Постанова

від 07.05.2019 по справі 910/9702/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2019 р. Справа№ 910/9702/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Коротун О.М.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Алєксашова Дмитра Юрійовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 року (повний текст рішення складено 04.02.2019 року)

у справі № 910/9702/18 (суддя: Бойко Р.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця Алєксашова Дмитра Юрійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь Монтаж Строй"

про стягнення 52 712,28 грн.

без виклику представників сторін

Встановив

Фізична особа-підприємець Алєксашов Дмитро Юрійович (далі - позивач) звернувся у Господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг" (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь Монтаж Строй" (далі - третя особа) стягнення 52 712,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свого зобов'язання з поставки оплаченого згідно рахунку на оплату НОМЕР_6 від 05.04.2018 року товару, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення сплачених на користь відповідача коштів у розмірі 52 712,28 грн.

Господарський суд міста Києва в задоволенні позову фізичної особи-підприємця Алєксашова Дмитра Юрійовича відмовив повністю своїм рішенням від 22.01.2019 року (повний текст рішення складено - 04.02.2019 року).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Алєксашов Дмитро Юрійович звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 року у даній справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема не застосував до спірних правовідносин законодавство про електронний цифровий підпис, електронний документ та документообіг.

Разом з цим, скаржник вказав, що суд першої інстанції безпідставно з власної ініціативи залучив до участі у справі третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача, чим порушив процесуальний порядок та права скаржника.

Крім того, скаржник зазначив, що суд першої інстанції безпідставно визнав роздруківку електронного листування, як доказ обміну документами між позивачем та відповідачем, не з'ясувавши чи належить електронна пошта, що міститься в роздруківці під найменуванням ( romamita@ukr.net ), саме відповідачу.

Також, скаржник вказав, що відповідачем не надано доказу щодо погодження між позивачем та відповідачем ведення листування саме в електронній формі, як і не надав доказів погодження використання у взаємовідносинах з відповідачем інших електронних підписів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2019 справу № 910/9702/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Смірнова Л.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Алєксашова Дмитра Юрійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 року у справі № 910/9702/18.

05.04.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2019 року - без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Алєксашова Дмитра Юрійовича - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг" було виставлено Алєксашову Дмитру Юрійовичу рахунок на оплату НОМЕР_6 від 05.04.2018 року.

У вказаному рахунку міститься посилання на договір б/н від 14.09.2017 року, однак такий договір ні позивачем, ні відповідачем не було долучено до матеріалів справи, а також учасниками справи визнано, що між ними такий договір не укладався.

Згідно рахунку на оплату НОМЕР_6 від 05.04.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг" було запропоновано Алєксашову Дмитру Юрійовичу придбати металеві листи у загальній кількості 1,437 тон та загальною вартістю 52 712,28 грн.

06.04.2018 року Фізичною особою-підприємцем Алєксашовим Дмитром Юрійовичем було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг" кошти у розмірі 52 712,28 грн, що підтверджується платіжним дорученням №263 від 05.04.2018 року з призначенням платежу - оплата за лист металевий згідно рахунку на оплату НОМЕР_6 від 05.04.2018 року.

Відповідно до 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Оскільки в матеріалах справи відсутній договір, на який міститься посилання у рахунку на оплату НОМЕР_6 від 05.04.2018 року, проте має місце виставлення відповідачем рахунку на оплату, в якому зазначено найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, а також враховуючи оплату позивачем такого рахунку в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки.

Сторонами не заперечується, що погодженою формою поставки товару було EXW - самовивіз зі складу продавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з позовної заяви, позивач листом від 13.04.2018 року просив відповідача завантажити товар згідно рахунку НОМЕР_6 від 05.04.2018 року в автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2, водій ОСОБА_4, НОМЕР_5, водійське посвідчення НОМЕР_4.

За поясненнями відповідача та третьої особи, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг" не є виготовлювачем продукції, яку поставляє покупцям, а є посередником у торгівлі, тому товар, який був оплачений позивачем згідно рахунку на оплату НОМЕР_6 від 05.04.2018 року, був придбаний відповідачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь Монтаж Строй".

Так, 09.08.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь Монтаж Строй" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг" було укладено договір поставки №09081, згідно якого третя особа зобов'язалась поставляти відповідачу металопродукцію на умовах самовивозу за попередньою заявкою покупця.

Як вбачається з рахунку-фактури №1455 від 05.04.2018, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь Монтаж Строй", третьою особою було запропоновано придбати відповідачу металеві листи у загальній кількості 1,437 тон та загальною вартістю 40 008,60 грн.

В подальшому за твердженням відповідача, останній отримавши від позивача лист з проханням відвантажити придбану продукцію на автомобіль МАН, державний номер НОМЕР_1, з причепом, державний номер НОМЕР_2, водій ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг" в той же день (13.04.2018 року) направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Сталь Монтаж Строй" листа аналогічного змісту.

За твердженням відповідача та третьої особи 13.04.2018 року товар було завантажено в транспортний засіб, повідомлений позивачем листом від 13.04.2018 року .

13.04.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь Монтаж Строй" листом №6607 повідомило відповідача про відвантаження 13.04.2018 року продукції згідно оплаченого відповідачем рахунку-фактури №1455 від 05.04.2018 року на автомобіль МАН, державний номер НОМЕР_1, з причепом, державний номер НОМЕР_2, водій ОСОБА_5.

Разом з цим, колегія суддів приймає як належну підписану Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь Монтаж Строй" та відповідачем видаткову накладна №576 від 13.04.2018 року (наявна в матеріалах справи), відповідно до якої третя особа виконала перед відповідачем свої зобов'язання з поставки оплаченого згідно рахунку-фактури №1455 від 05.04.2018 товару.

При цьому, відповідачем та третьою особою було долучено до матеріалів справи документи на підтвердження того, що як між позивачем та відповідачем, так і між відповідачем та третьою особою склалась усталена практика ведення таким шляхом своєї господарської діяльності з постачання товарів.

Зокрема, взаємовідносини з позивачем здійснювались шляхом обміну електронними листами та засобами телефонного зв'язку для оперативного здійснення поставки замовлених позивачем товарів, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи роздруківку електронного листування з Фізичною особою-підприємцем Алєксашовим Дмитром Юрійовичем (електронна адреса, яка міститься в даній роздруківці, є ідентичною вказаній позивачем у листі від 13.04.2018 року та позові). Так, з листування вбачається, що сторонами погоджена практика передачі товару без оформлення довіреності представника покупця, а "під печатку", що з пояснень відповідача означає пересилання оригіналів товаропередаточних документів поштою після фактичного одержання товару. Наведене не спростовано позивачем, більш того на запитання суду щодо форми обміну документами по поставкам протягом вересня 2017 - березня 2018 року відповіді зводилися до того, що позивач не пам'ятає.

Листом вих. №18/05-18 від 18.05.2018 (відправлено поштою 21.05.2018) позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг" з вимогою виконати обов'язок з поставки оплаченого згідно рахунку НОМЕР_6 від 05.04.2018 товару.

Відповідач в свою чергу, у відповідь на вказаний лист-вимогу направив позивачу лист від 30.05.2018 року, в якому повідомлялось про виконання обов'язку з поставки товару шляхом його завантаження у вказаний позивачем у листі від 13.04.2018 року автомобіль з відповідним водієм.

Листом вих. №16/07-18 від 16.07.2018 року (відправлено поштою 17.07.2018 року ) позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплачених згідно рахунку НОМЕР_6 від 05.04.2018 коштів у розмірі 52 712,28 грн.

Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що суд першої інстанції безпідставно визнав роздруківку електронного листування, як доказ обміну документами між позивачем та відповідачем, не з'ясувавши чи належить електронна пошта, що міститься в роздруківці під найменуванням ( romamita@ukr.net ), саме відповідачу, колегія суддів відзначає наступне.

Так, за твердженням відповідача, що комунікація між сторонами відбувалась за допомогою обміну електронними листами та після завантаження у вказаний позивачем автомобіль товару, через деякий час, Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг" направлялись Фізичній особі-підприємцю Алєксашову Дмитру Юрійовичу видаткові документи з проставленими відповідачем печатками та підписом представника.

Разом з цим, позивачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, доказів одержання від відповідача рахунку НОМЕР_6 від 05.04.2018 року та його оплата день в день - окрім отримання даного рахунку електронною поштою.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги визначені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 року, строки пересилання письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку, при тому, що місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Алєксашова Дмитра Юрійовича є м. Краматорськ Донецької області, а Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг" знаходиться в м. Києві лист не міг бути відправлений поштою.

Аналогічна ситуація має місце із листом позивача від 13.04.2018 року.

Тобто, строки обміну учасниками справи листами (направлення та одержання 13.04.2018 року адресатами листів, в яких зазначено державні номери автомобіля та причіпа, а також ім'я і номер водійського посвідчення водія, які були зазначені позивачем у листі від 13.04.2018 року) свідчать, що листування між сторонами здійснювалось саме засобами електронного листування.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що матеріали справи не містять належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказів, яким саме чином відбувалась комунікація між сторонами, окрім обміну електронними листами та причин не звернення до відповідача більш як понад місяць щодо поставки після направлення 13.04.2018 року листа із вказівками кому здійснити навантаження такого товару.

Разом з цим, колегія суддів приймає як належне посилання відповідача викладене у відзиві на апеляційну скаргу що у останнього відсутня офіційна електронна адреса, проте це не свідчить про відсутність електронної пошти у співробітників, якою вони користуються з робочою метою.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що сторонами були погоджені умови постави - EXW самовивіз зі складу відповідача. Позивач - виготовляючи та направляючи відповідачеві лист з реквізитами транспортного засобу та водія, не запитував адресу складу; в наступному (лист від 18.05.2018 року) також не ставилося питання про місце завантаження товару. Наведене свідчить про те, що позивачеві була відома адреса складу - одержання товару.

Більш того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач прибув на склад відповідача, а останній відмовив у видачі товару згідно умов поставки визначених сторонами.

Згідно ч 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Враховуючи істотні розбіжності в поясненнях учасників процесу та значну кількість обставин, які не могла пояснити представник позивача, судом першої інстанції було викликано Алєксашова Дмитра Юрійовича в засідання для надання ним ґрунтовних пояснень з приводу такої розбіжності в поясненнях позивача та відповідача з третьою особою, однак Фізична особа-підприємець Алєксашов Дмитро Юрійович не з'явився на виклик суду.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що представник позивача в судовому засіданні першої інстанції категорично заперечував проти виклику Алєксашова Дмитра Юрійовича в судове засідання, посилаючись на відсутність правових підстав та необхідності встановлення судом обставин, які входять до предмету доказування у даній справі.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, представник позивача не могла надати жодних зрозумілих та достатніх відповідей на поставлені судом питання. Фактично, за поясненнями представника позивача, Алєксашов Дмитро Юрійович за весь час господарських правовідносин з відповідачем (з вересня 2017 року) пам'ятає лише, що ним було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "АВ Трейдінг" кошти у сумі 52 712,28 грн та те, що товар не одержано. Зокрема, за поясненнями представника позивача, Алєксашов Дмитро Юрійович взагалі не пам'ятає обставин взаємовідносин сторін у лютому-березні 2018 року (при тому, що в матеріалах справи наявні видаткові накладні, які підтверджують факт купівлі позивачем у відповідача подібного товару у наведений період).

З огляду на викладене та враховуючи, лист позивача від 13.04.2018 року, лист третьої особи вих. №6607 від 13.04.2018 року, рахунок-фактуру №1455 від 05.04.2018 року, видаткову накладну №576 від 13.04.2018 року (наявні в матеріалах справи), а також пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь Монтаж Строй", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо виконання відповідачем свого зобов'язання перед позивачем з поставки товару шляхом його завантаження у вказаний позивачем автомобіль.

Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що суд першої інстанції безпідставно з власної ініціативи залучив до участі у справі третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача, чим порушив процесуальний порядок та права скаржника, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та пояснень представників сторін, позивач стверджує, що йому не відвантажувався Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь Монтаж Строй" товар, в той час як відповідач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь Монтаж Строй" на підставі його листа було відвантажено товар вказаному позивачем водієві та автомобіль.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірного за власною ініціативою залучив Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь Монтаж Строй" до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, оскільки рішення у даній справі може вплинути на його права та обов'язки стосовно відповідача, а права позивача на що посилається скаржник нічим не порушені.

З огляду на викладе, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Посилання апелянта на відсутність з його боку зловживань правом не спростовують висновків суду першої інстанції.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Алєксашова Дмитра Юрійовича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 року у справі №910/9702/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/9702/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Л.Г. Смірнова

О.М. Коротун