017.

Датою поставки товару вважається дата, яка вказана покупцем на товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником при прийманні товару (п.5.4 Договору).

У разі затримки постачання товару постачальник на підставі п.7.3 Договору сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Договір згідно п. 10.1 набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018 року.

Специфікацією до Договору сторони погодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість товару - 27 089 800, 00 грн.

Додатковою угодою №1 від 04.12.2017 Договору сторони внесли зміни до п.п.3.1, 5.1, 10.1 Договору. Зокрема, визначили, що ціна Договору становить 14 325 879, 36 грн. (п. 3.1), строк поставки товару - протягом 60 календарних днів з моменту отримання передплати, але не пізніше 31.12.2017 (п. 5.1), а Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017 (п.10.1).

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки (ст. 265 ГК України) одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Договору, ДП Мирноградвугілля 12.12.2017 перерахувало на рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 14 325 879, 36 грн., що підтверджується випискою по рахунку відповідача.

28.12.2017 позивачем надіслано на адресу відповідача листа №1-949 від 27.12.2017 з вимогою здійснити поставку товару (підтверджується копією фіскального чеку від 28.12.2017 на а.с.20-21), у відповідь відповідач надав гарантійний лист про здійснення поставки товару протягом січня 2018 (а.с.22).

04.01.2018 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №1-1 від 03.01.2018 з вимогою виконати зобов'язання за Договором або повернути грошові кошти та сплатити пеню (підтверджується копією списку згрупованих поштових відправлень від 04.01.2018 на а.с.23-24).

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов Договору, ТОВ Захистпром Трейд поставлено, а позивачем в свою чергу прийнято товар на загальну суму в розмірі 14 325 879, 36 грн., що підтверджується видатковими накладними №10 від 23.02.2018 на суму 7 960 932, 96 грн., №3 від 26.01.2018 на суму 6 364 946, 40 грн. та товарно-транспортними накладними №Р10 від 23.02.2018, №Р3 від 26.01.2018, які оформлено належним чином та підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень в добровільному порядку (а.с.16-19), що в свою чергу свідчить про здійснення поставки з порушенням встановлених Договором строків.

Заперечуючи проти позову, відповідач вважав, оскільки попередню оплату здійснено 12.12.2017, з моменту закінчення 60-ти денного строку (10.02.2018) до моменту повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором 23.02.2018 пройшло 13 днів, а не 30, поставка товару після 31.12.2017 викликана затримкою фінансування.

Проте такі заперечення відповідача законно не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки п. 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 04.12.2017) передбачено, що строк поставки товару - протягом 60 календарних днів з моменту отримання передплати, але не пізніше 31.12.2017, отже умовами Договору встановлено граничний строк поставки товару відповідачем. При цьому, Договором не визначено терміну здійснення попередньої оплати покупцем, зазначено лише, що розрахунки за товар проводяться покупцем на умовах 100% передплати. Відповідно доводи відповідача в частині наявної затримки у фінансуванні є необґрунтованими.

Таким чином, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що всупереч умовам Договору ДП Захистпром Трейд здійснило поставку товару на загальну суму в розмірі 14 325 879, 36 грн. з порушенням строків поставки, що підтверджується також видатковими накладними №10 від 23.02.2018 на суму 7 960 932. 96 грн., №3 від 26.01.2018 року на суму 6 364 946, 40 грн. та товарно-транспортними накладними №Р10 від 23.02.2018 року, №Р3 від 26.01.2018.

З огляду на наведене, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 589 014, 04 грн. пені за загальний період прострочки з 01.01.2018 по 23.02.2018 та 557 265, 31 грн. 7% штрафу.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

В силу положень ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) на підставі ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (ч.1 ст. 230 ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, слід зазначити, що розуміння господарських санкцій в Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 ЦК України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.

Положеннями п. 7.3 Договору передбачено, що у разі затримки постачання товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Оскільки умовами Договору сторони передбачили застосування у разі порушення терміну поставки продукції пені та штрафу від суми несвоєчасно поставленого товару та несвоєчасно виконаних робіт (послуг), спірні правовідносини є господарськими, на підставі ст. 193 ГК України господарські санкції, зокрема, штраф, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, тому суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими.

Крім цього, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання з 01.01.2018 по 23.02.2018, суд встановив, що в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в зв'язку з невірним розрахунком позивача щодо визначення закінчення перебігу нарахування пені, адже день здійснення поставки не включається в період часу, за який стягується пеня. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення пені за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірних зобов'язань з 01.01.2018 по 22.02.2018 в розмірі 581 053, 11 грн., відповідно в іншій частині таких вимог слід відмовити.

Вимоги позивача про стягнення 557 265, 31 грн. 7% штрафу, за розрахунком суду, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання апелянта на необґрунтованість розміру заявлених штрафних санкцій не знайшли свого підтвердження під час перевірки здійснених розрахунків. Жодного контррозрахунку пені та штрафу відповідачем (апелянтом) суду не надано.

Твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції винятковості ситуації із затримкою здійснення поставки товару, наявності незалежних від відповідача обставин (затримка фінансування), здійснення поставки в повному обсязі, а також відсутності реальних збитків позивача внаслідок порушення ним виконання зобов'язання, як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже відсутність фінансування не є відкладальною обставиною, яка звільняє відповідача від обов'язку своєчасного здійснення поставки за умовами Договору, а поставка товару в повному обсязі не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення ним зобов'язань перед позивачем у даній справі. Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності тощо.

Доводи апелянта з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильної оцінки наданих доказів не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Захистпром Трейд залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 у справі № 910/6096/18 - без змін.

Матеріали справи № 910/6096/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.05.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко