Постанова

від 07.05.2019 по справі 613/1459/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 травня 2019 року

м. Харків

справа № 613/1459/17

провадження № 22-ц/818/2395/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

ім'я (найменування) сторін:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Селянське (Фермерське) господарство Промінь ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства Промінь на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 06 лютого 2019 року в складі судді Шалімова Д.В.,

у с т а н о в и в :

В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до Селянського (Фермерського) господарства Промінь (далі - СФГ Промінь ) та просила: визнати недійсним Договір оренди землі № 506, укладений 01 січня 2007 року між нею та СФГ Промінь ; зобов'язати СФГ Промінь повернути належну їй на праві власності земельну ділянку.

Позов мотивовано тим, що вона є власником земельної ділянки площею 3,92 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, кадастровий НОМЕР_1, на підставі Державного акту на право приватної власності серії НОМЕР_2. 02 жовтня 2000 року між нею та СФГ Промінь був укладений Договір оренди належної їй земельної ділянки, строком на 5 років. 18 жовтня 2017 року вона направила СФГ Промінь лист із запереченнями щодо продовження Договору оренди земельної ділянки від 02 березня 2000 року. Із відповіді на її письмове звернення вона дізналась про існування Договору оренди землі від 01 січня 2007 року № 506 строком дії на 25 років. Зазначає, що вказаний Договір вона не підписувала, що свідчить про відсутність наміру на його укладення, не відповідає її волі та порушує її права як власника.

СФГ Промінь позов не визнало. Васенін Артем Анатолійович - представник СФГ Промінь подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відзив мотивовано тим, що СФГ Промінь з 2007 року користується земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_1 на підставі укладеного Договору оренди, виплачує останній орендну плату за її використання, що підтверджується відомостями про видачу орендної плати за 2008-2017 роки. Про наявність волевиявлення позивача на укладення договору оренди свідчить фактична передача земельної ділянки СФГ Промінь та отримання орендної плати.

06 лютого 2019 року Васенін А.А. - представник СФГ Промінь подав заяву про застосування строків позовної давності. Зазначає, що ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності, оскільки спірний Договір оренди землі було укладено 01 січня 2007 року, 15 лютого 2008 року його було зареєстровано, отже з моменту реєстрації до звернення позивача у суд з даним позовом пройшло більше дев'яти років.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 06 лютого 2019 року визнано недійсним Договір оренди землі від 01 січня 2007 року № 506, зареєстрований у Богодухівському Регіональному відділенні Харківської Регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру 15 лютого 2008 року за № 040868600121. Зобов'язано СГ Промінь повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,92 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області та належить ОСОБА_1 на праві власності згідно з Державним актом на право приватної власності, серії НОМЕР_2, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 241. Стягнуто з СФГ Промінь на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в загальному розмірі 27 361 грн., що складаються з: вартості експертизи - 9 581 грн., судового збору - 1 280 грн., витрат на професійну правничу допомогу - 16 500 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на підставі Висновку № 4734/14326 судово - почеркознавчої експертизи, складеного 19 червня 2018 року Харківським науково - дослідним інститутом судових експертих ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса встановлено, що ОСОБА_1 Договір оренди землі від 01 січня 2007 року № 506, акти приймання - передачі земельної ділянки та визначення її меж від 15 лютого 2008 року не підписувала; інших осіб на їх підписання не уповноважувала; а отже, відсутнє волевиявлення власника, що є підставою для задоволення позову.

В березні 2019 року СФГ Промінь подало апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання Договору оренди землі недійсним, оскільки спірний Договір діє з 01 січня 2007 року, сторони виконували його істотні умови, отже його укладення та подальше схвалення позивачем відповідало її внутрішній волі; судом першої інстанції не надано належної оцінки усім обставинам справи та наданим відповідачем доказам; суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання відповідача та не застосував строк позовної давності у справі; при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив грубі порушення норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат, а саме - витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та необгрунтованими.

ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржила, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

На підставі частини 2 статті 274 ЦПК України апеляційна скарга СФГ Промінь на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 06 лютого 2019 року розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матерілами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,92 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, кадастровий НОМЕР_1, на підставі Державного акту на право приватної власності серії НОМЕР_2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 241.

01 січня 2007 року між ОСОБА_1 та СФГ Промінь укладено Договір оренди землі № 506, зареєстрований у Богодухівському Регіональному відділенні Харківської Регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру 15 лютого 2008 року за № 040868600121.

15 лютого 2008 року сторони склали Акти приймання - передачі земельної ділянки та визначення її меж (а. с. 14, 16-18, 96-98 Т. 1).

Як на підставу позову, ОСОБА_1 посилалась на відсутність волевиявлення на укладення оспорюваного правочину.

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина 4 статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 13 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-XIV) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання - передачі. Договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації (статті 14, 17, 18 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на момент укладення спірного договору).

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина 1 статті 4 Закону № 161-XIV).

Положеннями частини 1 статті 16 Закону № 161-XIV передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3 статті 203 ЦК України).

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Отже, підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі, підтверджує наміри учасників правочину і є доказом їх волевиявлення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу у справі.

Згідно з Висновком № 4734/14326 судово - почеркознавчої експертизи, складеним 19 червня 2018 року Харківським науково - дослідним інститутом судових експертих ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Договір оренди землі від 01 січня 2007 року № 506, акти приймання - передачі земельної ділянки та визначення її меж від 15 лютого 2008 року містять підписи не ОСОБА_1

Також, як вбачається з інформації, наданої Богодухівською державною нотаріальною конторою Харківської області від 14 лютого 2018 року № 273-01/16 в Єдиному реєстрі довіреностей інформація про довіреність від імені ОСОБА_1 відсутня. Це також підтверджується копією Повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) від 14 лютого 2018 року (а. с. 91 - 92, 156 - 169 Т. 1).

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що право власності ОСОБА_1 підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку; Договір оренди землі № 506, укладений 01 січня 2007 рок позивач особисто не підписувала, інших осіб на його підписання не уповноважувала, що свідчить про відсутність волі орендодавця на його укладення. Отже, наявні правові підстави для визнання вказаного правочину недійсним та повернення земельної ділянки власнику.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги щодо строку позовної давності не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позивач дізналася про порушення свого права, тобто про наявність спірного Договору оренди землі, в жовтні 2017 року, що в розумінні частини 1 статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності.

Отже, посилання СФГ Промінь на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору, оскільки позивач отримувала плату за користування землею, суперечить нормам статті 261 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що подальші після укладення договору дії позивача свідчать про наступне схвалення нею Договору оренди землі та його умов правового значення не мають та висновків суду першої інстанції щодо визнання договору недійсним, з урахуванням Висновку № 4734/14326 судово - почеркознавчої експертизи, складеного 19 червня 2018 року Харківським науково - дослідним інститутом судових експертих ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, не спростовують.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 141 ЦПК України зазначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, у разі задоволення позову.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу підлягає зміні з таких підстав.

На підтвердження обсягу наданих ОСОБА_1 послуг ПП ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ПРАВО ГРУП в особі директора Ястребової Євгенії Борисівни подала Акти здачі-приймання наданих послуг, як це передбачено Додатковою угодою до Договору № 60/Ю/2017 від 13 листопада 2017 року.

Відповідно до Акту здачі - приймання наданих послуг від 30 листопада 2017 року у листопаді 2017 року виконавець надав послуги, що полягають: у вивченні законодавства та судової практики, що регулюють питання визнання договору оренди земельної ділянки недійсним (1 300 грн.); складання трьох запитів на інформацію (500 грн *3). Тобто оплата послуг за листопад 2017 року в загальному обсязі склала - 2 800 грн. Оскільки матеріали справи не містять доказів складення запиту від 24 листопада 2017 року за вих. № 1044, сума, що стягнута на оплату витрат за листопад 2017 року, пілягає зменшенню з 2 800 грн. до 2 300 грн.

Також підлягає виключенню сума, що стягнута на оплату послуги з поштового направлення позовної заяви до суду першої інстанції, оскільки її понесення не підтверджено відповідним платіжним дорученням (квитанцією).

Відповідно до Акту здачі - приймання наданих послуг від 28 лютого 2017 року у лютому 2018 року виконавець надав послуги, що полягають у складенні клопотань від 07 лютого 2018 року за вих. № 61, № 62 № 143, від 23 лютого 2018 року № 91 (500 грн. *4). Тобто оплата за подання клопотань склала 2000 грн. Оскільки вказані клопотання стосуються проведення судової почеркознавчої експертизи, а клопотання № 143 та № 91 взагалі дублюються, судова колегія вважає, що сума, яка стягнута на оплату витрат за складання вказаних клопотань підлягає зменшенню з 2 000 грн. до 500 грн.

Крім того, сума за оплату клопотання від 30 серпня 2018 року № 360 про відкладення розгляду справи також не підлягає стягненню, оскільки відкладення судового засідання було потрібне саме СФГ Промінь та ПП ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ПРАВО ГРУП для виконання покладеного на позивача статтею 134 ЦПК України обов'язку попереднього визначення суми судових витрат.

Таким чином, сума стягнута з СФГ Промінь на користь ОСОБА_1 на оплату витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню з 16 500 грн. до 13 800 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах , є безпідставними.

Закон України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах втратив чинність 15 грудня 2017 року на підставі Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 141, 274, 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства Промінь - задовольнити частково.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 06 лютого 2019 року - змінити в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 800 грн. (тринадцяти тисяч вісімсот грн.).

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 07 травня 2019 року.

Головуючий - А.В. Котелевець

Судді - Р.М. Піддубний

О.Ю. Тичкова