Рішення

від 03.05.2019 по справі 288/442/18

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/442/18

Провадження № 2/288/102/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2019 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Олімп - Агро про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Олімп - Агро (далі - Відповідач) про витребування земельної ділянки в якому вказує, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 листопада 2011 року є власником земельної ділянки площею 3.1862 га з кадастровим номером 1824781200:01:000:0138, яка знаходиться за адресою: Житомирська область Попільнянський район Великолісівецька сільська рада, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У травні 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки у двох екземплярах, один з яких мав залишитися у Позивача, однак Відповідач не віддав другий екземпляр договору Позивачу, мотивуючи це тим, що його потрібно зареєструвати належним чином.

Позивач неодноразово зверталася до Відповідача із проханням віддати їй екземпляр договору оренди земельної ділянки та Відповідач проігнорував звернення Позивача.

Про реєстрацію вищевказаного договору Позивач дізналася з інформаційної довідки з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 02 квітня 2018 року та з якої вбачається, що договір оренди земельної ділянки, укладений 27 травня 2013 року був зареєстрований 30 серпня 2017 року.

Позивач вказує, що строк дії договору оренди землі становить 49 років, що не відповідає його волі, оскільки укладений на великий строк та вказаний термін дії не узгоджувався з Позивачем.

Крім того, Відповідач може самостійно змінити умови договору, підмінивши його аркуші в зручний для себе спосіб, адже Договір не було прошито і не був підписаний кожен його лист. До документа не долучено плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду, її кадастрового плану та акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що унеможливлює її ідентифікацію.

Таким чином, підписаний сторонами документ не містить необхідної інформації про об'єкт оренди, як одну з істотних умов договору оренди землі, тобто договір є неукладеним та не породжує для сторін прав та обов'язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення під час документального оформлення договору, а в разі передчасної передачі майна на виконання юридично ще не укладеного договору, право на це майно у набувача не виникає і власник може його витребувати. Договір оренди земельної ділянки не є укладеним, а тому Відповідач користується нею без достатньої правової підстави.

На підставі вищевикладеного, Позивач просить витребувати від товариства з обмеженою відповідальністю Олімп - Агро належну ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 1824781200:01:001:0138, якою той користується без достатньої правової підстави, що розташована за адресою: Житомирська область Попільнянський район Великолісівецька сільська рада.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, просив відмовити в їх задоволенні. 27 квітня 2018 року надав до суду відзив в якому вказав, що Позивач в поданому позові просить витребувати належну йому земельну ділянку з тих підстав, що Відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави. Договір оренди землі було укладено 27 травня 2013 року та його екземпляр вручено Позивачу, оскільки вона безпосередньо надавала вказаний договір під час розгляду цивільної справи № 288/672/16-ц та суд в своєму рішенні посилається на даний договор оренди землі. Твердження Позивача про невідповідність строку договору оренди землі - 49 років, його волі та вказівка на можливість підроблення договору оренди землі не відповідають дійсності та є голослівними. Представник Відповідача надав докази на спростування доводів Позивача про неможливість ідентифікації земельної ділянки. Вказує, що договір є укладеним з дотриманням всіх норм чинного законодавства України на дату його укладення, а сторони даного договору досягли згоди по всім істотним його умовам, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю. /а.с.21-23/

Суд, вислухавши Позивача та представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановлену цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 листопада 2012 року, ОСОБА_4 є спадкоємцем майна ОСОБА_5, яка померла 23 листопада 2008 року, спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з земельної ділянки площею 3.1862 га, що розташована на території Великолісівецької сільської ради Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 1824781200:01:001:0138, вказане майно належало ОСОБА_6 - чоловіку спадкодавця, спадкоємцем якого вона була та прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. /а.с.7/

З Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 165699 вбачається, що ОСОБА_6 на підставі розпорядження голови Попільнянської районної адміністрації від 10 листопада 2003 року № 428 був власником земельної ділянки площею 3.1862 га, яка розташована на території Великолісівецької сільської ради Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 1824781200:01:0010138. /а.с.8/

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 квітня 2018 року, земельна ділянка з кадастровим номером 1824781200:01:001:0138, площею 3.1862 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою Житомирська область Попільнянський район Великолісівецька сільська рада, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4, на підставі договору оренди земельної ділянки, виданого 27 травня 2013 року передана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю Олімп - Агро , строк дії договору оренди земельної ділянки 49 років, договір зареєстровано 30 серпня 2017 року. /а.с.9/

ОСОБА_4, після реєстрації шлюбу 06 вересня 2017 року, змінила прізвище на Петрич, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Попільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області. /а.с.13/

Відповідно до рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 лютого 2017 року в цивільній справі № 288/672/16-ц, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про визнання договору міни (обміну) земельних ділянок недійсним задоволено, визнано договір міни (обміну) земельних ділянок з кадастровими номерами 1824781200:01:001:0138 та кадастровим номером 7121883000:04:000:0855 від 20 червня 2013 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Камянського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_8 недійсним. /а.с.24-26/

В мотивувальній частині даного рішення суду досліджувався доданий Позивачем до позовної заяви доказ, а саме вказано, що згідно копії договору оренди землі від 27 травня 2013 року ОСОБА_4 та ТОВ Олімп - Агро , уклали Договір оренди землі на підставі якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою Великолісовецька сільська рада Попільнянського району Житомирської області, в оренду передано земельну ділянку загальною площею 3.1862 га, строком на 49 років, орендна плата вноситься в розмірі 5 % на рік від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3626 гривень 00 копійок. /а.с.24/

Представником Відповідача разом з відзивом на позовну заяву додано кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 1824781200:01:001:0138, площею 3.1862 га, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 27 травня 2013 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Олімп - Агро , в якому зазначено, що сторони провели визначення меж в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 3.1863 га, кадастровий номер 1824781200:01:001:0138, схему розташування земельної ділянки ОСОБА_4 на території Великолісівецької сільської ради Попільнянського району Житомирської області, акт прийому передачі земельної ділянки від 27 травня 2013 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Олімп - Агро щодо земельної ділянки розміром 3.1862 га. /а.с.27 - 30/

Вказані документи спростовують посилання Позивача в позовній заяві на їх відсутність при укладенні договору, наслідком чого є неможливість ідентифікації земельної ділянки.

Згідно роздруківки Укрпошти та квитанції від 16 листопада 2018 року, ТОВ Олімп - Агро було направлено на адресу ОСОБА_2 кошти в розмірі 2762.27 гривень, одержувач відмовився від переказу. /а.с.64-67/

Відповідно до листа від 03 грудня 2018 року вих. № 296, ТОВ Олімп - Агро повідомлено ОСОБА_2 про місце і час отримання орендної плати за 2018 рік за земельну частку (пай), в зв'язку з її відмовою від отримання поштового переказу - орендної плати за користування земельною ділянкою, згідно договору від 27 травня 2013 року. /а.с.68/

В судовому засіданні було досліджено оригінал Договору оренди землі від 27 травня 2013 року, укладений між Орендодавцем - ОСОБА_4 та Орендарем - ТОВ Олімп - Агро , за умовами якого Орендодавець надала, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою Великолісівецької сільської ради, загальною площею 3.1862 га, яка належить Орендодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 165699. Договір укладено строком на 49 років, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій, натуральній чи відробітковій формах у розмірі 5 % від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3626 гривень. Договір оренди підписано сторонами та Позивач в судовому засіданні не заперечувала, що підпис в договорі вчинено нею особисто.

Крім того, даний договір оренди надруковано на одному суцільному аркуші формату А - 2, що виключає можливість зміни в ньому аркушів, про що вказує в позовній заяві Позивач.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Позивач звернулася до суду з позовом про витребування в порядку встановленому статтею 1212 ЦК України, земельної ділянки якою Відповідач користується без достатньої правової підстави, оскільки підписаний сторонами документ не містить необхідної інформації про об'єкт оренди, як одну з істотних умов договору оренди землі, тобто договір є неукладеним та не породжує для сторін прав та обов'язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення під час документального оформлення договору, а в разі передчасної передачі майна на виконання юридично ще не укладеного договору, право на це майно у набувача не виникає і власник може його витребувати.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Земельним кодексом України (далі - ЗК України), спеціальним нормативно - правовим актом, який регулює правовідносини щодо оренди земельних ділянок є Закон України Про оренду землі (далі Закон).

У частині першій статті 627 ЦК України проголошено принцип свободи договору, якою передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною дев'ятою статті 93 ЗК України, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. (частина перша, друга статті 15 Закону, в редакції, чинній на час укладення договору)

Судом встановлено, що між сторонами 27 травня 2013 року укладено договір оренди земельної ділянки та 30 серпня 2017 року проведено державну реєстрацію вказаного договору, а тому договір оренди, укладений між сторонами є діючим, з акту прийому передачі земельної ділянки вбачається, що Позивач добровільно передала вказану земельну ділянку Відповідачу.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

ОСОБА_9 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондиція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Норма статті 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року в справі № 6-3090цс15 , яка враховується судом, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

В правовій позиції висловленій в постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13 визначено, що в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Разом з тим, у справі встановлено, що договір оренди землі від 27 травня 2013 року укладений в письмовій формі, містить підписи у графах орендодавця та орендаря, а також було здійснено державну реєстрацію цього договору, тобто цей договір є укладеним.

Відповідно до статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В зв'язку з чим та з метою реалізації права оренди, Відповідачем і було проведено реєстрацію договорів оренди.

Частиною першою статті 76 ЦПК України, передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач під час розгляду справи, суду таких обставин не навів.

Судом встановлено, що між сторонами наявні договірні правовідносини, що виключає пред'явлення як віндикаційного позову (позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника), так і кондикційного позову на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки спірні правовідносини виникли на відповідній правовій підставі - договорі оренди землі, який є укладеним, не є нікченим, та не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Верховний Суд України у постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-658цс15 висловив наступну правову позицію, яка враховується судом, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України : Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні .

Позивач не навела суду обставин, які вказують на наявність порушення Відповідачем її прав, свобод чи інтересів та не надала суду доказів, які вказують на користування Відповідачем належною Позивачу земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Не підлягають, відповідно до статті 141 ЦПК України, до подальшого розподілу понесені Позивачем судові витрати, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись Законом України Про оренду землі ; статтями 93, 125 ЗК України; статтями 15, 387, 1212 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Олімп - Агро про витребування земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду ОСОБА_10