Постанова

від 02.07.2019 по справі 910/6096/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/6096/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Грузицька І. В.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Жаданова Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захистпром Трейд"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 (судді: Дикунська С. Я., Жук Г. А., Мальченко А. О.) і рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 (суддя Чинчин О. В.) у справі

за позовом Державного підприємства "Мирноградвугілля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захистпром Трейд",

про стягнення заборгованості у розмірі 1 146 279,35 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У травні 2018 року Державне підприємство "Мирноградвугілля" (далі - ДП "Мирноградвугілля") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захистпром Трейд" (далі - ТОВ "Захистпром Трейд") про стягнення 1 146 279, 35 грн, з яких 589 014,04 грн пені та 557 265,31 грн штрафу.

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 509, 525, 526, 530, 610, 612, 655, 692, 712, 902, 903 Цивільного кодексу України обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю від 27.11.2017 № 2711/17Т щодо строків поставки товару.

1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Захистпром Трейд" просило відмовити у її задоволенні, наголошуючи, що згідно з пунктом 5.1 укладеного між сторонами договору поставку має бути здійснено протягом 60 календарних днів із моменту отримання передоплати. Так, позивач перерахував грошові кошти відповідачеві 12.12.2017, а пеню почав нараховувати з 01.01.2018, тобто на двадцятий день із дати перерахування грошових коштів.

Крім того, на думку відповідача, безпідставним є також і нарахування позивачем штрафу, оскільки згідно з пунктом 7.3 договору штраф нараховується у разі прострочення поставки понад 30 днів. Проте оплату позивач здійснив 12.12.2017, і з моменту закінчення передбаченого у пункті 5.1 договору 60-денного строку (10.02.2018) до моменту повного виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки (23.02.2018) минуло 13 днів, а не 30, як це передбачено у пункті 7.3 договору.

ТОВ "Захистпром Трейд" акцентувало, що поставка товару після 31.12.2017 зумовлена затримкою надходження грошових коштів із державного бюджету на рахунок відповідача.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Захистпром Трейд" на користь ДП "Мирноградвугілля" пеню у сумі 581 053,11 грн і штраф у сумі 557 265,31 грн. У решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про їх доведеність та обґрунтованість.

Разом із цим суди визнали неправильним розрахунок пені, здійснений позивачем за період із 01.01.2018 по 23.02.2018, зазначивши, що день здійснення поставки не включається у період часу, за який стягується пеня, а отже правильним є нарахування пені із 01.01.2018 по 22.02.2018.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Захистпром Трейд" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, не погоджуючись із судовими рішеннями та вважаючи їх такими, що ухвалені із неправильним застосуванням і порушенням норм матеріального і процесуального права.

Так, скаржник вважає, що суди проігнорували його посилання на положення пункту 1.3 договору, згідно з яким умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.

За змістом пункту 4.1 договору розрахунок за товар проводиться покупцем на умовах 100 % передоплати. Проте відповідач отримав оплату від позивача зі значним запізненням, а саме 12.12.2017, що унеможливило виконання відповідачем зобов`язань у строк до 31.12.2017 саме з вини позивача.

Заявник касаційної скарги вважає, що суди порушили положення частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України, не звернули уваги на аргументи відповідача, зокрема щодо необґрунтованості розміру заявлених штрафних санкцій, винятковості ситуації з урахуванням факту затримання позивачем оплати товару, внаслідок чого відповідачеві створено умови, за яких виконання договору в обумовлені строки стало неможливим, а також з огляду на відсутність реальних збитків у позивача.

3.2. ДП "Мирноградвугілля" не скористалося правом надати заперечення на касаційну скаргу.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 27.11.2017 між ДП "Мирноградвугілля" (покупець) і ТОВ "Захистпром Трейд" (постачальник) за результатами відкритих торгів, які відбулися 13.11.2017, укладено договір про закупівлю № 2711/17Т, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити покупцю теплообмінники, кондиціонери повітря, холодильне обладнання та фільтрувальні пристрої за кодом CPV за ДК 021:2015-42510000-4, а саме саморятівники ізолюючі типу ШСС-1П KS, зазначені у специфікації (товар), а покупець - прийняти та оплатити товар.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару, його кількість зазначено у специфікації до договору. Специфікація є невід`ємною частиною договору (пункт 1.2).

За змістом пункту 3.1 договору його ціна становить 27 089 800,00 грн, з яких 14 332 000,00 грн - кошти державного бюджету, 12 757 800,00 грн - кошти підприємства.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунок за товар проводиться покупцем на умовах 100% передоплати.

Згідно з пунктом 5.1 договору строк поставки товару - протягом 60 календарних днів з моменту отримання передоплати, але у разі сплати за рахунок коштів державного бюджету України - не пізніше 31.12.2017.

Датою поставки товару вважається дата, яка вказана покупцем на товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником при прийманні товару (пункт 5.4 договору).

У пункту 7.3 договору сторони передбачили, що у разі затримки поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару.

За змістом пункту 10.1 договору він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018.

У специфікації до договору сторони погодили найменування товару, одиницю вимірювання, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість товару - 27 089 800, 00 грн.

Суди попередніх інстанцій також установили, що 04.12.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 1, згідно з якою внесено зміни до пунктів 3.1, 5.1, 10.1 договору.

Зокрема у додатковій угоді сторони визначили, що ціна договору становить 14 325 879,36 грн (пункт 3.1), строк поставки товару - протягом 60 календарних днів із моменту отримання передоплати, але не пізніше 31.12.2017 (пункту 5.1), договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017 (пункт 10.1) (а. с. 13).

4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ДП "Мирноградвугілля" про стягнення з ТОВ "Захистпром Трейд" пені та штрафу за неналежне виконання зобов`язань за договором щодо строків поставки товару із посиланням на положення статей 509, 525, 526, 530, 610, 612, 655, 692, 712, 902, 903 Цивільного кодексу України.

4.4. Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

4.5. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 цього Кодексу унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 2 статті 218 цього Кодексу учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Штрафними санкціями за змістом статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 цього Кодексу).

4.6. Як убачається із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, згідно з пунктом 7.3 договору у разі затримки поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково штраф у розмірі 7 % зазначеної вартості.

4.7. За змістом статей 626- 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 180 цього Кодексу передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

До укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів (стаття 185 Господарського кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого дія чи подія, що має юридичне значення, має відбутись, а термін - це певний момент у часі, із настанням якого існує дія чи подія, що має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 251, частина 2 статті 252 Цивільного кодексу України).

4.8. Суди попередніх інстанцій установили, що за умовами додаткової угоди від 04.12.2017 до договору, яку підписано представниками сторін і скріплено печатками підприємств, внесено зміни і, зокрема, передбачено, що ціна договору становить 14 325 879,36 грн (пункт 3.1), джерелом фінансування є кошти Державного бюджету України (пункт 4.3), строк поставки товару - протягом 60 календарних днів з моменту отримання передоплати, але не пізніше 31.12.2017 (пункт 5.1). Строк договору визначено до 31.12.2017 (пункт 10.1 у редакції додаткової угоди).

Суди установили, що 12.12.2017 ДП "Мирноградвугілля" перераховано із Державного бюджету України 14 325 879,36 грн.

Проте поставку товару ТОВ "Захистпром Трейд" здійснило з порушенням строків поставки (до 31.12.2017), а саме 26.01.2018 і 23.02.2018, що підтверджується видатковими накладними і чого не спростовує відповідач.

4.9. Отже, з огляду на установлення судами факту визначення сторонами зобов`язань зі здійснення поставки товару за рахунок коштів із Державного бюджету України у строк до 31.12.2017 згідно з умовами додаткової угоди від 04.12.2017 № 1 колегія суддів вважає правильним висновок судів про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ДП "Мирноградвугілля" про стягнення пені та штрафу у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ "Захистпром Трейд" зобов`язань за договором.

4.10. Щодо доводів ТОВ "Захистпром Трейд" про порушення судами положень частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України, неврахування доводів відповідача про відсутність його вини, необґрунтованість розміру штрафних санкцій, відсутність реальних збитків позивача не спростовують установлених судами обставин порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо строків поставки товару (з урахуванням умов додаткової угоди від 04.12.2017, підписаної відповідачем).

При цьому клопотання в порядку статті 551 Цивільного кодексу України і статті 233 Господарського кодексу України ТОВ "Захистпром Трейд" за наявності правових підстав для зменшення розміру неустойки не заявлялося.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1 . Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захистпром Трейд"

залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 у справі № 910/6096/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак