Рішення

від 06.05.2019 по справі 420/959/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/959/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Кушкань Т.В.;

представника позивача - Гуменюк А.В.;

представника відповідача - Бугаєнко Т.В.;

представника третьої особи - Деуліна В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІЛЬКАСАР до Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа: Національне антикорупційне бюро України, про визнання протиправним та скасування наказу від 14.02.2019 року № 1113, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІЛЬКАСАР звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа: Національне антикорупційне бюро України, в якій просило визнати протиправним та скасувати наказ від 14.02.2019 року № 1113.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

19.02.2019 р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ІЛЬКАСАР здійснено вихід посадових осіб Головного управління ДФС в Одеській області з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу № 1113 від 14.02.2019 р., який прийнято відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.346 Митного кодексу України та на підставі доповідної записки заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області Бондаренко А.Б від 30.01.2019 р. № 72/11/15-32-14-10-05. Представник ТОВ ІЛЬКАСАР за довіреністю відмовив від допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Як наслідок, представниками ГУ ДФС в Одеській області оформлено акт про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 19.02.2019 р. № 162/15-32-14-10-11/41009481, надано копію наказу на проведення перевірки № 1113 від 14.02.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю ІЛЬКАСАР вважає, що наказ № 1113 від 14.02.2019 р. є таким, що не відповідає встановленому порядку проведення такого роду перевірок, зокрема є безпідставним, протиправним і таким, що порушує його права, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ІЛЬКАСАР до Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа: Національне антикорупційне бюро України, про визнання протиправним та скасування наказу від 14.02.2019 року № 1113 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що на адресу Головного управління ДФС в Одеській області надійшов лист Державної фіскальної служби України від 14.01.2019 р. № 1101/7/99-99-14-04-02-17 разом із копіями окремих матеріалів досудових розслідувань в 3 томах. Згідно даного листа та додатків встановлено, що в рамках здійснення досудових розслідувань Національним антикорупційним бюро України у кримінальних провадженнях від 11.10.2017 р. № 52017000000000682 та від 09.07.2018 № 520180000000679 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України отримані матеріали, які вказують на неправильність декларування митної вартості імпортованих товарів, зокрема й підприємством ТОВ ІЛЬКАСАР . З урахуванням наведеного Державною фіскальною службою України доручено вжити відповідних контрольно-перевірочних заходів у порядку, визначеному статтями 345-354 Митного кодексу України на предмет правильності визначення митної вартості імпортованих товарів. В рамках визначеної вимоги ч.5 ст.334 Митного кодексу України, Головним управлінням ДФС в Одеській області складено та направлено на адресу ТОВ ІЛЬКАСАР лист-запит щодо надання інформації та копій документів від 15.01.2019 року № 599/10/15-32-14-10-07. За текстом даного запиту підприємству повідомлено, що ТОВ ІЛЬКАСАР протягом 2017 року здійснено митне оформлення товарів у митному режимі імпорт за 39 митними деклараціями. За результатами аналізу зазначених митних оформлень виявлено факти можливого порушення митного законодавства України при ввезені товарів на митну територію України. Керуючись положеннями частиною 5 статті 334 Митного кодексу України з метою перевірки відомостей стосовно товарів, імпортованих ТОВ ІЛЬКАСАР , та у зв'язку з виявленням фактів, що свідчать про можливе порушення митного законодавства України при ввезені товарів на митну територію України, запропоновано надати до Головного управління ДФС в Одеській області належним чином завірені копії митних декларацій та документи, що стали підставою для митного оформлення товару ввезеного в режимі імпорту на митну територію України, у тому числі зовнішньоекономічні договори (контракти), специфікації, додатки до них, тощо, які стосуються поставки вказаних товарів та інші товарно-транспортні та комерційні документи; документи, які підтверджують вартість товару, що заявлена у митних деклараціях (у тому числі митні декларації країн відправлення); договори на страхування вантажів, що імпортувались; договори на перевезення вантажів; платіжні, банківські та бухгалтерські документи, що підтверджують факт оплати поставки імпортованих товарів (рах.312, 632); статутні документи. Даний запит було підписано заступником начальника Головного управління ДФС в Одеській області Бондаренко А. та скріплено гербовою печаткою контролюючого органу. Однак, у відповідь на даний запит ТОВ ІЛЬКАСАР листом від 24.01.2019 року № 0097 повідомлено про відмову в наданні документів із посиланням на нібито невідповідність надісланого запиту вимогам п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 1245 від 27.12.2010 року Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом (зі змінами та доповненнями). В даному випадку, ТОВ ІЛЬКАСАР безпідставно послалось на вимоги Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 1245 від 27.12.2010 року, прийнятої у відповідності до вимог до пунктів 73.2 та 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, оскільки запит щодо надання інформації та копій документів складався у відповідності до вимог Митного кодексу України. У зв'язку з ненаданням ТОВ ІЛЬКАСАР пояснень та документів, заступником начальника Головного управління ДФС в Одеській області складено доповідну записку від 31.01.2019 р. № 72/11/15-32-14-10-05 щодо необхідності призначення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства з дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року відповідно до п.2 ч.7 ст.346 Митного кодексу України.

У відповіді на відзив позивач вказує, що конкретних вимог до запиту, який направляється, в Митному кодексі відсутні, тому за аналогією закону слід застосувати Податковий кодекс України. Товариство з обмеженою відповідальністю ІЛЬКАСАР не надало відповіді на запит у зв'язку з тим, що відсутні конкретні підстави надіслання даного запиту. Натомість в запиті зазначається підстава - можливе порушення митного законодавства. Також з листа ДФС від 14.01.19 р. вбачається на думку НАБУ, матеріали вказують на правопорушення . Однак, думка НАБУ - це не документальна інформація, яка не має фактичного підтвердження на доказах. Докази НАБУ, які ДФС та ГУ ДФС в Одеській області визначили за підстави проведення перевірки, базуються на припущеннях, що не допустимо згідно із вимогами ст.62 Конституції України. Також, вважаю, що не встановлено достатніх доказів того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у господарську діяльність підприємства. Серед підстав, чітко визначених Податковим та Митним кодексом відсутня наявність доповідної записки, як підстави проведення документальної позапланової перевірки. Перевірка проводиться за наказом керівника контролюючого органу та за наявності законних підстав для її проведення. ГУ ДФС в Одеській області у відзиві погоджується з позивачем, посилаючись на Методичні рекомендації № 22, що проведення перевірки оформлюється запискою, однак не є підставою (як зазначено в спірному наказі).

В поясненнях щодо позову тертя особа зазначає, що детективами Національного бюро здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000682 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. У ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні установлено, що в 2016-2017 роках службові особи Київської міської митниці ДФС, Київської митниці ДФС, Одеського окружного адміністративного суду України, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, використовували своє службове становище всупереч інтересам служби для сприяння злочинній діяльності по заниженню митної вартості імпортованих в Україну товарів низкою юридичних осіб, у тому числі: ТОВ ІЛЬКАСАР (код ЄДРПОУ 41009481), чим спричинили тяжкі наслідки державним інтересам. У зв'язку з цим Національним бюро листом від 09.08.2018 р. № 0434-186/30721 ініційовано перед ДФС України проведення перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів вищезазначених юридичних осіб, які фігурують у даному кримінальному провадженні та є одночасно позивачами у вищевказаних судових справах. Листом ДФС України від 15.01.2019 р. № 784/5/99-99-14-04-02-16 Національне бюро поінформовано про те, що ГУ ДФС в Одеській області доручено вжити відповідних контрольно-перевірочних заходів у порядку, визначеному статтями 345-354 Митного кодексу України. Внаслідок отримання вищевикладеної інформації, в ГУ ДФС в Одеській області виникла обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для здійснення належного митного контролю. Матеріалами справи підтверджується, що ГУ ДФС в Одеській області направлено ТОВ ІЛЬКАСАР запит від 15.01.2019 р. № 599/10/15-32-14-10-07 Про надання інформації та копій документів , зі змісту якого вбачається, що ТОВ ІЛЬКАСАР протягом 2017 року здійснено митне оформлення товарів у митному режимі імпорт за 7 митними деклараціями. За результатами аналізу зазначених митних оформлень виявлено факти можливого порушення митного законодавства України при ввезенні товарів на митну територію України. З огляду на викладене, з метою перевірки відомостей стосовно товарів, імпортованих ТОВ ІЛЬКАСАР та у зв'язку з виявленням фактів, що свідчать про можливе порушення митного законодавства України при ввезенні товарів на митну територію України ГУ ДФС в Одеській області просило надати належним чином завірені копії митних декларацій та документи, що стали підставою для митного оформлення товару, ввезеного в режимі імпорту на митну територію України. Внаслідок ненадання запитуваної інформації та документального підтвердження, в ГУ ДФС в Одеській області виникло право на проведення позапланової перевірки згідно з нормами МК України внаслідок безпідставної відмови з боку позивача. У подальшому ГУ ДФС в Одеській області прийнято наказ ГУ ДФС в Одеській області від 14.02.2019 р. № 1113 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ІЛЬКАСАР (код ЄДРПОУ 41009481) .

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15.01.2019 року за № 599/10/15-32-14-10-07 на адресу ТОВ ІЛЬКАСАР Головним управлінням ДФС в Одеській області направлено запит про надання інформації та копій документів, в якому було зазначено наступне: ТОВ ІЛЬКАСАР протягом 2017 року здійснено митне оформлення товарів у митному режимі імпорт за 9 митними деклараціями. За результатами аналізу зазначених митних оформлень, виявлено факти можливого порушення митного законодавства України при ввезенні товарів на митну територію України. Керуючись положеннями пункту 5 ст.334 Митного кодексу України з метою перевірки відомостей стосовно товарів, імпортованих ТОВ ІЛЬКАСАР та у зв'язку з виявленням фактів, що свідчать про можливе порушення митного законодавства України при ввезенні товарів на митну територію України ГУ ДФС в Одеській області просило надати належним чином завірені копії митних декларацій та документи, що стали підставою для митного оформлення товару, ввезеного в режимі імпорту на митну територію України, у тому числі: зовнішньоекономічні договори (контракти), специфікації, додатки до них тощо, які стосуються поставки вказаних товарів та інші товаротранспортні та комерційні документи; документи, які підтверджують вартість товару, що заявлена у митних деклараціях (у тому числі митні декларації країн відправлення); договори на страхування вантажів, що імпортувались; договори на перевезення вантажів; платіжні, банківські та бухгалтерські документи, що підтверджують факт оплати поставки імпортованих товарів (рах.312, 632); статутні документи. Копії документів та пояснення просили надати до ГУ ДФС в Одеській області у терміни визначені ст.346 Митного кодексу України .

24.01.2019 року за № 0097 на запит від 15.01.2019 року за № 599/10/15-32-14-10-07 на адресу ГУ ДФС в Одеській області позивачем направлено лист-відповідь, яким зазначено, що оскільки отриманий запит не відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів, тому у ТОВ ІЛЬКАСАР відсутні законні підстави для надання інформації та копії документів.

14.02.2019 року Головне управління ДФС в Одеській області видало Наказ № 1113, яким відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.346 Митного кодексу України та на підставі доповідної записки заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області Бондаренка А.Б. від 31.01.2019 року № 72/11/15-32-14-10-05 наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати, митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів ТОВ ІЛЬКАСАР за митними деклараціями за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року з 19.02.2019 року тривалістю 30 робочих днів.

19.02.2019 року співробітники Головного управління ДФС в Одеській області прибули за юридичною адресою ТОВ ІЛЬКАСАР для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, однак в допуску до проведення перевірки на підставі наказу від 14.02.2019 року № 1113 було відмовлено, про що було складено акт про відмову в допуску до проведення перевірки від 19.02.2019 року № 162/15-32-14-10-11/10009481.

Також, 03.07.2018 року співробітники Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області склали акт про відмову від підпису у направленні на перевірку № 778/15-32-40-01.

Відповідно до п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики, його територіальні органи.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.334 Митного кодексу України правоохоронні органи, фінансові установи та інші контролюючі органи України відповідно до законодавства на письмові запити органів доходів і зборів або з власної ініціативи інформують органи доходів і зборів про наявні відомості, необхідні для здійснення митного контролю. З метою здійснення митного контролю після випуску товарів органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.336 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України. Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Відповідно до п.2 ч.7 ст.346 Митного кодексу України документальною позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка підприємства, яка не передбачена планами роботи органу доходів і зборів і може проводитися якщо виявлено факти або отримано документальну інформацію, які свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань державної митної справи, якщо підприємство не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, обов'язковою передумовою здійснення документальної позапланової перевірки є, зокрема, направлення запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

В свою чергу, порядок складання та оформлення запитів органами доходів і зборів врегульовано Податковим кодексом України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1245 від 27.12.2010 року.

Згідно з п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу витягнутої руки під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Відповідно до п.п.9-10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1245 від 27.12.2010 року, органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби. Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують (п.10 Порядку №1245).

Згідно з п.12 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1245 від 27.12.2010 року, письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до п.16 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1245 від 27.12.2010 року, у разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

При цьому, згідно з пп.16.1.5 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

З матеріалів справи вбачається, що направлений ГУ ДФС в Одеській області на адресу ТОВ ІЛЬКАСАР запит містив фактичну підставу для направлення запиту (аналіз митних декларацій), правову підставу (ч.5 ст.334 Митного кодексу України). Крім того, запит містив опис інформації, що запитується, перелік документів, що її підтверджують, був підписаний заступником керівника контролюючого органу та скріплений печаткою цього контролюючого органу.

Щодо твердження позивача, що в запиті зазначається підстава можливе порушення митного законодавства , то суд зазначає, що остаточне встановлення факту порушення суб'єктами господарювання вимог митного законодавства можливе за наслідком проведення перевірки.

Також, проведення перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи юридичних осіб, які фігурують у кримінальних провадженнях від 11.10.2017 року № 52017000000000682 та від 09.07.2018 року № 520180000000679, серед яких ТОВ ІЛЬКАСАР , було ініційоване Національним антикорупційним бюро України.

Право на розголошення даної отриманої інформації у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України у контролюючого органу відсутнє, оскільки ч.1 ст.222 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що запит Головного управління ДФС в Одеській області від 15.01.2019 року № 599/10/15-32-14-10-07 відповідав положенням п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України та п.10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1245 від 27.12.2010 року.

Тобто, посилання позивача на невідповідність запиту відповідача від 15.01.2019 року № 599/10/15-32-14-10-07 нормам Податкового кодексу України та Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1245 від 27.12.2010 року, є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до ч.1 ст.349 Митного кодексу України посадові особи органу доходів і зборів мають право приступити до проведення документальної (планової чи позапланової) виїзної перевірки декларанта чи зустрічної звірки на підприємстві за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення керівнику відповідного підприємства або уповноваженій ним особі під розписку посвідчення на право проведення перевірки, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу доходів і зборів, мета проведення перевірки, вид (планова чи позапланова) та підстави її проведення, дати початку та закінчення перевірки, посади, спеціальні звання та прізвища посадових осіб органу доходів і зборів, які проводитимуть перевірку, пред'явлення службових посвідчень зазначених осіб, а також надання копії наказу органу доходів і зборів про проведення перевірки.

Разом з цим, вимоги щодо змісту наказу врегульовано абз.3 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, згідно якого в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Під час розгляду справи суд встановив, що наказ ГУ ДФС в Одеській області № 1113 від 14.02.2019 року відповідає вимогам, що передбачені до його змісту абз.3 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, а саме містить дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта, який перевіряється, адресу об'єкта, перевірка якого проводиться, мету, вид, підстави для проведення перевірки, дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, а також підписаний керівником контролюючого органу та скріплений печаткою цього контролюючого органу.

Підставою для проведення перевірки в даному випадку зазначено п.2 ч.7 ст.346 Митного кодексу України, тобто не надання пояснень та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту.

Крім того, в наказі № 1113 від 14.02.2019 року в якості підстави здійснення перевірки зазначено доповідну записку заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області Бондаренка А.Б. від 31.01.2019 року № 72/11/15-32-14-10-05.

Згідно з пп.1.2.2 п.1.2 Розділу 1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної фіскальної служби від 31.07.2014 року № 22, при організації проведення документальної позапланової (крім перевірок, визначених у п.1.2.3 цього пункту) або фактичної перевірки обґрунтовані пропозиції щодо необхідності її проведення оформлюються доповідною запискою (висновком) за підписом керівника відповідного структурного підрозділу, який має інформацію, що може слугувати підставою для проведення документальної позапланової або фактичної перевірки відповідно до чинного законодавства. Доповідна записка (висновок) надається на розгляд керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС, який приймає рішення про доцільність проведення такої перевірки та визначає підрозділ, який буде здійснювати (очолювати) цю перевірку, відповідати за її організацію, у тому числі направлення повідомлення до Інформаційно-аналітичної групи, координацію дій залучених до перевірки працівників інших структурних підрозділів та органів ДФС, а також реалізацію матеріалів перевірки.

Таким чином, на думку суду, посилання в наказі на доповідну записку є цілком обґрунтованими та законними, оскільки буде проводитись перевірка дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи юридичної особи, яка фігурує у кримінальних провадженнях, матеріали досудового розслідування по яким не можуть бути розголошені.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 05.03.2019 року по справі № 813/4376/17 дійшов наступного висновку: окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов'язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

В свою чергу, окремі дефекти оформлення наказу про призначення перевірки не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу можна ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки. Податковим кодексом України та Митним кодексом України не передбачено необхідності зазначати в наказі про проведення перевірки інформації, що свідчить про можливі порушення з боку позивача вимог законодавства, натомість наказ про проведення перевірки від 14.02.2019 року № 1113 містить вказівку на підставу проведення перевірки - п.2 ч.7 ст.346 Митного кодексу України.

Позивач зазначає, що до отриманого запиту необхідно застосувати ст.73 Податкового кодексу України, відповідно до якої у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Однак, суд вважає таке твердження помилковим, оскільки проведення перевірки передбачено спеціальною нормою Митного кодексу України.

Верховний Суд в постанові від 09.11.2018 року по справі № 263/15749/16-а зазначив: змістовні колізії - це колізії, що виникають внаслідок часткового збігу обсягів регулювання правовідносин різними нормами права, обумовлені специфікою суспільних відносин та пов'язані з поділом норм права на загальні, спеціальні та виняткові. Крім того, у випадку наявності колізії у між спеціальним законом та загальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону. При цьому, при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною. Крім того, про перевагу норм Lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п.69 рішення у справі Ніколова проти Болгарії від 25.03.1999 р., п.15 рішення у справі Баранкевич проти Росії від 26.07.2007 р., тощо).

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Таким чином, оскаржуваний наказ від 14.02.2019 року № 1113 прийнятий відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ІЛЬКАСАР (вул. Мельницька, 29, м. Одеса, 65007, ідентифікаційний код 41009481) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 39398646), третя особа: Національне антикорупційне бюро України (вул. Василя Сурикова, 3, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код 39751280), про визнання протиправним та скасування наказу від 14.02.2019 року № 1113 - відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 06 травня 2019 року.

Суддя М.М. Кравченко