Ухвала

від 10.04.2019 по справі 911/4218/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" квітня 2019 р.           м. Київ           Справа № 911/4218/15

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніко-Тайс” на бездіяльність державного виконавця Борщівського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс”, м. Київ

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю “ПК Трейдсервісгруп”, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка;

2) приватного підприємства “Андрій-2010”, Тернопільська обл., Борщівський р-н., с. Мушкатівка

про стягнення 4494,46 грн

представники: не з'явились.

          Обставини справи:

Рішенням господарського суду Київської області від 17.11.2015 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-тайс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПК Трейдсервісгруп” та до Приватного підприємства “Андрій-2010” про стягнення 4494,46 грн. у справі господарського суду Київської області № 911/4218/15 були задоволені повністю, про що видано відповідні накази.

28.03.2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніко-Тайс” надійшла скарга на бездіяльність Борщівського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області.

В обґрунтування поданої скарги ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” посилається на те, що постановою ВДВС Борщівського РУЮ у Тернопільській області від 14 березня 2016 року відкрито виконавче провадження № 50422528 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 11 січня 2016 року по справі №911/4218/15, проте наказ не виконаний, а відповідно до офіційних відомостей, які містяться на офіційному веб-сайті Автоматизованої системи виконавчих проваджень, в період з 12 серпня 2018 року по 27 березня 2019 року виконавчих дій не вчинялось.

Представник скаржника, боржників та державної виконавчої служби в засідання суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

09.04.2019 року до загального відділу суду від державного виконавця надійшли пояснення, в яких останній просить суд відмовити у задоволенні скарги посилаючись на те, що державним виконавцем було вжито усіх можливих дій спрямованих на примусове виконання рішення суду. Крім того, державний виконавець вказує, що згідно платіжних доручень № 556 від 28.03.2018 року, № 726 від 24.04.2018 року, № 2283 від 15.11.2018 року та № 966 від 09.04.2019 року, копії яких долучено до матеріалів справи, заборгованість за виконавчим провадженням № 50422528 відсутня.

Згідно з ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає наступне:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини першої статті 10 цього Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У зв'язку з тим, що боржником погашено заборгованість у виконавчому провадженні № 50422528, обставини, що зумовили звернення ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» зі скаргою, станом на дату розгляду судом останньої, відпали.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

У відповідності до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

З матеріалів вбачається, що скарга ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» задоволенню не підлягає, оскільки стосується дій державного виконавця, які станом на дату розгляду справи не спричиняють виникнення чи припинення прав та обов'язків сторін виконавчого провадження та не створюють юридичних наслідків для скаржника.

Керуючись ст.ст. 234, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія “Ніко-Тайс” на бездіяльність державного виконавця Борщівського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області повністю.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та підлягає оскарженню в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали підписано 06.05.2019 року.

Суддя                               Л.Я. Мальована