Постанова

від 02.05.2019 по справі 820/4423/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 р.Справа № 820/4423/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бенедик А.П. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2018 р. (ухвалене суддею Єгупенко В.В., повний текст якого складено 12.10.2018 р.) по справі № 820/4423/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакс Компані"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дакс Компані" (в подальшому - ТОВ "Дакс Компані") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 20.11.2017 р. №0003451402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 2832309 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 708077,25 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2018 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2018 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки податкове повідомлення рішення винесено із дотриманням вимог чинного податкового законодавства, у зв'язку з чим не підлягає скасуванню.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ "Дакс Компані" з питань правильності та законності відрахування та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2017 р. по 01.07.2017 р. складено акт перевірки № 16237/20-40-14-02-08/39326152 від 23.10.2017 р., яким встановлено порушення позивачем п. 184.7 ст. 184, п. 189.1, п. 189.9 ст.189, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 2832309 грн., у тому числі за травень 2017 року на суму 563 грн., за червень 2017 року на суму 2831746 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0003451402 від 20.11.2017 р., яким ТОВ "Дакс Компані" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 2832309 грн. та нараховано штрафні санкцій в розмірі 708077,25 грн.

Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські правовідносини між позивачем та його контрагентами відбувались у межах укладених договорів підряду та позивачем надано первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 184.7 статті 184 Податкового кодексу України встановлено, що якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

У разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням (п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України).

Згідно із п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Судовим розглядом встановлено, що основним видом господарської діяльності ТОВ "Дакс Компані" є організація будівництва будівель (КВЕД 41.10).

За період з 01.01.2017 р. по 01.07.2017 р. позивачем задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у розмірі 616679 грн.

Податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2017 року № 90246555524 від 20.02.2017 р., поданою ТОВ "Дакс Компані", зазначено обсяг постачання по податковій накладній № 101 від 31.01.2017 р., виписаній на підтвердження взаємовідносин з ПП "Будпрокат", у розмірі 5625 замість 2813 грн. та зазначено 1125 грн. податкового кредиту замість 563 грн.

Позивачем за період з 01.01.2017 р. по 01.07.2017 р. задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 771833 грн., які виникли на підставі надання робіт із монтажу технологічного обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з наступними контрагентами: ТОВ "Зварювальний мир", ТОВ "В.Т.С." (постачальники), ТОВ "Спецкран" (орендодавець), ТОВ "Агростолиця", Фермерським господарством "Альянс", ТОВ "ЕЛІТ-ОІЛ", ПрАТ "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ", ФГ "Скиф", ПСГП "Явір", ПАФ "Грант", ПрАТ "САД", ФГ "Терра 2", ФГ Строгого ОФ ,ТОВ "Етнопродукт", ТОВ "Будцентр ЛТД", ТОВ "Зоря", ТОВ "Красногірський олійний завод", Ланівська МТС, ТДВ "УКРОЛІЯПРОДУКТ" (замовники по договорам підряду).

На підтвердження реальності виконання господарських операцій позивачем надані договори підряду, акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, платіжні доручення, оборотньо-сальдові відомості, проте, вказані первинні документи складені з порушеннями вимог Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки відсутні підписи та печатки контрагентів та дата їх складання.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, вказані первинні документи позивачем контролюючому органу під час перевірки не надані, а подані лише до суду першої інстанції.

Під час проведення перевірки встановлено, що станом на 30.06.2017 р., згідно даних бухгалтерських рахунків ТОВ Дакс Компані , у підприємства обліковуються залишки за дебетом рахунків на загальну суму 11712264,71 грн. за кодами 205 "будівельні матеріали", 221 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 26 "Готова продукції", 28 "Товари" та необоротні матеріальні активів на суму 1529022,22 грн. за кодами 10 "Основі засоби", 11 "Інші необоротні матеріальні активи".

Контролюючим органом директору ТОВ "Дакс Компані" направлено вимогу про проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки та надання доступу перевіряючим до території приміщень та іншого майна, що використовується для провадження господарської діяльності та є об'єктами оподаткування, або використовується для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктам оподаткування та/або можуть бути джерелами погашення податкового боргу.

На зазначену вимогу, учасник ТОВ "Дакс Компані" ОСОБА_1 листом від 13.10.2017 р. повідомив контролюючому органу про неможливість проведення інвентаризації, оскільки відсутній зв'язок з директором товариства, а основні засоби та товарно-матеріальні цінності, які обліковуються на балансі підприємства відсутні через неправомірні дії директора підприємства.

У зв'язку з вищевикладеним, контролюючим органом складено акт № 3663/20-40-14-02-08/3535 від 13.10.2017 р. про неможливість проведення інвентаризації.

Як вбачається з матеріалів перевірки (рахунки 10, 11, 13 бухгалтерського обліку позивача) залишкова вартість основних засобів та інших оборотних матеріальних активів станом на 30.06.2017 р. складає 216301871 грн., проте, позивачем не надано доказів реалізації вказаних товарно-матеріальних цінностей та активів або ліквідації необоротних активів ні до контролюючого органу під час перевірки, ні до судів першої та апеляційної інстанції.

Судовим розглядом встановлено, що даними документального руху товарно-матеріальних цінностей підприємства підтверджується передача товарно-матеріальних цінностей матеріально-відповідальним особам з метою використання у господарській діяльності, проте, станом на 30.06.2017 р. відсутні відомості про наявність у товариства працівників та наявності залишків товарно-матеріальних цінностей.

Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявність у нього трудових ресурсів, основних фондів і виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності з ТОВ "Агростолиця", Фермерським господарством "Альянс", ТОВ "ЕЛІТ-ОІЛ", ПрАТ "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ", ФГ "Скиф", ПСГП "Явір", ПАФ "Грант", ПрАТ "САД", ФГ "Терра 2", ФГ Строгого ОФ ,ТОВ "Етнопродукт", ТОВ "Будцентр ЛТД", ТОВ "Зоря", ТОВ "Красногірський олійний завод", Ланівська МТС, ТДВ "УКРОЛІЯПРОДУКТ".

Також позивачем не надано до суду апеляційної інстанції доказів можливості залучення ним матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або у іншій не забороненій законом формі у період вчинення господарської діяльності за перевіряємий період.

Оскільки вищевказані обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 20.11.2017 р. № 0003451402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 2832309 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 708077,25 грн. необґрунтоване, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2018 р. та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову ТОВ "Дакс Компані".

Доводи позивача висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010 р.).

Керуючись ст.ст. 9, 229, 243, 308, 315, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2018 року по справі № 820/4423/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакс Компані".

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Мельнікова А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 07.05.2019 року