Постанова

від 07.05.2019 по справі 214/7279/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5081/19 Справа № 214/7279/18 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

сторони:

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: Криворізька товарна біржа Гласаві

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 березня 2019 року, яке постановлено суддею Ткаченко А.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Криворізької товарної біржі Гласаві про визнання права власності у зв'язку з втратою оригіналу правовстановлюючого документа.

В обґрунтування позову зазначено, що він, відповідно до договору купівлі - продажу нерухомого майна від 18 жовтня 1999 року, укладеного на Криворізькій товарній біржі Гласаві та зареєстрованого в реєстрі за № 7-99, є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 181,3 кв.м.

Ідеальна доля від будинку становить ј частини.

Право власності зареєстровано за позивачем в комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради Криворізьке бюро технічної інвентаризації 26.02.2001 року, про що свідчить відповідний штамп на вказаному вище договорі. Однак, вищезазначений документ було втрачено. Для отримання дублікату договору купівлі-продажу будинку, він намагався звернутися до Товарної біржі Гласаві , але за вказаною юридичною адресою біржа не знаходиться.

Втрата оригіналу правовстановлюючого документу на житловий перешкоджає реалізації права власності позивача на об'єкт нерухомого майна. Позивач вважає, що доказом належності житлового будинку саме ОСОБА_1 є копія договору від 18 жовтня 1999 року, укладеного на Криворізькій товарній біржі Гласаві та зареєстрованого в реєстрі за № 7-99.

На підставі наведеного вище позивач просив суд визнати за ним право власності на ј частину будинку А-1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею, 46,2 кв.м.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог з тих підстав, що доказом належності 1/4 частини житлового будинку позивачу являється копія договору від 18 жовтня 1999 року, укладеного на Криворізькій товарній біржі Гласаві та зареєстрованого в реєстрі за № 7-99, відповідно до якого він придбав двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1

Зауважує на тому, що вимоги ст.227 ЦК України, в редакції, чинній на момент укладення договору, не регламентували питання про форму правочину щодо купівлі-продажу квартири, а їх застосування до договорів купівлі-продажу квартири мало характер аналогії, а на момент укладення договору купівлі-продажу Закон України Про товарну біржу не встановлював обов'язку нотаріального посвідчення таких договорів.

На думку позивача суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем не було порушено право позивача, оскільки саме відповідачем порушено право власника майна, як суб'єктом, який видав договір купівлі-продажу від 17.10.1999 року.

Позивач зауважує на тому, що він має право на судовий захист свого порушеного права, оскільки відсутній інший, окрім судового, шлях такого відновлення, а положення ст. 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне у нього право власності, набуте раніше на законних підставах.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу від 18 жовтня 1999 року, який укладено Криворізькою товарною біржою Гласаві , член біржі Юридична консультація № 1 м. Кривого Рогу в особі завідуючого ОСОБА_2 продав, а член біржі ОСОБА_1 купив двокімнатну квартиру за номером два, загальною площею 46,2 кв.м., в нежитловому будинку А-1, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 181,3 кв.м. Ідеальна доля квартири від будинку ј частина. ( а.с.6).

Відповідно до відповіді, наданої КП Дніпропетровської обласної ради Криворізьке бюро технічної інвентаризації , право власності на ј частку будинку, а саме квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано в КП ДОР Криворізьке БТІ на ім'я ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого 18.10.1999 року на Криворізькій товарній біржі Гласаві , реєстраційний номер 7-99 ( а.с.45).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань, місцезнаходження юридичної особи Криворізької товарної біржі Гласаві : 50099, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, Центрально-Міський район, вулиця Калиниченка, будинок, 3 ( а.с.7).

Згідно відповіді архівного відділу виконкому Криворізької міської ради документи КТБ Гласаві , в тому числі і договори купівлі-продажу нерухомого майна на зберігання до відділу не надходили ( а.с.41).

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки права позивача не були порушені відповідачем по справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1 та 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2004 року та застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Згідно з частинами першою, другою та шостою статті 86 ЦК України, в редакції 1963 року, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Відносини власності регулюються Законом України Про власність , цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до частин першої-третьої статті 48 Закону України Про власність в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється, зокрема, судом.

Згідно із частиною першої статті 128 ЦК України, в редакції 1963 року, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 224 ЦК України, в редакції 1963 року, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, на яку посилається позивач, як на правову підставу заявлених позовних вимог, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Натомість, у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року викладена правова позиція, відповідно до якої, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Як вбачається із матеріалів справи, договір купівлі-продажу від 18 жовтня 1999 року, який укладено Криворізькою товарною біржою Гласаві , було укладено між членом біржі Юридична консультація № 1 м. Кривого Рогу в особі завідуючого ОСОБА_2 та позивачем по справі - членом біржі ОСОБА_1, згідно якого останній купив двокімнатну квартиру за номером два, загальною площею 46,2 кв.м., в нежитловому будинку А-1, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 181,3 кв.м. Ідеальна доля квартири від будинку ј частина. ( а.с.6).

Отже, оскільки Криворізька товарна біржа Гласаві , не була власником спірного майна, а лише посвідчувала факт укладання спірної угоди в силу специфіки своєї діяльності, тому в даному випадку відповідач жодним чином не порушує права позивача.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексу випадках.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки в даному випадку права позивача не були порушені відповідачем по справі, інших осіб в якості відповідачів по справі позивачем не зазначено та позову до них з інших підстав не заявлено.

В той час, як відповідно до вимог ст. 51 ЦПК України, позивач наділений процесуальным правом подання заяви про залучення чи заміну первісного відповідача належним відповідачем по справі.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог доводи апеляційної скарги про те, що доказом належності 1/4 частини житлового будинку позивачу являється копія договору від 18 жовтня 1999 року, укладеного на Криворізькій товарній біржі Гласаві та зареєстрованого в реєстрі за № 7-99, відповідно до якого він придбав двокімнатну квартиру № 2, загальною площею, 46,2 кв.м., в нежилому будинку А - 1, розташованому за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Іллічівська, 73, оскільки, відповідно до вимог ст. 153 ЦК України, в редакції 1963 року, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Відповідно до ст. 224 ЦК України, в редакції 1963 року, який діяв на час укладення угоди, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.3 ст.9 ЖК України громадяни мають право придбати житло на біржових торгах.

В даному випадку, оскільки відповідачем по справі є Криворізька товарна біржа Гласаві , встановити факт того, що сторони договору купівлі-продажу повністю або частково виконали умови угоди, продавець передав майно у власність покупцеві, а покупець прийняв майно та сплатив за нього певну грошову суму, неможливо, отже й визнати за позивачем право власності за таким договором неможливо, оскільки в даному випадку відповідач не є стороною договору.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що вимоги ст.227 ЦК України, в редакції, чинній на момент укладення договору, не регламентували питання про форму правочину щодо купівлі-продажу квартири, а їх застосування до договорів купівлі-продажу квартири мало характер аналогії, а на момент укладення договору купівлі-продажу Закон України Про товарну біржу не встановлював обов'язку нотаріального посвідчення таких договорів колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки позивачем по справі не доведено, що його право було порушено Криворізькою товарною біржею Гласаві , яка посвідчувала факт укладання спірної угоди та не була власником придбаного позивачем майна.

На підставі наведеного вище колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем не було порушено право позивача, оскільки саме відповідачем порушено право власника майна, як суб'єктом, який видав договір купівлі-продажу від 17.10.1999 року.

Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що позивач має право на судовий захист свого порушеного права, оскільки відсутній інший, окрім судового, шлях такого відновлення, а положення с. 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне у нього право власності, набуте раніше на законних підставах, оскільки, пред'явлення позову до неналежного відповідача по справі не може бути належною правовою підставою для його задоволення.

В даному випадку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем по справі - Криворізькою товарною біржею Гласаві , яка не була власником спірного майна, а лише посвідчувала факт укладання спірної угоди в силу специфіки своєї діяльності, жодним чином не порушено права позивача.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 07 травня 2019 року.

Головуючий:

Судді: